Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
17 грудня 2025 року № 520/13739/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
№19169-2405-2030-UА63120270000028556 від 28.02.2025 р. на суму 8309,63 грн.
№19156-2405-2030-UА63120270000028556 від 28.02.2025 р. на суму 31799,36 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем винесені податкові повідомлень - рішень від 28.02.2025 № 19169-2405-2405-2030-UA63120270000028556, від 28.02.2055 № 19156- 2405-2030- НОМЕР_2 яким визначено податкове зобов'язання позивачу з земельного податку у розмірі 40108,99 грн. З вказаними рішеннями відповідача позивач не згоден та вказує, що йому на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 6310137500:03:006:0008, площею 0,0659 га, за адресою АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На вказаній земельній ділянці розташований квартирний (багатоповерховий) будинок літ.Ж-3 загальною площею 605,2 кв.м., власниками квартир в якого є інші особи, позивачу на праві власності у вказаному будинку належать нежитлові приміщення 1-го поверху №1,2,3. Позивач зазначає що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території. При цьому, згідно розрахунків, які містять оскаржувані ППР відповідач нарахував позивачу земельний податок на всю площу земельної ділянки, а саме на 0,0659 га та застосував ставку земельного податку в розмірі 1,5 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки. Крім того позивач вказав, що згідно Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.21017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (з урахуванням всіх змін і доповнень станом на дату цього звернення) встановлено ставки плати за землю. Згідно п.1.1. Додатку 2 до вказаного рішення: «Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить 1,5 відсотка від їх нормативної грошової оцінки». Згідно п.1.3. Додатку 2: «Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно - будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до пункту 1.1 цього додатка», тобто 3% від 1,5%. Крім того, позивач зазначив, що відповідач повинен був врахувати пільги з оплати земельного податку за період 2022-2024 р. під час дії воєнного стану, які встановлені відповідними змінами та доповненнями, внесеними згідно рішеннями Харківської міської ради до Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.21017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові». Отже, вважаючи оскаржувані податкове повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся з даним позовом до суду.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки при винесенні спірних рішень податковий орган діяв з дотриманням норм чинного законодавства України. Зазначив, що оскільки позивач є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0659 га, ця інформація внесене до Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію права власності то відповідно до положень Земельного та Податкового законодавств сплату здійснює власник такої ділянки.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий № 6310137500:03:006:0008, площею 0,0659га, за адресою АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка отримана позивачем після смерті матері у спадок, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 31.08.2020р.
На вказаній земельній ділянці розташований багатоквартирний житловому будинку літ.Ж-3.
Позивач є власником нежитлових приміщень 1-го поверху №1,2,3 в житловому будинку літ.Ж-3 за вказаною адресою (на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.08.2020р.) Згідно технічного паспорту від 16.06.2020р. нежитлові приміщення 1-го поверху №1,2,3 - це гараж, підсобне, вбиральня.
Як зазначає позивач 07.03.2025 року через електронний кабінет платника податків він дізнався про податковий борг зі сплати земельного податку в сумі 1232805,90грн. за земельні ділянки: кадастровий номер 6310136900:01:021:0027, площею 0,0961га за адресою АДРЕСА_3 та кадастровий номер 6310137500:03:006:0008, площею 0,0659га за адресою АДРЕСА_2 .
13.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Харківській області із заявою про проведення звірки даних, що стали підставою для визначення розміру податкових зобов'язань з земельного податку та надав відповідні пояснення та документи.
ГУ ДПС у Харківській області частково скасовано податкові повідомлення рішення за 2023 та 2024 роки, та прийнято нові: №19169-2405-2030-UА63120270000028556 від 28.02.2025р., №19168-2405-2030- UА63120270000028556 від 28.02.2025р., №19157-2405-2030-UА63120270000028556 від 28.02.2025р., №19156-2405-2030- UА63120270000028556 від 28.02.2025р.
10.03.2025 року позивач звернувся зі скаргою щодо вказаних вище податкових повідомлень - рішень до Державної податкової служби України. Рішенням про результати розгляду скарги №13360/6/99-00-06-01-02-06 від 09.05.2025 року, Державна податкова служба України залишила вказані ППР без змін, а скаргу без задоволення.
З спірних податкових повідомлень - рішень, судом встановлено, що розмір земельного податку за 2023 рік становить 31 799,36грн. (2 495 444,44*1,5%/1,12/1,051=317 956,54), де:
2 495 444,44 грн. - нормативно грошова оцінка на 2024 рік;
1,5% - ставка земельного податку;
1,12 - коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки за 2024 рік;
1,051 - коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки за 2023 рік.
Розмір земельного податку на 2024 рік становить 8 309,63 грн., (2 495 444,44 грн.*1,5 %/1,12)/366*91, де:
2 495 444,44грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 12.02.2025 року;
1,5% - ставка земельного податку;
1,12 - коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки за 2024 рік
91 - кількість днів користування з урахуванням Рішення Харківської міської ради Харківської області від 19.08.2024 № 633/24.
Позивач вважаючи, вказані податкові повідомлення - рішення протиправним та такими, що підлягають скасуванню звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар (ст. 269, 270 ПК України).
Згідно пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є: дані державного земельного кадастру; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Суд зазначає, що позивач є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0659га, ця інформація внесена до Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (ст. 202 ЗК України). При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 417).
Відповідно до п. 5 частини першої ст. 1 Закону № 417 співвласник багатоквартирного будинку - це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Відповідно до частини другої ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до п.287.6 ст. 287 ПКУ при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
З огляду на вказане, особа, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 ПКУ до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог ПК України не є платником земельного податку.
Отже, безпосереднім платником земельного податку виступає особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території, з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що саме позивач є платником земельного податку за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0659га.
При цьому, Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у м. Харкові» (в редакції рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 № 1284/18) встановлено ставки плати за землю та пільги з земельного податку у м. Харкові.
Відповідно до п.п. 1.1 п.1 Додатку 2 до вказаного рішення ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить 1,5 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Підпунктом 1.3 п. 1 Додатку 2 встановлено, що податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до пункту 1.1 цього додатка.
Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що об'єктами оподаткування за якими обраховано спірні податкові зобов'язання, є земельна ділянка площею 0,0659га, за адресою АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на якій розташований багатоквартирний житловому будинку літ.Ж-3.
З огляду на викладене, відповідно до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" від 22.02.2017 №542/17, до вказаної земельної ділянки земельний податок застосовується у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до пункту 1.1 цього додатка, тобто 3% від 1,5 % від її нормативної грошової оцінки, а не 1,5 % від її нормативної грошової оцінки, як було застосовано при винесені оскаржуваних рішень.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем в даному випадку, при винесенні оскаржуваних рішень невірно застосовано ставку податку для земельної ділянки у розмірі 1,5% від її нормативної грошової оцінки, замість 3% від 1,5 % від її нормативної грошової оцінки при нарахуванні податку на землю, таким чином не врахував всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, тобто спірні рішення є необґрунтованими, що є підставою для їх скасування.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам, доводам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 28.02.2025 р. №19169-2405-2030-UА63120270000028556 на суму 8309,63 грн. та №19156-2405-2030-UА63120270000028556 на суму 31799,36 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.