Справа №712/15766/25
Провадження №1-кп/712/1173/25
16 грудня 2025 року м.Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025000000001020 від 13.10.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України,
В провадженні Соснівського районного суду м.Черкаси перебуває кримінальне провадження обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України.
Прокурором до суду подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з визначенням застави 2000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 6056000 гривень. Клопотання обґрунтоване тим, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, тому з метою запобігання спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи тяжкість покарання, прокурор просив задовольнити клопотання та продовжити запобіжний захід. В обґрунтування наявності вищенаведених ризиків прокурор вказав, що обвинувачений ОСОБА_4 може ухилятися від суду, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.436-2 КК України, є тяжким злочином, та у разі доведення його вини може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна, або без такої. ОСОБА_4 є діючим співробітником СБ України, що дає йому можливість вільно пересуватись на території України, а також можливість виїзду за межі України. Крім того, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 тривалий час проходив військову службу в Службі безпеки України, у нього наявні відповідні фінансові та організаційні можливості, особистісні та ділові зв'язки, які він перебуваючи на волі, зможе використати, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином. Також, прокурор зазначив, що на даний час також встановлюються обставини можливої причетності до вказаного злочину інших осіб, що зумовлює підвищені ризики невиконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, як з метою уникнення власної кримінальної відповідальності, так і сприяння в уникненні такої відповідальності іншими причетними особами, без обмеження себе для цього в жодних, у тому числі протиправних засобах (ризик змови). Прокурор вказав, що для визначення розміру застави взято інформацію про заробітну плату ОСОБА_4 за попередні роки; та відомості про транспортні засоби, нерухоме майно, наявне у обвинуваченого та його близьких родичів, оскільки заставу за ОСОБА_4 можуть внести і інші особи. Під час досудового розслідування арешт на майно не накладався.
В судовому засіданні обвинувачений та захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та просили змінити запобіжний захід на інший не пов'язаний з триманням під вартою - особисте зобов'язання або домашній арешт.
Захисник вказав, що клопотання прокурора є необґрунтованим, до нього не додано доказів на підтвердження ризиків, що були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу; наведені прокурором ризики ґрунтуються на припущеннях. Захисник зазначив, що матеріали кримінального провадження не містять достатніх доказів причетності ОСОБА_4 до вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України. Розмір застави, вказаний в клопотанні прокурора, є необґрунтованим, знаходиться поза межами граничних розмірів, встановлених кримінальним процесуальним законом, без дослідження фінансового та майнового положення обвинуваченого ОСОБА_4 . Захисник просив визначити розмір застави 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 гривень. Такий розмір застави буде відповідати майновому становищу обвинуваченого, та буде належною гарантією виконання ним процесуальних обов'язків, покладених судом, для запобігання ризиків.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав захисника, вказавши, що він не допускав висловлювань та пропагандистської діяльності щодо заперечення та виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України. До обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він належним чином виконував процесуальні обов'язки. ОСОБА_4 просив врахувати, що з серпня 2025 року він не отримує заробітну плату за місцем роботи, виведений в розпорядження. Він є єдиним годувальником в сім'ї, має на утриманні двох малолітніх дітей (13 років та 4 років), дружина не працює, здійснює догляд за дітьми. Також, обвинувачений вказав, що він є віруючою людиною, кришнаїтом; є соціально інтегрованою особою, облаштував дитячий майданчик за місцем проживання, щорічно встановлює ялинку в дворі, пригощає дітей цукерками; позитивно характеризується за місцем служби УСБУ в Донецькій та Луганській областях. Обвинувачений просив врахувати, що він не має матеріальних статків, які б дозволили йому сплатити заставу у розмірі, про який просить прокурор в клопотанні. Не відповідають дійсності дані прокурора про належність його батьку ОСОБА_6 на праві власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 ).
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, судом встановлено таке.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у частині другій ст.183 КПК України та розширеному тлумаченню він не підлягає.
Як вбачається з положень ч.4 ст.199 КПК України розгляд клопотання про продовження строку дії тримання під вартою здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Аналізуючи положення ст.194 КПК України разом із загальними положеннями КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що при наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри, тобто відповідно до статей 194, 199 КПК України під час процедури продовження запобіжного заходу, слід ураховувати, що надання оцінки доказів у справі відбувається лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить про те, що на стадії судового розгляду суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.
Отже, суд, на підставі розумної оцінки, вважає причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для вирішення питання щодо подальшого застосування запобіжного заходу.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.08.2025 у справі №757/36912/25-к застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024000000001050 від 11.09.2024, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 05.10.2025; підозрюваного ОСОБА_4 в залі суду взято під варту; одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 3000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9084000 гривень, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_4 , виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2025 у справі №757/47471/25-к продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме до 04.11.2025 включно; одночасно визначено підозрюваному ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6056000 гривень.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2025 у справі №757/53520/25-к продовжено ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 діб, а саме до 01 січня 2026 року включно; обрано підозрюваному ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 6056000 гривень.
Судом встановлено, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 01 січня 2026 року.
Водночас, завершити судове провадження до спливу строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неможливо.
У зв'язку з воєнною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан терміном на 30 днів, а також запроваджено заходи правового режиму воєнного стану. Указом Президента України від 20.10.2025 №794/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 21.10.2025 №4644-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст.178 КПК України, суд враховує те, що кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_4 , згідно зі ст.12 КК України, віднесене до тяжких злочинів, що загрожує обвинуваченому, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна, або без такої.
Суд надає оцінку особі обвинуваченого ОСОБА_4 , який є співробітником Служби безпеки України з 2009 року, та в період воєнного стану обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину проти миру, безпеки людства (ч.3 ст.436-2 КК України); ОСОБА_4 раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей (13 та 4 років), має постійне місце проживання в м.Черкаси.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ризик впливу на свідків наявний не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також, суд вважає обґрунтованим посилання прокурора щодо наявності ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з урахуванням обставин та характеру вчинення кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті, та характеризуючих даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 .
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наразі існують достатні підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи захисника ОСОБА_5 щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 суд вважає непереконливими і необґрунтованими, оскільки стороною захисту не доведено належними та допустимими доказами зміни всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, зменшення або зникнення ризиків, які обумовлювали обрання та продовження запобіжного заходу. На переконання суду, стороною захисту у судовому засіданні не доведено наявність підстав для зміни запобіжного заходу.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених підстав, коли судовий розгляд справи ще не розпочався, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та обвинуваченим не доведено.
При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд поряд з положеннями ст.ст.182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.
Частиною першою статті 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення, у якому він обвинувачується, суспільну небезпечність злочину, вік та стан його здоров'я, соціальні зв'язки, суд вважає, що застава у розмірі 900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2725200 грн. 00 коп., здатна гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, з урахуванням вказаних обставин, що виправдує мету застосування запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177-179, 184, 194, 199, 201, 331, 395 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 16 грудня 2025 року по 13 лютого 2026 року включно.
Одночасно визначити заставу, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 900 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2725200(два мільйони сімсот двадцять п'ять тисяч двісті) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як обвинуваченим, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями) на депозитний рахунок, отримувач: ТУ ДСА України в Черкаській області.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням, а також суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні та співробітниками УСБУ у Черкаській області та УСБУ в Донецькій та Луганській областях;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Ухвала суду може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1