про відкриття касаційного провадження
15 грудня 2025 року
м. Київ
справа №420/4689/25
адміністративне провадження №К/990/45609/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року
у справі №420/4689/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо ненарахування та невиплати йому за період з 01 листопада 2020 року по 18 жовтня 2024 року компенсації втрати частини доходів (заборгованість по пенсійним виплатам за період з 05 березня 2019 року по 31 жовтня 2020 року) у зв'язку з порушенням строків її виплати згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі №420/4130/20;
- зобов'язати здійснити за період з 01 листопада 2020 року по 18 жовтня 2024 року нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати (заборгованість по пенсійним виплатам за період з 05 березня 2019 року по 31 жовтня 2020 року) згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі №420/4130/20;
- зобов'язати виплатити ОСОБА_1 нараховану компенсацію втрати частини доходів в день нарахування.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування та виплати за період з 21 жовтня 2020 року по 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її (заборгованості по пенсійним виплатам за період з 05 березня 2019 року по 31 жовтня 2020 року) виплати за постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі №420/4130/20.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести за період з 21 жовтня 2020 року по 17 жовтня 2024 року нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її (заборгованості по пенсійним виплатам за період з 05 березня 2019 року по 31 жовтня 2020 року) виплати за постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі №420/4130/20.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області 06 листопада 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2025 року касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено заявнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, протягом якого особа має право надати суду документ про сплату судового збору.
У межах строку для усунення недоліків касаційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до Суду з клопотанням про усунення недоліків касаційної скарги та документом про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області усунуті недоліки, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадках: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 2 Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі - Закон №2050-III), статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159), статей 23, 116 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), порушили вимоги статті 122 КАС України, а також не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24 січня 2018 року у справі №405/3663/13-а, від 13 червня 2018 року у справі №757/29541/14-а та від 21 серпня 2019 року у справі №754/3105/17, від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.
Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували наслідки пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач звернувся з позовом у 2025 році з вимогами щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01 листопада 2020 року, хоча про розмір пенсії йому було відомо щомісяця при її отриманні.
Скаржник посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, у якому зазначено, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, тому особа в будь-якому разі знає її розмір. Отримання листа-відповіді від органу Пенсійного фонду не змінює момент початку перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення.
Скаржник також стверджує, що суди неправильно застосували положення статті 2 Закону №2050-III. На думку скаржника, компенсація проводиться лише у разі затримки виплати нарахованих доходів. У даному випадку виплата здійснювалася на виконання рішення суду у справі №420/4130/20, а поточна пенсія виплачувалася вчасно. Тобто заборгованість виникла внаслідок перерахунку за рішенням суду, що має характер разового платежу, а не затримки регулярної виплати.
Скаржник вказує на неправильне застосування судами статей 23 та 116 БК України. Головне управління Пенсійного фонду України є бюджетною установою і може здійснювати виплати виключно в межах наявних бюджетних призначень. Заборгованість виникла через відсутність фінансування з Державного бюджету України, що виключає вину органу Пенсійного фонду України.
Скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24 січня 2018 року у справі №405/3663/13-а, від 13 червня 2018 року у справі №757/29541/14-а та від 21 серпня 2019 року у справі №754/3105/17, у яких зазначено, що невиконання судового рішення в частині виплати коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин.
Скаржник зазначає, що стягнення судового збору з Головного управління є безпідставним, оскільки стаття 73 Закону №1058-IV чітко визначає напрями використання коштів Пенсійного фонду України, і сплата судових витрат або відшкодування їх позивачу до цього переліку не входить. Таке стягнення призводить до нецільового використання коштів Фонду.
У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить Верховний Суд скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судом апеляційної інстанції положень статті 2 Закону №2050-III, статті 73 Закону №1058-IV, Порядку №159, статей 23, 116 БК України, перевірки дотримання положень 122 КАС України та перевірки необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24 січня 2018 року у справі №405/3663/13-а, від 13 червня 2018 року у справі №757/29541/14-а та від 21 серпня 2019 року у справі №754/3105/17, від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.
Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (далі - ЄСІКС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З огляду на вищезазначене, враховуючи наявність електронного кабінету у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_1 зареєструвати електронний кабінет у підсистемі ЄСІКС «Електронний суд».
Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІКС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.
Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до Суду з клопотанням, у якому просить зупинити виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі №420/4689/25 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі №420/4689/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду справу №420/4689/25.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали для подання до суду заперечення щодо клопотання про зупинення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі №420/4689/25.
6. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Кравчук
С.М. Чиркін