Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 грудня 2025 року Справа№200/8253/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
27.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у формі протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 19 серпня 2025 року за № 914260135206, про перерахунок пенсії ОСОБА_1 по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року у відповідності до ст. 59 ч. 3 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, - яким одночасно було припинено нарахування пенсії позивача по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за роботу в зоні відчуження на підставі довідки, виданої Колективним підприємством “Краматорський кар'єр» Об'єднання “Харківагропромшляхбуд» за місцем роботи позивача в цей період;
зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до обчислення з 19 серпня 2025 року пенсії ОСОБА_1 по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за роботу в зоні відчуження на підставі довідки, виданої Колективним підприємством “Краматорський кар'єр» Об'єднання “Харківагропромшляхбуд» за місцем роботи позивача в цей період.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір».
В обґрунтування позивач вказує, що в період з 14 липня 1986 року по 29 серпня 1986 року за призовом ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_1 в статусі військовозобов'язаного проходив військові збори у складі в/ч НОМЕР_2 , під час яких приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В цей же час він працював в Колективному підприємстві «Краматорський кар'єр» Об'єднання «Харківагропромшляхбуд», перебував з вказаним підприємством у трудових відносинах згідно трудового договору, укладеного на невизначений строк. Оглядом у Донецькій обласній МСЕК від 12 березня 2012 року йому було встановлено 3 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, яка зберігається за ним до теперішнього часу. За цих підстав у позивача виникло право на отримання пенсії по інвалідності даної категорії, в тому числі із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році, у розмірі відшкодування фактичних збитків, як це передбачено нормою ст. 54 ч. 1 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. № 796-ХІІ.
Протягом тривалого часу ця пенсія обчислювалася згідно вищенаведеної спірної довідки, її обґрунтованість, правильність і достовірність ніким не ставились під сумнів і у встановленому порядку не оспорювались, у тому числі і за результатами перевірок, проведених органами Пенсійного фонду у відповідності до ст. 44 ч. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV. Відтак, 03 вересня 2025 року, без відповідної заяви ОСОБА_1 про проведення будь-якого перерахунку, відповідачем у формі протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії було прийняття рішення за № 914260135206 (далі за текстом - рішення від 19.08.2025р. за № 914260135206) про перерахунок пенсії позивача із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року у відповідності до ст. 59 ч. 3 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, внаслідок якого з цього моменту року одночасно відбулося безпідставне припинення її нарахування за ст. 54 ч. 1 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. № 796-ХІІ у відповідності до спірної довідки через раптове неочікуване виникнення сумнівів в її достовірності, але без проведення необхідної для цього її перевірки.
Позивач стверджує, що наявність сумнівів щодо некоректних записів у документах із сторони відповідача може бути лише підставою для перевірки таких відомостей, а формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів ПФУ щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у її задоволенні. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами вказано, що з 01.09.2025 електронна пенсійна справа ОСОБА_1 була приведена у відповідність до вимог чинного законодавства. Розмір пенсії обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року, з урахуванням усіх належних надбавок і підвищень. Загальний розмір пенсійної виплати склав 13705,77 грн. Під час перевірки пенсійної справи було встановлено відсутність первинних документів, у тому числі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, з якої раніше обчислювалась пенсія Позивачу. Відповідно до пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (постанова правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1), довідка про заробітну плату видається підприємством, установою або організацією на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату. Підставою для проведення розрахунку заробітної плати за період роботи в зоні відчуження є первинні документи, що підтверджують період роботи, тривалість робочого дня та місце її виконання. Постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7 встановлює підвищені коефіцієнти оплати праці (2-, 3-, 4-кратні тарифні ставки залежно від зони небезпеки) для працівників, відряджених у зону відчуження. Постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1989 № 153/10-43 визначає скорочений робочий день (6 годин) та правила оплати надурочних робіт. Застосування цих норм також потребує наявності підтверджувальних документів. Таким чином, за відсутності довідок про заробітну плату та інших первинних документів, які видаються підприємствами на підставі бухгалтерських даних, спеціалісти Головного управління законно здійснили перерахунок пенсії Позивача з урахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, як це передбачено статтями 54 і 57 Закону № 796-XII.
Приведення пенсії у відповідність до чинного законодавства не може кваліфікуватися як порушення прав ОСОБА_1 . Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.09.2018 року у справі № 752/16491/14-а, відповідно до якої зміна розміру пенсії, зумовлена набранням чинності новими нормативно-правовими актами, не є звуженням чи скасуванням вже набутого права, якщо вона здійснюється в межах законодавчих приписів. Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(1)/2024 було визнано неконституційними припис статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який поширював свою дію на Закон України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796. Згідно з пунктом 2 статті 152 Конституції України, норми, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, тобто з 20.03.2024. Виконуючи зазначене рішення, а також постанову Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», Головним управлінням було здійснено приведення пенсійних виплат у відповідність до оновлених правових приписів. Перерахунок розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону № 796, здійснювався шляхом збільшення показника середньої заробітної плати на коефіцієнт 1,115, із дотриманням обмежень, визначених нормативними актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, дії Головного управління мали виключно правозастосовний характер, були спрямовані на забезпечення виконання законодавства та не порушували прав позивача.
Представником позивача було надано відповідь на відзив, в якій представник заперечував проти доводів викладених відповідачем у відзиві, підтримав позицію викладену у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 . Позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991.
Згідно посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_4 (Категорія 1) Позивач є інвалідом 3-ї групи і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно довідки від 29.08.1986 року №44 виданої військовою частиною НОМЕР_2 зазначено про те, що ОСОБА_1 знаходився на спецзборах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 14 липня 1986 року по 29 серпня 1986 року. За ним відповідно до статті 72 Закону СРСР про загальний військовий обов'язок зберігається за місцем роботи середній заробіток. ОСОБА_1 працював всього 43 доби в тому числі: в 2 зоні 4 доби - оплата в чотирьохкратному розмірі; в 1 зоні 3 доби - оплата в трьохкратному розмірі; за межами зон 39 діб - оплата в двухкратному розмірі.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_5 №12/08/107 від 03.09.1986 року зазначено про те, що ОСОБА_1 знаходився на спецзборах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 14 липня 1986 року по 03 вересня 1986 року. За ним відповідно до статті 72 Закону СРСР про загальний військовий обов'язок зберігається за місцем роботи середній заробіток. ОСОБА_1 працював всього 47 діб в тому числі: в 2 зоні 1 добу - оплата в чотирьохкратному розмірі; в 1 зоні 4 доби - оплата в трьохкратному розмірі; за межами зон 42 доби - оплата в двухкратному розмірі.
Згідно довідки виданої Колективним підприємством «Краматорський кар'єр» Об'єднання «Харківаргопромпляжбуд» без дати та номера, зазначено, що вказана довідка видана ОСОБА_1 про те, що йому за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської АЕС з 1 серпня 1986 року по 31 серпня 1986 року по місцю роботи КП «Краматорський кар'єр» на посаді водій, посадовий оклад (тарифна ставка) 0-79,1 крб. по відомості № «перерахунок оплати праці відповідно» виплачена заробітна плата в розмірі «Пост. РМ СРСР № 524-156, 665-195, Пост. РМ СРСР № 1031 964рс» з урахуванням коефіцієнта 4 відповідно до постанови РМ УРСР Укр профради від 10 червня 1986р. №207-7. Фактична заробітна плата за роботу в зоні відчуження із якої визначається пенсія становить: в зоні 2 за 1 день 8 годин - 58-81; в зоні 1 за 4 дні - 488-89. Всього: 547-20. Примітка: стверджуючі документи в зоні відчуження додаються в копії. Довідка видана на підставі особового рахунку №86 за період з 1986р. по 2004р.
Згідно протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 25.02.2025 року Відповідачем прийнято рішення 914260135206 про перерахунок пенсії з 01.03.2025 року. Вид перерахунку: Індексація заробітку (масовий). Основний розмір пенсії від середнього заробітку: 69219.15. Розмір пенсії з надбавками: 53582.04. Максимальний розмір пенсії: 23610.00. Відповідно до розрахунку заробітку для обчислення розміру пенсії середній заробіток: 8913.83. Індивідуальний коефіцієнт для обчислення: 15.53073. Середньомісячний заробіток для обчислення: 138438.29000.
Згідно протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії Відповідачем було прийнято рішення 914260135206 від 19.08.2025 року про перерахунок пенсії. Підстава перерахунку: невідповідність довідки про зп. Основний розмір пенсії від середнього заробітку: 12930.67. Розмір пенсії з надбавками 01.09.2025 року склав 13 705,77 грн. Відповідно до розрахунку заробітку для обчислення розміру пенсії середній заробіток: 8913.83. Індивідуальний коефіцієнт для обчислення: 2.90126. Середньомісячний заробіток для обчислення: 25861.34000.
Згідно довідки про доходи № 9224232004150282 виданої пенсіонеру ОСОБА_2 в тому, що він (вона) перебуває на обліку в Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій обл. (м. Краматорськ) і отримує пенсію по iнв. (в р.вiдш.збит) та за період лютий-серпень 2025 року отримував пенсію по 23 610,00 грн. щомісяця, з вересня 2025 року по 13 705,77 грн.
Листом від 26.08.2025 року № 0500-0204-8/84738 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивача, що в матеріалах пенсійної справи Позивача міститься довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження. У зв'язку з відсутністю документів на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, нарахування та виплати премії, підстави для врахування довідки при обчисленні пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796 відсутні.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2 р(ІІ)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», що поширює свою дію на Закон № 796, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796. Вказані норми, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (20.03.2024). З врахуванням рекомендацій, наданих Міністерством соціальної політики України, щодо механізму виконання означеного Рішення, виплата пенсій, призначених відповідно до Закону № 796, без обмеження максимальним розміром проводиться після перерахунку згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Головним управлінням направлено запит до підприємства (організації), яким видано довідку про заробітну плату щодо надання відповідних документів. До надходження підтверджуючої інформації щодо первинних документів, на підставі яких видано довідку про заробітну плату, розмір пенсійної виплати Позивача буде обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
Не погоджуючись із вищезазначеним перерахунком пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв'язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов'язують наділених державною владою суб'єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб.
Конституція України проголошує, що конституційні права і свободи, зокрема право людини на життя, гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга статті 22), що забороняється внесення будь-яких змін до Конституції України, якщо вони передбачають скасування прав і свобод людини і громадянина (частина перша статті 157). Не допускається також звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, в разі прийняття нових або внесення змін до чинних законів (частина третя статті 22).
Отже, за своїм змістом положення частини другої статті 22 Конституції України передбачають, з одного боку, обов'язок держави гарантувати конституційні права і свободи, а з другого - утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування конституційних прав і свобод.
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, зокрема, відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Виняток із цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
Тож, захист фундаментальних прав і свобод конкретних людей, які зазнали негативного впливу з боку держави не має бути ілюзорним.
Згідно із статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів, що в свою чергу вимагає належного правового регулювання відповідних правовідносин.
Суд звертає увагу на юридичну позицію, викладену Конституційним Судом України у рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018, у пункті 3 якого він указав, що виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України Конституційний Суд України зазначає, що обов'язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Конституційний Суд України підкреслює, що необхідність збереження генофонду Українського народу викликана, перш за все, незадовільною екологічною ситуацією, спричиненою, зокрема, Чорнобильською катастрофою, наслідком якої стало погіршення стану здоров'я населення, демографічний занепад, зростання смертності потерпілого від Чорнобильської катастрофи населення, захворюваності дітей, підвищення рівня інвалідизації населення. Вкрай серйозними наслідками, породженими цією катастрофою, є також проблеми соціально-психологічного характеру у постраждалих від Чорнобильської катастрофи громадян.
Отже, виконання державою обов'язку щодо збереження генофонду Українського народу потребує належного обсягу державних видатків, зокрема у сферу охорони здоров'я, соціального забезпечення та їх ефективного використання; підтримання у належному стані санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, створення ефективних заходів щодо попередження захворювань, зниження ризиків для здоров'я людини, що пов'язані з радіоактивним забрудненням значної території та негативним впливом цього фактора на довкілля та громадян.
Тож, виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України обов'язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зумовлено виконанням державою свого конституційного обов'язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018).
Також Конституційний Суд України у рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави" (пункт 4 мотивувальної частини).
У рішенні у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України, зокрема, зазначив, що Закон № 796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; Конституційний Суд України неодноразово констатував, що Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (абзаци одинадцятий, чотирнадцятий пункту 5 мотивувальної частини).
Відтак, скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України, оскільки ці норми Конституції України зобов'язують державу нести відповідальність за впровадження системи заходів щодо розв'язання проблем, пов'язаних із забезпеченням захисту прав, інтересів, гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі №796-ХІІ, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.
Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.
При цьому, у пункті 6 рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституційний Суд України вказав на те, що рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей.
Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону №796-ХІІ, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.
Повертаючись до спірних відносин, суд зазначає, що згідно із статтею 10 Закону №796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 частини 1 статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів.
Частиною 1 статті 54 Закону №796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настали внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
На реалізацію повноважень, передбачених статтею 54 Закону №796-ХІІ, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов'язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ (далі - Порядок № 1210).
Порядок № 1210 визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення.
Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1210 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.
Пункт 3 зазначеного Порядку встановлює, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:
1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;
2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 року до 1 серпня 1987 року, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв'язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС;
3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;
4) менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження.
У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).
Таким чином, призначення пенсії та її розмір ставляться в залежність від заробітку, фактично отриманого працівником у період його роботи в зоні відчуження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 і від 26 вересня 2012 року № 886» внесено зміни до пункту 9 Порядку № 1210, згідно з якими пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із 01.12.2022, у разі доцільності, визначаються з урахуванням заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, за наведеною у цьому пункті формулою.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.
Довідка про заробітну плату за період роботи у зоні відчуження видається виключно підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії, на підставі первинних документів, а саме: особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами та підписуються керівником і головним бухгалтером.
В разі якщо особам, які в 1986-1990 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зоні відчуження, не була нарахована підвищена заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до встановлених законодавством розмірів, на підставі первинних документів підприємство, установа чи організація, які відряджали працівника в зону відчуження (або його правонаступник) згідно з чинним законодавством проводить перерахунок заробітної плати і надає довідку про новий розмір заробітної плати в зоні відчуження для подання до органів Пенсійного фонду для перерахунку розміру пенсії.
Нарахована чи донарахована заробітна плата не виплачується, а враховується тільки для розрахунку пенсії. Суми заробітної плати за роботу в зоні відчуження беруться для розрахунку пенсії якщо вони були виплачені до 1992 року.
Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 оплата праці працівників підприємств, організацій і установ, відряджених у зону відчуження для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження і запобіганню забруднення навколишнього середовища, провадилася у 3, 2, 1 зонах небезпеки у 4-х, 3-х, 2-х кратному розмірах тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату, яка відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи.
Для обчислення пенсії із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, надається довідка про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики від 12.10.2012 № 644.
Як установлено судом, та не заперечується відповідачем, пенсію позивача по інвалідності відповідно до Закону №796-ХІІ обчислено із заробітної плати за роботу в зоні відчуження у серпні 1986 року на підставі довідки виданої Колективним підприємством «Краматорський кар'єр» Об'єднання «Харківагропромшляхбуд» без дати та номера.
Однак, з вересня 2025 року пенсію позивачу перераховано без урахування вказаної довідки.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:
отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що відповідні управління Пенсійного фонду України здійснюють призначення та перерахунок пенсії саме на підставі тих документів, які надані заявником до органу, що здійснює призначає пенсію та вимагають всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, відповідач відповідальність за оформлення довідки виданої Колективним підприємством «Краматорський кар'єр» Об'єднання «Харківаргопромпляжбуд» без дати та номера, - переклав на позивача, не скористався правом вимагати відповідні документи від Колективного підприємства «Краматорський кар'єр» Об'єднання «Харківагропромшляхбуд», виданої ним для оформлення пенсії позивача, а також не перевірив обґрунтованість видачі, достовірність вказаної довідки.
В листі від 26.08.2025 року № 0500-0204-8/84738 відповідач зазначає про направлення запиту до підприємства (організації), яким видано довідку про заробітну плату щодо надання відповідних документів.
Проте суд критично ставиться до зазначеної інформації з огляду на те, що відповідачем не надано до суду жодного доказу щодо направлення зазначеного запиту до відповідного підприємства та вчинення будь-яких дій спрямованих на перевірку обгрунтованості та достовірності видачі відповідних документів, які стали підставою для призначення та розрахунку розміру пенсії Позивача.
Суд звертає увагу, що під час призначення позивачу пенсії та до вересня 2025 року зауважень до будь яких довідок наявних в пенсійні справі у тому числі виданої Колективним підприємством «Краматорський кар'єр» Об'єднання «Харківагропромшляхбуд» у органу Пенсійного фонду не було.
Отже, здійснюючи перерахунок пенсії у бік зменшення з вересня 2025 року без урахування вказаної вище довідки, орган Пенсійного фонду порушив принцип належного урядування.
Так, Верховний Суд у постанові від 27 червня 2018 року у справі №294/220/14-ц зазначив, що потреба виправити минулу помилку, допущену державним органом, не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Також, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в ухвалі від 8 листопада 2019 року у справі № 815/1226/18 Верховний Суд зазначив, що принцип належного урядування без сумніву є дотичним і до пенсійних спорів, адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має в своєму розпорядження ані державного апарату, ані владних функцій. Сферою відповідальності саме держави є те, щоб пенсія була призначена особі вчасно та у правильному розмірі, а також виплачувалася та перераховувалася у напрямку збільшення без будь-яких затримок. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок «неналежного урядування».
В ухвалі від 2 квітня 2019 року у справі № 510/1286/16-а Верховний Суд також зазначив про порушення принципу належного урядування, оскільки порушення прав позивача на соціальне забезпечення сталося з причини неналежного виконання службовими особами держави своїх посадових обов'язків.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач порушив принцип належного урядування та порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення, здійснивши з вересня 2025 року перерахунок пенсії без урахування вказаної вище довідки, а відтак прийняти позивачем рішення у формі протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 19 серпня 2025 року за № 914260135206 про перерахунок пенсії позивача підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
При цьому суд зазначає що позовні вимоги про здійснення перерахунку та виплати пенсії з 19 серпня 2025 року задоволенню не підлягаю, оскільки як встановлено судом з матеріалів справи виплата пенсії у меншому розмірі з урахуванням рішення про перерахунок від 19 серпня 2025 року № 914260135206 почала здійснюватися саме з 01.09.2025 року.
Тому, виконуючи завдання адміністративного судочинства, суд дійшов висновку що для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату з 01.09.2025 року пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за роботу в зоні відчуження у відповідному розмірі до прийняття спірного рішення від 19 серпня 2025 року № 914260135206.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і не надав доказів понесених судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у формі протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 19 серпня 2025 року за № 914260135206, про перерахунок пенсії ОСОБА_1 по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року у відповідності до ст. 59 ч. 3 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, - яким одночасно було припинено нарахування пенсії позивача по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за роботу в зоні відчуження на підставі довідки, виданої Колективним підприємством “Краматорський кар'єр» Об'єднання “Харківагропромшляхбуд» за місцем роботи позивача в цей період.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплату з 01.09.2025 року пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за роботу в зоні відчуження у відповідному розмірі до прийняття спірного рішення від 19 серпня 2025 року № 914260135206.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 18 грудня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров