Справа №461/2251/25
18 грудня 2025 року м. Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючої судді - Павлюк О. В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Гнаткович В. С.,
представниці позивача - ОСОБА_1 ,
відповідачки - ОСОБА_2 ,
представника відповідачки - ОСОБА_3 ,
третьої особи - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Третя Львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, -
1. Позиції сторін та учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
21.03.2025 до суду надійшла позовна заява вказана позовна заява, відповідно до якої позивач просить визначити йому додатковий строк на два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 .
Позов обґрунтовується тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік матері Позивача - ОСОБА_7 , після смерті якого відкрилася спадщина на майно, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 .
На початку березня 2025 року мати Позивача ОСОБА_6 мала намір відкрити спадкову справу і почала займатись підготовкою документів. У процесі підготовки, остання знайшла заповіт, складений покійним ОСОБА_7 , про те, що на випадок своєї смерті робить таке розпорядження: «належну мені на праві власності частку квартири АДРЕСА_1 , заповідаю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Про наявність вказаного заповіту ані Позивач, ані його матір не здогадувались. ОСОБА_5 був переконаний, що після смерті ОСОБА_7 всю спадщину успадкує його мати, оскільки померлий був чоловіком ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 від 28 вересня 2006 року та не мав жодного кровного зв?язку з Позивачем. Але не дивлячись на це, у ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були гарні та довірительні стосунки. У зв?язку з тим, що мати Позивача прожила більше 20 років разом зі ОСОБА_7 , останній сприймав ОСОБА_8 як свого рідного сина, оскільки вони мали близькі родинні відносини, взаємну підтримку та піклування. ОСОБА_9 , у свою чергу, також ставився до ОСОБА_7 як до батька, надавав йому необхідну допомогу, підтримку та турботу. ОСОБА_5 протягом тривалого часу надавав всебічну допомогу своїй матері у догляді за її чоловіком, ОСОБА_7 , який із 2022 року через хворобу був прикутий до ліжка і не міг самостійно пересуватися. Він регулярно забезпечував їх усім необхідним: купував ліки, продукти харчування, засоби гігієни та інші речі першої необхідності. Окрім того, Позивач зазначає, що він брав активну участь у догляді за ОСОБА_7 , допомагаючи матері у виконанні всіх необхідних побутових і медичних процедур, створюючи для нього максимально комфортні умови.
Щойно Позивач дізнався про заповіт, складений ОСОБА_7 та посвічений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шміліховською I.А. 22.03.2017 ОСОБА_5 звернувся до нотаріуса Третьої Львівської державної нотаріальної контори, де отримав відмову, оскільки термін на прийняття спадщини минув.
Позивач вважає, що причина, за якої він пропустив строк для прийняття спадщини, яка полягає у незнанні про існування заповіту, є поважною, а тому звернувся до суду та просить задовольнити позов.
Ухвалою від 24.03.2025 Галицький районний суд м. Львова залишив вказану позовну заяву без руху, встановивши Позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів. Позивач виправив недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
Ухвалою від 31.03.2025 Галицький районний суд м. Львова відкрив загальне позовне провадження у справі та призначив підготовче засідання. Окрім цього, вказаною Ухвалою суд витребував у Третьої Львівської державної нотаріальної контори належним чином звірену копію спадкової справи, відкриту після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
23.04.2025 на виконання Ухвали суду від 31.03.2025 Третя Львівська державна нотаріальна контора скерувала вказану спадкову справу.
24.04.2025 від представника ОСОБА_2 - адвоката Саницького Андрія Ігоровича надійшла заява, у якій останній просив залучити до справи в якості третьої особи ОСОБА_2 .
Протокольною ухвалою від 24.04.2025 суд задовольнив вказане клопотання та залучив до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 . Окрім цього, вказаною протокольною ухвалою суд за власною ініціативою залучив до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 .
Також протокольною ухвалою від 24.04.2025 суд залишив без розгляду клопотання представника Позивача - адвокатки Плат Є. І. про витребування спадкової справи, відкриту після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки така вже була витребувана судом.
Протокольною ухвалою 21.05.2025 суд відмовив у клопотанні представника ОСОБА_2 - адвоката Саницького А. І. про повернення позовної заяви або залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку зі зловживанням Позивачем своїми процесуальними правами, оскільки суд не встановив обставин, передбачених ст. 44 ЦПК України, які б свідчили про подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмету спору або у спорі, що має очевидно штучний характер.
Протокольною ухвалою від 21.05.2025 суд за клопотанням представниці Позивача - адвокатки Плат Є. І. залучив до участі у справі співвідповідачку - ОСОБА_2 .
Протокольною ухвалою від 21.10.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Відповідачі - ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у визначений ухвалою суду строк відзиву на позов до суду не подали, а тому суд, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.
21.10.2025 у судовому засіданні була допитана Відповідачка ОСОБА_6 , яка повідомила суду, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_7 . На початку березня цього року ОСОБА_6 почала займатись підготовкою документів до нотаріуса для заведення спадкової справи. У процесі підготовки, вона знайшла заповіт, складений покійним ОСОБА_7 , про те, що останній належну йому на праві власності частку квартири по АДРЕСА_2 , заповідає ОСОБА_5 . Про заповіт ОСОБА_6 не знала.
У судовому засіданні 01.12.2025 суд допитав Відповідачку ОСОБА_2 , яка повідомила суду таке. Померлий ОСОБА_7 був її дідом, з яким вони не спілкувалися понад 15 років. За останній рік життя дідуся бачила його близько двох разів. Про заповіт дізналася від нотаріуса. З ОСОБА_5 бачилися близько двох разів, про останнього знає лише те, що він є сином дружини дідуся - ОСОБА_6 .
За ініціативою суду у судовому засіданні 09.12.2025 був допитаний Позивач ОСОБА_5 , який надав суду такі пояснення. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік його матері - ОСОБА_7 . На початку березня 2025 року мати мала намір звернутися до нотаріуса для заведення спадкової справи і почала займатись підготовкою документів. У процесі підготовки, остання знайшла заповіт, складений покійним ОСОБА_7 , про те, що останній належну йому на праві власності частку квартири по АДРЕСА_2 , заповідає Позивачу. Про заповіт ні Позивач, ані його мати до цього не знали. Зі ОСОБА_7 . Позивач був у хороших стосунках та навідував останнього приблизно раз на місяць.
У судовому засіданні 18.12.2025 була допитана третя особа - ОСОБА_4 , яка повідомила суду, що померлий ОСОБА_7 був її дідом. Про заповіт вона не знала, оскільки не мала наміру приймати спадщину. З ОСОБА_5 особисто знайомі не були, про останнього знає лише те, що він є сином дружини дідуся - ОСОБА_6 .
У судовому засіданні представниця Позивача - адвокатка Плат Є. І. підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_3 заперечили проти задоволення позову, з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.
Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову.
Відповідачка ОСОБА_6 , будучи належним чином та завчасно повідомленою про розгляд справи відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явилася, будь-яких заяв чи клопотань, у тому числі про відкладення розгляду справи, до суду не скерувала.
Третя особа - Третя Львівська державна нотаріальна контора скерувала 30.07.2025 до суду заяву, у якій просила проводити розгляд вказаної справи без її участі.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (стаття 223 Цивільного процесуального кодексу України).
Враховуючи наведене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
2. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування, висновки суду
Суд, заслухавши доводи та пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з таких доводів та мотивів.
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 9).
20.01.2025 за заявою ОСОБА_2 , яка є внучкою ОСОБА_7 , Третя Львівська державна нотаріальна контора Львівської області завела спадкову справу № 48/2025 до майна померлого, належним чином завірену копію якої було надано на вимоги ухвали суду (а. с. 37-61).
Вбачається, що ОСОБА_7 за життя склав заповіт, посвідчений 22.03.2017 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шміліховською І. А., зареєстрований в реєстрі за № 344, відповідно до якого ОСОБА_7 на випадок своєї смерті робить таке розпорядження: «належну мені на праві власності частку квартири АДРЕСА_1 , заповідаю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а. с. 10).
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач не звернувся у визначений законом строк до нотаріальної контори зі заявою про прийняття спадщини, оскільки йому не було відомо про складений на його ім'я заповіт, а спадкоємцем за законом він не є, оскільки не є родичем померлого та з яким, до того ж, на момент смерті не проживав.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з положеннями статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За загальним правилом, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов'язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Отже, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 грудня 2021 року у справі № 315/386/19 (провадження № 61-15100св21), від 07 лютого 2024 року у справі № 474/454/18 (провадження № 61-14756св23).
Водночас, у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 296/12396/18 (провадження № 61-10481св19) Верховний Суд врахував, що при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
11.03.2025 ОСОБА_5 звернувся до нотаріуса Третьої Львівської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 , де отримав відмову, оскільки термін на прийняття спадщини минув (а. с. 52 - зворотня сторона).
Отже, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.
Позивач посилається на необізнаність про відкриття спадщини та про існування складеного заповіту, оскільки про заповіт дізнався від своєї матері - ОСОБА_6 , яка на початку березня 2025 року мала намір відкрити спадкову справу і почала займатись підготовкою документів, та у процесі підготовки остання знайшла заповіт, складений покійним ОСОБА_7 , однак вже після закінчення встановленого строку для прийняття спадщини. Про наявність заповіту ані Позивач, ані його матір не здогадувались. Вказані твердження не є спростованими у ході розгляду цієї справи.
Так, як вбачається з матеріалів спадкової справи, ОСОБА_6 11.03.2025 звернулася до Третьої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області про видачу свідоцтва на прийняття спадщини (а. с. 52).
Відповідно до статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача.
Відповідно до положень частин другої - четвертої статті 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.
Верховний Суд України у своїй постанові від 26.06.2019 року (справа № 565/1145/17) зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема, необізнаність спадкоємців про наявність заповіту. При цьому суд виходив з того, що позивач на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, про наявність заповіту, складеного на його користь, дізнався, за його твердженням, які не є достеменно спростованими, поза межами строку, передбаченого ч. 1 ст. 1270 ЦК України, і ці обставини свідчать про поважність причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Встановивши фактичні обставини справи, надавши правову оцінку наявним доказам, суд дійшов до висновку про визначення ОСОБА_5 додаткового строку в два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , оскільки Позивач, не маючи права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , не проживаючи з ним на момент смерті за однією адресою, не знав про існування заповіту спадкодавця. Про ці обставини він був повідомлений лише у березні 2025 року.
З огляду на те, що позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку, а необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, враховуючи вище наведене, суд вважає, що причина пропуску Позивачем строку є поважною, вимога за позовом є обґрунтованою, тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 1220, 1222, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 200, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визначити ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) додатковий строк в два місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Перебіг зазначеного строку рахувати з моменту набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 18 грудня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 );
Представниця Позивачка - адвокатка Плат Єлизавета Ігорівна (адреса: м. Львів, вул. Городоцька, 8);
Відповідчка-1 - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 );
Відповідачка-2 - ОСОБА_2 (адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 );
Представник Відповідачки-2 - адвокат Саницький Андрій Ігорович (адреса: м. Львів, вул. Нечуя Левицького, 13/12);
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Третя Львівська державна нотаріальна контора (адреса: м. Львів, пр. Чорновола, 39; ЄДРПОУ: 02899393); ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_6 ).
Повний текст рішення суду виготовлений 18 грудня 2025 року.
Суддя Ольга ПАВЛЮК