17 грудня 2025 року справа № 580/11673/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) в якій позивач просить стягнути матеріальну шкоду в розмірі 15557,93грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що службовим розслідуванням за фактом самовільного залишення розташування військової частини 22.09.2025 та відсутності на службі без поважних причин ОСОБА_1 встановлено, що відповідач залишив розташування військової частини. Відповідно до довідки від 26.09.2025 №1218 фінансово-економічного відділу НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону, за час відсутності на службі відповідачем без належної на те правової підстави, з 22.09.2025 по 30.09.2025 отримано 10556,15грн., тому позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав, тому суд на підставі ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 23.09.2025 №4921-АГ призначено службове розслідування відносно відповідача за фактом самовільного залишення тимчасового місця дислокації підрозділу.
Висновком службового розслідування від 04.10.2025 №02.5.2/1593/25-СР, встановлено, що солдат ОСОБА_1 22.09.2025 самовільно залишив тимчасове місце дислокації підрозділу і по теперішній час відсутній на військовій службі без поважних причин, разом з тим згідно довідки військової частини НОМЕР_3 переплата грошового забезпечення, яке отримане відповідачем без належної на те правової підстави, за час відсутності на військовій службі з 22.09.2025 по 30.09.2025 складає 10556,15грн.
Відповідно до довідки-розрахунку від 26.09.2025 №1218 фінансово-економічного відділу НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону з 22.09.2025 по 30.09.2025 солдатом ОСОБА_1 завдано збитків державі в розмірі 10556,15грн., з яких: 7433,19грн. - перераховане грошове забезпечення; 1358,35 грн. - ПДФО; 113,20грн. - військовий збір; 1651,41грн. - сплачене ЄСВ.
Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не повернув позивачу переплату грошового забезпечення, позивач звернувся із позовом до суду на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 06.10.2025 №3326-ОД «Про результати службового розслідування».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ст. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно із статтею 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон №160-IX).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до ст. 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 1 частини 1 ст. 6 Закону №160-IX визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Матеріалами справи підтверджено, що висновком службового розслідування від 04.10.2025 №02.5.2/1593/25-СР, встановлено, що солдат ОСОБА_1 22.09.2025 самовільно залишив тимчасове місце дислокації підрозділу і по теперішній час відсутній на військовій службі без поважних причин, разом з тим згідно довідки військової частини НОМЕР_3 переплата грошового забезпечення, з урахуванням сплати податків і зборів, яке отримане відповідачем без належної на те правової підстави, за час відсутності на військовій службі з 22.09.2025 по 30.09.2025 складає 10556,15грн.
Отже, за вищезазначений проміжок часу відповідач не виконував обов'язків військової служби, тому суд дійшов висновку, що грошові кошти в розмірі 10556,15грн виплачені без достатньої правової підстави та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
При прийнятті рішення у цій справі суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій вказано, що спори щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень віднесено до розгляду в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення зі служби.
Враховуючи встановлені судом обставини та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги військової частини є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення матеріальної шкоди, завдану державі шляхом переплати грошового забезпечення в розмірі 10556,15грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) матеріальну шкоду, завдану державі шляхом переплати грошового забезпечення у сумі 10556,15 (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 15 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Петро ПАЛАМАР