15 грудня 2025 року Київ справа №320/54197/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та скасування постанови, -
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій позивач просить суд:
- визнати дії державного виконавця Куц Ольги Валеріївни Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо звернення до примусового виконання, із порушенням тримісячного строку, постанови про накладення штрафу від 17.10.2018 ВП №5673732 на ОСОБА_1 у розмірі 1700,00 грн протиправними;
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2024 ВП №75857195 державного виконавця Куц Ольги Валеріївни Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) стосовно ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на безпідставність оскаржуваного рішення та дій щодо звернення до примусового виконання, із порушенням тримісячного строку, постанови про накладення штрафу.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що у межах спірних правовідносин він діяв відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 56737332 з примусового виконання виконавчого листа № 752/11822/15-ц, виданого 17.05.2017 Голосіївським районним судом м. Києва про зобов'язання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 за власний кошт відновити знищені ними межові знаки по винесенню земельної ділянки в натурі на місцевості.
У зв'язку з тим, що позвиачем добровільно не виконувалось рішення суду, державним виконавцем 17.10.2018 накладено на нього штраф у розмірі 1700,00 грн. за невиконання рішення суду в строки встановлені законом.
Згідно акту державного виконавця від 04.04.2019 року рішення Голосіївського р/с м. Києва № 752/11822/15-ц виконано в повному обсязі.
У зв'язку з чим, 19.08.2024 державним виконавцем керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою постанову про стягнення виконавчого збору ВП №56737332 від 25.06.2024, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 56737332 від 25.06.2024, постанову про накладення штрафу від 17.10.2018 та постанову про накладення штрафу від 14.11.2018 винести в окреме виконавче провадження.
23.08.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75857195 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 1700, 00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В постанові про закінчення виконавчого провадження № 56737332 від 19.08.2024 зазначено, що постанову про накладення штрафу №56737332 від 17.10.2018 винесено в окреме виконавче провадження.
Так, відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Суд звертає увагу, що постанова про накладення штрафу № 56737332 від 17.10.2018 набирала законної сили із 19.08.2024 - дати закінчення виконавчого провадження №56737332. Відповідно, саме з вказаної дати підлягає обрахунку тримісячний строк пред'явлення до примусового виконання.
А тому, на думку суду, вказане рішення було правомірно пред'явлено до виконання 23.08.2024, з дотриманням визначеного Законом України «Про виконавче провадження» строку. Відповідно, суд визнає безпідставними протилежні доводи позивача.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень та дій на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.