16 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 640/13169/19
адміністративне провадження № К/990/41846/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 (суддя Балаклицький А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024 (колегія суддів: Оксененко О.М., Василенко Я.М., Кузьменко В.В.) у справі № 640/13169/19 за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
І. РУХ СПРАВИ
1. Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі також - відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 27.06.2019 № 139 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України від 19.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).
Позов обґрунтовано тим, що відповідач порушив норми Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) в частині планування заходів державного нагляду (контролю). Вказує, що на вебсайті Держпродспоживслужби відсутня інформація про затвердження уніфікованої форми акта, тому позивач мав право не допускати посадових осіб відповідача до проведення перевірки.
2. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 04.06.2024 позов задовольнив повністю.
3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30.09.2024 залишив без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2024.
4. Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.
5. Верховний Суд ухвалою від 19.11.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її задоволення заперечує, просить залишити судові рішення без змін.
7. У зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників про розгляд справи за їх участю справа розглядається в порядку письмового провадження.
8. Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вирішила, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Суди встановили, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів наказом від 26.11.2018 № 964 «Про затвердження річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Держпродспоживслужби на 2019 рік» затвердила річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на 2019 рік, що додається.
Пунктами № 17035 та № 19061 Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на 2019 рік визначено здійснити перевірку Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» стосовно питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (ступінь ризику високий), а також питань дотримання законодавства про захист прав споживачів (ступінь ризику незначний), дата початку здійснення заходів - 08.04.2019, строк здійснення заходу - 10 днів.
У подальшому 05.04.2019 Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві прийняло наказ № 1791 «Про проведення планового заходу (перевірку)», яким відповідно до Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про захист прав споживачів», «Про ціни та ціноутворення» на підставі річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на 2019 рік визначило здійснити плановий захід (перевірку) КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» у термін з 08.04.2019 по 19.04.2019 стосовно питань дотримання вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, законодавства про захист прав споживачів (з проведенням відеофіксації), у зв'язку з чим видало направлення на проведення заходу від 05.04.2019 № 1453.
Згідно з актом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 10.04.2019 № 1791-1-1453 відповідач встановив порушення статті 11 Закону № 877-V, що полягає у відмові першим заступником директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» у допуску посадової особи органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, про що складено акт про створення перешкод у проведенні заходу державного нагляду (контролю) від 10.04.2019 б/н.
На підставі вказаного акту від 10.04.2019 №1791-1-1453 за створення перешкод службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування, за які пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена відповідальність, Головне управління Держпродспоживслужби у м. Києві винесло постанову про накладення стягнень від 27.06.2019 №139, якою до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» застосовано штраф у розмірі 1011997,75 грн.
Не погоджуючись із постановою відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ані акт від 10.04.2019, ані оскаржувана постанова не містять жодного обґрунтування підстав застосування штрафу у визначеному відповідачем розмірі, що є порушенням принципу доведеності вини порушника, індивідуалізації та обґрунтованості покарання, тому оскаржувана постанова є протиправною і такою, що підлягає скасуванню.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що позивач не допустив уповноважених осіб відповідача до проведення планового державного нагляду, чим допустив порушення статті 11 Закону № 877-V.
Вказує, що рішенням від 25.04.2019 № 4 позивача притягнуто до відповідальності відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» за порушення статті 11 Закону № 877-V, що підтверджено судовими рішеннями у справі № 640/8362/19.
З огляду на судові рішення у справі № 640/8362/19 відповідач вважає, що позивач вчинив повторне порушення вимог статті 11 Закону № 877-V і тому його притягнуто до відповідальності на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», визначивши розмір штрафу в розмірі, що не відповідає мінімальному розміру, встановленому статтею 23 цього Закону.
Вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у взаємозв'язку із Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про ціни і ціноутворення».
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Відповідно до частин першої - третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом № 877-V, дія якого поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
15. Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
16. У свою чергу, згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
У разі якщо суб'єкт господарювання на відповідний плановий період включений до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) одночасно кількох органів державного нагляду (контролю), відповідні планові заходи здійснюються органами державного нагляду (контролю) комплексно - одночасно всіма органами державного нагляду (контролю), до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) яких включено суб'єкта господарювання.
Здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання заборонено.
17. Відповідно до положень статті 5 Закону № 877-V планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року.
Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи-підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).
Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв'язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.
18. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
19. Статтею 10 Закону № 877-V передбачено, що суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів нагляду якщо:
тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п'ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону;
орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю);
органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.
20. Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 877-V суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.
21. Як убачається з пояснень, які додані до акту від 10.04.2019, позивач відмовив відповідачу у проведенні перевірки у зв'язку з тим, що органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному вебсайті уніфікована форма акта, сумарна тривалість планових заходів перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п'ятою статті 5 Закону № 877-V та протягом планового періоду органом державного нагляду проведено більше як один захід нагляду (контролю) щодо позивача.
22. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342 затверджені нові Методики розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) та розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 752.
23. Однак станом на час проведення планової перевірки позивача Кабінетом Міністрів України не було розроблено та затверджено уніфіковану форму акта за результатами проведення планової (позапланової) перевірки за дотриманням суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342.
24. При цьому, відповідач, оформлюючи результати перевірки, використав уніфіковану форму акта, затверджену наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.02.2018 № 18/14, який на момент проведення перевірки був чинним, що в свою чергу не позбавляло права посадових осіб відповідача на його застосування під час здійснення такого заходу державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Такий підхід до правозастосування узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.06.2022 у справі № 640/19334/19.
25. Надаючи оцінку оскаржуваній постанові Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 27.06.2019 № 139, колегія суддів зазначає таке.
26. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за створення перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
27. Відповідно до пункту 4 Порядку накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1177 рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарювання та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Порядку, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.
28. Водночас частиною другою статті 12 Закону № 877-V передбачено, що у разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання. Санкція, що застосовується до суб'єкта господарювання при першому порушенні, не може бути вищою за мінімальну санкцію, передбачену відповідним законом.
29. Суди встановили, що на підставі акту від 10.04.2019 № 1791-1-1453 за створення перешкод службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування відповідач виніс постанову від 27.06.2019 № 139, якою відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» застосував штраф у розмірі 1011997,75 грн
30. Розмір штрафу - 1011997,75 грн, визначеного оскаржуваною постановою, становить 5 % від 20 239 955,00 грн - обсягу постачання продукції/ послуг (без ПДВ), встановленого на підставі поданої податкової декларації з податку на додану вартість КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» за березень 2019 року.
31. В касаційній скарзі відповідач вказує, що позивач вчинив повторне порушення вимог статті 11 Закону № 877-V з огляду на судові рішення у справі № 640/8362/19, тому санкція застосована не в мінімальному розмірі.
32. Суд встановив, що предметом позову у справі № 640/8362/19 було рішення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 25.04.2019 № 4, яким встановлено порушення Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" вимог статті 11 Закону № 877-V та застосовано штраф на підставі статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення» у розмірі 3400 грн.
33. Вказане рішення відповідач виніс на підставі акта від 10.04.2019 № б/н про створення перешкод посадовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань дотримання регульованих цін у проведенні перевірки.
34. Тобто 10.04.2019 відповідач склав Акт про створення перешкод у проведенні заходу державного нагляду (контролю) посадовій особі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів без номера та Акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту споживачів № 1791-1-1453, яким констатував порушення статті 11 Закону № 877-V - відмова посадовими особами позивача у допуску до проведення перевірки.
35. Отже, відповідач фактично притягнув позивача двічі за одне і те ж порушення, про що виніс рішення від 25.04.2019 № 4, яким застосував стягнення у вигляді штрафу, відповідно до статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення» у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн та оскаржувану у цій справі постанову від 27.06.2019 № 139, якою застосовано стягнення відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 5 % вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, що становить 1011997,75 грн
36. Застосувавши санкцію в розмірі 5 % вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, а не в мінімальному розмірі (1 %), відповідач дійшов висновку про повторність вчиненого порушення позивачем. Тоді як судами встановлено, що недопуск перевіряючих у межах планового заходу, який призначений наказом від 05.04.2019 № 1791 Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, що стався 10.04.2019, відбувся вперше.
37. Жодних доказів про повторне порушення позивачем статті 11 Закону № 877-V відповідач не надав, а посилання на власне рішення від 25.04.2019 № 4, винесене за наслідками одного планового заходу, свідчить лише про невірне тлумачення з боку відповідача щодо застосування критерію повторності.
38. Отже, оскільки позивач не притягався до відповідальності за порушення статті 11 Закону № 877-V, відповідач жодним чином не обґрунтував застосування штрафу в розмірі 5 %, тобто розмір санкції визначено вищий за мінімальний, передбачений у статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
39. У постанові від 26.07.2023 у справі № 200/3265/21-а Верховний Суд виснував, що дискреція - це не обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
40. Указана норма Основного Закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
41. При цьому вжите законодавцем словосполучення «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
42. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
43. «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
44. «Прийняття рішення, вчинення дії з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний використовувати повноваження з належною метою. Належною є та мета, що визначена в законі або виходить із його цілей. Використання повноважень з неналежною метою за своїм змістом є зловживанням ними: використання їх нечесно, із протиправними намірами, з недоброю волею, зі спотвореним тлумаченням мети, з якою надано повноваження, з наявністю особистого інтересу у прийнятті рішення або вчиненні дії.
45. Крім того, колегія суддів зазначає, що одним із принципів державного нагляду (контролю) є принцип презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).
46. Зокрема, частиною сьомою статті 4 Закону № 877-V передбачено, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків суб'єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб'єкта господарювання.
47. Таким чином, у разі виявлення порушень у сферах, нагляд за якими уповноважені здійснювати органи Держпродспоживслужби, останній приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання санкцій за умови дотримання принципу пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій.
48. Водночас обов'язковість дотримання принципу пропорційності зумовлює обов'язок суб'єкта владних повноважень, при визначенні розміру санкції, обґрунтовувати в своєму рішенні ступінь тяжкості вчиненого правопорушення та його небезпечність.
49. Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що орган контролю під час прийняття рішення про накладення штрафу зобов'язаний обґрунтовано вказати про причини застосування обраного розміру штрафної санкції, а також вказати на підстави неможливості застосування штрафної санкції у меншому розмірі.
50. Разом з цим посилання відповідача на повторність правопорушення не знайшло свого підтвердження, тому оскаржувана постанова Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві не містить жодного обґрунтування щодо тяжкості вчиненого правопорушення позивачем та відповідності вчиненого правопорушення визначеному пропорційно розміру штрафу.
51. Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї, та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Гавенда проти Польщі" від 14.03.2002).
52. Отже, у межах спірних правовідносин Верховний Суд вважає за необхідне сформувати висновок, що статтею 11 Закону № 877-V передбачено обов'язок суб'єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.
При цьому відповідальність за порушення цього обов'язку передбачена спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини у сферах, в яких здійснювалися заходи державного нагляду (контролю), у цьому випадку - Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про ціни і ціноутворення».
Зважаючи, що саме перевірка дотримання Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про ціни і ціноутворення» було завданням відповідача при проведенні планового заходу державного нагляду, до якого він не допущений позивачем, притягнення до відповідальності суб'єкта господарювання можливе на підставі цих двох нормативних актів, але водночас у цьому випадку ознака повторності при визначенні оцінки дій позивача відсутня.
53. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
54. Таким чином, під час касаційного перегляду справи доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права не знайшли підтвердження, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
55. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
56. Зважаючи на результат касаційного перегляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024 залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Ю. Бучик
Судді Н. В. Коваленко
А.І. Рибачук