15 грудня 2025 року Київ справа №640/7081/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень,
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України «Про визнання недійсними бланків» №81 від 11.06.2015 в частині визнання недійсним (анулювання) бланка паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати висновок №67/2016 службового розслідування за фактом оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений Головним Управлінням ДМС України в Харківській області 13.04.2016 та затверджений ДМС України 13.05.2016, яким визнано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленими з порушенням вимог законодавства та таким, що підлягають вилученню та знищенню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2022 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
21.03.2024 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 21.03.2024 справа розподілена судді Горобцовій Я.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 справу прийнято до провадження та прийнято рішення про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваних рішень з огляду на відсутність у відповідачів правових підстав для їх прийняття.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідачі, у наданих суду відзивах, наголошують на правомірності своєї поведінки у межах спірних правовідносин.
Такі доводи заперечені позивачем у наданих суду відповідях на відзиви.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360 (надалі - Положення) ДМС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями ДМС України, є, зокрема, реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Підпунктом 10 пункту 4 Положення, ДМС здійснює оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, тимчасово затримує та вилучає такі документи у передбачених законодавством випадках.
Підпунктом 33 пункту 4 Положення передбачено, що ДМС відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства у сфері громадянства.
Таким чином, питання громадянства України, контроль за дотриманням законодавства у сфері громадянства, оформлення та видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України належить до повноважень ДМС.
Крім того, оскаржуваний наказ видано на підставі статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» (далі - Закон № 964-ІV).
Закон № 964-ІV визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.
Статтею 7 Закону № 964-ІV визначені загрози національним інтересам і національній безпеці України у зовнішньополітичній сфері, у сфері державної безпеки, у воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України, у внутрішньополітичній, економічній сфері, у соціальній та гуманітарній, науково- технологічній сфері тощо. Зазначеною нормою визначено, що нелегальна міграція є загрозою національної безпеки.
Відповідно до абзацу 7 статті 9 Закону № 964-ІV міністерства, інші центральні органи виконавчої влади. Служба безпеки України та Служба зовнішньої розвідки України в межах своїх повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань, здійснюють реалізацію концепцій, програм у сфері національної безпеки, підтримують у стані готовності до застосування сили та засоби забезпечення національної безпеки.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 № 320, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1089/21401, затверджено Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України.
У відповідності до пункту 10.4. Порядку № 320 погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти, зокрема, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України. У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).
Відповідно до пункту 91 Порядку № 152 у разі прийняття працівником територіального органу/ територіального підрозділу ДМС рішення про оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник структурного підрозділу територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, який здійснив його оформлення, проводить службову перевірку. За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, і його безпосереднім керівником та погоджується керівником територіального органу ДМС, закордонної дипломатичної установи. Висновки разом з матеріалами перевірки надсилаються до ДМС для затвердження. За результатами розгляду та наявності підстав для визнання паспорта для виїзду за кордон оформленим з порушенням вимог законодавства висновки затверджуються керівником структурного підрозділу ДМС, МЗС.
У відповідності до пунктів 1 Порядку № 152 паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт для виїзду за кордон) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім'я якої він оформлений, і дає право такій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до пункту 35 Порядку № 152 для оформлення паспорта для виїзду за кордон в Україні особа, зокрема, подає паспорт громадянина України.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі та в межах повноважень ГУ ДМС в Харківській області проведено службове розслідування за фактом оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Газа, Палестина.
Так, громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Газа, Палестина, 05.12.2014 документована Комінтернівським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області паспортом громадянина України НОМЕР_2 , який вона отримала 08.12.2014 замість паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого 04.06.2011 Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУМВС України в АР Крим, у зв'язку з непридатністю для користування.
До заяви про видачу паспорта долучено копії документів, зокрема, довідки №10/А-43 про реєстрацію особи громадянином України від 31.05.2011.
Вивченням долученої до матеріалів копії довідки №10/А-43 про реєстрацію особи громадянином України встановлено, що, згідно з рішенням ГУ МВС України в АР Крим від 31.05.2011 громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула громадянство України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України від 18.01.2001 «Про громадянство України» (за територіальним походженням).
Під час оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 використано документ НОМЕР_4 від 26.10.2009 виданого владою Йорданії.
Довідка № 10/А-43 про реєстрацію особи громадянином України від 31.05.2011 містить підпис посадової особи, прізвище та ініціали - ОСОБА_4 , начальник відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління МВС України в АР Крим.
Як вбачається з копії довідки № 10/А-43 про реєстрацію особи громадянином України, громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилась у 1992 році в м. Газа, Палестина.
Відповідно до копії перекладу її свідоцтва про народження, здійсненого консульським відділом Посольства Палестини в Україні, громадянство батька ОСОБА_5 зазначено « ОСОБА_6 », громадянство матері ОСОБА_7 « ОСОБА_6 ».
