08 грудня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/9978/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Виноградової Д.О.,
за участі секретаря Годун Т.Ю.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - також ГУНП у Чернігівській області, відповідач), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ Начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Івана Іщенка від 15.08.2025 року № 1286 про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області у вигляді звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 (0096927), інспектора взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в-Чернігівській області;
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 15 серпня 2025 року №469о/с «По особовому складу», яким звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_1 (0096927), інспектора взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області;
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 21 серпня 2025 року №497 о/с «По особовому складу», у часткову зміну наказу ГУНП від 15 серпня 2025 року № 469 о/с;
зобов'язати поновити на займаній посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_1 (0096927);
стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 , суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 15.08.2025 року по дату ухвалення рішення суду;
рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП та виплати на користь суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, у межах стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання.
Свої вимоги мотивує тим, що наказ відповідача №1286 від 15.08.2025 є протиправним у зв'язку із його необґрунтованістю, як наслідок протиправним є і наказ 21 серпня 2025 року №497 у часткову зміну наказу ГУНП від 15 серпня 2025 року № 469 о/с. Додатково зазначив, що не відмовлявся виконувати наказ від 13.08.2025 №463 о/с дск «Про відрядження поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області», але на даний час погіршився його стан здоров'я, рапорт на лікування написати не міг, оскільки перебував на позиції, у зв'язку з чим після лікування він погоджується виконати наказ.
Ухвалою судді від 08.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.
Ухвалою судді від 11.09.2025 заяву представника позивача від 10.09.2025 задоволено та ухвалено перейти до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії за правилами загального позовного провадження.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що дії позивача, який відмовився від виконання наказу ГУНП в Чернігівській області від 13.08.2025 №463 о/с дск «Про відрядження поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області», суперечать вимогам статті 5 Дисциплінарного статуту. Невиконання цього наказу є порушенням службової дисципліни та підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Також зазначено, що до оголошення наказу від 13.08.2025 №463 о/с дск «Про відрядження поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області» позивач виконував бойові завдання на території Чернігівської та Сумської областей та не повідомляв командуванню підрозділу про погіршення стану здоров'я.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що за останній рік позивач неодноразово звертався до лікаря, про що відповідачу відомо. Крім того, 03.02.2025 був відкритий лікарняний та проведено оперативне втручання - артроскопія коліна, лікарем обмежено фізичне навантаження. Незважаючи на незадовільний стан здоров'я позивач виконував поставлені керівництвом завдання. Перебуваючи на позиції протягом 14 днів у позивача різко погіршився стан здоров'я, був гострий біль в коліні, про що позивач повідомив під час зачитування наказу ГУНП в Чернігівській області №463 ДСК від 13.08.2025. Після ознайомлення зі змістом наказу, поліцейським БПОП (стрілепький) ГУНП в Чернігівській області було запропоновано вийти зі строю хто не згодний з вищевикладеним наказом. На що, зі строю вийшов позивач та повідомив, що не відмовляється виконувати наказ, але на даний час у нього болить коліно і його треба пролікувати. Таким чином вини чи умислу позивача у невиконанні наказу немає, а тому застосоване до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення є непропорційним та занадто суворим видом стягнення.
У судовому засіданні позивач підтвердив все зазначене у позові та пояснив суду, що 15.08.2025 звернувся до лікаря, який відкрив лікарняний та почав лікування, про що повідомив відділ кадрів, натомість, дізнався, що цього ж дня було винесено наказ №469о/с «По особовому складу», яким звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та надав суду нові накази від 13.11.2024 №745 о/с «По особовому складу» у часткову зміну наказу ГУНП від 15 серпня 2025 №469 о/с та від 13.11.2025 № 745 о/с «По особовому складу» у часткову зміну наказу ГУНП від 15 серпня 2025 року № 469 о/с.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУПН в Чернігівській області, звання: капітан поліції.
14.08.2025 о 12:00 у визначеному місці доведено до відома окремим поліцейським БПОП (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області наказ ГУНП в Чернігівській області від 13.08.2025 № 463 о/с дек «Про відрядження за межі гарнізону до складу сил та засобів ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » угрупування військ (сил) « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в підпорядкування командира НОМЕР_1 бригади оперативного призначення Національної гвардії України» з 15.08.2025 до особливого розпорядження.
Під час зачитування наказу проводилася відеофіксація та поліцейські БПОП (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області ознайомлювались із вимогами наказу під підпис.
