Справа №676/7565/25
Номер провадження 2/676/3716/25
17 грудня 2025 року
Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді - Пилипенко І.О.,
за участю секретаря судового засідання - Райтаровського В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Акціонерне товариства «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 102789,58 грн. На обґрунтування позову представник позивача вказав, що 16.06.2020 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідно до п. 2.1.1.2.2 Умов та Правил, Клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з умовами та правилами і тарифами, які викладенні на банківському сайті, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі відповідно до умов договору.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 02.10.2025 року має заборгованість - 102789,58 гривень, яка складається з: 69498,99 гривень заборгованість за кредитом; 33290,59 гривень заборгованість по відсоткам. При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідачем окрім анкети-заяви також підписано і паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому зазначені всі умови кредитування, строки, процентна ставка.
Просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 16.06.2020 року у розмірі 102789,58 грн. та судові витрати.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07.10.2025 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
28.10.20205 року через систему електронний суд до суду надійшов відзив від представника відповідача адвоката Тисячник Р.Р., відповідно до якого як зазначає позивач, що 16.06.2020 року відповідач приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг на підставі Анкети-Заяви. На підтвердження своїх вимог позивач надав до суду копію Анкети-заяви 191919, паспорт споживчого кредиту, витяг з Умов та Правил Тарифів, а також розрахунок заборгованості, виписки по рахунку. Проте надана анкета-заява не містить жодних істотних умов кредитного договору, що є обов'язковими відповідно до законодавства, зокрема суму кредиту та його строк; розмір процентної ставки та порядок її нарахування; порядок погашення кредиту та відповідальність сторін. Паспорт споживчого кредиту, на який посилається позивач, є лише інформаційним документом, що надається споживачу до укладення договору, і не є складовою самого договору. Умови і правила обслуговування в АТ «АКЦЕНТ БАНК», витяг з Тарифів відповідачем не підписано. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Отже, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, відповідно договір є неукладеним. В анкеті-заяві, яка є єдиним підписаним відповідачем документом, розмір процентної ставки не зазначено. Позивач обґрунтовує нарахування відсотків у розмірі 46.8% річних , посилаючись на Умови, Правила та Тарифи, які не підписані відповідачем. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (справа №342/180/17), якщо в анкеті-заяві позичальника, яка є складовою кредитного договору, відсутні умови щодо сплати відсотків, а Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, то відсутні підстави для стягнення відсотків. Таким чином, вся сума нарахованих відсотків є безпідставною, оскільки розмір відсотків не був погоджений сторонами у встановленому законом порядку Згідно з довідкою про ліміти, наданою самим позивачем, банк неодноразово в односторонньому порядку змінював кредитний ліміт (збільшував та зменшував його). Окрім того, відсутні належні докази видачі кредитних коштів. Позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів фактичного перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача або їх отримання в інший спосіб. Надані позивачем виписка по рахунку та розрахунок заборгованості є внутрішніми документами банку, складеними в односторонньому порядку, і не можуть вважатися беззаперечним доказом видачі кредиту та наявності боргу. Більше того, надана до позову виписка по рахунку не містить даних про зарахування кредитних коштів, а перша операція від 15.06.2018 року є операцією списання коштів, а не їх отримання. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив суд розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про розгляд справи.
Представника відповідача адвокат Тисячник Р.Р. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просила суд відмовити в задоволенні позову.
Суд, вивчивши матеріали справи та долучені докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 16.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, в якій вона погодилася із тим, що вказана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Вона зобов'язується виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно, самостійно знайомитися з ії змінами на сайті за посиланням www.a-bank.com.ua.
Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача ОСОБА_1 , водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 16.06.2020 року вбачається, що станом на 02.10.2025 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за наданим кредитом у розмірі 102789,58 грн, що складається з тіла кредиту - 69498,99 грн., проценти - 33290,59 грн.
До позовної заяви Банком долучено Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», виписка по картці за період з 16.06.2020 року по 02.10.2025 року, довідку за картами, довідку за лімітами, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD».
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.
У постанові Великої палати ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг: « З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником » .
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Із наданих позивачем доказів тільки Анкета-заява містить підпис відповідача ОСОБА_1 . Проте зазначена анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в указаній заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, та інших істотних умов.
Матеріали справи також не містять підтверджень того, що підписуючи заяву-анкету від 16.06.2020 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банку відповідач ознайомилася та погодився з Тарифами та Умовами в редакції що надана суду та вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, містили умови про сплату відсотків за користування кредитними коштами у зазначеному у позові порядку.
Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника від 16.06.2020 року, яка безпосередньо підписана відповідачем. Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Така правова позиція міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, яка в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню.
Як вбачається із паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна Картка», який долучено до матеріалів справи, він підписаний простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком 16.06.2025 року з номера телефону НОМЕР_1 .
