Справа №-613/1002/25 Провадження №-1-кп/613/167/25
18 грудня 2025 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Богодухові справу за обвинувальним актом по кримінальному провадженню №12025221010000104 від 25 лютого 2025 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Богодухів, Харківської області, українки, громадянки України, розлученої, має малолітню дитину, освіта вища, працює на посаді начальника станції залізничної Богодухів Сумського регіонального відділу організації роботи станції «Служби роботи станцій! Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, -
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.382 КК України, -
Постановою Богодухівського районного суду Харківської області від 29 липня 2024 року у справі №613/1114/24 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням її права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Однак ОСОБА_5 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Богодухівського районного суду Харківської області від 29 липня 2024 року, яка набрала законної сили 03 вересня 2024 року та будучи ознайомленою з нею належним чином, ігноруючи виконання постанови суду щодо позбавлення її права керування транспортними засобами та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, у порушенні ст.129-1 Конституції України, в частині обов'язковості судових рішень, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, всупереч вищевказаного судового рішення, яким його позбавлено права керувати транспортними засобами, вчинила дії щодо умисного невиконання вказаної постанови суду з наступних підстав:
24 лютого 2025 року, близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Toyota» моделі «Corolla» державний номер НОМЕР_1 рухалась по вулиці Покровській, 10 м. Богодухів Харківської області, де була зупинена працівниками СРПП Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, які після перевірки документів виявили факт позбавлення ОСОБА_5 права керування транспортними засобами та винесли стосовно останнього постанову серії ЕНА №4141875 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України визнала повністю, щиро розкаялася. Пояснила, що вона дійсно, знаючи про існування судового рішення про позбавлення її права керування транспортними засобами, 24 лютого 2025 року керувала автомобілем по вул. Покровській м. Богодухів. Підтвердила, що події відбувалися саме так, як вказано в обвинувальному акті.
Враховуючи те, що обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченого ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України.
Суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили і кваліфікує її дії за ч.1 ст.382 КК України.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винуватої, яка працює, має малолітню дитину, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судима.
Обставиною, що пом'якшує покарання, відповідно до вимог ст.66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченої.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким, особу обвинуваченої, обставини справи та наведені вище дані, які характеризують особу обвинуваченої, суд дійшов висновку, що їй слід призначити покарання у виді штрафу, що відповідатиме принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст.349, 68,370,371,373,374,382 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Речові докази по кримінальному провадженню, відповідно до постанов про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 05.03.2025 року та 18.03.2025 року - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.