Справа № 500/6552/25
17 грудня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Мірінович У.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , діючи через представника адвоката Дарморіс Оксану Маркіянівну, звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Тернопільській області), у якому просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років відповідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 01.06.2025;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі, передбаченому пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», починаючи з 01.06.2025 із урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Позов обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-XII при календарній вислузі - 23 роки 03 місяці 11 днів в розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення. Позивач вважає, що має підстави для переходу на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII та з урахуванням пільгового стажу для обчислення пенсії, який на момент його звільнення становив 31 рік 00 місяців 14 днів. У відповідь на звернення позивача про призначення та виплату їй пенсії відповідно до пункту “а» статті 12 Закону № 2262-XII відповідач листом від 22.09.2025 відмовив у такому призначенні.
Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплати їй пенсії за вислугою років відповідно до пункту “а» статті 12 Закону № 2262-XII протиправними, оскільки нею дотримано всі умови, необхідні для здійснення такого призначення, зокрема її вислуга років у пільговому обчисленні складає більше 25 років, а тому звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, із клопотанням про продовження строку для подання відзиву не звертався.
Інших заяв, у тому числі по суті, до суду не надходило.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , підполковник внутрішньої служби, начальник Тернопільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області, наказом Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України від 24.10.2022 №53 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» (зі змінами) та Положення про Державну установу «Центр пробації», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.12.2020 №4242/5, звільнена з 31.10.2022. (а.с.13)
Згідно вказаного наказу вислуга років позивача на день звільнення складала: у календарному обчисленні - 23 роки 03 місяці 11 днів; у пільговому обчисленні - 31 рік 00 місяців 14 днів. (а.с.13)
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII у розмірі 50% грошового забезпечення з урахуванням вислуги - 25 років з урахуванням трудового стажу. (а.с.15)
На звернення позивача від 05.09.2025, яке надійшло на вебпортал та зареєстроване 08.09.2025 за вх.№6587/К-1900-25 щодо перерахунку пенсії Головне управління ПФУ в Тернопільській області листом від 22.09.2025 №6339/6587/К-02/8-1900/25 повідомило, що питання підготовки і подання документів для призначення пенсії, в тому числі і складання розрахунку вислуги років, належить до компетенції уповноважених структурних підрозділів силових міністерств та відомств. Щодо підрахунку вислуги років рекомендовано звернутися до уповноваженого органу відповідно силового міністерства. Одночасно повідомлено, що позивач звільнені зі служби з органів виконання покарань 31.10.2022, а відповідно до пункту «а» статті 12 Закону пенсія за вислугу років призначається особам, якщо вони звільнені з 1 жовтня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. На даний час виплата пенсії проводиться за 25 років страхового стажу у розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення. (а.с.17-18)
Позивач, вважаючи порушеними її права на пенсійне забезпечення, звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, наданням передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до статті 1 Закону №2262-ХІІ особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно пункту «б» статті 1-2 Закону № 2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань.
Стаття 2 Закону № 2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Судом встановлено, що позивач звільнена з посади начальника Тернопільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області 31.10.2022, і на день звільнення мала вислугу років у календарному обчисленні - 23 роки 03 місяці 11 днів, у пільговому обчисленні - 31 рік 00 місяців 14 днів.
Наказом Міністерства юстиції України від 08.12.2020 № 4242/5 затверджено «Положення про Державну установу Центр пробації», відповідно до якого Державна установа Центр пробації є неприбутковою державною установою, що створена для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мінюсту.
Статтею 19 Закону України «Про пробацію» від 05.02.2015 №160-VIII передбачено, що права, обов'язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року №2713-IV (далі - Закон №2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 2713-IV пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Частиною четвертою статті 23 Закону № 2713-IV визначено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.
Повертаючись до обставин даної справи суд зазначає, що предметом спору у цій справі є відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно частини четвертої статті 17 Закону № 2262-XII при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Досліджуючи природу пільгового зарахування вислуги років, Верховний Суд у складі судової палати у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18 зробив висновок, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Питання пільгового обчислення календарної вислуги років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби також уже досліджувалось Верховним Судом.
Так, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18 Верховний Суд у складі судової палати дійшов також таких висновків:
«…право на пільговий залік вислуги років для осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби передбачене також і Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 цього Закону пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів».
Враховуючи, що позивач проходила службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби і на момент звільнення її календарна вислуга в пільговому обчисленні становила більше 25 років (31 рік), за таких обставин позивач набула право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Аналогічний підхід до застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 11.03.2025 у справі №500/6643/23.
У контексті спірних правовідносин суд враховує, що відповідачем не надано відзиву на позовну заяву. Проте, з метою надання правової оцінки всім обставинам справи суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Статтею 17-1 Закону № 2262-XII визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-XII Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 1992 року № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393).
На час звільнення позивача зі служби (31 жовтня 2022 року) пункт 3 Порядку № 393 викладений у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», згідно якого до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Отже, пункт 3 Порядку № 393 (у редакції постанови № 119) визначає види служби, які зараховуються на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.
Проте, оскільки спеціальною нормою Закону № 2713-IV (частина четверта статті 23) передбачено пільгове зарахування вислуги років для призначення пенсії особам, які проходили службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, і календарна вислуга років позивача на момент її звільнення з державної кримінально-виконавчої служби у пільговому обчисленні становила більше 25 років (31 рік), що свідчить про набуття нею права на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», то відмова відповідача у призначенні такої пенсії є протиправною.
Встановивши обставини даної справи суд дійшов висновку про наявність підстав для захисту прав позивача шляхом визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Визначаючись зі способом поновлення порушених прав позивача суд враховує положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), яка гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно пункту «а» статті 13 Закону №2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони, Державному бюро розслідувань та звільненим зі служби у Національному антикорупційному бюро України за віком чи через хворобу, звільненим зі служби в органах та підрозділах цивільного захисту за віком чи за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
З наведеного слідує, що у випадку призначенні особі пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ, обчислення її розміру здійснюється у відповідності до вимог пункту «а» статті 13 цього Закону.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", провівши відповідний перерахунок пенсії у розмірі, передбаченому пунктом «а» статті 13 цього Закону, з врахуванням виплачених сум.
Визначаючись щодо дати, з якої слід провести призначення та перерахунок пенсії позивача суд враховує положення частин першої та другої статті 63 Закону №2262-ХІІ, згідно яких перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
З огляду на викладене, ураховуючи межі позовних вимог та дату звернення позивача до ГУ ПФУ в Тернопільській області з відповідною заявою (08.09.2025), суд доходить висновку про можливість здійснення призначення та перерахунку пенсії позивача з 01.06.2025.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки наявних у матеріалах справи доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років відповідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 01.06.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі, передбаченому пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», починаючи з 01.06.2025, із урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 17 грудня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Мірінович У.А.