№ 755/12527/25
№ 3/755/4682/25
"15" грудня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В. розглянувши справу, що надійшла з Управління патрульної поліції в м. Києві про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 , 24 червня 2025 року, о 23 годині 44 хвилини, керував автомобілем «Hyundai Palisade», д/н НОМЕР_1 , у м. Києві, по пр-ту Георгія Нарбута, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; поведінка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та в медичному закладі відмовився, тобто, своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Осіпов О.А. клопотав про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке мотивував тим, що на момент затримання ОСОБА_1 працівниками поліції, останній не був водієм у розумінні ПДР України, оскільки не керував транспортним засобом і підтвердження цьому є безпосередні свідки, яких не було опитано працівниками поліції. Крім того, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці затримання з міркувань гігієни та водночас, не відмовлявся (хоч і не був зобов'язаний, оскільки не був водієм) від огляду в медичному закладі та оформлення результатів такого огляду, що визначені Інструкцією, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, адже, не заперечував проти здачі крові, оскільки сечу не міг здати із фізіологічних причин. На час затримання ОСОБА_1 не був водієм у розумінні ПДР України, не був суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, тому, свою вину не визнає та наполягає на тому, що не керував автомобілем на час його затримання працівниками поліції і вони не мали прав вимагати від нього пройти огляд на стан сп'яніння. Натомість, ОСОБА_1 наполягає на тому, що як власник автомобіля на законних підставах просто знаходився у його салоні разом зі свідком, якого поліцейські не захотіли опитати, не допускав створення небезпеки для інших учасників дорожнього руху. Розгляд питання в якому стані власник, а не водій, знаходився в автомобілі (чи в стані алкогольного сп'яніння, чи будь-якому іншому стані), не може бути предметом дослідження саме у цій справі. Відповідно до роз'яснень в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14, факт керування автомобілем може бути доведений: показаннями потерпілих або свідків правопорушення; фотознімками, відеозаписами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тобто, доказами керування автомобілем є відео з камер поліцейських, і відеозаписи з камер спостереження та відеореєстраторів автомобілів самих правопорушників, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування ТЗ, тимчасовий талон на право керування ТЗ) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Чинне законодавство, зокрема ПДР України, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 ПП ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14, за яким керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Крім того, у рішенні ВС/КАС від 20.02.2019 року № 404/4467/16-а зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані. Отже, законодавець чітко визначає, що суб'єктом, сфера дії на якого поширюється дія Правил дорожнього руху України, зокрема п. 2.5 вказаних Правил, є саме водій. Знаходження особи за кермом транспортного заходу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна. Таким чином, 24.06.2025 року поліцейські взагалі не зупиняли автомобіль «Hyundai Palisade», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , а о 23 годині 44 хвилини, поліцейські під'їхали до його автомобіля, який вже певний час був припаркований на узбіччі за вищевказаною адресою та не рухався, що підтверджено відеозаписом, який долучено працівниками поліції до матеріалів справи. Таким чином, у справі відсутні докази керування ОСОБА_2 автомобілем марки «Hyundai Palisade», д.н.з. НОМЕР_1 , однак, працівники патрульної поліції відобразили в протоколі факти, що нібито, останній керував транспортним засобом у стані сп'яніння, що насправді не відповідає дійсності. У свою чергу, працівники патрульної поліції не відібрали письмові пояснення у свідка (відсутні в матеріалах справи), оскільки ці пояснення вказували б на те, що ОСОБА_1 не керував своїм автомобілем та працівники поліції не зупиняли транспортний засіб останнього. Загалом, у матеріалах відсутні докази (відеозаписи) саме керування ОСОБА_2 автомобілем взагалі, не зафіксовано на відеозаписі й зупинка працівниками патрульної поліції останнього під час керування ним цим транспортним засобом. Таким чином, матеріали справи не містять жодних відомостей, які б прямо свідчили про необхідність обов'язкового проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння. Зазначені обставини свідчать про те, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення і долучені до нього докази, не відповідають фактичним обставинам справи. Тому, була відсутня така обов'язкова умова для притягнення особи до відповідальності як перебування особи у стані сп'яніння під час керування транспортним засобом. Відтак, на момент складання протоколу відносно ОСОБА_1 , дія вказаних Правил на нього не поширювалась та він не був зобов'язаний виконувати вимогу інспектора патрульної поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється у порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок). Відповідно до п. п. 3-8 Порядку, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Згідно з п. 2 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Частиною 5 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Як вище зазначалось, у вказаний у протоколі період часу поліцейські не зупиняли автомобіль ОСОБА_1 взагалі. Законодавством чітко визначено, що суб'єктом, на якого поширюється дія Правил дорожнього руху України, зокрема п. 2.5 вказаних Правил, є саме водій. Таким чином, на момент приїзду працівників поліції ОСОБА_1 не був водієм та не був зобов'язаний виконувати вимогу останніх щодо проходження огляду на стан сп'яніння. Однак, працівники поліції проігнорували повідомлення скаржника про те, що він не є водієм, не опитали свідка та безпідставно і незаконно запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці або в медичному закладі. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Таким чином, і сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. У медичному закладі ОСОБА_1 заявив, що не може здати сечу для дослідження з огляду на фізіологічні особливості свого організму, про що постійно наголошував та заявляв, що не відмовляється здати даний аналіз сечі, просив лікаря якимось чином або допомогти йому у цьому, або здати інші зразки біологічного середовища, однак, йому у цьому було відмовлено. Після декількох невдалих спроб здати аналіз сечі, лікар, на підставі візуального огляду, видав висновок про те, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння. Таким чином, лікарем було порушено порядок проведення огляду на стан сп'яніння, визначений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року. Зокрема, Інструкція вказує на необхідність проведення лабораторних досліджень, при цьому, предметом лабораторного дослідження може бути не тільки сеча, а й слина, змиви з поверхів губ, шкіряного покриву, обличчя і рук, а також кров. Таким чином, у порушення Інструкції, ОСОБА_1 не було забезпечено можливості проведення повноцінного огляду на стан сп'яніння у медичному закладі шляхом досліджень всіх можливих його зразків біологічного середовища. Вказане знаходить своє підтвердження у відеоматеріалах, долучених працівниками поліції. З урахуванням зазначеного, є всі достатні та законні підстави для висновку суду, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння у медичному закладі проведений із порушеннями Інструкції № 1452/735. Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 взагалі керував автомобілем у стані сп'яніння, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини, оскільки не відповідає стандарту доведення «поза розумним сумнівом» та не є імперативним фактом доведеності вини особи.
Зокрема, у судовому засіданні захисник пояснив, що долучений до матеріалів справи відеозапис починається з моменту коли працівники поліції підходять до припаркованого автомобіля та зазначають ОСОБА_1 про те, що він проїхав повз них невпевнено і коли зупинився, то вони під'їхали до нього, однак, це не відповідає дійсності, оскільки автомобіль ОСОБА_1 працівники поліції не зупиняли, автомобіль знаходився із вимкненим двигуном, а ОСОБА_1 просто у ньому сидів разом зі свідком, якого працівники навіть не опитали, обговорювали робочі питання, таким чином, ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, тому, не зобов'язаний був проходити огляд на стан сп'яніння. Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 проїхати на огляд до лікаря-нарколога, на що останній погодився, потім, у медичному закладі він не міг здати сечу через фізіологічні особливості організму та попросив відібрати у нього інше біологічне середовище, що не було зроблено та було порушено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Крім того, захисник надав для долучення до матеріалів справи пояснення свідка ОСОБА_3 , в яких остання пояснила, що вони з ОСОБА_1 перебували в автомобілі останнього, очікуючи на приїзд таксі, автомобіль був припаркований біля узбіччя у нерухомому стані, керуванням ним не здійснювалося, вони з ОСОБА_1 розмовляли з приводу робочого засідання, запланованого на наступний робочий день.
Крім того, у судовому засіданні, за участю захисника Осіпова А.О., було переглянуто відеозапис, долучений до матеріалів справи працівниками поліції.
Заслухавши пояснення захисника Осіпова А.О., дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно з п. п. 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів; лікарем закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, на долученому до матеріалів справи відеозаписі зафіксовано момент, коли працівники поліції підходять до автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , який знаходиться на проїжджій частині дороги з увімкненими фарами (габарити) та на водійському місці якого перебуває ОСОБА_1 , якому було зазначено, що ними було помічено, що він їхав невпевнено та запропоновано надати документи, після чого, останній вийшов з автомобіля. У подальшому, вбачається, що працівники поліції неодноразово пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу, від чого, останній відмовився, після чого, працівниками поліції йому було запропоновано проїхати на огляд до медичного закладу до лікаря-нарколога, на що останній погодився. По приїзду до медичного закладу, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд, а останній, у свою чергу, почав покидати приміщення медичного закладу, не зазначаючи, що бажає пройти огляд, на що працівники поліції попрохали останнього повернутися назад та пройти огляд, однак, ОСОБА_1 продовжив покидати приміщення, вийшовши на вулицю, та повертатися до приміщення медичного закладу бажання не виявив. Після чого, працівниками поліції неодноразово було запропоновано ОСОБА_1 повернутися на огляд, однак, останній не погодився. У подальшому, ОСОБА_1 працівниками поліції неодноразово було запропоновано проїхати їх автомобілем до місця зупинки де залишився його автомобіля, однак, останній на законну вимогу працівника поліції тривалий час не реагував, тому, поліцейським неодноразово було зазначено про те, що якщо він не виконає законну вимогу, то вони вимушені будуть його затримати, однак, ОСОБА_1 не реагував, у зв'язку з чим, до нього було застосовано кайданки, доставлено до управління поліції та складено відповідні протоколи.
Тобто, вищенаведене вказує на те, що при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП було дотримано вимоги КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735.
Що стосується письмових пояснення свідка ОСОБА_3 , наданих захисником, то суд не бере їх до уваги, оскільки безпосередньо у суді остання пояснення не надавала, а такі пояснення, суд сприймає як такі, що надані для уникнення адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Таким чином, у діях ОСОБА_1 вбачається склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявними доказами в їх сукупності, які суд визнає допустимими та належними, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 371994; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; розпискою, що підтверджує факт залишення на зберігання транспортного засобу; протоколом АЗ № 065131 про адміністративне затримання та переглянутим у судовому засіданні відеозаписом із нагрудної камери (відеореєстратора).
За таких обставин, враховуючи характер вчиненого правопорушення, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу із позбавленням права керувати транспортними засобами.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40-1, 130, 251, п. 7 ст. 247, 283-285 КУпАП, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Законом України «Про судовий збір»,-
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 гривень 60 копійок.
Роз'яснюється, що в разі несплати штрафу в строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя: