с-ще Новомиколаївка
Іменем України
17 грудня 2025 рокуСправа № 322/1476/25
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Губанова Р.О., секретарка судового засідання Блажко О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст позовної заяви, рух справи.
1 жовтня 2025 рокучерез систему «Електронний суд» до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов, в якому представниця позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр», або позивач) заборгованість за Кредитним договором № 18.11.2023-100000581 від 18.11.2023 в сумі 14664,95 грн, а також судові витрати.
Узагальненими доводами позовної заяви є те, що 03.12.2023 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 18.11.2023-100000581 відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит, а відповідач зобов'язався повернути кошти у визначені строки із сплатою процентів за користування кредитом і комісією пов'язаною із його наданням.
Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а відповідач - ні, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 14664,95 грн, з яких: 7000,00 грн - тіло кредиту; 6614,95 грн - проценти; 1050,00 - комісія.
Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 1046, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, Закони України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», «Про електронні довірчі послуги» представниця позивача просила задовольнити позов.
Крім цього просила стягнути з відповідача судові витрати.
Також позовна заява містила в собі клопотання про розгляд справи без участі позивача і його представниці, зазначалось, що проти заочного рішення вони не заперечують.
Ухвалою судді від 06.10.2025 відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.
Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 06.10.2025 отримана відповідачем відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України 14.10.2025.
Відповідач у строк, встановлений судом, не надав відзиву на позов, а також не надіслав до суду будь-яких заяв чи клопотань.
Сторони в судове засідання не з'явилися, причину неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, будь-яких заяв по суті справи або відкладення не подали. Представниця позивача надіслала заяву про розгляд справи без її участі, в заяві також прохала позов задовольнити.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Фактичні обставини встановлені судом,
мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.
18.11.2023 між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та відповідачем (позичальник) укладено кредитний договір № 18.11.2023-100000581, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 7000,00 грн строком на 70 днів з дати його надання.
Отримання відповідачем кредиту в сумі 7000,00 грн підтверджується квитанцією №2392800703 від 18.11.2023.
Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором відповідач у зв'язку з невиконанням умов договору від 28.11.2023 № 28.11.2023-100003845 має заборгованість на загальну суму14664,95 грн, з яких: 7000,00 грн - тіло кредиту; 6614,95 грн - проценти; 1050,00 - комісія.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з Такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором в частині тіла кредиту і процентів.
Водночас щодо вимог про стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає таке. задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зокрема у постанові від 9 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц Верховний Суд виснував, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.
Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику та здійснюється при виконання прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року.
Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 15 грудня 2021 року у справі № 686/9372/16.
У даній справі умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплатити одноразову комісію.
Втім, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За таких обставин вимоги в частині стягнення комісії не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До позовної заяви додано платіжну інструкцію №СЦ0042300від 30.09.2025, яким підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 2422,40 грн.
Суд задовольнив вимогу частково, на суму 13614,95 грн, що дорівнює 92,84%. Отже сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 2422,40*92,84% = 2248,96 грн.
Інші документально підтверджені судові витрати в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280, 284, 352, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 03 грудня 2023 року № 18.11.2023-100000581 у загальній сумі 13614,95 грн (тринадцять тисяч шістсот чотирнадцять гривень 95 коп).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2248,96 грн (дві тисячі двісті сорок вісім гривень 96 коп) витрат по сплаті судового збору.
Реквізити учасників справи:
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ідентифікаційний код: 37356833;
- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Р.О. Губанов