До ГУНП в Чернігівській області 14.08.2025 надійшов рапорт від т.в.о. командира батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , у якому було зазначено, що окремі поліцейські БПОП (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області відмовилися виконувати наказ ГУНП в Чернігівській області від 13.08.2025 № 463 о/с дек «Про відрядження за межі гарнізону до складу сил та засобів ОСУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » угрупування військ (сил) « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в підпорядкування командира НОМЕР_1 бригади оперативного призначення Національної гвардії України». З метою повної, об'єктивної та всебічної перевірки обставин вказаної події, за даним фактом, наказом ГУНП в Чернігівській області від 14.08.2025 №1006 призначено службове розслідування.
Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Чернігівській області від 14.08.2025 №1281 на час проведення службового розслідування ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов'язків.
15.08.2025 було затверджено висновок службового розслідування.
Відповідно до наказу ГУНП в Чернігівській області від 15.08.2025 №1286 за грубе порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині недотримання законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, наказу керівника; частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» в частині невірного служіння Українському народові, недотримання Конституції та законів України, негідного несення високого звання поліцейського та невиконання своїх службових обов'язків; пунктів 1, 4, 6, 13 ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині невиконання Присяги, наказу керівника, немужнього служіння народу України; неутримання від дій, які перешкоджають керівникові в організації дотримання службової дисципліни та підривають авторитет Національної поліції України; підпунктів 1, 2, 8 п. 1 р. VII «Положення про батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Чернігівській області», затвердженого наказом ГУНП в Чернігівській області від 08 жовтня 2024 року №1182, в частині непорушного дотримання положень Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, вимог даного Положення та відданого служіння Українському народові, сумлінного виконання своїх обов'язків та беззастережного невиконання наказу начальника та прояв неповаги до начальника шляхом перешкоджання у підтриманні порядку і дисципліни застосовано до інспектора взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Відповідно до наказу ГУНП в Чернігівській області від 15.08.2025 №469 о/с (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції 15.08.2025.
Наказом ГУНП в Чернігівській області від 21.08.2025 №497 о/с внесені часткові зміни у наказ ГУНП від 15.08.2025 №469 о/с, яким капітана поліції ОСОБА_1 (0096927) інспектора взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП вважати звільненим зі служби в поліції із встановленою грошовою компенсацією за невикористану відпустку та сумою відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких закінчився Підстава: доповідна записка ОСОБА_3 від 20.08.2025, наказ МВС України від 12.09.2017 №772 “Про затвердження Порядку забезпечення поліцейських одностроєм», із змінами і доповненнями, внесеними наказами МВС України від 24.12.2019 №1100 та від 11.05.2022 №288, довідка-розрахунок УЛМТЗ ГУНП від 20.08.2025 №36.
Наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.11.2024 № 745 о/с «По особовому складу», у часткову зміну наказу ГУНП від 15 серпня 2025 року № 469 о/с капітана поліції ОСОБА_1 вважати звільненим зі служби в поліції 20 серпня 2025 року.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.11.2025 № 745 о/с «По особовому складу», у часткову зміну наказу ГУНП від 15 серпня 2025 року № 469 о/с капітана поліції ОСОБА_1 вважати звільненим зі служби в поліції 20 серпня 2025 року.
Вважаючи вищевказані накази про звільнення протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Частиною 1 статті 18 Закону № 580-VIII передбачені обов'язки поліцейського: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Нормами частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Аналізуючи пункти 1, 3, 4, 6, 7, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, суд установив, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їх повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватись правил внутрішнього розпорядку.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Крім того, стаття 12 Дисциплінарного статуту дає визначення дисциплінарного проступку, з якого вбачається, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
У частині першій статті 14 Дисциплінарного статуту міститься визначення службового розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Частиною другою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції (частина 7 статті 19 Дисциплінарного статуту).
Згідно з частиною 8 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень визначених частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
У відповідності до частини 3 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо виконання дисциплінарних стягнень - дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Суд зазначає, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту, є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Вищезазначені дисциплінарні стягнення застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини.
Найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни є звільнення зі служби в поліції, як крайній захід дисциплінарного впливу.
У силу вимог статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання, чи є порушення службової дисципліни грубим, слід виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Вирішуючи спір, суд враховує, що обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: - чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; - чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; - чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; - чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Аналогічні висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом у своїх рішеннях та, зокрема, у постанові від 06.02.2020 у справі № 826/1916/17.
У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв'язку зі застосуванням до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за грубе порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині недотримання законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, наказу керівника; частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» в частині невірного служіння Українському народові, недотримання Конституції та законів України, негідного несення високого звання поліцейського та невиконання своїх службових обов'язків; пунктів 1, 4, 6, 13 ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині невиконання Присяги, наказу керівника, немужнього служіння народу України; неутримання від дій, які перешкоджають керівникові в організації дотримання службової дисципліни та підривають авторитет Національної поліції України; підпунктів 1, 2, 8 п. 1 р. VII «Положення про батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Чернігівській області», затвердженого наказом ГУНП в Чернігівській області від 08 жовтня 2024 року №1182.
Варто зазначити, що відповідач у висновку службового розслідування фактично посилається на рапорт т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Олександра ЛЕТЯГИ №22436-2025 про те, що окремі поліцейські відмовились виконувати наказ ГУНП в Чернігівській області від 13.08.2025 №463 о/с дск «Про відрядження за межі гарнізону до складу сил та засобів ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » угруповання військ (сил) «Схід» в підпорядкування командира 4-ї бригади оперативного призначення Національної гвардія України» з 15.08.2025 до особливого призначення» зокрема, але не виключно інспектора взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 (0096927).
Факт доведення наказу до відома поліцейських та їх відмови від виконання зафіксовано на оптичний носій інформації.
У той же час позивач заперечує факт порушення ним службової дисципліни, зазначивши, що обов'язки поліцейського та свої функціональні обов'язки виконував належним чином.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що опитаний під час службового розслідування інспектор взводу №2 роти №1 БПОП капітан поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Бахмач, освіта вища, спеціальний жетон № 0096927, в НП України з 07.11.2015 по 19.08.2019, з 04.08.2020, на посаді з 14.06.2024, діючих дисциплінарних стягнень не має, пояснив, що у зв'язку з визначеною ІІ групую придатності, що передбачає певні обмеження по виконанню покладених завдань, було призначено повторне ВЛК на червень 2025, яке не пройшов. У червні 2024, після призначення на посаду, не пройшов БЗВП за станом здоров'я. Незважаючи на це керівництвом ставились завдання, які ще більше погіршили його здоров'я. 03.02.2025 під час служби погіршився стан, лікарем відкрито лікарняний та встановлено діагноз: внутрішнє ураження лівого коліна, хондромаляція блоку лівої стегнової кістки 3-4 ст., застаріле пошкодження медіального меніску лівого колінного суглобу ІІ ст… та проведено оперативне втручання - артроскопія коліна. Лікарем обмежено фізичне навантаження. Проте, поставлені керівництвом задачі виконував, незважаючи на обмеження, у зв'язку з чим стан погіршився більше. 14.08.2025 змінився з позиції, де перебував 14 днів, та відчув різкий біль в коліні, звернутись до лікарні та повідомити в письмовій формі керівника про неможливість виконати наказ, не встиг. Виконувати наказ не відмовляється, проте зробить це після проходження лікування та на посаді, що відповідає стану здоров'я. До пояснення додав результати огляду 16.04.2025 лікарем ТМО МВС по Чернігівській області, Довідка №182 (а/НПУ) МВЛК від 30.04.2025.
Дисциплінарною комісією під час вивчення матеріалів службового розслідування та перегляду відеозаписів, приєднаних до них, встановлено, що наказ ГУНП в Чернігівській області від 13.08.2025 №463 о/с дск «Про відрядження поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області» не є злочинним, оскільки відповідає вимогам Конституції України Закону України «Про Національну поліцію», а також іншим нормативно-правовим актам, що регламентують службову діяльність поліцейських. У його змісті відсутні положення, що суперечать чинному законодавству порушують права і свободи людини або передбачають вчинення протиправних дій. Крім того, наказ підписаний службовою особою, яка відповідно до займаної посади має повноваження на його видання, та був зареєстрований у встановленому порядку, що підтверджує його офіційний характер. Таким чином, цей наказ є законним розпорядженням керівника, з обов'язковим до виконання відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 5 Дисциплінарного статуту. Таким чином, дії поліцейських, які відмовилися від виконання наказу ГУНП в Чернігівській області від 13.08.2025 №463 о/с дск «Про відрядження поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області», суперечать вимогам статті 5 Дисциплінарного статуту. Невиконання цього наказу є порушенням службової дисципліни та може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Обставин, що обтяжують або пом'якшують відповідальність позивача, в ході службового розслідування не встановлено .
Позивач не погоджується із висновком службового розслідування ГУНП в Чернігівській області від 15.08.2025 та вважає, що відповідачем проігноровано погіршення стану здоров'я позивача.
Крім того, у судовому засіданні позивачем повідомлено суд, що 15.08.2025 після повернення до м. Чернігів, він одразу звернувся до лікаря, яким встановлено причину непрацездатності: тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов'язані з нещасним випадком на виробництві, та відкрито лікарняний до 19.08.2025 включно. Позивач телефоном повідомив відділ кадрів про тимчасову непрацездатність. Натомість, цього ж дня його було звільнено зі служби в поліції.
Представником відповідача після перевірки вказаної інформації було надано суду спочатку наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.11.2024 № 745 о/с «По особовому складу», у часткову зміну наказу ГУНП від 15 серпня 2025 року № 469 о/с, потім виправлений наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.11.2025 № 745 о/с «По особовому складу», у часткову зміну наказу ГУНП від 15 серпня 2025 року № 469 о/с.
Також в судому засідання позивач пояснив, що він не заперечував щодо виконання наказу, а лише просив надати можливість пролікуватись, оскільки про його хворобу та післяопераційний стан керівництву було відомо. Він усно неодноразово повідомляв про свій стан, крім того, усі матеріали лікування були надані відділу кадрів.
Зокрема, позивачем на підтвердження погіршення стану здоров'я надано суду: довідку про результати огляду № 9875587 ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Чернігівській області», від 22.07.2024 з встановленим діагнозом «хондромаляція блоку лівої стегнової кістки 3-4 ст., застаріле пошкодження медіального меніску лівого колінного суглобу ІІ ст… операція артроскопічна ревізія..»; опис обстеження МРТ лівого колінного суглобу; виписку №25/0291 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 18.02.2025 з діагнозом: «хондромаляція блоку лівої стегнової кістки 3-4 ст., застаріле пошкодження медіального меніску лівого колінного суглобу ІІ ст… по Stoller. Гіпертрофія жирового тіла Гоффа лівого колінного суглоба. Стан після артроскопічної ревізії, резекція жирового тіла Гоффа лівого колінного суглобу 14.02.202. Помірний синовіт лівого колінного суглобу»; опис обстеження МРТ лівого колінного суглобу; магнітно-резонансну томографію лівого колінного суглобу; довідку травматолога від 15.07.2025; довідку про результати огляду №7244009 від 22.07.2024; довідку про результати огляду №7240535 від 19.07.2024; довідку про результати огляду №7288319 від 26.07.2024; довідку про результати огляду №7325520 від 31.07.2024 та інші.
Натомість, представник відповідача у судовому засідання належних і допустимих доказів, які спростовують пояснення позивача суду не надав.
Так, суд виснує, що суб'єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому, саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
Щодо тверджень відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» та статей 1, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Суд звертає увагу, що у висновку службового розслідування від 15.08.2025 Дисциплінарна комісія відтворила виклад фактичних обставин правопорушення, які у своїй сукупності надали їй підстави допускати, що позивач порушив службову дисципліну. Проте, які саме обов'язки поліцейського, в розумінні пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» та частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, неналежно виконані позивачем, які можна кваліфікувати як дисциплінарний проступок, у висновку службового розслідування не зазначено.
Матеріали службового розслідування також не містять належного обгрунтування щодо стану здоров'я позивача, не надано оцінку медичним документам ОСОБА_1 , не аргументовано необхідність застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що ознаки дисциплінарного проступку у діях позивача (суб'єктивна та об'єктивна сторона) не доведено.
При цьому суд вважає за необхідне наголосити про дотримання позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів, керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.
Висновок службового розслідування не може ґрунтуватись на припущеннях, оскільки на відповідача, як роботодавця покладено обов'язок довести вину особи у скоєнні адміністративного проступку, а тому факт наявності ознак учиненого дисциплінарного проступку (в даному випадку самоусунення від виконання обов'язків) мав бути доведений поза розумним сумнівом в ході службового розслідування, проте у висновку зазначені обставини не встановлені.
У межах спірних правовідносин відповідачем належними та допустимими доказами не доведено самоусунення позивача від виконання свої обов'язків щляхом умисного невиконання наказу ГУНП в Чернігівській області від 13.08.2025 №463 о/с дск «Про відрядження за межі гарнізону до складу сил та засобів ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » угруповання військ (сил) « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в підпорядкування командира НОМЕР_1 бригади оперативного призначення Національної гвардія України» з 15.08.2025 до особливого призначення» інспектором взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 , та настання будь-яких шкідливих наслідків у причинно-наслідковому зв'язку між ними та поведінкою позивача.
З огляду на вказане, матеріали службового розслідування, на підставі якого позивача притягнуто відповідачем до дисциплінарної відповідальності, не містить беззаперечних доказів та обґрунтування саме самоусунення позивача від виконання своїх обов'язків, які потягнули за собою негативні наслідки.
У силу вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, нормами процесуального законодавства тягар доказування наявності факту порушення позивачем Присяги покладається на відповідача.
Варто зазначити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися у службовий та в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, висновується, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Водночас Дисциплінарною комісією не надано оцінки по суті дисциплінарного проступку позивача відповідно до його кваліфікації через призму правил професійної етики. Так, констатуючи вчинення позивачем дисциплінарного проступку, в ході службового розслідування не з'ясовано, чому дії позивача кваліфіковано відповідачем як такі, що несумісні з вимогами, які пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського.
Між тим сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку.
Самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення та за яке настає відповідальність.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі № 480/9492/20.
Водночас висновки службового розслідування про порушення позивачем службової дисципліни, не містить обґрунтовані відомості щодо наявності причинного зв'язку між неправомірними діяннями (бездіяльністю) позивача та їх наслідками, зокрема, чи наявний в діях позивача склад дисциплінарного проступку ( об'єктивна та суб'єктивна сторона), його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; наявність вини позивача та ступень її тяжкості, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності.
У свою чергу суд враховує, що позивач характеризується з позитивної сторони, що підтверджується службовою характеристикою, наявною в матеріалах справи, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 , перебував на позиції 14 днів на виконання наказу керівництва та виконував всі покладені на нього завдання, що не спростовано відповідачем. Водночас вказані обставини, що пом'якшують ступінь відповідальності, під час службового розслідування, не досліджувались.
Отже, спірні накази не відповідають вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Відповідачем не доведено факту вчинення позивачем 14.08.2025, у період несення служби, порушення службової дисципліни . Також суд зазначає про відсутність в акті службового розслідування будь-яких шкідливих наслідків, вчиненого позивачем проступку та причинно-наслідкового зв'язку між діями позивача та шкідливими наслідками.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому вимоги позивача визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 15.08.2025 № 1286 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області» у вигляді звільнення зі служби в поліції інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0096927); визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 15.08.2025 № 469 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_1 (0096927), інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 21.08.2025 № 497 о/с «По особовому складу», у часткову зміну наказу ГУНП від 15 серпня 2025 року № 469 о/с підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, під час розгляду справи по суті представником відповідача було надано суду два нові накази від 13.11.2024 № 745 о/с «По особовому складу», у часткову зміну наказу ГУНП від 15 серпня 2025 року № 469 о/с. та від 13.11.2025 № 745 о/с «По особовому складу», у часткову зміну наказу ГУНП від 15 серпня 2025 року № 469 о/с, які були винесені вже під час розгляду справи після подання позовної заяви і початку розгляду справи по суті.
З огляду на вказану інформацію, яку позивач дізналась в ході розгляду справи по суті під час судового засідання, ним було заявлено усне клопотання про необхідність виходу за межі позовних вимог та скасування вищевказаних наказів також.
Аналізуючи дане клопотання суд зазначає, що розгляд адміністративної справи здійснюється судом не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України)
Здійснення такого повноваження є імперативним обов'язком суду, виконуючи який, насамперед, адміністративний суд: - має обґрунтувати наявність підстав для цього, у тому числі недостатність обраного позивачем способу захисту та можливість більш ефективного захисту за допомогою іншого способу, який при цьому не може призводити до погіршення становища позивача; - є зв'язаним правами, свободами та законними інтересами, за судовим захистом яких звернувся позивач та які є предметом спору; - не має допускати покладення в основу судового рішення обставин, щодо яких відповідач не мав можливості висловити заперечення
Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв'язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб'єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов'язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.
Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 804/1457/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 802/295/17-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а тощо.
Таким чином, принцип диспозитивності передбачає розгляд судом справи в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду. Вихід суду за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, і таких відхід обґрунтований судом у судовому рішенні.
Стосовно питання ефективності судового захисту прав та інтересів особи, то колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
За правовою позицією ВС, що міститься у постанові від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Тобто, адміністративний суд, використовуючи всі надані йому процесуальним законом повноваження, з урахуванням фактичних обставин справи та положень законодавства, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав позивача, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень; ефективний спосіб захисту повинен забезпечити негайне поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків); ухвалення судами рішень, які безпосередньо не призводять до необхідних змін в обсязі прав позивача або не гарантують забезпечення примусового виконання судового рішення, не відповідає змісту цього поняття.
Із питанням щодо забезпечення ефективності судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві безпосередньо пов'язане питання щодо меж розгляду судами позовних вимог, апеляційної чи касаційної скарг, зокрема, право суду самостійно, з виходом за межі позовних вимог або вимог апеляційної чи касаційної скарг, застосовувати найбільш ефективний за даних обставин спосіб захисту прав позивача.
З цього приводу слушним видається правовий висновок, сформульований Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/1961/18, відповідно до якого вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: 1) лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; 2) повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач; повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; 3) вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Оскільки у ході розгляду справи по суті суду стало відомо про винесення відповідачем двох нових наказів про по особовому складу про звільнення позивача зі служби у поліції, то суд вважає, що скасування лише наказів від 15.08.2025 № 1286 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області» у вигляді звільнення зі служби в поліції інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0096927); від 15.08.2025 № 469 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_1 (0096927), інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП; від 21.08.2025 № 497 о/с «По особовому складу», у часткову зміну наказу ГУНП від 15 серпня 2025 року № 469 о/с не у повній мірі захистить права позивача, тому суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та, крім іншого, визнати протиправним та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.11.2024 № 745 о/с «По особовому складу», у часткову зміну наказу ГУНП від 15 серпня 2025 року № 469 о/с та від 13.11.2025 № 745 о/с «По особовому складу», у часткову зміну наказу ГУНП від 15 серпня 2025 року № 469 о/с.
Відповідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.
У останньому наказі від 13.11.2025 № 745 о/с «По особовому складу», у часткову зміну наказу ГУНП від 15 серпня 2025 року № 469 о/с, дата звільнення позивача зазначена 20.08.2025, тому він підлягає поновленню на посаді, з якої він звільнений, з наступного дня -21.08.2025.
Враховуючи протиправність оскаржуваних наказів, суд приходить до висновку, що позивача належить поновити на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, з 21.08.2025.
Згідно з частиною другою статті 265 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок №100).
Згідно із пунктом 5 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Як видно з довідки про доходи ГУНП в Чернігівській області від 21.08.2025 №612/124/21/01-2025, середньоденне грошове забезпечення з розрахунку календарних днів позивача складає 892,43 грн.
Враховуючи вказане вище, станом на день прийняття постанови (прийняття рішення про поновлення) вимушений прогул позивача складає 110 календарних днів, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 21.08.2025 по 08.12.2025 у розмірі 98167,30 грн (сума без відрахуванням обов'язкових платежів).
Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, враховуючи приписи статті 371 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність звернення постанови суду до негайного виконання у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..
Згідно частин четвертої та п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У силу вимог частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
За приписами частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом даної справи, у розмірі 16000,00 грн суду було надано копію договору про надання правової допомоги від 18.08.2025, акт виконаних робіт від 29.08.2025, квитанція до прибуткового касового ордеру № 426 від 18.08.2025, ордер, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Так, відповідач передбаченим статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України правом не скористався, відповідне клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу суду не надав.
Таким, чином враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, розрахунку таких витрат, зважаючи на повне задоволення позову, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 15.08.2025 № 1286 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області» у вигляді звільнення зі служби в поліції інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0096927).
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 15.08.2025 № 469 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_1 (0096927), інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 21.08.2025 № 497 о/с «По особовому складу», у часткову зміну наказу ГУНП від 15 серпня 2025 року № 469 о/с.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.11.2024 № 745 о/с «По особовому складу», у часткову зміну наказу ГУНП від 15 серпня 2025 року № 469 о/с.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.11.2025 № 745 о/с «По особовому складу», у часткову зміну наказу ГУНП від 15 серпня 2025 року № 469 о/с.
Поновити ОСОБА_1 (0096927) на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, з 21.08.2025.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.08.2025 по 08.12.2025 у розмірі 98167,30 грн.
Рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, просп. Перемоги, 74, м. Чернігів, Чернігівський район, Чернігівська область, 14000, код ЄДРПОУ 40108651.
Повний текст рішення виготовлено 17 грудня 2025 року.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА