ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" грудня 2025 р. справа № 300/6195/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг (центр надання адміністративних послуг м. Івано-Франківськ) Івано-Франківської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до Департаменту адміністративних послуг (центр надання адміністративних послуг м. Івано-Франківськ) Івано-Франківської міської ради (надалі, також - відповідач, Департамент), в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту адміністративних послуг (центр надання адміністративних послуг м. Івано-Франківськ) Івано-Франківської міської ради від 26.08.2025 про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Департамент адміністративних послуг (центр надання адміністративних послуг м. Івано-Франківськ) Івано-Франківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та здійснити реєстрацію його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.08.2025 останній звернувся до Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, Управління відмовило у проведенні реєстрації місця проживання, мотивуючи відмову тим, що реєстрація місця проживання в садовому будинку неможлива, так як за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання, наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла, керуючись пунктом 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад України" від 07.02.2022 №265 (надалі, також - Порядок №265). Як зазначає позивач, вищезазначений об'єкт нерухомого майна, а саме будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності батьку позивача - ОСОБА_2 (надалі, також - ОСОБА_2 ) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.02.2011. Позивач наголошує, що технічний паспорт на вказане майно свідчить про наявність житлових кімнат придатних для постійного проживання.
З огляду на викладене позивач вважає, що рішення Управління є протиправним та порушує права позивача та вимоги Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 №1382-IV (надалі, також - Закон №1382-IV).
Таким чином, вважаючи протиправним рішення Департаменту адміністративних послуг (центр надання адміністративних послуг м. Івано-Франківськ) Івано-Франківської міської ради від 26.08.2025 про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.24-25).
Пунктом 5 резолютивної частини коментованої ухвали суду витребувано у Департаменту адміністративних послуг (центр надання адміністративних послуг м. Івано-Франківськ) Івано-Франківської міської ради належним чином оформлену копію оскаржуваного рішення від 26.08.2025 та весь перелік належним чином засвідчених копій письмових доказів, на підставі яких прийнято рішення про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 (а.с.24-25).
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
Частиною 6 статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності позовну заяву та докази, наявні в матеріалах цієї адміністративної справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , 26.08.2025 звернувся до Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), в якій просив зареєструвати місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5-6).
Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.02.2011 та Витягом про державну реєстрацію прав від 23.02.2011 №29097767 ОСОБА_2 володіє на праві власності садовим будинком за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7, 9).
Як свідчить нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 , останній надає згоду на реєстрацію постійного місця проживання (прописку) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в належному ОСОБА_2 на праві власності житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21)
Однак, ОСОБА_1 було відмовлено у реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання, з підстав того, що за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє місце проживання, наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла, відповідно до пункту 87.6 Порядку №265, про що свідчить відмітка на заяві про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) від 26.08.2025 (а.с.6).
Вважаючи протиправним рішення Департаменту адміністративних послуг (центр надання адміністративних послуг м. Івано-Франківськ) Івано-Франківської міської ради від 26.08.2025 про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абзацом 1 частини 5 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (надалі, також - Закон №1952-IV) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
При здійсненні реєстрації/декларування місця проживання фізичних осіб, Департамент, як орган реєстрації, керується, зокрема, Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05.11.2021 №1871-IX (надалі, також - Закон №1871-ІХ) та Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265.
Статтею 9 Закону №1871-IX та підпунктом 5 пункту 35 Порядку №265 визначено, що для реєстрації місця проживання особа або її представник подає, зокрема, документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України).
Разом з тим, частиною 10 статті 5 Закону №1871-IX встановлено, що декларування або реєстрація місця проживання (перебування) у дачному або садовому будинку здійснюється після переведення такого будинку у жилий будинок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тобто, на час виникнення спірних правовідносин вже існував чіткий механізм, яким передбачено процедуру отримання адміністративної послуги зі здійснення реєстрації місця проживання (перебування) особи, та прямий обов'язок володільця дачного будинку перевести такий будинок у жилий для реєстрації місця проживання (перебування) за адресою такого будинку.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 статті 12 Закону №1871-IX та підпункту 7 пункту 87 Порядку №265 орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, зокрема, якщо за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла.
Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач правомірно прийняв рішення про відмову у наданні адміністративних послуг позивачу, у зв'язку з тим, що за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла, а саме: дачний будинок.
При цьому, як на момент виникнення спірних правовідносин, так і наразі діють положення Закону №1871-IX та Порядку №265, що наведені судом вище по тексту судового рішення, та які не передбачають реєстрацію місця проживання осіб в об'єктах нерухомого майна, що не належать до житла, а реєстрація місця проживання у дачному будинку можлива лише після переведення такого будинку у жилий будинок.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 №321 затверджено Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки (надалі, також - Порядок № 321).
Згідно з пунктами 1 та 2 Порядку № 321, цей Порядок визначає механізм переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки.
Переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки здійснюється безоплатно органами місцевого самоврядування села, селища, міста, з якими відповідні дачні поселення та садівничі товариства пов'язані адміністративно або територіально.
Пунктом 5 Порядку №321 також передбачено, що рішення про переведення є підставою для використання дачних і садових будинків як житло, зокрема для реєстрації місця проживання.
Отже, пункт 5 Порядку №321 також зазначає про необхідність переведення дачного будинку у житловий для можливості реєстрації місця проживання у цьому будинку.
Суд повторно наголошує, що станом на момент звернення позивача до Департаменту діяли положення Закону №1871-IX , що набрав чинності 01 грудня 2021 року, зокрема, пряма норма закону щодо можливості здійснення реєстрації місця проживання (перебування) у дачному будинку виключно після переведення такого будинку у жилий будинок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 10 статті 5 Закону №1871-IX), а також норми Закону №1871-IX та Порядку №265, які покладають на орган реєстрації місця проживання обов'язок щодо відмови в реєстрації місця проживання, якщо за адресою житла, в якому особа реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла (підпункт 7 частини 1 статті 12 Закону №1871-IX та підпункту 7 пункту 87 Порядку №265).
Позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про вчинення останнім чи його батьком, як власником садового будинку, дій передбачених Порядком №321 для переведення садового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у жилий будинок.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи ОСОБА_1 в реєстрації місця проживання в садовому будинку за адресою: АДРЕСА_1 діяв відповідно до вимог чинного законодавства України.
Суд не бере до уваги посилання позивача на не актуальні правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справах від 26 січня 2022 року №420/1066/21 та від 02 червня 2022 року №420/5813/21, оскільки відносини, що розглядались у вищевказаних справах, виникли до внесення змін до чинного законодавства, пов'язаних з прийняттям нового Закону, який передбачає, що реєстрація місця проживання (перебування) у дачному або садовому будинку здійснюється після переведення такого будинку у жилий будинок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Решта доводів сторін висновків суду по суті спірних правовідносин не змінюють.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Враховуючи висновок суду про необґрунтованість позову, в силу вимог статті 139 КАС України витрати позивача, пов'язані з розглядом даної справи, судом не розподіляються.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;
відповідач: Департамент адміністративних послуг (центр надання адміністративних послуг м. Івано-Франківська) Івано-Франківської міської ради, адреса: вул. Незалежності, буд. 9, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 43929479.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.