Справа № 953/9204/25
н/п 2/953/3839/25
17 грудня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Дяченка О.М.,
за участю секретарів судових засідань - Гавриленко К.О., Собченко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» (далі - ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн») адвокат Пархомчук С.В. звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 6 927,60 грн та судових витрат.
Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань із своєчасного повернення кредитних коштів та процентів за користування ними.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в прохальній частині позову зазначається: здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідача за адресою, яка вказана у позовній заяві, зокрема, поштові конверти з відміткою про повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно з усталеною практикою Верховного Суду вважається належним повідомленням.
Відповідач має наявний зареєстрований Електронний кабінет ЄСІТС. В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідача, зокрема довідки про доставку електронного документу ОСОБА_1 до електронного кабінету.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи (п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, та те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Відповідно до ухвали суду від 17.12.2025, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 12.03.2020 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 3542203042/262677, який підписано електронним підписом відповідача R90126 (а.с. 19-22).
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Товариство надає Клієнту фінансовий кредит у розмірі 2 400 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (а.с. 19).
Кредит надається на 30 днів, тобто до 10.04.2020. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором (п. 1.2. Договору). За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 675,25 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.3. Договру) (п. 1.3. Договору) (а.с. 19).
З довідки про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 вбачається, що остання 12.03.2020 отримала одноразовий ідентифікатор R90126 на номер телефону НОМЕР_1 , у зв'язку з чим, було укладено договір № 3542203042/262677 (а.с. 14).
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Гоуфінгоу» зобов'язання по договору № 3542203042/262677 виконав у повному обсязі, в свою чергу, відповідач/позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, проте їх порушив, унаслідок чого у відповідача перед ТОВ «Гоуфінгоу» виникла заборгованість.
31.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено Договір факторингу № 1-31/05/21.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-31/05/21 від 31.05.2021 зазначено, що « ОСОБА_1 » (ІПН НОМЕР_2 ) є боржником: за кредитним договором № 3542203042/262677 від 12.03.2020, сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 2 400 грн, сума заборгованості за відсотками 4 527,60 грн, загальна сума заборгованості (сума відступлення грошової вимоги) складає 6 927,60 грн (а.с. 13).
Судом досліджено, документи, які укладено між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та обґрунтовують передачу ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» права вимоги за договором № 3542203042/262677 від 12.03.2020 до ОСОБА_1 , з яких вбачається, що вони відповідають вимогам законодавства України, мають печатку та підписи уповноважених осіб.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набуло право вимоги за договором № 3542203042/262677 від 12.03.2020 до ОСОБА_1 в сумі 6 927,60 грн, яка складається з суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 2 400 грн, суми заборгованості за відсотками 4 527,60 грн.
Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за договором № 3542203042/262677 від 12.03.2020 становить 6 927,60 грн, яка складається з суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 2 400 грн, суми заборгованості за відсотками 4 527,60 грн.
03.06.2021 між ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено Договір факторингу № 1-03/06/2021. Строк його дії до 16.06.2027 (а.с. 15-18).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-03/06/2021 від 03.06.2021 зазначено, що « ОСОБА_1 » (ІПН НОМЕР_2 ) є боржником: за кредитним договором № 3542203042/262677 від 12.03.2020, сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 2 400 грн, сума заборгованості за відсотками 4 527,60 грн, загальна сума заборгованості (сума відступлення грошової вимоги) складає 6 927,60 грн (а.с. 12).
Судом досліджено, документи, які укладено між ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та обґрунтовують передачу ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» права вимоги за договором № 3542203042/262677 від 12.03.2020 до ОСОБА_1 , з яких вбачається, що вони відповідають вимогам законодавства України, мають печатку та підписи уповноважених осіб.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» набуло право вимоги за договором № 3542203042/262677 від 12.03.2020 до ОСОБА_1 в сумі 6 927,60 грн, яка складається з суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 2 400 грн, суми заборгованості за відсотками 4 527,60 грн.
Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» за договором № 3542203042/262677 від 12.03.2020 становить 6 927,60 грн, яка складається з суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 2 400 грн, суми заборгованості за відсотками 4 527,60 грн.
На підтвердження заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» позивачем надано виписку з особового рахунку за кредитним договором № 3542203042/262677 від 12.03.2020. Згідно якої, загальна сума заборгованості відповідача становить 6 927,60 грн, яка складається з суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 2 400 грн, суми заборгованості за відсотками 4 527,60 грн.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до правил статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнт) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання перед фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.
Відповідно до правил ч. 2 ст. 1082 ЦК України, боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.
Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був ознайомлений з умовами договору № 3542203042/262677 від 12.03.2020, який підписав на умовах йому відомих, тобто сторони погодили конкретні умови кредитування, сплату відсотків, комісій та інших платежів пов'язаних за користуванням грошовими коштами. Отже, відповідач був ознайомлений з вказаними умовами кредитування під підпис.
Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними зобов'язаннями у добровільному порядку.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання відповідно до ст. 617 ЦК України.
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
За правилами статей 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суду встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З урахуванням встановленого та положень вказаних норм, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та має непогашену заборгованість.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства та принцип змагальності, наданий позивачем розрахунок, та те, що відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання за договором № 3542203042/262677 від 12.03.2020, внаслідок чого існує у відповідача заборгованість у розмірі в сумі 6 927,60 грн, яка складається з суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 2 400 грн, суми заборгованості за відсотками 4 527,60 грн, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України, дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором № 3542203042/262677 від 12.03.2020 у розмірі 6 927,60 грн, яка складається з суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 2 400 грн, суми заборгованості за відсотками 4 527,60 грн, тобто позовні вимоги ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача ТОВ ФК «Дебт Коллекшн» є адвокат на підставі договору про надання правової допомоги № 11/07/2025 від 11.07.2025 (а.с. 17-18).
Позивач на підтвердження понесених витрат в розмірі 10 500,00 грн надав: договір про надання правової допомоги № 11/07/2025 від 11.07.2025 (а.с. 17-18); акт про отримання правової допомоги від 15.09.2025; платіжну інструкцію № 9542; рахунок № 15.09.2025-9; довіреність та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я адвоката Тараненка А.І. (а.с. 7, 34).
Відповідно до п 3.1. Договору про надання правової допомоги № 11/07/2025 від 11.07.2025, вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн за 1 год фактично витраченого часу на надання правової допомоги (а.с. 18).
Згідно з актом про отримання правової допомоги від 15.09.2025, адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу: зустріч та консультація, 1 год, загальна сума 2 000,00 грн; складення та подання до суду позовної заяви, 2,5 год, загальна сума 5 000,00 грн; інші клопотання, заяви до суду, 1,5 год, загальна сума 3 000,00 грн; канцелярські витрати, 500,00 грн.
У Постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Суд враховує, що (І) складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, (ІІ) позовна заява в цій справі є рамочною (уніфікованою) для позивача, (ІІІ) адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, (IV) справа розглядається у спрощеному провадженні, (V) позивач участі у судових засідань не приймав, тобто надання правничої допомоги адвокатому цій справі зводилося до складання позовної заяви.
Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 2 000,00 грн.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами щодо судового збору, суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 13, 78, 83, 141, 259, 263, 265, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» заборгованість за договором № 3542203042/262677 від 12.03.2020 у розмірі 6 927,60 (шість тисяч дев'ятсот двадцять сім, 60) грн, яка складається з суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 2 400 грн, суми заборгованості за відсотками 4 527,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві, 40) грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 (дві тисячі, 00) грн.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн», ЄДРПОУ 44243120, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 17.12.2025.
Суддя О.М. Дяченко