Суд звертає увагу, що наданий позивачем паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна Картка» не підписаний ОСОБА_1 , і матеріали справи не містять підтвердження, що саме їх розуміла відповідач, ознайомилася та погодилася з ними.
Зі змісту довідки за картами вбачається, що ОСОБА_1 було відкрито рахунок НОМЕР_2 , та видано наступні картки: № НОМЕР_3 строком дії до грудня місяця 2024 року, та № НОМЕР_4 строком дії до грудня місяця 2031 року.
Крім того, Банком долучено довідку про розмір встановленого кредитного ліміту зі змісту якої вбачається, що з 16.06.2020 року по 06.01.2021 року встановлено кредитний ліміт 5000 грн., з 06.01.2021 року по 20.02.2021 року кредитний ліміт збільшено до 7000 грн., з 20.02.2021 року по 12.03.2021 року кредитний ліміт збільшено до 15000 грн., з 12.03.2021 року по 04.01.2022 року кредитний ліміт збільшено до 20 000 грн. В подальшому кредитний ліміт було збільшено 01.05.2023 року на суму 50 00 грн., 09.05.2023 року збільшено до 60000 грн. та 29.12.2023 року до 69500 грн.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості без його узгодження з іншою стороною є одностороннім документом, у справі відсутні докази, що цей розрахунок ґрунтується на реальних банківських операціях відповідачки. Такий стандарт доказування є доречним лише у разі доведеності бухгалтерських даних про отримання відповідачкою кредитних коштів, які позивач використовував у своєму розрахунку, а таких доказів позивач до суду не надав.
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частинами першою, другою статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).
На підтвердження заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості Банком було долучено виписку про рух коштів по рахунку відповідача у період з 16.06.2020 по 02.10.2025 року, в якій міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх списання, з якої вбачається, що кредитний ліміт - 56 460 грн., загальна сума витрат становить 570 258,88 грн, загальна сума зарахувань становить 467 469,30 грн., залишок заборгованості за кредитом становить 102867,25 грн., з яких (тіло кредиту) становить 69498,99 грн., залишок заборгованості за процентам становить 33290,59 грн.
Із вказаної виписки про рух коштів слідує, що за період з 16.06.2020 по 02.10.2025 року з рахунку ОСОБА_1 банком списано відсотки за використання кредитного ліміту на загальну суму 82711,16 грн.
Банком здійснювалось нарахування та списання відсотків за користування кредитним лімітом на загальну суму 116 001,75 грн. (33290,59 нараховані відсотки + 82711,16 грн. списані відсотки баком), які ввійшли до загальної суми боргу, при цьому, розмір відсотків та порядок їх сплати не був узгоджений сторонами. Відповідач неодноразово вносила кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені нею кошти розподілялись банком на погашення процентів, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, які відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим заборгованість зростала.
Оскільки в анкеті-заяві від 16.06.2020 року відсутня домовленість сторін про сплату відсотків, суд вважає неправомірним та безпідставним нарахування банком відсотків за користування кредитом та зарахування цих коштів до заборгованості по кредиту.
Як вбачається з виписки по рахунку АТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 здійснила зарахування на погашення заборгованості за період з 16.06.2020 року по 02.10.2025 року в сумі 467 469,30 грн. та відбулося списання відсотків за використання кредитного ліміту банком на загальну суму 82 711,16 грн., що є більше ніж заявлена до стягнення сума заборгованості за тілом кредиту (69498,99 грн.). При цьому, із розрахунку заборгованості відповідача вбачається, що списані відсотки за використання кредитного ліміту банком на суму 82 711,16 грн., підлягають зарахуванню на погашення боргу за тілом кредиту, оскільки сплата відсотків за користування кредитними коштами умовами кредитного договору не передбачена.
З огляду на викладене судом встановлено, що відповідачем за період з 16.06.2020 року по 02.10.2025 року здійснено погашення фактично витрачених коштів в межах кредитного ліміту на суму 467 469,30 грн., заборгованість за тілом кредиту становить 69498,99 грн., при цьому банком безпідставно нараховано та списано відсотків на суму 116001,75 грн. (33290,59 нараховані відсотки + 82711,16 грн. списані відсотки баком).
Таким чином, суд доходить висновку, що станом на 02.10.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Акцент Банк» відсутня.
Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_2 не підписувала Тарифи, Умови та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк», а також, що списані відсотки банком за використання кредитного ліміту, явно перевищують заявлено суму заборгованості за тілом кредиту, які в установленому порядку узгоджені з відповідачем не були, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 263 - 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 207, 525, 526, 530, 549, 628, 634, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд
В задоволенні позову акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач - акціонерне товариство «Акцент-Банк», адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11.
Відповідач - ОСОБА_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя І.О. Пилипенко