Справа №613/342/25 Провадження № 2/613/333/25
08 грудня 2025 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Уварової Ю.В.,
за участі секретаря - Макушинської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 613/342/25, пров. № 2/613/333/25 за позовом ОСОБА_1 (представник позивача - адвокат Дубовий О.В.) до ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей Богодухівської міської ради, Служба у справах дітей Вижницької міської ради, Усть-Путильська Служба у справах дітей Вижницького району Чернівецької області, Військова частина № НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини,
ОСОБА_1 в особі свого представника Дубового О.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якій просив визнати факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку ОСОБА_3 .
Свої вимоги позивач мотивує тим, що позивач та відповідач у зареєстрованому шлюбі не перебували, у зв'язку з цим 18.06.2021 рішенням Богодухівського районного суду Харківської області Позивача визнано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із лютого 2022 року будь-які контакти із Відповідачем у Позивача відсутні та її місце перебування невідоме, а дитина перебуває на вихованні та утриманні лише Позивача. 12.08.2024 Позивач звернувся до Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області щодо притягнення Відповідача до відповідальності за невиконання Відповідачем своїх батьківських обов'язків. 20.08.2024 Богодухівським районним відділом поліції ГУНП в Харківській області Позивачу надано відповідь, що в ході перевірки встановити місцезнаходження Відповідача не представилось можливим, що унеможливлює притягнення до адміністративної відповідальності. Слід зазначити, що Відповідач з лютого 2022 року не бере участі у вихованні доньки, справами доньки не цікавиться. Більше того, Позивач та його донька не мають жодних відомостей щодо телефону чи місцезнаходження Відповідача. Так, станом на момент подання цієї позовної заяви виховання, утримання та законне представництво інтересів неповнолітньої доньки Позивач здійснює самостійно з лютого 2022 року.
Позивач має право на отримання цивільних, трудових, соціальних та інших гарантій, які надаються особам, які самостійно виховують та утримують неповнолітню дитину. У зв'язку з цим, позивач потребує судового визнання факту того, що він самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 13.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.05.2025 залучено до участі у цивільній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Службу у справах дітей Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області.
Ухвало суду від 27.06.2025 залучено до участі справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Усть-Путильську Службу у справах дітей Вижницького району Чернівецької області, витребувано в Усть-Путильській Службі у справах дітей Вижницького району Чернівецької області висновок щодо доцільності встановлення факту одноособового виховання і утримання позивачем неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 відомості про те, де саме (яка військова частина) проходить службу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 18.08.2025 залучено до участі справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Військову частину № НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04.09.2025 від Військової частини НОМЕР_1 надійшли додаткові пояснення, у яких представник просив відмовити у задоволенні позову. В обгрунутування заперечень проти позову зазначив, що ОСОБА_1 29.01.2025 призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 на військову службу. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.03.2025 № 86 ОСОБА_1 прийняв посаду навідника 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.04.2025 № 92 ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 . У зв'язку з відсутністю військовослужбовця на військовій службі більше 3-х діб військовою частиною НОМЕР_1 було скеровано до ТУ ДБР у м. Полтаві заяву про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі чого до ЄДРДР 24.04.2025 було внесено відомості за № 62025170040007351. Станом на теперішній момент військовослужбовець ОСОБА_1 відсутній на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , його місцезнаходження невідоме та строк проходження військової служби такому призупинений на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.04.2025 № 122. Зважаючи на вищенаведене, позов про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини пред'явлений військовослужбовцем, який ухиляється від проходження військової служби шляхом самовільного залишення військової частини, ймовірно, з метою штучного створення умов та обставин, які можуть бути підставою для звільнення з військової служби в особливий період на підставі частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Крім того, дослідивши матеріали позову, додатки до нього, військова частина не вбачає підтвердження того, що позивач самостійно виховує та утримує свою доньку - ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 05.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дубовий О.В. надав суду заяву, у якій просив розглянути справу без участі позивача та його представника. Додатково зазначив, що матеріали справи не містять жодного доказу чи будь-якого іншого документального стростування позовних вимог. Водночас питання про самовільне залишення ВЧ позивачем, не яке посилається представник військової частини НОМЕР_1 , не заперчує сукупності доказів, які підтверджують предмет доказування у справі № 613/342/25. Представник позивача позовні вимоги підтримав уповному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась з невідомих причин, про місце, дату та час судового засідання повідомлялась шляхом направлення рекомендованої кореспонденції. Відзив на позов не подавала, заяв про розгляд справи без її участі також не надходило.
Крім того, про місце, дату та час слухання справи відповідач повідомлена належним чином, відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей Богодухівської міської ради надав суду заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи, пояснення щодо позову не подавав.
Від представника третьої особи - Усть-Путильської Служби у справах дітей Вижницького району Чернівецької області надійшла заява, у якій представник просив розглянути справу без участі третьої особи, пояснення щодо позову не подавав.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судовго засідання повідомлений належним чином.
Представник третьої особи - Військової частини НОМЕР_1 у додаткових поясненнях просив розглянути справу без участі третьої особи.
Представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_6 в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судовго засідання повідомлений належним чином.
З урахуванням одночасного існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Богодухівського районного управління юстиції Харківської області 11.08.2021, серії НОМЕР_2 , актовий запис № 191, її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /а.с.9/.
Згідно з копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщої особи від 03.07.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 /а.с.10/.
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 18.06.2021 ОСОБА_1 визнано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 14-15/.
Згідно з характеристикою ОСОБА_3 , учениці 9-А класу КЗ «Харківський ліцей № 18 Харківськоїміської ради», до початку військового стану дитина разом з батьком проживала за адресою: АДРЕСА_4 . На даний момент проживає разом з батьком за адресою: Чернівецька область, Вижнинський район, м. Підзахаричі. Батько приділяє увагу навчанню та викованню доньки, дослухається до порад, зауважень класного керівника та вчителів-предметників. Наразі Діана продовжує навчання дистанційно /а.с.11/.
Згідно з повідомленням тво заступника начальника ТЦК та СП - начальника сектору мобілізаційно-оборонної роботи ІНФОРМАЦІЯ_7 № 3244 від 04.07.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів, призваний 01.02.2025 на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_8 /а.с.43/.
Відповідно до повідомлення Богодухівського РВП ГУНП у Харківській області від 20.08.2024, в ході проведення перевірки встановити місцезнаходження ОСОБА_2 , 1988 року народження, не представилось можливим, що унеможливлює притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП /а.с.12/.
Згідно з копією висновку начальника Служби у справах дітей виконавчого комітету Усть-Путильскої сільської ради, щодо доцільності встановлення факту одноособового виховання і утримання ОСОБА_1 неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі слів сусідів, ОСОБА_1 завжди одноособово доглядав за донькою, в них були теплі, гарні стосунки. Про матір, ОСОБА_2 , 1988 року народження, нічого невідомо. З настанням військового часу, матір зникала з життя сімї і жодного разу не зявлялась в селі чи громаді, в телефонному режимі також не зв'язувалась, про що свідчать неодноразові звернення до правоохоронних органів, але безрезультатно. На даний час ОСОБА_1 перебуває у лавах ЗСУ і ОСОБА_3 проживає у сусідки ОСОБА_4 , яка добре відноситься до дитини, доглядає за нею, віршує питання дитини на час відсутності батька. Службою встановлено факт одноособового виховання дитини батьком ОСОБА_1 , так як про це свідчить сама дитина, староста Підзахаричівського СО, працівники сільської ради, сусіди та жителі села. Служба у справах дітей виконавчого комітету Усть-Путильскої сільської ради вважає доцільним встановлення факту одноособового виховання і утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.92/.
Згідно з копією витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 86 від 27.03.2025, 27.03.2025 солдат ОСОБА_1 , призваний по мобілізації, приступив до виконання обов?язків за посадою навідника 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти 1 десантно-штрумового батальйону ВЧ НОМЕР_3 /а.с.126/.
Згідно з копією витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 92 від 02.04.2025, солдата ОСОБА_1 , призваного по мобілізації, навідника 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти 1 десантно-штрумового батальйону ВЧ НОМЕР_3 у зв'язку із самовільним залишенням військової частини з 02.04.2025 виключено з котлового забезпечення (вечері) в районі виконання бойових завдань та призупинено виплату грошового забезпечення /а.с.127/.
Згідно з копією витягу з наказу № 122 від 28.04.2025, солдату ОСОБА_1 наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28.04.2025 № 62-РС призупинено військову службу у ЗСУ, строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні, виплату грошового забезпечення продовольчого, речового забезпечення, виключено з усіх видів забезпечення 24.04.2025 /а.с.128/.
Суд на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні доказів, доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно із частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Зазначена норма права дає підстави для висновку про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один з батьків проживає окремо від дитини, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
З настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються відповідними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або у певному обсязі припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (див.: пункти 73-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).
Положеннями СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Звертаючись до суду з вимогою про встановлення факту самостійного виховання та утримання ним дитини, позивач посилався на те, що метою встановлення факту є захист прав та інтересів дитини та його прав як батька, що займається самостійним вихованням та утриманням дитини.
Доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов'язане з встановленням обставин щодо невиконання матір'ю батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини (див.: пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).
За таких обставин, суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, оскільки факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Крім того, при ухваленні рішення суд враховує відомості про самовільне залишення ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_1 .
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачений судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 .
Третя особа - Служба у справах дітей Богодухівської міської ради, Харківська область, м.Богодухів, вул. Молодіжна 7, ЄДРПОУ 43932315.
Третя особа - Служба у справах дітей Вижницької міської ради, Чернівецька область, м.Вижниця, вул. Українська 34, ЄДРПОУ 45124788.
Третя особа - Усть-Путильська Служба у справах дітей Вижницького району Чернівецької області, Чернівецька область, Вижницький район, с.Усть-Путила, вул. Центральна 50, ЄДРПОУ 45075605.
Третя особа - Військова частина № НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Чернівецька область, Чернівецький район, с.Глибока.
Повне рішення складено 18.12.2025.
Суддя