Справа № 367/14511/25
Провадження по справі № 1-кп/367/1124/2025
01 грудня 2025 року суддя Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному порядку обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025116040000333 від 07.11.2025 року по обвинуваченню:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий - 13.11.2025 Ірпінським міським судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000, 00грн.
у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
Органом досудового розслідування встановлені фактичні обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, які не оспорюються учасниками судового провадження.
ОСОБА_2 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_2 з 25.12.2024 та до цього часу проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Окрім того, ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем, зобов'язаний додержуватися вимог ст. ст. 6, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.
Згідно із п. 4 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських організацій, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України» «Додатку № 1» до постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», не може перебувати у власності громадян, серед іншого, наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» на території України встановлюються заходи контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що передбачають окрім іншого: визначення основних умов, вимог, правил і системи заходів, пов'язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин в Україні; ліцензування відповідних видів діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; запровадження системи дозволів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролю за дотриманням дозвільних документів; застосування заборон та обмежень щодо обігу окремих наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та встановлення квот, у межах яких здійснюються виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення на територію України, вивезення з території України наркотичних засобів і психотропних речовин; відпуск фізичним особам наркотичних засобів, психотропних речовин лише за рецептом лікаря і відповідно до медичних показань; встановлення обмежень, пов'язаних з виконанням окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; запровадження відповідальності за порушення законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори; інші заходи, передбачені Законом та міжнародними договорами України.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках - у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.
Метадон (фенадон), згідно зі Списком № 1 «Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено» Таблиці II «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
Згідно наказу № 634 від 29.07.2010 року Міністерства охорони здоров'я України «Про внесення змін до наказу МОЗ від 01.08.2000 № 188» встановлено, що до 0,02 г метадону (фенадону) є невеликим розміром, від 1,6 до 20,0 г є великим розміром, 20,0 і більше є особливо великим розміром.
Однак, усупереч вищенаведених нормативно-правових актів, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку у сфері обігу наркотичних засобів за наступних обставин.
Так, 06.11.2025 приблизно о 12:00 год. (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_2 , діючи умисно, з метою особистого вживання без мети збуту, у порушення вищенаведених нормативно-правових актів, незаконно придбав дві таблетки білого кольору, які містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон) та для подальшого вживання незаконно зберігав їх при собі без мети збуту.
Під час перебування ОСОБА_2 , 06.11.2025 приблизно о 14 год 15 хв поблизу будинку № 26 А по вул. 8-го Березня у м. Ірпінь Бучанського району Київської області, останній був зупинений працівниками поліції. За результатами проведення огляду місця події виявлено факт незаконного зберігання ОСОБА_2 у правій кишені його куртки два згортки фольги, в кожному з яких знаходилось по одній таблетці білого кольору, які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), загальною масою метадону (фенадону) 0,044 г, які у подальшому вилучено.
Таким чином, ОСОБА_2 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України - незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Положеннями ч. 2 та 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
До обвинувального акта прокурором додано клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Також, відповідно до вимог ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акту було додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_2 , складену в присутності захисника адвоката ОСОБА_3 , щодо беззаперечного визнання ОСОБА_2 винуватості за вчинення проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні. У даній заяві захисником ОСОБА_3 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.
Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.
Вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_2 , інтереси якого представляє захисник ОСОБА_3 обставини вчинення кримінального поступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Таким чином, суд визнає доведеним, що ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, а саме: незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
При визначенні обвинуваченому ОСОБА_2 міри покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, що вчинене ним кримінальне правопорушення відноситься відповідно до ст. 12 КК України до проступків, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Також судом досліджено дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який раніше судимий - 13.11.2025 Ірпінським міським судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000, 00грн., під наглядом лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, є військовослужбовцем по мобілізації.
Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлено.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлено.
З врахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості, обставини вчиненого злочину, і даних про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України, - караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.
Згідно вимог ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а тому суд, зокрема, враховуючи, що обвинувачений має не виконаний вирок по сплаті штрафу, не вважає за доцільне призначати йому покарання у виді штрафу, в тому числі із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року. Також, в силу приписів ст. 57 КК України, враховуючи, що обвинувачений офіційно працевлаштований, суд не вважає за можливе призначити покарання у виді виправних робіт.
Висновку про неможливість призначення судом обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді штрафу або виправних робіт, суд дійшов, зокрема, на підставі роз'яснень наведених у абз. 4 п. 2, п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Крім цього, вирішення питання про призначення виду та розміру покарання належить до дискреційних повноважень суду, який розглядає кримінальне провадження по суті.
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 05.02.2024 по справі № 754/6054/22 витлумачив, що підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.
З врахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості, обставини вчиненого злочину, і даних про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України, у виді пробаційного нагляду. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12025116040000333 від 07.11.2025 за № СЕ-19/111-25/68488- НЗПРАП від 17.11.2025 року у сумі 3565,60грн.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого суд не застосовує.
Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 100, 301, 302, 368-374, 381-382, 394 КПК України, суд
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого - 13.11.2025 Ірпінським міським судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000, 00грн., - визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України, покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 49-2 КВК України, строк відбуття покарання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обчислювати з дня його постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації, після набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні №12025116040000333 від 07.11.2025 за № СЕ-19/111-25/68488- НЗПРАП від 17.11.2025 року у сумі 3565,60грн.
Речовий доказ по даному кримінальному провадженню - дві таблетки білого кольору, що мітять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), загальною масою 0,044 г, упаковані в поліетиленовий пакет експертної служби № 6601046, що передано до камери зберігання речових доказів ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області - знищити.
Відповідно до ч. 3 ст. 376 КПК України, роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його захиснику право на звернення з клопотанням про помилування.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області, з урахуванням особливостей передбачених ст. 394 КПК України.
Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: ОСОБА_1