16 грудня 2025 року
м. Київ
справа №460/6098/24
адміністративне провадження № К/990/3511/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2025 (колегія суддів: Онишкевич Т.В., Сеник Р.П., Судова-Хомюк Н.М.) у справі № 460/6098/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії щодо відмови в призначенні їй пенсії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач) № 172050004961 від 24.05.2024 про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області) призначити пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку з 17.05.2024 відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона як особа потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, станом на 01.01.1993 більше трьох років проживала в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на час звернення до ГУ ПФУ в Рівненській області досягла віку 54 років, має право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
3. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 13.08.2024 у справі № 460/6098/24 позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 24.05.2024 № 172050004961 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
Зобов'язав ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити та виплачувати позивачці пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII з 17.05.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
4. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 03.01.2025 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 скасував та відмовив у задоволенні позовних вимог.
5. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивачка звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Верховний Суд ухвалою від 05.02.2025 відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
7. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
8. У зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників про розгляд справи за їх участю справа розглядається в порядку письмового провадження.
9. Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вирішила, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Суди встановили, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 .
17.05.2024 позивачка звернулася до ГУПФУ в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено ГУ ПФУ в Чернігівській області, яке 24.05.2024 прийняло рішення № 172050004961 про відмову у призначенні пенсії.
У рішенні вказано, що вік заявниці становить 54 роки 10 місяців, період проживання (роботи) заявника на території гарантованого добровільного відселення згідно із статтею 55 Закону № 796-ХІІ станом на 01.01.1993 становить 1 рік 4 місяці 6 днів, що є недостатнім для зменшення пенсійного віку. Наявний страховий стаж особи становить 25 років 1 день.
Вважаючи відмову в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку протиправною, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.04.2024 у справі № 556/56/24 встановлено факт проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення в с. Колодії Маневицького району Волинської області з 01.09.1988 по 08.05.1992.
Також у позивачки наявне посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджує факт проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років.
Таким чином суд дійшов висновку, що оскільки Закон № 796-ХІІ передбачив, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, то таке надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії, зокрема і на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
12. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з моменту аварії до 01.01.1993. При цьому особам, які проживали у зоні радіологічного контролю в період з моменту аварії по 31.07.1986, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки.
Суд встановив, що у період з 01.09.1987 по 20.03.1992 позивачка навчалася у Брянському технологічному інституті, що виключає можливість її постійного проживання в селі Колодії Маневицького району Волинської області.
Отже, суд погодився з доводами відповідача, що відсутній підтверджений достатній період проживання на території гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, тому у позивачки немає права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. На обґрунтування касаційної скарги позивачка посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 55 Закону 796-XII та дійшов помилкових висновків стосовно відсутності в неї права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Позивачка зауважила, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.04.2024 у справі № 556/56/24 встановлено факт проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення в с. Колодії Маневицького району Волинської області з 01.09.1988 по 08.05.1992 роки.
Вказує, що проживала та працювала в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, що є достатнім для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також враховуючи межі касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
15. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
16. Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
17. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга статті 46 Конституції України).
18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
19. Згідно зі статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
20. В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі № 796-ХІІ, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.
21. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.
22. Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені у статті 55 Закону № 796-XII, частиною першою якої перебачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
23. Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зменшення пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
24. Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
25. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII є:
1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;
2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993;
3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
26. На виконання положень Закону № 1058-ІV постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
27. Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
28. Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17.
29. Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зменшення пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зменшення пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
30. На підставі викладеного Суд, враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку, зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Вказаний висновок застосовано у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23.
31. Підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку стала відсутність достатнього підтвердженого періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у визначений статтею 55 Закону № 796-XII період.
32. Водночас, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на довідку, видану виконавчим комітетом Маневицької селищної ради від 04.04.2023 № 438, згідно з якою ОСОБА_1 з 01.01.1986 по 01.09.1988 та з 08.05.1992 по 13.06.1994 проживала та зареєстрована в селі Колодії Маневицького району (на сьогодні Камінь-Каширський район) Волинської області, яке відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення.
Також суд врахував, що Володимирецький районний суд Рівненської області рішенням від 09.04.2024 у справі № 556/56/24 встановив факт проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення в селі Колодії Маневицького району Волинської області з 01.09.1988 по 08.05.1992 роки.
33. Суд апеляційної інстанції вказав, що згідно з копією диплому серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 у період з 01.09.1987 по 20.03.1992 навчалася у Брянському технологічному інституті, про що також внесено запис в трудову книжку позивачки.
Оскільки місто Брянськ (Російська Федерація) не віднесено до території гарантованого добровільного відселення, то період навчання у Брянському технологічному інституті не враховано пенсійним органом до періоду проживання на території гарантованого добровільного відселення.
34. Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що період навчання позивачки у Брянському технологічному інституті не входить до постійного проживання на території гарантованого добровільного відселення.
35. Колегія суддів критично оцінює встановлений рішенням суду факт проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення в селі Колодії Маневицького району Волинської області з 01.09.1987 по 08.05.1992 роки, оскільки з рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.04.2024 у справі № 556/56/24 вбачається, що ані документи про освіту, ані трудова книжка позивачки не були досліджені, а юридичний факт встановлений лише на підставі письмових показань фізичних осіб. В рішенні суду зазначено, що необхідність у встановленні факту викликана необхідністю в оформленні різного роду документів, пільг. Водночас орган, що призначає пенсію, не залучався до кола учасників вказаної справи в якості зацікавленої особи.
36. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування періоду з 04.05.1992 по 01.01.1993 до проживання на території радіоактивного забруднення, оскільки відповідно до записів трудової книжки позивачка з 04.05.1992 по 01.07.1998 працювала лаборантом-радіологом Рафалівського держлісгоспу. При цьому смт. Рафалівка належить до зони посиленого радіологічного контролю.
37. Проте з вказаним висновком колегія суддів не може погодитися, оскільки робота в смт. Рафалівка не унеможливлює проживання позивачки в селі Колодії Маневицького району з огляду на близьку відстань між населеними пунктами.
38. Таким чином, оскільки матеріали справи не містять належних доказів постійного проживання та (або) роботи ОСОБА_1 на території гарантованого добровільного відселення, які б становили не менше трьох років станом на 01.01.1993, то вона не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
39. Також колегія суддів не враховує посилання позивачки в касаційній скарзі, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20, оскільки, незважаючи на подібність спірних правовідносин, обставини справи, які є суттєвими для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ, є відмінними.
40. Таким чином, під час касаційного перегляду справи доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права не знайшли підтвердження, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
41. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2025 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А. Ю. Бучик
судді: Н. В. Коваленко
А. І. Рибачук