17 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/11866/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Серьогіна О.В.) в адміністративній справі №160/11866/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
24.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач - 3), в якій просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи періоду проходження військової служби і періоду роботи на території російської федерації, та пільгового стажу роботи за Списком №1 з 05.07.2024 року на підставі поданої ОСОБА_1 заяви про призначення пенсії від 11.09.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 :
до страхового стажу роботи: проходження військової служби з 05.12.1992 року по 24.06.1994 року; періодів роботи на території російської федерації: з 01.01.1992 року по 01.12.1992 року на посаді слюсаря гірничого обладнання та машиніста бульдозера у прииск «Индигир золото»; з 25.08.1994 року по 15.10.1997 року на посаді машиніста бульдозера у АТ закритого типу старательська артіль «Заря»; з 16.10.1997 року по 27.03.1998 року на посаді горним майстром дільниці у ТОВ «Ингул» з 01.04.1998 року по 16.11.1998 року на посаді машиніста бульдозера у ТОВ старательська артіль «Исток» з 11.03.2002 року по 09.12.2002 року на посаді машиніста бульдозера у ТОВ «Нагима»,
до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи з 26.03.2004 року по 24.03.2005 року у Приватному акціонерному товаристві «ЦГЗК» на посаді машиніста бульдозера; з 05 липня 2024 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 в бік збільшення з зарахуванням періоду проходження військової служби з 05.12.1992 року по 24.06.1994 року, періодів роботи з 01.01.1992 року по 01.12.1992 року, з 25.08.1994 року по 15.10.1997 року, з 16.10.1997 року по 27.03.1998 року, з 01.04.1998 року по 16.11.1998 року, з 11.03.2002 року по 09.12.2002 року на території російської федерації та періоду роботи з 26.03.2004 року по 24.03.2005 року у Приватному акціонерному товаристві «ЦГЗК» у Приватному акціонерному товаристві «ЦГЗК» до пільгового стажу роботи за Списком №1 та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 05.07.2024 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» на підставі поданої заяви про призначення пенсії від 11.09.2024 року. Представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із адвокатським запитом, в якому просив повідомити які періоди роботи зараховані та не зараховані до пільгового та страхового стажу роботи позивача, а також надати інформацію ким були прийняті відповідні рішення. Із листа відповідача про розгляд вищевказаного запиту позивачу стало відомо, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області порушили права та законні інтереси позивача в частині не зарахування до страхового та пільгового стажу певні періоди роботи та військової служби з підстав припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та відсутності проведення періодичної атестації робочих місць. З такими діями відповідачів позивач не погоджується, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи періоду проходження військової служби і періоду роботи на території російської федерації, та пільгового стажу роботи за Списком №1 з 05.07.2024 року на підставі поданої ОСОБА_1 заяви про призначення пенсії від 11.09.2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, Чернівецька область, м. Чернівці, Центральна площа, буд 3, код ЄДРПОУ 40329345) та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ):
до страхового стажу роботи: період проходження військової служби з 05.12.1992 року по 24.06.1994 року; періоди роботи на території російської федерації: з 01.01.1992 року по 01.12.1992 року на посаді слюсаря гірничого обладнання та машиніста бульдозера у прииск «Индигир золото»; з 25.08.1994 року по 15.10.1997 року на посаді машиніста бульдозера у АТ закритого типу старательська артіль «Заря»; з 16.10.1997 року по 27.03.1998 року на посаді горним майстром дільниці у ТОВ «Ингул» з 01.04.1998 року по 16.11.1998 року на посаді машиніста бульдозера у ТОВ старательська артіль «Исток» з 11.03.2002 року по 09.12.2002 року на посаді машиніста бульдозера у ТОВ «Нагима»;
до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи з 26.03.2004 року по 24.03.2005 року у Приватному акціонерному товаристві «ЦГЗК» на посаді машиніста бульдозера;
з 05 липня 2024 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 в бік збільшення з зарахуванням періоду проходження військової служби з 05.12.1992 року по 24.06.1994 року, періодів роботи з 01.01.1992 року по 01.12.1992 року, з 25.08.1994 року по 15.10.1997 року, з 16.10.1997 року по 27.03.1998 року, з 01.04.1998 року по 16.11.1998 року, з 11.03.2002 року по 09.12.2002 року на території російської федерації та періоду роботи з 26.03.2004 року по 24.03.2005 року у Приватному акціонерному товаристві «ЦГЗК» у Приватному акціонерному товаристві «ЦГЗК» до пільгового стажу роботи за Списком №1 та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі.
Відповідачем-2 та відповідачем-3 на вказане рішення суду подані апеляційні скарги, в яких посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає, що оскільки дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 припинена, то починаючи з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. Звертає увагу, що на сьогодні така двостороння угода в галузі пенсійного забезпечення з російською федерацією відсутня. Також наголошує, що для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду роботи з 26.03.2004 по 24.03.2005 немає підстав, оскільки це період роботи між закінченням терміну дії результатів атестації робочих місць.
В апеляційній скарзі відповідач-3 також посилається на припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а також на правомірність прийнятого рішення, яким позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Також звертає увагу, що необхідний вік згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить: 55 років.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу відповідача-2, в якому просить відмовити у її задоволенні.
Учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача-3 не скористались.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 05.07.2024 позивач перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» на підставі поданої заяви про призначення пенсії від 11.09.2024.
09.10.2024 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із адвокатським запитом вих. №09/10-В, в якому просив повідомити, які періоди роботи зараховані та не зараховані до пільгового та страхового стажу роботи позивача, а також надати інформацію ким були прийняті відповідні рішення.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.10.2024 №0400-010307-8/213049 позивачу повідомлено наступне. З 05.07.2024, згідно заяви від 11.09.2024, за принципом екстериторіальності, Головними управліннями Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та в Харківській області ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). Страховий стаж ОСОБА_1 складає 30 років 11 місяців 23 дні (зарахований по 12.03.2018 року), з них пільговий стаж за Списком № 1 - 12 років. Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, яка з 01.01.2023 року припинила свою дію згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року № 1328, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. При цьому: до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. З огляду на зазначене, розмір пенсії обчислено відповідно до норм Закону № 1058. Для зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби з 05.12.1992 року по 24.06.1994 року та періодів роботи з 01.01.1992 року по 01.12.1992 року, з 25.08.1994 року по 15.10.1997 року, з 16.10.1997 року по 27.03.1998 року, з 01.04.1998 року по 16.11.1998 року, з 11.03.2002 року по 09.12.2002 року на території російської федерації підстави відсутні. Пільговий стаж роботи за Списком № 1 ОСОБА_1 підтверджено довідкою №118 від 15.02.2024 року за період роботи з 12.01.2004 року по 12.03.2018 року, яка видана ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат». До пільгового стажу враховані всі періоди роботи згідно зазначеної вище довідки. Відповідно до Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), до пільгового стажу роботи зараховується період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року. Пунктом 4.2 Порядку № 383, передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовується при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Результати атестації робочих місць за умовами праці на ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», затверджені наказами від 26.03.1999 року № 303, від 25.03.2005 року № 553, від 15.06.2007 року № 862, від 30.06.2010 року № 1003, від 30.06.2015 року № 622. Зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 26.03.2004 року по 24.03.2005 року немає підстав, оскільки це період роботи між закінченням терміну дії результатів атестації робочих місць.
Не погоджуючись із такими діями відповідачів щодо не зарахування певних періодів роботи та військової служби до страхового та пільгового стажу, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково виходив з того, що спірні періоди роботи позивача мають бути зараховані до його страхового та пільгового стажу за Списком №1.
Позивачем означене рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 6 Порядку №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Судом встановлено, що предметом розгляду апеляційних скарг є визначення правових підстав для зарахування позивачу до страхового стажу періоду проходження військової служби з 05.12.1992 по 24.06.1994, періодів роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 01.12.1992, з 25.08.1994 по 15.10.1997, з 16.10.1997 по 27.03.1998, з 01.04.1998 по 16.11.1998, з 11.03.2002 по 09.12.2002, а також до пільгового стажу роботи за Списком №1 з 26.03.2004 по 24.03.2005 у Приватному акціонерному товаристві «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».
З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010307-8/213049 від 24.10.2024 та апеляційних скарг вбачається, що в якості підстави для відмови у зарахуванні до страхового та пільгового стажу позивача спірних періодів проходження військової служби та трудової діяльності зазначено наступне:
- для зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби з 05.12.1992 по 24.06.1994 та періодів роботи з 01.01.1992 по 01.12.1992, з 25.08.1994 по 15.10.1997, з 16.10.1997 по 27.03.1998, з 01.04.1998 по 16.11.1998, з 11.03.2002 по 09.12.2002 на території російської федерації підстави відсутні, оскільки з 01.01.2023 Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 припинила свою дію згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328;
- зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 26.03.2004 по 24.03.2005 немає підстав, оскільки це період роботи між закінченням терміну дії результатів атестації робочих місць.
Щодо не зарахування до загального страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 05.12.1992 по 24.06.1994 та періодів роботи з 01.01.1992 по 01.12.1992, з 25.08.1994 по 15.10.1997, з 16.10.1997 по 27.03.1998, з 01.04.1998 по 16.11.1998, з 11.03.2002 по 09.12.2002 на території російської федерації, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 06.08.1990, остання у спірні періоди містить наступні записи:
- з 01.01.1992 по 01.12.1992 праця на посаді слюсаря гірничого обладнання та машиніста бульдозера у прииск «Индигир золото»;
- з 05.12.1992 по 24.06.1994 проходження строкової військової служби;
- з 25.08.1994 по 15.10.1997 праця на посаді машиніста бульдозера у АТ закритого типу старательська артіль «Заря»;
- з 16.10.1997 по 27.03.1998 праця на посаді гірничого майстра дільниці у ТОВ «Ингул»;
- з 01.04.1998 по 16.11.1998 праця на посаді машиніста бульдозера у ТОВ старательська артіль «Исток»;
- з 11.03.2002 по 09.12.2002 праця на посаді машиніста бульдозера у ТОВ «Нагима».
Додатково судом першої інстанції встановлено, що проходження позивачем строкової військової служби також підтверджується військовим квитком НОМЕР_3 від 05.12.1992.
Як вже зазначалось вище, підставою для не зарахування відповідачами вищевказаних періодів проходження військової служби та роботи до загального страхового стажу позивача було припинення російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Колегія суддів критично ставиться до означених тверджень скаржників, та зазначає таке.
Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Частинами другою та третьою статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтва та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та на час спірних відносин і розгляду справи не припинений та не скасований.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Ця постанова набрала чинності 02.12.2022.
Разом з цим, в силу положень частини другої статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Враховуючи наведені законодавчі норми та встановлені обставини, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що увесь спірний офіційно набутий трудовий стаж позивача на території російської федерації, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 06.08.1990 підлягає зарахуванню до його загального страхового стажу.
Щодо не зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду роботи позивача з 26.03.2004 по 24.03.2005 у Приватному акціонерному товаристві «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді машиніста бульдозера, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, з 12.01.2004 по 02.08.2016 позивач працював у ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді машиніста бульдозера, яка дає право на пільгове забезпечення за Списком №1, що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_2 від 06.08.1990 та довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №118 від 15.02.2024
Пенсійними органами не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 період роботи позивача з 26.03.2004 по 24.03.2005, оскільки це період роботи між закінченням терміну дії результатів атестації робочих місць.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими такі твердження скаржників та погоджується з висновками суду першої інстанції, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації (в тому числі чергової) робочих місць за умовами праці.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання.
За порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а викладено правовий висновок, відповідно до якого непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про протиправність дій відповідачів щодо не зарахування позивачу до загального страхового стажу роботи періоду проходження військової служби і періодів роботи на території російської федерації, та пільгового стажу роботи за Списком №1 з 05.07.2024 на підставі поданої ним заяви про призначення пенсії від 11.09.2024 та з метою відновлення порушених прав та інтересів останнього, зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового та пільгового стажу позивача спірні періоди роботи та проходження військової служби зі здійсненням перерахунку та виплатою пенсії з 05.07.2024.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року в адміністративній справі №160/11866/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 17 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак