17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 420/14496/20
адміністративне провадження № К/990/49439/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі №420/14496/20, за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, за участю третіх осіб - Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, за участю третіх осіб - Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області № 243/1/14-2/2020 від 21 липня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_2 , яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року, позов задоволено.
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2025 року касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі №420/14496/20 повернуто особі, яка її подала.
28 листопада 2025 року до Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла повторна касаційна скарга Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі №420/14496/20.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували частини першу, третю статті 2, статтю 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі №821/1030/17, від 10 червня 2021 року у справі №86/15590/15, від 26 січня 2023 року у справі №420/5597/19, від 19 жовтня 2023 року у справі №280/1396/22.
Також скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень неправильно застосовано норми матеріального права - пункти 1, 3 частини другої статтю 21, статтю 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статтю 42, частину другу статті 54 Кримінально процесуального кодексу України.
Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми під час касаційного розгляду конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами.
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а не різним застосуванням норми.
Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник, серед іншого, обґрунтовує касаційну скаргу тим, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для відповідача, що за змістом відповідає підпунктам «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Однак ці посилання на випадки передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, наводяться для справ незначної складності та інших справ розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас вказана справа розглянута за правилами загального позовного провадження, оскільки суд першої інстанції, з урахуванням категорії та складності справи, обсягу та характеру доказів у ній, вирішив розглядати її в порядку загального позовного провадження та не визначив її як справу незначної складності.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявниця не виклала передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
З огляду на зазначене, клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження Судом не вирішується.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі №420/14496/20 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська