вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/348/25
Справа № 356/551/25
08.12.2025 Березанський міський суд Київської області у складі:
головуючої судді Дудар Т.В.
за участю секретаря Харченко Ж.В.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Березанського міського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальність «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 426666372 на суму 7000,00 грн.
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV95P7U.
Перед укладенням Кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі Інтернет перейшов та зареєструвався на сайті первісного кредитора - www.moneyveo.ua і в подальшому заповнив та подав заявку на отримання грошових коштів в кредит. Після чого пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику. Внаслідок чого, отримав на номер телефону персональний одноразовий ідентифікатор, яким підписав кредитний договір та надав згоду на пропозицію первісного кредитора щодо укладення кредитного договору.
Отже, відповідач сам ініціював укладення кредитного договору, виконавши для цього всі необхідні вищезазначені дії.
Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: 7000,00 грн. 26.02.2021 на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням, довідкою та письмовими поясненнями первісного кредитора.
28.11.2018 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (далі - договір факторингу №1). У подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1.
Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу 1 підписали реєстр прав вимоги № 132 від 04.05.2021, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.
Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі прав вимоги № 132 від 04.05.2021 до договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по кредитному договору) до позовної заяви додається акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.
05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК«ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 05/0820-01 (далі - договір факторингу 2).
ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до договору факторингу 2 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по кредитному договору) до позовної заяви додається платіжна інструкція.
04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю (далі - договір факторингу 3) відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04.06.2025 за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 16901,38 грн.
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у реєстрі боржників № б/н від 04.06.2025 до позивача підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу 3.
Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС" зі сторони позивача згідно договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі боржників вимоги № б/н від 04.06.2025 до договору факторингу 3 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по кредитному договору) до позовної заяви додається платіжна інструкція.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить - 16901,38 грн, яка складається з: 5558,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11343,38 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Щодо орієнтовного розрахунку судових витрат позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» зазначає у позовній заяві, що судові витрати позивача складаються зі сплаченого ним судового збору у розмірі 2422, 40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 7 000,00 грн.
Відтак, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 426666372 від 26.02.2021 у розмірі 16901,38 грн., судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, клопотання представника позивача задоволено частково, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання.
Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
28.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача Красносільського М.І. надійшов відзив на позовну заяву, зареєстрований за вх. № 4639 від 29.10.2025 (а.с. 145-156), в якому він просив поновити строк для подання відзиву на позовну заяву та зазначив, що ознайомившись з позовними вимогами, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вказує представник відповідача, позивачем не доведено належними доказами факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором. Кредитний договір № 426666372 був укладений 26.02.2021, тоді як первісний договір факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» був укладений 28.11.2018, тобто більш ніж за два роки до виникнення кредитних відносин звідповідачем.
Відповідно до усталеної судової практики, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Відступлення майбутніх вимог можливе тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину.
На момент підписання договору факторингу від 28.11.2018 відповідач не була клієнткою первісного кредитора, кредитний договір з нею не був укладений, тому первісний кредитор фізично не міг індивідуалізувати майбутню вимогу відповідача та включити її до предмета факторингу. Формальне продовження строку дії договору факторингу додатковими угодами не змінює цієї обставини та не може ретроактивно надати правомірності відступленню прав вимоги.
Також у відзиві зазначено, що надані позивачем витяги з реєстрів прав вимоги з прихованою інформацією не можуть вважатися належними доказами відступлення права вимоги. Суд не може перевірити їх автентичність, повноту та відповідність оригінальним документам. Позивач не надав доказів реального фінансування клієнтів факторами саме за відступлення вимоги відповідача.
Представник відповідача вказує, що ОСОБА_1 не отримувала письмових повідомлень про відступлення права вимоги, як того вимагає стаття 1082 Цивільного кодексу України. Відповідач не мала можливості перевірити законність відступлення права вимоги до моменту отримання позовної заяви.
Стосовно розміру стягуваних відсотків у відзиві зазначено, що розмір останніх є явно завищеним. Сума нарахованих відсотків (11 343,38 грн) більш ніж удвічі перевищує суму наданого кредиту (7 000,00 грн), що становить 162% від первісної суми кредиту. Така процентна ставка у кілька разів перевищує середньоринкову та має ознаки лихварства.
З приводу вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, представник відповідача вказує, що така сума є необґрунтованою, оскільки цей розмір не відповідає критеріям розумності та співмірності з урахуванням типового характеру справи та невеликої суми позовних вимог.
Отже, у відзиві представник відповідача просить суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву та прийняти цей відзив до розгляду. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 426666372 від 26.02.2021 повністю.
У разі часткового задоволення позову (що заперечується): зменшити розмір стягуваних відсотків до розумної величини, яка б відповідала принципам справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи середньоринкові процентні ставки за споживчими кредитами (не більше 35% річних); відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу або зменшити їх розмір з урахуванням критеріїв розумності та співмірності.
30.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача Хлопкової М.С. надійшла відповідь на відзив, зареєстрована за вх. № 4691 (а.с. 157-167), у якій викладено, зокрема, наступне.
Відповідно до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід'ємну частину (п. 8.2, п. 8.6 Договору).
В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024.
Представник позивача зазначає, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» виконали умови договору факторингу №28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Таким чином, право вимоги перейшло від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 04.05.2021, тобто після укладення кредитного договору №426666372 від 26.02.2021 р.
Разом з тим, представник позивача підкреслює, що відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Зокрема, реєстр прав вимоги до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018, до якого включено кредитний договір № 426666372 від 26.02.2021 укладено 04.05.2021 тобто через два місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім.
Відповідно до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» строк дії цього Договору закінчується 31 грудня 2024 року (п. 8.2 Договору). В подальшому до даного договору було укладено ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021, № 3 від 30.12.2022,- якими продовжено строк дії договору до 30 грудня 2024 року. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 05.08.2020 по 31.12.2024.
Згідно з п. 4.1. Договору факторингу №05/0820-01 право вимоги переходить з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі установленій в відповідному додатку. Отже, 31.07.2023 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 16901,38 грн (копія долучена до позовної заяви).
З приводу Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 у відповіді на відзив зазначено, що згідно з п. 1.2. даного Договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Таким чином, згідно витягу з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача на загальну суму 16 901,38.
Щодо нарахування відсотків представник позивача вказав, що відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися перед підписанням Договору з його умовами, де зазначено, в тому числі, інформація щодо нарахування процентів за користування кредитом. Також зазначає, що відповідач, відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» мала право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Проте відповідач не відмовлялася від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликала, не зверталася за додатковим роз'ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом.
Представник позивача на твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів здійснення фінансування фактором клієнту зазначає, що перерахування суми клієнту не є предметом доказування, оскільки перехід прав вимоги підтверджується підписанням реєстру, як передбачено в договорі факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025. Отже, позивач не зобов'язаний надавати докази здійснення оплати за відступлені права вимоги, оскільки дана обставина не є підставою для переходу права вимоги за договором факторингу.
З приводу необґрунтованості витрат на правничу допомогу, про що зазначено у відзиві відповідача, представник позивача вказує, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.
Враховуючи вищезазначене, представник позивача Хлопкова М.С. у відповіді на відзив просить суд прийняти та врахувати відповідь на відзив , а також задовольнити позовні вимоги.
04.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача Красносільського М.І. надійшли заперечення (на відповідь на відзив), зареєстровані за вх. № 4776.
В даних запереченнях останній, зокрема вказує, що позивач стверджує, що право вимоги переходить не в момент укладення договору факторингу, а в момент підписання реєстру. Однак, на думку представника відповідача, це твердження є юридично помилковим з наступних підстав: якби право вимоги переходило саме в момент підписання реєстру (04.05.2021), то юридична природа такого переходу була б не договором факторингу, а окремим договором відступлення права вимоги (цесією), який регулюється статтями 512-519 ЦК України, а не договором факторингу згідно зі статтями 1077-1082 ЦК України; договір факторингу від 28.11.2018 визначає свій предмет у момент укладення, Реєстр прав вимоги є лише технічним інструментом конкретизації того, що вже охоплене предметом договору, а не створює нові правовідносини; підписання реєстру 04.05.2021 не може ретроактивно змінити предмет договору від 28.11.2018 та включити до нього вимоги, які на той момент не існували та не могли бути індивідуалізовані.
Також, з приводу твердження позивача про те, що договір факторингу пролонговувався додатковими угодами №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023, які продовжили строк дії договору до 31 грудня 2024 року, і що його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу дії, представник позивача зазначає, що ця обставина не змінює правової ситуації з наступних підстав.
По-перше, додаткові угоди лише продовжували строк дії договору, але не змінювали його предмет. Предмет договору визначається у момент його укладення - 28.11.2018 року.
По-друге, продовження строку дії договору не може ретроактивно включити до його предмета вимоги, які не існували на момент укладення первісного договору.
По-третє, якби законодавець передбачав можливість включення до предмета договору факторингу будь-яких майбутніх вимог незалежно від їх визначеності, це призвело б до правової невизначеності та порушення прав боржників.
В запереченнях (на відповідь на відзив) вказано, що позивач у відповіді на відзив стверджує, що до позовної заяви надано докази про сплату суми фінансування за договорами факторингу та що перехід права вимоги підтверджується підписанням реєстру, а не здійсненням оплати.
Однак, відповідно до статті 1077 ЦК України договір факторингу є оплатним договором. Фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти клієнту за плату. Без доказів реального фінансування договір факторингу не може вважатися виконаним. Надані позивачем документи (акти звірки, окремі платіжні інструкції) не дозволяють встановити прямий зв'язок між переданими коштами та відступленням саме вимоги відповідача.
Разом з тим, як зазначено представником відповідача, позивач стверджує, що здійснювалося "балансове списання" при відступленні прав вимоги. Однак така бухгалтерська операція викликає питання щодо реальності передачі права вимоги та може свідчити про визнання боргу безнадійним. Позивач не довів належним чином факт реального фінансування за відступлення вимоги відповідача.
Отже, в запереченнях (на відповідь на відзив) представник відповідача просить суд прийняти до уваги заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив. Відмовити ТОВ «Юніт Капітал» у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 426666372 від 26.02.2021 повністю. У разі часткового задоволення позову (що категорично заперечується): зменшити розмір стягуваних відсотків до розумної величини, яка б відповідала принципам справедливості, добросовісності та розумності, з урахуванням: середньоринкових процентних ставок за споживчими кредитами (не більше 35% річних); облікової ставки Національного банку України; вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо непропорційності компенсації; відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу позивача або зменшити їх розмір з урахуванням критеріїв розумності, співмірності та типового характеру справи. Стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн у разі відмови в задоволенні позовної заяви відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України.
06.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача Хлопкової М.С. надійшли додаткові пояснення, зареєстровані за вх. № 4828 від 07.11.2025 (а.с. 180-190), в яких зазначено, зокрема, наступне.
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача представник позивача наголошує на тому, що в Акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 132 від 04.05.2021 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року зазначається, що сторони підтверджують, що станом на 31.12.2021 року Фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги № 132 від 04.05.2021 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року. Разом із тим, з метою забезпечення всебічного та об'єктивного розгляду справи, позивач додав до матеріалів позову копії платіжних інструкцій, що підтверджують проведення оплати за набуття права грошової вимоги за Договорами факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, Реєстр прав вимог № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.20204 та Реєстр Боржників до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025. До того ж, якщо в договорі не зазначено, що право вимоги переходить тільки після оплати, то відсутність платежу не впливає на сам перехід права. У такому випадку фактор просто залишається боржником за оплатою, але це не означає, що право вимоги до боржника не перейшло.
Таким чином, як вказано в додаткових поясненнях, за наявності підписаного реєстру та інших документів можна доводити, що право вимоги перейшло, навіть якщо фактична оплата ще не відбулася.
Також в поясненнях представник позивача виклала своє бачення щодо направлення письмових повідомлень боржнику щодо зміни сторони кредитора та щодо відсотків, з посиланням на практику вирішення цих питань різними судами України
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу представник позивача зазначає, що дослідивши відзив представника відповідача, а саме частину щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, надані заявником докази, застосовуючи критерії розумності розміру заявлених позивачем та його представником до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, необхідно врахувати те, що написання відзиву на позовну заяву не вимагала додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин чи виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи, доказів протилежного не надано та з матеріалів відзиву не вбачається.
Таким чином, сторона позивача вважає стягнення правничої допомоги з ТОВ "Юніт Капітал" у розмірі 5000,00 грн. необґрунтованим та завищеним відносно складності справи.
Отже, представник позивача у додаткових поясненнях просить суд врахувати при розгляді справи дані пояснення та задовольнити позовні вимоги.
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, до суду не направив свого представника (а.с. 124, 210).
В прохальній частині позовної заяви представник ТОВ «Юніт Капітал» Таранеко А. просив суд розгляд позовної заяви здійснювати за відсутності представника позивача.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала, що 26.02.2021 укладала з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 426666372 та отримала на свій банківський рахунок 7000,00 гривень. Проте зазначила, що частково робила погашення кредиту. Разом з тим, відповідачка та її представник, участь якого в судовому розгляді справи була забезпечена за допомогою підсистеми ВКЗ, просили у задоволенні позову відмовити, обгрунтовуючи свою позицію доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву та в запереченнях (на відповідь на відзив) по даній справі.
Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень.
Кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, аргументами іншої сторони та реагувати на них відповідно до вимог ЦПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, для відкладення судом розгляду справи, суд не вбачає.
Заслухавши пояснення відповідача та її представника, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право особи на захист цивільних прав та інтересів. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
В силу приписів ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За правилом частини першої ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Як закріплено у ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів врегульовані Законом України «Про електронну комерцію».
Так, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. (ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа, що закріплено в ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму (Постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19).
Судом встановлено, що 26.02.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 426666372, відповідно до п. 1.1. якого товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит на суму 7000 грн 00 коп (сім тисяч грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 10-12). Даний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV95P7U.
Судом досліджено паспорт споживчого кредиту продукту "Смарт" до договору № 426666372 від 26.02.2021 (а.с. 13), Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "Смарт" ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 14-19), заявку на отримання грошових коштів в кредит від 26.02.2021 (а.с. 20), алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів (а.с. 21), довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 22), Алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору (а.с. 23-25), платіжне доручення № 6146c492-c3e9-4a63-9446-77bbe3f813c5 від 26.02.2021 (а.с. 26), довідку (а.с. 27), письмові пояснення директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 28); лист АТ КБ "ПриватБанк" з банківською випискою по рахунку (а.с. 118-120).
Досліджені докази та пояснення ОСОБА_1 підтверджують, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини.
Щодо підтвердження позивачем наявності у нього права вимоги до відповідача за договором № 426666372 від 26.02.2021, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Таким чином, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
У розрізі викладеного, ураховуючи сталу практику Верховного Суду, яка регулює правовідносини із відступлення права вимоги вбачається, що саме на первісного кредитора покладено обов'язок представити новому кредитору всі документі, які слугували підставою виникнення боргового зобов'язання у боржника, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Отже, суд дійшов висновку про те, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Судом встановлено, що 28.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальність «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, до якого з часом укладалися додаткові угоди. Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. (а.с. 29-44).
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, до якого з часом укладалися додаткові угоди. Відповідно до п. 2.1 якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с. 45-53).
04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до п. 1.1. якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників (а.с. 54-58).
Аналізуючи зміст договору факторингу, укладеного 28.11.2018 між ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" з наступними додатковими угодами, зокрема п. 1.5, 2.1, 4 даного договору в розрізі чинного законодавтсва та судової практики, яка склалась у подібних правовідносинах, суд приходить до висновку, що в Реєстрах прав вимоги, в яких зазначається перелік прав вимог до Боржників, що відступається за цим договором, могли відображатися лише ті зобов'язання, які існували або могли виникнути на момент укладення вказаного договору факторингу.
Отже, за договором факторингу, укладеним 28.11.2018 між ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" з подальшим укладенням інших договорів факторингу, зазначених вище, не могло бути передано право вимоги за договором № 426666372 укладеним 26.02.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 , оскільки права вимоги у ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ОСОБА_1 не існували на момент укладення вказаного вище договору факторингу (28.11.2018). Тому сторони не могли передбачити, що 26.02.2021 буде укладено договір № 426666372.
Також суд акцентує увагу на тому, що ще до укладення кредитного договору № 426666372 від 26.02.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 - ТОВ "Таліон Плюс" уклало договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 з ТОВ "ФК "Онлайн фінанс", в якому зобов'язувалося відступити права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Також у п. 2.2 цього договору зазначалося, що разом з правом вимоги до фактора (ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс") переходять всі інші права та обов'язки клієнта (ТОВ "Таліон плюс").
Таким чином, суд приходить до висновку, що не тільки законодавство та судова практика, а й сама конструкція пунктів вказаного договору факторингу передбачає існування на момент укладання договору у клієнта (ТОВ "Таліон Плюс") прав вимоги та інших прав та обов'язків за кредитним договором.
Отже, за договором факторингу, укладеним 05.08.2020 між ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" та наступними договорами факторингу, зазначеними вище, не могло бути передано право вимоги за договором № 426666372 укладеним 26.02.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 , оскільки права вимоги у ТОВ "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 не існували на момент укладення вказаного вище договору факторингу (05.08.2020). Тому сторони не могли передбачити, що 26.02.2021 буде укладено договір № 426666372.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач не надав суду доказів переходу до нього прав вимоги за договором № 426666372 від 26.02.2021.
Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Позивач при пред'явленні позову до суду сплатив судовий збір в сумі 2422,4 гривень (а.с. 9).
Крім того, у порядку розподілу судових витрат позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В силу приписів ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд з огляду на відмову в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладає на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст. 15-16, 509-510, 512, 514, 516, 526, 611, 627, 1048-1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 12-13, 76-81, 133, 141, 258-259, 268, 279, 354-356 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: вул. Рогнідинська, буд.4, літера А., оф.10, м. Київ, код ЄДРПОУ: 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повний текст рішення буде складено 12 грудня 2025 року.
Суддя Т.В. Дудар