17 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/30548/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року (суддя Кучугурна Н.В.) в справі № 160/30548/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) про:
визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 23 жовтня 2024 року №047050029258;
зобов'язання зарахувати до страхового стажу роботи період роботи з 10.08.1994 по 31.03.1995 та 03.04.1995 по 07.09.1995 та страховий стаж з 02.01.1996 по 01.07.1998 за період роботи в Республіці Білорусь на підставі ст. 6 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення;
зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16 жовтня 2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 23.10.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.08.1994 по 31.03.1995, 03.04.1995 по 07.09.1995 та з 02.01.1996 по 01.07.1998.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16.10.2024 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга містить виклад підстав, за яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії, та нормативне регулювання спірного питання, повторюючи зміст рішення про відмову у призначенні пенсії.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 16.10.2024 звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області №047050029258 від 23.10.2024 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
У рішенні з-поміж іншого вказано про таке.
Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України: 16.10.2024
Адреса реєстрації заявника: АДРЕСА_1 .
Необхідний вік становить 60 років.
Вік заявника: 60 років.
Необхідний страховий стаж становить 31 рік.
Страховий стаж заявника становить: 30 років 03 місяці 29 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: до загального страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно наданої трудової книжки НОМЕР_1 від 18.01.1986, з 10.08.1994 по 31.03.1995, та з 03.04.1995 по 07.09.1995, оскільки відсутня інформація про реорганізацію підприємства.
Також не зараховано період роботи в Республіці Білорусь згідно вищевказаної трудової книжки з 02.01.1996 по 01.07.1998, оскільки згідно ЗУ “Про денонсацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення» від 29.05.2023 №3117-ІХ, страховий стаж набутий в Республіці Білорусь зараховується по 31.12.1991.
Додатковий коментар: у разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років.
Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також судом першої інстанції встановлено, що трудова книжка позивача серія НОМЕР_2 містить, з-поміж іншого, такі записи про періоди роботи позивача (мовою трудової книжки):
ОПО “Кредитор-Д»
12) 10.08.1994 Принят приемщиком ломбарда.
13) 31.03.1995 Уволен по ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию.
Днепродзержинское представительство ЗАО “Украинский Дом Селенга»
14) 03.04.1995 Принят на должность инспектора охраны.
15) 07.09.1995 Уволен из занимаемой должности (ст. 36 КЗоТ Украины) по согласованию сторон.
Таким чином, записами трудової книжки підтверджується періоди роботи позивача з 10.08.1994 по 31.03.1995 та з 03.04.1995 по 07.09.1995.
Відповідач не зарахував періоди роботи позивача з 10.08.1994 по 31.03.1995 та з 03.04.1995 по 07.09.1995, оскільки відсутня інформація про реорганізацію підприємства.
Врахувавши, що вказані вище записи трудової книжки позивача про періоди його роботи містять назву підприємств, де працював позивач, записи про прийняття на роботу та про звільнення з роботи, інформацію про дату і номери наказів, на підставі яких позивача було прийнято та звільнено з роботи, зазначені вище записи трудової книжки позивача виконані акуратно, будь-які виправлення ці записи не містять, записи завірені печаткою підприємства, суд першої інстанції вважав, що на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у його трудовій книжці, тому дійшов висновку, що періоди роботи позивача, зазначені у його трудовій книжці, з 10.08.1994 по 31.03.1995 та з 03.04.1995 по 07.09.1995 мають бути зараховані до його страхового стажу.
Також, трудова книжка позивача серія НОМЕР_2 містить, з-поміж іншого, такі записи про періоди роботи позивача (мовою трудової книжки):
Общество с ограниченной ответственностью “Агфалайф»
16) 02.01.1996 Принят на должность заместителя директора.
17) 01.07.1998 Уволен по собственному желанию (ст.31 КЗоТ РБ).
Стосовно не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 02.01.1996 по 01.07.1998 на території Республіки Білорусь у зв'язку з тим, що згідно із Законом України “Про денонсацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення» від 29.05.2023 №3117-ІХ, страховий стаж набутий в Республіці Білорусь зараховується по 31.12.1991, суд першої інстанції зазначив, що всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україною у зв'язку з військовою агресією РФ припинено листування та обмін інформацією з РФ та республікою Білорусь.
До того ж, припинення дії Угоди про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення 23.12.2023 не може мати зворотної сили та не може розповсюджуватись на період трудової діяльності позивача з 02.01.1996 по 01.07.1998 на території республіки Білорусь.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що період роботи позивача з 02.01.1996 по 01.07.1998 має бути зарахований до його страхового стажу та про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16.10.2024 з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Суд визнає висновок суду обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 16 жовтня 2024 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, №047050029258 від 23 жовтня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
У рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 30 років 03 місяці 29 днів з необхідного 31 року.
До страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 18 січня 1986 року з 10 серпня 1994 року по 31 березня 1995 року, з 03 квітня 1995 року по 07 вересня 1995 року, оскільки відсутня інформація про реорганізацію підприємства.
Також не зараховано до страхового стажу період роботи в Республіці Білорусь згідно з трудовою книжкою з 02 січня 1996 року по 01 липня 1998 року, оскільки згідно із Законом України «Про денонсацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення» від 29 травня 2023 року №3117-ІХ, страховий стаж, набутий в Республіці Білорусь, зараховується по 31 грудня 1991 року.
Спірним в цій справі є питання правомірність відмови позивачу у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності страхового стажу.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частинами першою та другою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Підставою неврахування до страхового стажу періоду роботи з 10 серпня 1994 року по 31 березня 1995 року, з 03 квітня 1995 року по 07 вересня 1995 року є відсутність у трудовій книжці інформації про реорганізацію підприємства.
До страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 18 січня 1986 року
Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, (далі - Інструкція №58) встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Пунктом 2.2 Інструкції № 58 передбачено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з пунктом 2.15 Інструкції № 58 якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Трудова книжка позивача серія НОМЕР_2 містить, зокрема, записи про періоди роботи позивача (мовою трудової книжки):
ОПО «Кредитор-Д»
12) 10.08.1994 Принят приемщиком ломбарда.
13) 31.03.1995 Уволен по ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию.
Днепродзержинское представительство ЗАО «Украинский Дом Селенга»
14) 03.04.1995 Принят на должность инспектора охраны.
15) 07.09.1995 Уволен из занимаемой должности (ст. 36 КЗоТ Украины) по согласованию сторон.
Отже, записами трудової книжки підтверджується періоди роботи позивача з 10 серпня 1994 року по 31 березня 1995 року та з 03 квітня 1995 року по 07 вересня 1995 року.
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відтак, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність незарахування періоду роботи з з 10 серпня 1994 року по 31 березня 1995 року, з 03 квітня 1995 року по 07 вересня 1995 року через відсутність у трудовій книжці інформації про реорганізацію підприємства.
Стосовно незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача в Республіці Білорусь суд зазначає таке.
Трудова книжка позивача серія НОМЕР_2 містить записи про періоди роботи позивача в Республіці Білорусь (мовою трудової книжки):
Общество с ограниченной ответственностью “Агфалайф»
16) 02.01.1996 Принят на должность заместителя директора.
17) 01.07.1998 Уволен по собственному желанию (ст.31 КЗоТ РБ).
За позицією відповідача цей період трудової діяльності не зараховано до страхового стажу у зв'язку з тим, що згідно із Законом України «Про денонсацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення» від 29 травня 2023 року №3117-ІХ страховий стаж набутий в Республіці Білорусь зараховується по 31 грудня 1991 року.
Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
13 березня 1992 року в місті Москва підписано Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно зі статтею 6 Угоди від 13 березня 1992 року призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СРСР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди).
Відповідно до частини третьої статті 6 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України № 290/95-ВР від 11 липня 1995 року, працівники користуються правами і виконують обов'язки, встановлені трудовим законодавством сторони працевлаштування.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав № 01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року № 2783-IX, яким Україна вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.
Законом України «Про денонсацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення» від 20 травня 2023 року № 3117-IX (далі - №3117-ІХ) постановлено денонсувати Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинену 14 грудня 1995 року в м. Києві та ратифіковану Законом України від 22 листопада 1996 року № 546/96-ВР.
Закон набрав чинності 22 червня 2023 року.
Суд зауважує, що Закон №3117-ІХ не містить положень, що страховий стаж, набутий в Республіці Білорусь, зараховується по 31 грудня 1991 року.
Не зарахований відповідачем до страхового стажу період роботи в Республіці Білорусь відноситься до періоду, коли приведені вище угоди були чинними для України, тому зазначені періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивача.
Крім того, спірні періоди роботи позивача в Республіці Білорусь підтверджуються записами трудової книжки, тому мають бути зараховані до страхового стажу.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Позивач як громадянин України за умови підтвердження трудового стажу наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а.
Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи та, відповідно, про протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року в справі № 160/30548/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року в справі № 160/30548/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 17 грудня 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 17 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко