17 грудня 2025 року Київ справа № 640/11252/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу в частині,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач, Управління), в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в місті Києві про скасування наказу Головного управління Національної поліції в місті Києві про звільнення ОСОБА_1 з посади поліцейського 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління КОРД ГУ НП в місті Києві від 04.04.2022 № 574 о/с;
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в місті Києві про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління від 21.06.2022 № 472 о/с в частині застосування дисциплінарних стягнень до поліцейського 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління КОРД ГУ НП в місті Києві ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в місті Києві про звільнення ОСОБА_1 з посади поліцейського 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління КОРД ГУ НП в місті Києві від 27.06.2022 № 971 о/с;
- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління КОРД ГУ НП в місті Києві;
- стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 04.04.2022 до дня винесення судом рішення про поновлення";
- стягнути на користь ОСОБА_1 15 000 грн моральної шкоди.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-ІХ, адміністративна справа № 640/11252/22 надіслана за належністю до Київського окружного адміністративного суду супровідним листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2023 № 03-19/10909/23.
Адміністративна справа № 640/11252/22 надійшла до Київського окружного адміністративного суду. Автоматизованою системою документообігу суду Басая О.В. визначено головуючим суддею, який буде розглядати цю адміністративну справу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 справа прийнята до провадження, розгляд якої визначено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні накази підлягають скасуванню в силу їх протиправності, оскільки позивач не вчиняв дисциплінарного проступку, за який його звільнено зі служби в поліції. Також зазначив, що вважає спірні накази такими, що не відповідають вимогам національного і міжнародного законодавства та принципам верховенства права, порушують конституційні права позивача та ставлять його і сім'ю у складні життєві обставини.
Представник Управління подав до суду відзив на позов, в якому наголосив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні накази є правомірними, оскільки за результатом службового розслідування встановлено допущення позивачем дисциплінарного проступку (неприбуття до місця проходження служби, самоусунення від захисту держави).
Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив про необґрунтованість доводів відповідача, недостовірність наведених представниками Управління обставин та порушення процедури проведення службового розслідування, що призвело до обмеження його прав. Також наголосив на підробці актів про неприбуття його на службу, які складені "задніми числами". Також надав докази участі в евакуації мирного населення з м. Конотоп під час дії "зеленого коридору".
Розглянувши позовну заяву, відзив на позов та відповідь на відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
Позивач проходив службу в Управлінні з листопада 2015 року на посаді поліцейського 4-го відділу з проведення спецоперацій (штурмовик) управління "КОРД" ГУ НП в м. Києві. Дисциплінарних стягнень за час служби не має. Характеризується позитивно та відповідально. За результатами атестацій відповідає займаній посаді. Одружений, має доньку 2016 року народження.
З 15.02.2022 по 25.02.2022 проходив лікування за місцем реєстрації у м. Конотоп (КНП Конотопської міської ради "Конотопська центральна районна лікарня ім. Академіка Михайла Давидова").
Загальновідомо, що з 24.02.2022 відбулося вторгнення російської федерації на територію України. Місто Конотоп опинилося в оточенні, що призвело до блокування транспортного сполучення.
Відповідно до листа Конотопської районної військової адміністрації Сумської області від 04.04.2022 № 02-40/791, з 24 лютого по 03 квітня 2022 року під контролем збройних сил агресора перебували ряд сіл, що формують тактичну дугу на південь від м. Конотоп-Малий Самбір, Великий Самбір, Дептівка, Шевченкове, Сем'янівка, Дубов'язівка та В'язове. Зазначене дозволяло ворогу контролювати і блокувати рух на автодорогах регіонального значення Р-60 на ділянці Конотоп-Ромни та Р-61 на ділянці Конотоп-Терни, а також асфальтовано-грунтові- між вказаними селами. Залізничні перевезення зі станції Конотоп в усіх напрямках не здійснюються з 24 лютого 2022 року.
Згідно з доводами позивача, враховуючи факт відсутності будь-якої комунікації на той час з ним зі сторони безпосереднього керівника, він подав електронний рапорт на e-mail: police@kyiv.npu.gov.ua на ім'я начальника ГУНП м. Києва Івана Вигівського з метою доповісти про неможливість з'явитись за місцем проходження служби з об'єктивних причин та отримати подальші вказівки.
Наказом Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 наказано поліцейським, які перебувають поза місцем несення служби, крім тих, що виконують службові завдання, протягом 1 доби прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, зокрема поліцейським, для яких проїзд у регіон місця проходження служби є неможливим у зв'язку з об'єктивними причинами (тимчасова окупація, повне зупинення транспортного сполучення).
Відповідно до доводів відповідача, наведених у відзиві на позов, 24.02.2022 позивач не прибув до місця дислокації Управління повідомивши, що перебуває на лікарняному. З метою встановлення місцезнаходження позивача 28.02.2022 йому зателефонувала представниця Управління, якій він повідомив, що перебуває у м. Конотоп, яке перебуває під окупацією, у зв'язку з чим йому порадили стати на облік за місцем перебування. Позивач відповів, що 01.03.2022 спробує стати на облік. З 01.03.2022 по 09.03.2022 позивач не виходив на зв'язок з керівництвом. А 10.03.2022 у телефонній розмові позивачу було повідомлено про необхідність стати на облік до Конотопського РВП ГУНІ в Сумській області.
Позивач 11.03.2022 прибув до Конотопського РВП ГУНП в Сумській області та з 11.03.2022 був взятий на облік, що підтверджується довідкою від 11.03.2022 № 4305/61/02-2022, якою підтверджено також неможливість прибуття позивача до ГУ НП в м. Києві.
Представник Управління 26.03.2022, після отримання інформації про те, що місто Конотоп Сумської області не перебуває в окупації, повідомив позивача про те, що йому необхідно з'явитися за місцем дислокації підрозділу, а також запропонував допомогу у вивезенні його сім'ї до безпечного місця перебування, однак, станом на 31.03.2022 позивач так і не прибув на службу. При цьому, відповідно до офіційних даних, з міста Конотоп, діяли зелені коридори 12, 15, 18 березня 2022 року.
У зв'язку з наведеним до Управління скеровано доповідну записку від 23.03.2022 про відсутність окремих поліцейських на службі з 24.02.2022.
На підставі доповідної записки, проведено службове розслідування за вказаними обставинами та складено висновок службового розслідування від 31.03.2022, яким встановлено, що за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пп. 1, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190, самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, до поліцейського 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління "Корпус оперативно-раптової дії" Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Управління від 31.03.2022 № 231 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби.
Наказом Управління від 12.05.2022 № 315, зокрема, скасовано наказ Управління від 31.03.2022 № 231.
На підставі наказу Управління від 31.03.2022 № 231, наказом Управління від 04.04.2022 № 574 о/с, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" позивача звільнено зі служби в поліції 04.04.2022 згідно з пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77, з посади поліцейського 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління "Корпус оперативно-раптової дії".
Наказом Управління від 12.05.2022 № 760 о/с, на підставі наказу Управління від 12.05.2022 № 315 скасовано наказ Управління від 04.04.2022 № 574 о/с.
Разом з тим виходячи з вищевикладених обставини неприбуття позивача на службу, т.в.о. начальника Управління "КОРД" 11.05.2022 на ім'я начальника Управління подано доповідну записку.
Наказом Управління від 12.05.2022 № 531 за вказаними фактами було призначено службове розслідування, про що позивачу скеровано повідомлення та вказано не необхідність прибути до Управління 20.05.2022 для надання пояснень за фактом можливого порушення службової дисципліни.
Опитаний ОСОБА_1 пояснив, що з 15.02.2022 по 25.02.2022 хворів на Covid-19. 11.03.2022 став на облік до Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, де ніс службу до 03.04.2022. У зв'язку із окупацією з 24.02.2022 по 03.04.2022 Конотопського району російськими військами, не мав можливості виїхати за місцем несення служби у місті Києві. Проте після деокупації 04.04.2022 він прибув до Управління.
За фактом неприбуття позивача до Управління 26.03.2022, 28.03.2022, 27.032022, 29.03.2022, 30.03.2022, 31.03.2022 складені акти про невихід на службу від 09.06.2022.
За результатом службового розслідування складено та затверджено висновок від 09.06.2022, яким встановлено, зокрема, за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пп. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190, самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, до поліцейського 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління "Корпус оперативно-раптової дії" Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
На підставі вказаного висновку службового розслідування, наказом Управління від 21.06.2022 № 472, за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190, самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Управління від 27.06.2022 № 971 о/с, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" позивача звільнено зі служби в поліції 27.06.2022 згідно з пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77, з посади поліцейського 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління "Корпус оперативно-раптової дії".
Вважаючи оскаржувані накази Управління протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржуване рішення відповідача на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.
При цьому аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Згідно з статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 60 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 59 Закону 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
До основних завдань, які покладені на поліцію віднесено: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (стаття 2 Закону № 580-VIII).
Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки" (частина перша статті 64 Закону № 580-VIII).
Згідно з пунктами 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частини першої, другої статті 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Статтею 24 Закону № 580-VIII визначено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Відповідно до пункту частини першої, частин другої, третьої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до частини першої, другої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст.18 Закону України Про Національну поліцію, зобов'язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки, поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (частина третя статті 1 Дисциплінарного статуту).
Дотримання вищезазначених вимог Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту є обов'язком кожного поліцейського незалежно від того, перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.
Аналіз наведених положень є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Службова дисципліна, зобов'язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України.
Поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати (частина перша статті 5 Дисциплінарного статуту).
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу (частина друга статті 5 Дисциплінарного статуту).
Згідно з вимогами частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до вимог статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з частинами першої - третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
За приписами статті 14 Статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
За приписами частини третьої, четвертої сьомої, восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Аналіз наведених положень є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Разом з тим суд зазначає, що дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях.
Суд звертає увагу на те, що мета службового розслідування полягає у повному, об'єктивному та всебічному встановленні обставин (часу, місця), наслідків правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у його вчиненні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявності причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причин правопорушення та умов, що йому сприяли; законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступеня вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки поліцейського і його ставлення до вчиненого.
Дослідивши та надавши оцінку висновку службового розслідування від 09.06.2022 суд встановив, що у висновку не встановлено об'єктивної та суб'єктивної сторони дисциплінарного проступку позивача, ступінь його вини, наявність пом'якшуючих обставин.
Застосування дисциплінарного стягнення, особливо у вигляді найсуворішого виду стягнення - звільнення, не може ґрунтуватися на припущеннях або недоведених фактах. При прийнятті рішень суб'єкт владних повноважень повинен уникати невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.
Аналогічні висновки у подібних правовідносинах, викладені в постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 420/2916/20.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Відповідно до пункту 3 вказаного вище Указу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затверджено Указ Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні". Наразі продовжує діяти правовий режим воєнного стану.
Наказом Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 "Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності" переведено особовий склад Управління на посилений варіант службової діяльності на час дії правового режиму надзвичайного стану.
Наказом Управління від 24.02.2022 № 219 особовий склад Головного управління переведено на посилений варіант службової діяльності.
З урахуванням зазначених обставин, 24.02.2022 о 05 год. 30 хв особовий склад підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів було піднято за сигналом "Тривога". По прибуттю до місць несення служби, особовий склад було озброєно вогнепальною, автоматичною зброєю та залучено до комплекту завдань із виконання посиленого варіанту службової діяльності.
Наказом Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 наказано поліцейським, які перебувають поза місцем несення служби, крім тих, що виконують службові завдання, протягом 1 доби прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, зокрема поліцейським, для яких проїзд у регіон місця проходження служби є неможливим у зв'язку з об'єктивними причинами (тимчасова окупація, повне зупинення транспортного сполучення).
Суд з матеріалів справи встановив, що на момент оголошення в країні воєнного стану, позивач перебував за місцем реєстрації у м. Конотоп Сумської області на лікуванні, а саме з 15.02.2022 по 25.02.2022 проходив лікування у КНП Конотопської міської ради "Конотопська центральна районна лікарня ім. Академіка Михайла Давидова".
Документально підтверджено, що у зв'язку з неможливістю прибуття позивача до ГУ НП в м. Києві, 11.03.2022 він прибув до Конотопського РВП ГУНП в Сумській області та з 11.03.2022 був взятий на облік, ніс службу з охорони громадського порядку та виконував доручені йому завдання.
Також підтверджено, що 24.02.2022 по 03.04.2022 під контролем збройних сил агресора перебували ряд сіл, що формують тактичну дугу на південь від м. Конотоп-Малий Самбір, Великий Самбір, Дептівка, Шевченкове, Сем'янівка, Дубов'язівка та В'язове, що дозволяло ворогу контролювати і блокувати рух на автодорогах регіонального значення Р-60 на ділянці Конотоп-Ромни та Р-61 на ділянці Конотоп-Терни, а також асфальтовано-грунтові-між вказаними селами. Залізничні перевезення зі станції Конотоп в усіх напрямках не здійснюються з 24.02.2022.
З наведеного суд встановив, що неприбуття позивача за місцем дислокації Управління до 04.04.2022 спричинено об'єктивними обставинами, що підтверджується документально, тож не може бути визнано дисциплінарним проступком у розумінні Дисциплінарного статуту. При цьому суд враховує, що позивач виконав вимоги наказу Нацполу від 10.03.2022 № 190, приймав активну участь в евакуації населення з окупованих територій, а також загалом під час проходження служби характеризувався позитивно та відповідально, не мав дисциплінарних стягнень, відповідав займаній посаді, має на утриманні малолітню дитину, що всупереч вимог Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту було проігноровано відповідачем, як під час проведення службового розслідування, так і під час обрання заходу дисциплінарного стягнення за його наслідками.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку, за вчинення якого до нього застосовано спірне дисциплінарне стягнення. Зокрема, відповідач не надав будь-яких доказів, які б підтверджували самоусунення позивача від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині протиправного притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Ураховуючи встановлені обставини справи в сукупності з правовим регулюванням спірних правовідносин, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності своєї владної поведінки, що виразилась у прийнятті спірних наказів в частині, що стосуються позивача.
Суд встановив, що відповідач не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності звільнення позивача зі служби в поліції на підставі обставин, встановлених в ході службового розслідування. Натомість суд встановив, що спірні накази відповідача не відповідають критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, спірні накази відповідача від 21.06.2022 № 472 о/с та від 27.06.2022 № 971 о/с є протиправними та підлягають скасуванню. При цьому вимога щодо скасування наказу від 04.04.2022 № 574 о/с задоволенню не підлягає, скільки вказаний наказ скасований самостійно відповідачем наказом Управління від 12.05.2022 № 760 о/с, проте протиправність наказу встановлена судом виходячи з викладених у рішенні підстав.
Поряд з цим відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Таким чином, позивач має право на поновлення на посаді з 28.06.2022 та отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.04.2022 (оскільки позивачу з квітня місяця 2022 року не нараховувалось грошове забезпечення) по день ухвалення судового рішення.
При цьому середній заробіток визначається відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку).
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Разом з тим відповідно до пункту 6 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Відповідно до довідки Управління середньоденне грошове забезпечення позивача становить 560,46 грн; середньомісячне грошове забезпечення - 16 533,55 грн. Кількість днів вимушеного прогулу з 05.04.2022 по день ухвалення судового рішення (24.11.2025) становить 1 352 днів. Виходячи з наведених величин, судом здійснено розрахунок середнього заробітку позивача, за час вимушеного прогулу за період з 05.04.2022 по 17.12.2025, який склав 757 741,92 грн та підлягає стягненню з відповідача.
При цьому відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає таке.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Верховний суд резюмуючи констатував, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Водночас у цій справі позивачем не наведено та не доведено, в чому безпосередньо полягає завдана йому моральна шкода, та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Також позивачем не наведено жодних даних про наявність причинного зв'язку між станом його здоров'я та/або негативними емоціями внаслідок незаконного звільнення.
Отже, зважаючи на те, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров'ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, та не доведено причинно-наслідкового зв'язку з предметом позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним наказ Головного управління Національної поліції в місті Києві про скасування наказу Головного управління Національної поліції в місті Києві про звільнення ОСОБА_1 з посади поліцейського 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління КОРД ГУ НП в місті Києві від 04.04.2022 № 574 о/с.
Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в місті Києві про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління від 21.06.2022 № 472 о/с в частині застосування дисциплінарних стягнень до поліцейського 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління КОРД ГУ НП в місті Києві ОСОБА_1 .
Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в місті Києві про звільнення ОСОБА_1 з посади поліцейського 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління КОРД ГУ НП в місті Києві від 27.06.2022 № 971 о/с.
Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління КОРД ГУ НП в місті Києві.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в місті Києві (ЄДРПОУ 40108583, місцезнаходження: вул. Володимирська, буд. № 15, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 757 741,92 грн (сімсот п'ятдесят сім тисяч сімсот сорок одна гривня 92 копійки).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління КОРД ГУ НП в місті Києві з 28.06.2022.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в місті Києві на користь ОСОБА_1 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.