17 грудня 2025 року справа №200/3867/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі № 200/3867/25 (головуючий І інстанції Крилова М.М.) за позовом Д'яконової Кристини Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Д'яконова Кристина Ігорівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 262140015576 від 10.04.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу, що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоду роботи з 01.07.2000 по 17.01.2010; з 22.02.2010 по 30.09.2010 у ПРАТ “МК “Азовсталь» (яке є правонаступником ВАТ “МК “Азовсталь», ПАТ “МК “Азовсталь»); періоду з 15.03.2013 по 09.03.2014, в перебігу якого ОСОБА_1 перебувала на обліку у Маріупольському міському центру зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю, передбачену Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року, позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 262140015576 від 10.04.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивачу періоди роботи з 01.07.2000 по 17.01.2010; з 22.02.2010 по 30.09.2010 у ПРАТ “МК “Азовсталь», період по безробіттю з 15.03.2013 по 09.03.2014 та розглянути повторно заяву позивача від 03 квітня 2025 року, і прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову через порушення норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначив, що суд дійшов до помилкових висновків щодо наявності підстав для зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу:
- періоду роботи з 01.07.2000 по 17.01.2010 та з 22.02.2010 по 30.09.2010, оскільки записи у трудовій книжці не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану застрахованих осіб особу Реєстру Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків);
- періоду безробіття з 15.03.2013 по 09.03.2014, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державному реєстрі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Судом не взято до уваги що, жодних інших документів, підтверджуючих вищезазначені періоди роботи, передбачені Порядком №637 Кудряшовою Жанною Геннадіївною при зверненні за призначенням пенсії не надано.
Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 по справі № 155/1180/17 дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи періодів зазначених в трудовій книжці, яка не оформлена в установленому порядку.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
3 квітня 2025 року позивач, через веб порт ПФУ, звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява позивача від 03 квітня 2025 року про призначення пенсії була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №262140015576 від 10.04.2025 відмовлено, ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 03.04.2025 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи (32 роки), передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV. Страховий стаж становить - 20 років 2 місяці 4 дні.
До страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи з 01.07.2000 по 17.01.2010 та з 22.02.2010 по 30.09.2010, оскільки записи у трудовій книжці не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків);
- період безробіття з 15.03.2013 по 09.03.2014, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державному реєстрі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, зокрема в період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Згідно зі ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності (“виправдання») свого рішення.
Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а.
Позивач просить зарахувати до страхового стажу періоди роботи 01.07.2000 по 17.01.2010; з 22.02.2010 по 30.09.2010 у ПРАТ “МК “Азовсталь» (яке є правонаступником ВАТ “МК “Азовсталь», ПАТ “МК “Азовсталь») та період отримання допомоги по безробіттю з 15.03.2013 по 09.03.2014.
Спірним рішенням відповідача до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.07.2000 по 17.01.2010 та з 22.02.2010 по 30.09.2010, оскільки записи у трудовій книжці не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків) та період безробіття з 15.03.2013 по 09.03.2014, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державному реєстрі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 18.08.1987 року, щодо спірних періодів наявні наступні записи.
18.08.1987 року - прийнята у відділ збуту на посаду економіста листопрокатного бюро (запис № 2);
01.01.1997 - переведена у відділ збуту економістом бюро шлакових та попутних матеріалів (запис № 4);
13.12.1999 - переведена економістом ІІ категорії бюро шлакових та попутних матеріалів відділу збуту (запис № 5);
01.02.2002 - переведена економістом ІІ категорії бюро реалізації попутної продукції металургійного виробництва та послуг відділу збуту (запис № 6);
17.03.2003 - переведена у відділ продажів економістом ІІ категорії бюро попутної продукції металургійного виробництва та послуг (запис № 7);
22.05.2006 - переведена економістом І категорії бюро попутної продукції металургійного виробництва та послуг відділу продажів (запис № 8);
01.06.2007 - переведена у відділ продажів економістом І категорії бюро попутної продукції та послуг (запис № 9);
04.03.2009 - переведена у відділ продажів економістом ІІ категорії групи попутної продукції бюро попутної продукції та послуг ВАТ “МК “Азовсталь» (запис № 10);
20.03.2012 - переведена у відділ продажів інженером І категорії бюро попутної продукції та послуг (запис № 11);
14.02.2013 -звільнена на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності штату (запис № 12);
15.03.2013 - розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до ч. 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (запис № 13);
09.03.2014 - припинено виплату допомоги по безробіттю (запис № 14).
Суд враховує, що записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними запасами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.
Судом встановлено, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.07.2000 по 17.01.2010 та з 22.02.2010 по 30.09.2010, оскільки записи у трудовій книжці не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків) та період безробіття з 15.03.2013 по 09.03.2014, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державному реєстрі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття та реалізацію ними прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За ч. 2 ст. 20 Закону №2464-VI персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 20 Закону №2464-VI на кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка, до якої включаються відомості, що відображають загальний страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За ч. 7 ст. 20 Закону №2464-VI відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Згідно з ч. 5 ст. 21 ЗУ №1058-IV персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 11 Закону №2464-VI обмін інформацією щодо перерахованих на рахунки податкових органів страхових коштів здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з ч.1 ст.12-1 Закону 2464-VI Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань:
1) формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону;
2) взаємодіє в установленому законодавством порядку з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
3) здійснює контроль, у тому числі спільно з податковими органами, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) бере участь в аналізі та прогнозі надходження коштів від сплати єдиного внеску;
5) здійснює інші функції, передбачені законодавством
Суд враховує, на відповідача законодавством покладені обов'язки, у т.ч. здійснення контролю спільно з податковими органами за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Належні достовірні та допустимі докази виконання відповідачем вказаних вище обов'язків під час опрацювання заяви позивача та документів відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для; підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
З матеріалів справи судом встановлено, що у зв'язку з відсутністю належних записів в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, 22 квітня 2025 року позивачем була подана письмова заява до генерального директору ПрАТ “Азовсталь», в якій позивач просила внести відповідні зміни до Реєстру з метою реалізації права на пенсію.
Листом від 15.05.2025 року № 03.03.01-319/к ПрАТ “Азовсталь» повідомило, що у зв'язку з тим, що під час оформлення документів для видачі свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які заповнюються особисто застрахованою особою, було допущено помилку, а саме: замість ІПН 2381410141 було зазначено ІПН НОМЕР_2 , ПрАТ “МК “Азовсталь» у подальшому саме за цим помилковим ІПН 2381117846 подавало індивідуальні відомості про застраховану особу до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за періоди з 01.07.2000 року по 17.01.2010 рік та з 22.01.2010 року по 30.09.2010 рік. Підтвердженням цього є індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (за ІПН НОМЕР_2 ) за 2009 рік, які збереглись у електронному вигляді у програмному забезпечення “МЕДОК».
ПрАТ “МК “Азовсталь» звернулось до ГУ ПФУ у Запорізькій області за консультацією відносно порядку підтвердження та зарахування страхового стажу ОСОБА_1 за період з 01.07.2000 року по 17.01.2010 рік та з 22.01.2010 року по 30.09.2010 рік, оскільки подати коригуючі відомості про виправлення ситуації, а саме перенести дані персоніфікованих відомостей ОСОБА_1 на дійсний ІПН 2381410141 ПРА “МК “Азовсталь» не має можливості, так як підприємством внаслідок військової агресії рф було втрачено доступ до всіх архівних документів про заробітну плату працівників ПРАТ “МК Азовсталь» за періоди до 2022 року у м. Маріуполь.
Листом від 06.05.2025 № 0800-0605-8/43413 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило, що відповідно до ч. 2 постанови правління ПФУ від 03.12.2013 № 25-2 відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам ПФУ за період з 01.01.2011 подаються лише за результатами перевірки, здійсненої за заявою платника. Іншим чином законодавством не передбачено. Отже,у ГУ ПФУ у Запорізькій області відсутні підстави для внесення змін до Реєстру застрахованих осіб.
Крім того, позивач зверталась до Донецького обласного центру зайнятості та відповідно до листа № 04.1/1806/0104225 від 22.05.2025 Донецький обласний центр зайнятості підтвердив, що позивач перебувала на обліку в Маріупольському міському центру зайнятості як безробітна з 15.02.2013 по 10.03.2014 та отримувала допомогу по безробіттю з 15.03.2013 по 09.03.2014.
Суд враховує, що 09.10.2022 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № НОМЕР_2 , в якому міститься описка у ІПН ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ), що, на думку суду, потягло за собою некоректне відображення інформації у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та не відображення у вказаному реєстрі інформації про нараховану заробітну плату/ сплачені внески щодо позивача за період її трудової діяльності з 01.07.2000 року по 17.01.2010 рік та з 22.01.2010 року по 30.09.2010 рік, а також період з 15.03.2013 по 09.03.2014 в перебігу якого ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю у Маріупольському міському центрі зайнятості.
За пунктом 5 Порядку видачі свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2000 № 1306 "Про затвердження Порядку видачі та зразка свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Порядок № 1306), визначено, що реєстрація застрахованих осіб, персоніфікований облік відомостей про них та оформлення свідоцтв про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - страхове свідоцтво) здійснюється органами Пенсійного фонду України
Врахувавши викладені вище норми законодавства, посилання відповідача на відсутність з 01.07.2000 по 17.01.2010, з 22.02.2010 по 30.09.2010 та з 15.03.2013 по 09.03.2014 відомостей про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески за вказані вище роки, у т.ч. у зв'язку з тим, що вся первинна фінансово-бюджетна документація, розрахунково-платіжні відомості нарахування грошового забезпечення та заробітної плати ОСОБА_1 залишилися на окупованій території у місті Маріуполь, суд визнає необґрунтованими, оскільки невиконання відповідачем власних повноважень щодо з'ясування наявності фактів нарахування та виплати у вказаних періодах грошового забезпечення з відомостей вказаного вище реєстру, безпідставне перекладання на позивача ризиків неналежного державного управління у відповідній сфері та, як наслідок, необгрунтоване позбавлення права на соціальний захист.
Стосовно посилання апелянта на правову позицію в постанові Верховного суду від від 04.03.2020 у справі № 155/1180/17, то колегією суддів не можуть бути прийняті посилання на ці висновки, оскільки обставини цієї справи виникли за різних фактичних обставин, ніж у справі, на яку посилається апелянт.
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 262140015576 від 10.04.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивачу періоди роботи з 01.07.2000 по 17.01.2010; з 22.02.2010 по 30.09.2010 у ПРАТ “МК “Азовсталь», період по безробіттю з 15.03.2013 по 09.03.2014 та розглянути повторно заяву позивача від 03 квітня 2025 року, і прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі № 200/3867/25 за позовом Д'яконової Кристини Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 17 грудня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Т.Г. Гаврищук