18 грудня 2025 рокуСправа №160/32819/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
17.11.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0037750-2417-0482-UA12060270000017282 від 23.02.2024 на суму 83429,07 грн; податкове повідомлення - рішення №0037749-2417-0482-UA12060270000017282 від 23.02.2024 на суму 1636,14 грн; податкове повідомлення - рішення №0245332 2416-0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 на суму 88409,91 грн; Податкове повідомлення - рішення №0245333-2416-0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 на суму 1733,82 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 01.10.2025 на адресу позивача надійшла позовна заява з додатками Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення суми податкового боргу платника податків фізичної особи, поданої до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у справі № 160/28234/25. З цієї позовної заяви від 25.09.2025 вбачається, що на теперішній час в інтегрованих картках платника податків фізичної особи ОСОБА_1 обліковується не заявлений до суду податковий борг у сумі 173 348, 95 грн, а саме, заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 173 348,95 грн згідно: податкового повідомлення - рішення №0037750-2417-0482-UA12060270000017282 від 23.02.2024 на суму 83429,07 (з урахуванням сплати у сумі 223,85 грн), загальна сума 83205,22 грн; податкового повідомлення - рішення №0245332-2416-0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 на суму 88409,91 грн; податкового повідомлення - рішення №0245333-2416-0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 на суму 1733,82 грн. З урахуванням вимог ст. 56, 57 Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою фізичною особою ОСОБА_1 у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Разом з позовною заявою ГУ ДПС у Дніпропетровської області надало Податкову вимогу від 13.08.2024 №0024399-1310-0436 на суму 83205,22 грн з детальним розрахунком податкового боргу, з якого вбачається нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку, а також вищевказані Податкові повідомлення - рішення та поштові документи про відправку.
Так, з поштового штемпеля на конверті вбачається, що Податкова вимога від 13.08.2024 №0024399-1310-0436 надіслана контролюючим органом 13.01.2025, а з відмітки на конверті, рекомендованому повідомленні та довідки про причини повернення/досилання вбачається повернення поштового відправлення відправнику 04.02.2025 у зв'язку із закінченням терміну зберігання на поштовому відділенні.
На підтвердження вручення корінця Податкового повідомлення - рішення 0037750 2417-0482-UA12060270000017282 від 23.02.2024 контролюючий орган надав суду реєстр поштових відправлень, а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №06 009 097 901 39, в якому зазначено дату відправки 16.04.2024. Також на рекомендованому повідомленні міститься напис про його вручення 25.04.2024 із зазначенням невстановленого адресату, названого “чоловік», прізвище написано нерозбірливо.
На підтвердження вручення платнику податків Податкового повідомлення - рішення №0245332-2416-0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 та Податкового повідомлення - рішення №0245333-2416-0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 контролюючий орган надав суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 06 011 477 466 13 без відмітки дати вручення та прізвища отримувача, а також конверт з довідкою про причини повернення/досилання/ зберігання, з яких вбачається, що поштове відправлення було надіслано 20.05.2025, а повернуто 09.06.2025 у зв'язку із закінченням терміну зберігання у поштовому відділенні.
За вищевказаним позовом контролюючого органу Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 06.10.2025 відкрив провадження у справі №160/28234/25.
Позивач вказує, що за приписами п. 104 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270, у разі неможливості вручення адресату (одержувачу) поштового відправлення, поштового переказу таке відправлення, переказ повертаються відправнику, крім випадків, якщо відправник під час оформлення поштового відправлення, поштового переказу визначив інший порядок розпорядження поштовим відправленням, поштовим переказом. Невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - такими, що не виплачені. Невручені поштові відправлення, невиплачені поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку до закінчення строку, встановленого оператором поштового зв'язку, але не менше одного місяця. Отже, на думку позивача, податкове повідомлення - рішення №0245332-2416-0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 та податкове повідомлення - рішення №0245333-2416-0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 вважаються не врученими позивачу.
Податкове повідомлення - рішення 0037750-2417-0482-UA12060270000017282 від 23.02.2024 ОСОБА_1 також не отримувала, про що свідчить надане контролюючим органом рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №06 009 097 901 39, яке не містить даних про отримання адресатом цього поштового відправлення.
Про вищевказані ППР Полякова Н.А. дізналась лише 01.10.2025, отримавши позовні матеріали по справі № 160/28234/25.
