16 грудня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1575/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про здійснення судового контролю в порядку ст. 383 КАС України.
У провадження Чернівецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до суду із заявою, в порядку ст. 383 КАС України, в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.06.2025 по справі № 600/1575/25-а, в частині зобов'язання покладеного судом на відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025 без обмеження максимальним (нарахованим) розміром;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області усунути порушення та здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії перераховану з 01.03.2025 без обмеження максимальним (нарахованим) розміром, а саме розміром 27060,86 грн.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії, не виплачену за жовтень-листопад 2025 в розмірі 2475.43 грн. х 2 місяці = в розмірі 4950,86 грн.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомити суд про виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 по справі №600/1575/25-а в строки визначені судом.
Розглянувши заяву про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 600/1575/25-а, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі № 600/1575/25-а, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2025, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів з 01.03.2025.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025 без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, з урахуванням суми індексації відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного судового рішення, 16.10.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провело з 01.03.2025 ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням покладених судом зобов'язань. Станом на 01.03.2025 розмір пенсії становив 27060,86 грн. Різниця пенсії, визначена відповідно до рішення суду, за період з 01.03.2025 по 31.10.2025 склала 19803,44 грн.
Вказана обставина підтверджується в заяві заявника та розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії позивачу.
09.10.2025 Чернівецьким окружним адміністративним судом по справі №600/1575/25-а видано виконавчий лист, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025 без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, з урахуванням суми індексації відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", з урахуванням раніше проведених виплат. Вказаний виконавчий лист отримано заявником 17.11.2025.
Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю в порядку ст. 383 КАС України.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення, суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України.
Так, ст. 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Суд зазначає, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Згідно із ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Таким законом в Україні є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Частина 1 ст. 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII).
За приписами ст. 3811 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно ч. 2 ст. 383 КАС України визначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Суд зауважує, що вказаний перелік не містить виключень та не передбачає альтернативних вимог до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку статті 383 КАС України.
Частинами 4 та 5 ст. 383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Своєю чергою, визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до ст. 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.
Отже, ст. 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України “Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Зі змісту цієї статті вбачається, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Отже, перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 383 КАС України обов'язково підлягають з'ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку. Звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку ст. 383 КАС України.
Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 807/220/18, від 21.03.2019 у справі № 805/1458/17, ухвалах від 05.07.2021 у справі №260/636/19, від 18.12.2020 у справі № 200/5793/20-а, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 08.11.2024 у справі №340/222/20.
Судом встановлено, що до заяви про здійснення судового контролю в порядку ст. 383 КАС України заявником не надано доказів пред'явлення виконавчого листа у справі №600/1575/25-а до примусового виконання до органів державної виконавчої служби або докази відкриття виконавчого провадження або докази вчинення виконавцем дій, спрямованих на перевірку стану виконання рішення суду.
Більше того, заявником в заяві не заперечувалося, що виконавчий лист по справі №600/1575/25-а до органу ДВС не направлявся.
Таким чином, судом встановлено невідповідність заяви вказаним вище вимогам п. 7, п. 8 ст. 383 КАС України, зокрема заявником не зазначено інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.
Суд зауважує, що не зазначення вказаної інформації, зокрема: інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.
Суд наголошує, що перед тим як подати таку заяву, заявник (стягувач) має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як він використає усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в нього виникає право звернутися до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України.
Беручи до уваги вищенаведене, на переконання суду, подана заявником заява в порядку ст. 383 КАС України не містить інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження, тобто, подана без дотримання вимоги, передбачених п. 7 та 8 ч. 2 ст. 383 КАС України.
Більше того, суд зауважує, що рішенням суду у справі № 600/1575/25-а зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025 без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, з урахуванням суми індексації відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", з урахуванням раніше проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного судового рішення, 16.10.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провело з 01.03.2025 ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням покладених судом зобов'язань. Станом на 01.03.2025 розмір пенсії становив 27060,86 грн. Різниця пенсії, визначена відповідно до рішення суду, за період з 01.03.2025 по 31.10.2025 склала 19803,44 грн.
Позивач не погоджується з тим, що йому не виплачено нараховану в повному розмірі суму розміром 27060,86 грн.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем, що на виконання судового рішення у справі №600/1575/25-а відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії, заборгованість з пенсійних виплат за даним рішенням з 01.03.2025 по 31.10.2025 склала 19803,44 грн, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою позивача.
Суд зауважує, що позивач вправі звернутися протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду із заявою про зміну способу і порядок виконання судового рішення у цій справі на підставі абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України шляхом стягнення з відповідача (боржника) зазначеної суми доплати до пенсії на користь позивача (стягувача).
Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Оскільки заява подана заявником без дотримання вимог, передбачених ст. 383 КАС України, наявні правові підстави для повернення такої заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 241, 243, 248, 383 КАС України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про здійснення судового контролю в порядку ст. 383 КАС України повернути заявнику.
Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя В.К. Левицький