17 грудня 2025 року м. Київ № 320/46361/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Київській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить суд:
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на його користь за період з 23.06.2023 по 24.05.2024 залишок невиплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням раніше виплачених сум, у розмірі 255 973,77 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 поновлено позивача на посаді начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУ НП в Київській області. Водночас, позивачу не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до вимог частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - також КЗпП України). Оскільки за наслідками судового розгляду судом прийнято рішення про поновлення позивача на посаді, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Київській області про зупинення провадження у справі № 320/46361/24.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що з позивачем було проведено розрахунок та підстави для нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області № 135 о/с від 23.06.2023 позивача звільнено зі служби в поліції (у зв?язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Позивач не погодився із висновком службового розслідування та прийнятим на його підставі наказом, вважав своє звільнення незаконним та звернувся до суду із позовом.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 (справа № 320/22901/23) у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позивач не погодився з вказаним рішенням та подав апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року скасовано. Ухвалено нове рішення. Адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 135 о/с від 23.06.2023 про звільнення із служби в поліції ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 229 від 20.06.2023 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Броварського РУП ГУНП в Київській області в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУ НП в Київській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 23.06.2023 до моменту фактичного поновлення на роботі. Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині.
На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024, наказом ГУНП в Київській області №114 поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУ НП в Київській області з 27.06.2023.
Позивач вважає, що у зв'язку з поновленням на роботі, має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб?єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частина перша статті 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
За приписами частини другої статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що нормами КЗпП України чітко розмежовано підстави стягнення «середнього заробітку за час вимушеного прогулу», який згідно норм частини другої статті 235 КЗпП України стягується одночасно із ухваленням рішення про поновлення незаконно звільненого працівника, та підстави стягнення «середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі», який за нормами стаття 236 КЗпП України стягується за період затримки виконання рішення уповноваженого органу про поновлення на роботі.
Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 821/1678/16.
Як встановлено судом, при винесенні наказу відповідаечем про поновлення на роботі не було вирішено питання щодо виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до вимог частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України.
Судом встановлено, що період з 27.06.2023 по 24.05.2024, щодо якого звернувся позивач з позовом у цій справі, не відноситься до періоду, за який підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, а є періодом, за який підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
За змістом пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 №13" зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
На необхідності застосування до спірних відносин приписів Постанови № 100 під час обчислення поліцейському середнього заробітку за вимушений прогул звернув увагу Верховний Суд у постанові від 15.04.2025 у справі № 140/8778/23.
У матеріалах справи наявна довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні 2 місяці проходження служби перед звільненням із зазначенням його середньоденного та середньомісячного розмірів від 16.01.2025 № 43, зі змісту якої суд встановив, що позивачу за квітень 2023 року нараховане та виплачене грошове забезпечення у розмірі 31 315, 95 грн, а за травень 2023 року - 31 316, 00 грн.
Таким чином, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача на дату звільнення (23.06.2023) з урахуванням наведених приписів Постанови №100 становитиме 1026, 75 грн ((31 315, 95 грн + 31 316, 00 грн) : 61).
Водночас суд звертає увагу, що відповідно до змісту наказу від 24.05.2024 № 114 о/с "По особовому складу" позивача поновлено на посаді з 27.06.2023. Отже період за який позивачу підлягає донарахуванню середній заробіток за час вимушеного прогулу має складати з 27.06.2023 по 23.05.2024.
Відповідно до кількості календарних днів, що минули за час вимушеного прогулу позивача, стягненню на його користь підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.06.2023 по 23.05.2024 у розмірі 340 881 грн (332 календарних днів х 1026,75 грн).
Позивач вказує, що відповідачем було перераховано йому 140 619, 57 грн. Вказана обставина відповідачем спростована не була.
Відтак, з урахуванням проведених виплат, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 200 261,43 грн. (340 881- 140 619, 57 грн.).
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. 9, 14, 73-78, 90, 139,143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 за період з 27.06.2023 по 24.05.2024 залишок невиплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням раніше виплачених сум, у розмірі 200 261 (двісті тисяч двісті шістдесят одна) грн 43 коп.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.