В копії перекладу свідоцтва про народження громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Газа, Палестина, також зазначено, що дані про народження вищезгаданої особи знаходяться в записах про народження за 1992 рік в Департаменті громадянських справ міста Рамалла від 26.09.2004.
Пунктом 5.1 Порядку №320 передбачено, що іноземці та особи без громадянства , які набули громадянства України відповідно до законодавства України, отримують паспорти на підставі довідки про реєстрацію громадянином України, виданої територіальним органом ДМС.
Мати ОСОБА_1 - громадянка ОСОБА_7 , 1975 р.н., народилась в Лівії, набула громадянство України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» (за територіальним походженням), відповідно до копії довідки 10/А-44 про реєстрацію особи громадянином України, виданої 31.05.2011 ГУ ДМС в АР Крим.
Батько ОСОБА_1 - громадянин ОСОБА_5 , 1962 р.н., народився в Саудівській Аравії, набув громадянство України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» (за територіальним походженням), відповідно до копії довідки 10/А-45 про реєстрацію особи громадянином України, виданої 31.05.2011 ГУ ДМС в АР Крим.
Водночас, підтвердити або спростувати факт прийняття рішення ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим щодо набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , 1962 р.н., ОСОБА_7 , 1975 р.н., на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство», та видачу їм у 2011 році ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим довідок про реєстрацію особи громадянином України, неможливо через те, що Автономна Республіка Крим є тимчасово окупованою територією України.
З копій довідок про належність особи до громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , 1962 р.н., ОСОБА_7 , 1975 р.н., вбачається, що визначення належності до громадянства України здійснено відносно іноземних громадян, які народились не на території України, а в інших країнах, що виключає можливість набуття ними громадянства України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» за територіальним походженням (за народженням).
Стосовно іншої підстави для набуття громадянства України, а саме - постійне проживання, інформація щодо постійного проживання батька чи матері позивача на територіях, що стала територією України, відсутня.
Правове становище іноземців у 1991 році регулювалося Законом Союзу Радянських Соціалістичних республік від 24.06.1981 №5152-Х «Про правове становище іноземних громадян в СРСР» (далі - Закон № 5152-Х).
Відповідно до статті 5 Закону № 5152-Х іноземні громадяни могли постійно проживати в СРСР, якщо вони мали на те дозвіл і посвідку на проживання, видані органами внутрішніх справ.
Іноземні громадяни, які перебували в СРСР на іншій законній підставі, вважалися тимчасово перебуваючими в СРСР. Вони зобов'язані в установленому порядку зареєструвати свої закордонні паспорти або документи, які їх заміняють, і виїхати з СРСР після закінчення визначеного терміну перебування.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP» до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. До прийняття Закону України від 07.06.2011 № 2491-III «Про імміграцію», документи на постійне проживання іноземцям оформлювались на підставі вимог наказу МВС СРСР від 05.03.1986 № 076 «Про затвердження інструкції про порядок застосування правил перебування в СРСР та транзитного проїзду через територію СРСР іноземних громадян», який наказом МВС від 14.07.1992 № 404 «Про стан нормативної роботи МВС України й тимчасове застосування в діяльності ОВС України окремих нормативних актів колишнього МВС СРСР» був уключений до переліку дійсних для використання нормативних документів.
Отже, відповідно до законодавства колишнього СРСР іноземці та особи без громадянства могли отримати прописку лише після отримання дозволу на постійне проживання, штампи прописки вносилися до посвідки на постійне проживання іноземців та осіб без громадянства. Іноземці, які перебували в країнах колишнього СРСР з метою навчання чи роботи реєструвалися за національними паспортами на період навчання чи роботи.
У статті 1 Закону визначено, що проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» громадянство України може набути особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Враховуючи вищевикладене, факт набуття громадянства України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України від 18.01.2001 «Про громадянство України» та справжність видачі довідок про реєстрацію особи громадянином України зазначеним вище громадянам викликає обґрунтований сумніви та унеможливлює, у даному випадку, саму процедуру набуття громадянства України особам - вихідцям з Близького Сходу.
При цьому, позивачем не зазначено, коли та яким чином, на підставі яких документів позивач разом з батьками прибула на територію України.
Враховуючи зазначене та відсутність інформації щодо наявності правових підстав для оформлення позивачу громадянства України у відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України від 18.01.2001 «Про громадянство України», вбачається, що паспорт громадянина України використовується позивачем за відсутності законних підстав, тому його правомірно визнано такими, що оформлений з порушенням норм чинного законодавства, та такими, що підлягають вилученню та знищенню у встановленому порядку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд доходить висновку про те, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.?
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.