Довідавшись про наявність вищевказаних ППР, представник позивача 05.11.2025 надіслав контролюючому органу адвокатський запит, в якому попросив надати таку інформацію: розрахунок суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, власників об'єктів нежитлової нерухомості, донарахованого згідно податкових повідомлень-рішень №0037750-2417 0482-UA12060270000017282 від 23.02.2024 на суму 83205,22 грн, №0245332-2416 0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 на суму 88409,91 грн, №0245333-2416 0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 на суму 1733,82 грн та інформацію про підставу нарахування ФОП ОСОБА_1 вищевказаного податкового боргу.
У відповідь на запит надійшов лист заступника начальника ГУ ДПС у Дніпропетровській області №91734/6/04-36-24-16-11 від 11.11.2025, в якому повідомляється про наступне: за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власницею таких об'єктів нерухомості: будівлі промисловості загальною площею 4150.7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлі промисловості загальною площею 81,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Керуючись п. п. 266.7.1. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України ОСОБА_1 в автоматичному режимі сформовано податкові повідомлення - рішення форми “ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 - 2024 р.р. Крім того, з листа №91734/6/04-36-24-16-11 від 11.11.2025 позивачу стало відомо про наявність ще одного податкового повідомлення - рішення №0037749-2417-0482 UA12060270000017282 від 23.02.2024 на суму 1636,14 грн.
Вищевказані податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними з наступних підстав.
Позивачу на праві приватної власності належить комплекс будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлова будівля Тік та зерносклади, який складається з: зерносклади І, ІІ літ. “А» загальною площею 1316,6 кв. м., зерносклад літ. “Б» загальною площею 1382,2 кв.м., критий тік, літ. “В», загальною площею 1451,9 кв. м. Також Позивачу належить на праві власності нежитлова будівля автоваговою, загальною площею 81,4 кв. м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Договору купівлі-продажу від 26.07.2005 , копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.08.2005 № 8159936, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.04.2004 №3282182.
Загальна площа будівель ( нерухомого майна), яка належить позивачу на праві приватної власності складає 4232,1 кв.м.
Також, в користуванні ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 03.12.2012 перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною 1225285500:01:003:0095, що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки від 03.12.2012, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.
Позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець з 21.04.2008 (номер запису: 2 227 000 0000 033628) та здійснює свою діяльність, у тому числі, за КВЕД 01.64 “Оброблення насіння для відтворення», та 46.21 “Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин». Факт ведення діяльності підтверджується, зокрема, договором про надання послуг за №0425 від 25.04.2019, відповідно до умов якого позивача брала на себе зобов'язання надавати послуги з приймання, сушки та знезараження сільськогосподарських культур, що підтверджується копією свідоцтва про Державну реєстрацію фізичної особи підприємця, копією договору про надання послуг №0425 від 25.04.2019, копією додаткової угоди до договору від 30.12.2020, копіями платіжних інструкцій про оплату.
За 2023-й податковий рік, відповідно до податкової декларацій платника єдиного податку - фізичної особи підприємця, позивачем було отримано прибуток, в тому числі і від надання послуг за КВЕД 01.64 “Оброблення насіння для відтворення», в сумі 2 000 000 гривень. За 2024-й податковий рік, відповідно до податкової декларацій платника єдиного податку - фізичної особи підприємця, Позивачем було отримано прибуток, в тому числі і від надання послуг за КВЕД 01.64 “Оброблення насіння для відтворення», в сумі 414000 гривень, що підтверджується копіями податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2023-2024 р.р.
Враховуючи викладене, позивач вказує, що належне ФОП ОСОБА_1 майно не є об'єктом оподаткування на підставі підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу, оскільки:
- ФОП ОСОБА_1 має у користуванні земельну ділянку сільськогосподарського призначення;
- ФОП ОСОБА_1 здійснює сільськогосподарську діяльність відповідно до класифікатора видів економічної діяльності;
- ФОП ОСОБА_1 використовує належні їй будівлі, споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;
- будівлі, споруди, що безпосередньо використовуються ФОП ОСОБА_1 у сільськогосподарській діяльності відповідають класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507.
В листі № 91734/6/04-36-24-16-11 від 11.11.2025 контролюючий орган називає нерухоме майно позивача будівлями промисловості, що суперечить дійсним обставинам справи, оскільки, згідно технічної документації на будівлі, вони класифікуються саме як будівлі сільськогосподарського призначення, що підтверджується копіями технічних паспортів на нерухомість.
Аналогічна правова позиція викладена Державною фіскальною службою в індивідуальних податкових консультаціях від 20.04.2018 № 1753/Б/99-99-13-03-01 14/ІПК та від 23.08.2018 № 3710/К/99-99-15-01-012-14/ІПК.
Позивач зазначає, що судом вже вирішувався аналогічний спір між позивачем та відповідачем з приводу нарахування позивачу податку на те ж саме нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік. Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 у справі № 160/11024/19 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення.
На підставі викладеного, вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
05.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що податкові повідомлення-рішення №0245332-2416-0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 та №0245333-2416 0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 було направлено платнику податків контролюючим органом 20.05.2025 засобами поштового зв'язку за місцем реєстрації на адресу: АДРЕСА_2 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення повернуто до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 09.06.2025. Відповідач зазначає, що платник податків повинен добросовісно користуватися своїми правами та обов'язками, в іншому випадку, платники податків, зловживаючи своїми правами та ігноруючи обов'язки, а саме, шляхом уникнення від отримання поштових відправлень, намагатимуться у такий спосіб перешкоджати виконанню податкових обов'язків зі сплати податків. Відповідач вказує, що податкове повідомлення-рішення №0037750-2417-0482-UA12060270000017282 від 23.02.2024 та № 0037749-2417 0482-UA12060270000017282 від 23.02.2024 було направлено платнику податків контролюючим органом 16.04.2024 засобами поштового зв'язку за місцем реєстрації на адресу: АДРЕСА_2 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Поштове відправлення повернулося до контролюючого органу з відміткою - вручено «Поляков чоловік» 25.04.2024. На підставі Закону України «Про поштовий зв'язок» та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року зі змінами та доповненнями (далі - Правила), а саме за п.81 Правил: «81. Рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих з позначками “Судова повістка», “Повістка ТЦК»), повідомлення про вручення поштових переказів, адресовані фізичних особа, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-якому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним».
Як підставу для скасування ППР від 30.04.2025 №0037750- 2417-0482 UA12060270000017282 від 23.02.2024; №0037749-2417-0482-UA12060270000017282 від 23.02.2024; №0245332 2416-0482- UA12060270000017282 від 25.03.2025; №0245333-2416-0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 позивач посилається на наявність пільги передбаченої абз. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 статті 266 ПК України. Відповідно до абз. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, належить встановлювати чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права. ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець, платник єдиного податку з 01.10.2018 - 3 група. Дата взяття на облік - 22.04.2008. Основний видом діяльності ФОП ОСОБА_1 згідно КВЕД є: 33.12- Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення. ФОП ОСОБА_1 подана декларація платника єдиного податку лише за 1 квартал 2024 року від 01.05.2024 №9113363528, обсяг доходу 100,0 тис. грн., згідно поданої декларації платника єдиного податку за 2024 рік від 09.01.2025 №9406026608 обсяг доходу склав 414,0 тис. грн. Декларації за інші періоди 2024 року не подавались. Посилання позивача на декларацію платника єдиного податку за липень 2023 року № 9210863635, не може бути використано як належна підстава оскільки відсутні показники отримання прибутку від господарської діяльності за КВЕД 01.64 «Оброблення насіння для відтворення». Разом з тим, відповідно до поданої декларації платника єдиного податку річної за 2023 рік від 16.01.2024 №93713319998 дохід відсутній. Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску до ГУ ДПС не надавались. Матеріали справи не містять доказів, що позивачка в 2023-2024 роках займалася сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД та здійснював реалізацію сільськогосподарської продукції.
Також відповідач просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу через неспівмірність із складністю цієї справи, наданими адвокатом послугами у ході розгляду справи безпосередню у суді першої інстанції, невідповідністю критерію термальності таких витрат, розумності їхнього розміру, враховуючи розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.
Згідно положень статті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 21.04.2008 (номер запису: 2 227 000 0000 033628).
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесено наступні відомості про економічні види діяльності ФОП ОСОБА_1 : 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н. в. і. у; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.11 Рекламні агентства; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання.
ФОП ОСОБА_1 на праві приватної власності належить комплекс будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з будівлі зерноскладу літ."А" загальною площею 1316,6 кв.м., зерноскладу літ. "Б" загальною площею 1382,2 кв.м., критий тік, літ. "В", загальною площею 1451,9 кв.м. Також позивачу належить на праві власності нежитлова будівля автоваговою, загальною площею 81,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в. Загальна площа будівель (нерухомого майна), яка належить позивачу на праві приватної власності складає 4232,1 кв.м.
В користуванні ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 03.12.2012 перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 3,4315 га, кадастровий номер 1225285500:01:003:0095, з цільовим призначенням - 1.13. землі іншого сільськогосподарського призначення.
Судом також встановлено, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості - 18010300 за податковий період 2023-24 роки у розмірі 173 348, 95 грн.
Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень №0037750-2417-0482-UA12060270000017282 від 23.02.2024 на суму 83429,07 грн; №0037749-2417-0482-UA12060270000017282 від 23.02.2024 на суму 1636,14 грн; №0245332 2416-0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 на суму 88409,91 грн; № 0245333-2416-0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 на суму 1733,82 грн, прийнятих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, є предметом позову, який передано на розгляд суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, органом стягнення є державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим кодексом та іншими законами України.
За приписами підпункту 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику, чи його територіальні органи.
За вимогами підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пунктів 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України зобов'язано платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом податкове 14.1.157 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності
Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.
Відповідно до п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.
За п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом-повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.
Слід зазначити, що відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Згідно п. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Обов'язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції (у разі застосування пунктів 42.4, 58.3) від органів ДПС України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.02.2024 у справі № 600/5156/21-а.
Жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 27.11.2023 у справі №640/24273/19.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкову вимогу в порядку встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи.
Отже, аргументи позивача у цій частині суд визнає неспроможними.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.
Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, наводиться визначення "сільськогосподарського товаровиробника" виключно для застосування в цілях глави розділу XIV Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено таким пунктом і до зазначених правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки не відноситься до розділу XII "Податок на майно".
Згідно з пунктом 3 статті 5 ПК України, інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Визначення "сільськогосподарський товаровиробник", також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" від 18.01.2001 №2238-ІІІ, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Відповідно до абз.2 статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23.09.2008 №575-VI, виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
До виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі - КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин (стаття 1 даного Закону від 23.09.2008 № 575).
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (далі - ДК 018-2000), до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інші.
Отже, фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Державного класифікатора продукції та послуг, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, належать до сільськогосподарських товаровиробників з метою визначення об'єкта оподаткування згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Як видно з матеріалів справи, за 2023-й податковий рік, відповідно до податкової декларацій платника єдиного податку - фізичної особи підприємця, позивачем було отримано прибуток, в тому числі і від надання послуг за КВЕД 01.64 “Оброблення насіння для відтворення», в сумі 2 000 000 гривень. За 2024-й податковий рік, відповідно до податкової декларацій платника єдиного податку - фізичної особи підприємця, позивачем було отримано прибуток, в тому числі і від надання послуг за КВЕД 01.64 “Оброблення насіння для відтворення», в сумі 414000 гривень, що спростовує аргументи відповідача у справі.
Враховуючи викладене, належне ФОП ОСОБА_1 майно не є об'єктом оподаткування на підставі підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки остання має у користуванні земельну ділянку сільськогосподарського призначення; здійснює сільськогосподарську діяльність відповідно до класифікатора видів економічної діяльності; використовує належні їй будівлі, споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; будівлі, споруди, що безпосередньо використовуються ФОП ОСОБА_1 у сільськогосподарській діяльності відповідають класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507.
Відповідно до п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та принципу верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі «якості» закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.
Законодавець звільнив від оподаткування будівлі сільськогосподарського призначення для осіб із статусом сільськогосподарських товаровиробників, а тому не вбачається жодних об'єктивних та справедливих перешкод для поширення дії цього правила на інших осіб, котрі у законний спосіб ведуть господарську діяльність у сфері сільського господарства.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи викладене, суд доходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв не на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а отже воно підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду підлягає стягненню з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що докази понесення таких витрат суду не надано, зазначене питання суд не вирішує.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0037750-2417-0482-UA12060270000017282 від 23.02.2024 на суму 83429,07 грн; податкове повідомлення - рішення №0037749-2417-0482-UA12060270000017282 від 23.02.2024 на суму 1636,14 грн; податкове повідомлення - рішення №0245332 2416-0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 на суму 88409,91 грн; податкове повідомлення - рішення №0245333-2416-0482-UA12060270000017282 від 25.03.2025 на суму 1733,82 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а ЄДРПОУ 44118658) судовий збір у розмірі 3875,84 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез