Справа № 420/22890/25
16 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТРАВІОН К» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, та карток відмови, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТРАВІОН К» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000056/1 від 12.04.2025 року, №UA500110/2025/000069/1 від 27.05.2025 року, №UA500110/2025/000079/1 від 18.06.2025 року, №UA500110/2025/000080/1 від 27.06.2025 року;
- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000125 від 12.04.2025 року, №UA500110/2025/000174 від 27.05.2025 року, №UA500110/2025/000200 від 18.06.2025 року, №UA500110/2025/000212 від 27.06.2025 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 28.03.2024 року між компанією «ACMA for Chemikals & Mining» (як продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕТРАВІОН К» (як покупцем) було укладено Контракт №TET-ACMA/37, за умовами якого продавець продає, а покупець купує сировину (далі - товар) згідно зі специфікацією.
На виконання умов зазначеного контракту, компанія «ACMA for Chemikals & Mining» поставила позивачу партію товару, а саме вапняковий наповнювач - природний тонкодисперсний неорганічний продукт, який являє собою природний карбонат кальцію (вапняк) мелений (порошок), поверхнево оброблений в гідрофобними властивостями.
З метою митного оформлення імпортованого товару, представник товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТРАВІОН К» подав до Одеської митниці митні декларації №25UA500110002719U9, №25UA500110004007U2, №25UA500110004901U3 та №25UA500110005385U6, а також повний та змістовний пакет документів, передбачених Митним кодексом України.
Проте, відповідачем було необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000056/1 від 12.04.2025 року, №UA500110/2025/000069/1 від 27.05.2025 року, №UA500110/2025/000079/1 від 18.06.2025 року, №UA500110/2025/000080/1 від 27.06.2025 року, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000125 від 12.04.2025 року, №UA500110/2025/000174 від 27.05.2025 року, №UA500110/2025/000200 від 18.06.2025 року, №UA500110/2025/000212 від 27.06.2025 року.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними і необґрунтованими, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою суду по справі №420/22890/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
Під час розгляду справи від Одеської митниці надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, позивачем на вимогу контролюючого органу не було надано додаткових документів, які б усунули виявлені розбіжності та спростували сумніви у правильності задекларованої ним митної вартості.
З огляду на зазначене митним органом не міг бути застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митну вартість товару було визначено за 6-м резервним методом.
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, на яку представником митного органу були надані заперечення.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕТРАВІОН К» (далі - ТОВ «ТЕТРАВІОН К», підприємство) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за наступним кодом юридичної особи - 36957744.
28.03.2024 року між компанією «ACMA for Chemikals & Mining» (як продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕТРАВІОН К» (як покупцем) (далі - сторони) було укладено Контракт №TET-ACMA/37 (далі - Контракт), за п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує сировину (далі - товар) згідно зі специфікацією. Специфікація складається на кожну поставку окремо і є невід'ємною частиною цього Контракту.
За п.2.1 Контракту покупець купує товар у кількості і за цінами, зазначеними у специфікації. Вартість тари і упаковки входить у вартість товару і не повертається.
Згідно п.3.1 Контракту умови поставки вказуються у специфікації.
На виконання умов Контракту, було оформлено:
1) специфікацію №35 від 13.02.2025 року на товар (наповнювач Calcium Carbonate Coated ACMA 15T) на суму 31 752,00 дол.США, умови поставки - CIF, Чорноморськ, умови оплати - 50% попередньої оплати, 50% оплата після отримання копій вантажних документів по ел. пошті;
2) специфікацію №55 від 11.03.2025 року на товар (наповнювач Calcium Carbonate Coated ACMA 15T) на суму 31 752,00 дол.США, умови поставки - CIF, Чорноморськ, умови оплати - 50% попередньої оплати, 50% оплата після отримання копій вантажних документів по ел. пошті;
3) специфікацію №80 від 13.04.2025 року на товар (наповнювач Calcium Carbonate Coated ACMA 15T та наповнювач Calcium Carbonate Coated ACMA 4T) на суму 74 892,00 дол.США, умови поставки - CIF, Чорноморськ, умови оплати - 50% попередньої оплати, 50% оплата після отримання копій вантажних документів по ел. пошті.
На підтвердження оплати товару імпортером за вищевказаними Специфікаціями також надано платіжні інструкції в іноземній валюті (через SWIFT) №615 від 18.02.2025 року, №642 від 07.04.2025 року; №631 від 18.03.2025 року; №668 від 20.05.2025 року; №656 від 29.04.2025 року, №682 від 11.06.2025 року, які підписані ініціатором (позивачем) та завірені його ЕЦП.
Враховуючи вищевказане, на адресу позивача компанією «ACMA for Chemikals & Mining» було поставлено партію товару, а саме - природний тонкодисперсний неорганічний продукт.
З метою митного оформлення імпортованого товару, представник підприємства подав до Одеської митниці наступні митні декларації:
1) №25UA500110002719U9 від 10.04.2025 року, в якій у гр.22 митної декларації визначив загальну вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту)), у розмірі 31 752,00 дол. США;
2) №25UA500110004007U2 від 26.05.2025 року, в якій у гр.22 митної декларації визначив загальну вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту)), у розмірі 31 752,00 дол. США;
3) №25UA500110004901U3 від 16.06.2025 року, в якій у гр.22 митної декларації визначив загальну вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту)), у розмірі 43 140,00 дол. США;
4) №25UA500110004901U3 від 26.06.2025 року, в якій у гр.22 митної декларації визначив загальну вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту)), у розмірі 31 752,00 дол. США.
Вартість товару у митних деклараціях №25UA500110004901U3 від 16.06.2025 року та №25UA500110004901U3 від 26.06.2025 року розподілена відповідно до специфікації №80 від 13.04.2025 року (43 140,00 + 31 752,00 = 74 892,00).
При цьому, позивачем разом із митними деклараціями будо надано наступні документи (згідно відомостей, зазначених в картках відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення), зокрема:
- сертифікати якості;
- пакувальні листи;
- рахунки-проформи від 13.02.2025 року, 10.03.2025 року; 13.04.2025 року;
- рахунки-фактури (інвойси) від 25.03.2025 року, 06.05.2025 року; 28.05.2025 року; 11.06.2025 року;
- коносаменти;
- навантажувальні документи;
- сертифікаті про походження товару форми А;
- статус особи, яка подає митну декларацію №2 від 19.04.2025 року;
- банківські платіжні документи, що стосуються товару №615 від 18.02.2025 року, №642 від 07.04.2025 року; №631 від 18.03.2025 року; №668 від 20.05.2025 року; №656 від 29.04.2025 року, №682 від 11.06.2025 року;
- рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги;
- прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- виписки з бухгалтерських документів покупця;
- висновки за результатами експертизи й оцінки дорогоцінних каменів, дорогоцінних каменів органогенного утворення, напівдорогоцінних і декоративних каменів у сировині та виробах, колекцій мінералів, гірських порід, мінеральних речовин, а також культурних цінностей (Державний гемологічний центр України);
- страхові поліси;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 28.03.2024 року;
- специфікації від 13.02.2025 року; 11.03.2025 року; 13.04.2025 року;
- договір про надання послуг митного брокера;
- карти безпеки;
- лист про відсутність прекурсор від 27.06.2024 року;
- технічна документація від 11.01.2025 року;
- митні декларації країни відправлення.
Під час здійснення Одеською митницею правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу підприємства, та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товарів разом з митними деклараціями №25UA500110002719U9 від 10.04.2025 року, №25UA500110004007U2 від 26.05.2025 року, №25UA500110004901U3 від 16.06.2025 року та №25UA500110004901U3 від 26.06.2025 року, відповідачем було встановлено, що у поданих документах, на думку контролюючого органу, містяться аналогічні розбіжності, а також надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) копії наданих платіжних інструкцій не є документами, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою Правління НБУ від 28.07.2008 року №216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», не підтверджує факт переказу коштів на рахунок продавця, оскільки не містять жодних відміток надавача платіжних послуг про виконання платіжних операцій;
2) у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення зазначено умову поставку FOB, але у проформі-інвойсі, інвойсі, специфікації, митній декларації зазначено умови поставки CIF Chornomorsk та не співпадає вартість товару, яка зазначена у митних деклараціях країни відправлення. Вищезазначені розбіжності викликають сумніви щодо дійсності заявленої митної вартості;
3) до митного оформлення надана копія митної декларації країни відправлення (Єгипет) без перекладу на українську мову або іншу іноземну мову міжнародного спілкування;
4) згідно наданого до митного оформлення коносаменту на перевезення, умовою оплати є передоплата, відправником для підтвердження вартості перевезення надано лише лист із зазначенням вартості перевезення за 1 контейнер, що не відповідає вимогам порядку заповнення декларації митної вартості (Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599) та положенням Митного та Податкового кодексів України, лист не є документом первинного бухгалтерського обліку, та на підставі листа не може здійснюватися оплата за надані послуги. Ненадання декларантом на розгляд рахунку на транспортування (послуг) не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих експедитором перевізником послуг, пов'язаних з перевезенням товарів або що є умовою їх перевезення, у тому числі додаткових, які відповідно до частини десятої статті 58 Кодексу повинні включатись до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар;
5) у наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів зазначені ціни товарів на умовах CIF Чорноморськ, таким чином призначені для відповідного регіону, тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів;
6) відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах CIF Чорноморськ, тобто до обов'язків продавця входить обов'язкове страхування товару. Проте, до митного оформлення такі документи не надавались, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Разом з тим, декларантом було надіслано листи митному органу, в яких повідомлено, що все необхідні документи на підтвердження митної вартості надані та додаткових надаватись не буде.
Одеською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000056/1 від 12.04.2025 року, №UA500110/2025/000069/1 від 27.05.2025 року, №UA500110/2025/000079/1 від 18.06.2025 року та №UA500110/2025/000080/1 від 27.06.2025 року, в яких зазначено, що на підставі аналізу баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор» відповідачем встановлено, що рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим (митна декларація №UA500110/2024/4962 від 11.07.2024 року), ніж заявлено декларантом.
Враховуючи вищезазначене, митним органом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (ст.60 МК України).
Додатково у спірних рішеннях митним органом зазначено, що підприємством не надано усіх документів, згідно з переліком у ч.2 ст.53 МК України, а тому розбіжності у заявленій митній вартості товарів не спростовано.
Також відповідачем було складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000125, №UA500110/2025/000174, №UA500110/2025/000200 та №UA500110/2025/000212.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів, а також картками відмови, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив та надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).
Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч.ч.5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).
Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.
За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).
Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).
Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).
Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у випадках, визначених даною частиною.
У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.
Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною контракту. Водночас відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням другорядного методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Разом з тим, за ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Відповідно до ст.61 МК України товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.
Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, що оцінюються.
Товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконані в Україні.
Так, з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другорядний метод (третій метод) визначення митної вартості (метод «за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів») у зв'язку з відсутністю інформації про вартість операцій з ідентичними товарами.
Водночас відповідач застосував третій метод («за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів»), і джерелом для коригування митної вартості товарів слугував аналіз баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор», зокрема, митна декларація №UA500110/2024/4962 від 11.07.2024 року.
З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних ЄАІС та АСМО «Інспектор», мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний (аналогічний) товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (згідно постанов від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
Також суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд зазначає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, не містить належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, обсягу партії, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованих товарів та визначення більшої митної вартості за резервним методом.
Відповідач в обґрунтування правомірності своїх рішень посилався на те, що копії наданих платіжних інструкцій не є документами, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою Правління НБУ від 28.07.2008 року №216.
Суд критично ставиться до вищевказаного зауваження митного органу з огляду на наступне.
За п.1.1 Контракту №TET-ACMA/37 вбачається, що продавець продає, а покупець купує сировину (далі - товар) згідно зі специфікацією. Специфікація складається на кожну поставку окремо і є невід'ємною частиною цього Контракту.
Тобто, аналізуючи умови основного зовнішньоекономічного договору (контракту), специфікація, яка складається на кожну поставку окремо, є основною первинною документацією, яка підтверджує вартість імпортованого товару.
Так, на виконання умов вищевказаного Контракту, сторонами було оформлено специфікації №35 від 13.02.2025 року на суму 31 752,00 дол.США, специфікацію №55 від 11.03.2025 року на суму 31 752,00 дол.США, та специфікацію №80 від 13.04.2025 року на суму 74 892,00 дол.США (вартість товару у митних деклараціях №25UA500110004901U3 від 16.06.2025 року та №25UA500110004901U3 від 26.06.2025 року розподілена відповідно до специфікації №80 від 13.04.2025 року (43 140,00 + 31 752,00 = 74 892,00)).
Вищевказані специфікації були надані декларантом до митного органу при розмитненні товару, що відповідачем не заперечується, та саме вищезгадані специфікації підтверджують вартість імпортованого підприємством товару.
Разом з тим, відповідно до п.6 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 року №216, ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі.
Форма та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги.
Судом встановлено, що до митного оформлення декларантом були подані платіжні інструкції в іноземній валюті в електронній формі, а саме SWIFT-повідомлення, які формуються банком платника та надсилаються банку отримувача для здійснення міжнародних платежів. При цьому, на думку суду, форма поданих платіжних інструкцій в іноземній валюті обумовлена виключно налаштуваннями програмного забезпечення банку, та не може залежити від волевиявлення імпортера (позивача). Крім того, платіжні інструкції в іноземній валюті (SWIFT), що були подані до митного оформлення, завірені ЕЦП позивача та містять відмітку «проведено банком».
Верховний Суд у постанові від 03.04.2018 року у справі №809/322/17 зазначив, що квитанція або платіжне доручення свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також відповідач в обґрунтування правомірності своїх рішень посилався на те, що у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення зазначено умову поставку FOB, але у проформі-інвойсі, інвойсі, специфікації, митній декларації зазначено умови поставки CIF Chornomorsk, а також не співпадає вартість товару, яка зазначена у митних деклараціях країни відправлення.
З цього приводу суд зазначає, що, як вже було зазначено вище, за умовами Контракту №TET-ACMA/37, специфікація, яка складається на кожну поставку окремо, є основною первинною документацією, яка підтверджує вартість імпортованого товару.
Так, на виконання умов вищевказаного Контракту, сторонами було оформлено специфікації №35 від 13.02.2025 року на суму 31 752,00 дол. США, специфікацію №55 від 11.03.2025 року на суму 31 752,00 дол. США, та специфікацію №80 від 13.04.2025 року на суму 74 892,00 дол. США. При цьому, у вказаних специфікаціях було зазначено, що умовами поставки товару визначено CIF, Чорноморськ.
Тобто, з цього приводу чого суд зазначає, що в межах спірних правовідносин умови поставки (базові умови) визначені на умовах CIF відповідно до Специфікацій.
Крім того, згідно ч.2 ст.53 МК України митна декларація країни відправлення не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів, та є додатковим документом, який було подано декларантом за власним бажанням згідно ч.6 ст.53 МК України.
Також варто зазначити, що позивач (як імпортер) з об'єктивних причин не може впливати на процедуру заповнення митної декларації країни відправлення, відповідно, не може нести відповідальність за правильність її заповнення, яка в даному випадку оформлюється продавцем у відповідності до законодавства Єгипту.
Враховуючи вищевказані обставини суд доходить висновку, що митна вартість товарів не може бути відкорегована митним органом виключно на підставі зазначення невірних умов поставки товару у митних деклараціях країни відправлення.
З вищенаведених обставин суд також критично ставиться до зауважень митного органу щодо надання до митного оформлення копій митних декларації країни відправлення (Єгипет) без перекладу на українську мову, враховуючи той факт, що, як вже було зазначено судом вище, митні декларації країни відправлення не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів, та є додатковим документом, який було подано декларантом за власним бажанням згідно ч.6 ст.53 МК України.
Також відповідач в обґрунтування правомірності своїх рішень посилався на те, що ненадання декларантом на розгляд рахунку на транспортування (послуг) не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих експедитором перевізником послуг, пов'язаних з перевезенням товарів.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
За п.5 частини 10 статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс поставка товару на умовах CIF ("вартість, страхування, фрахт") покладає на продавця обов'язок за свій рахунок укласти договір на перевезення товару з узгодженого пункту поставки до названого порту призначення та обов'язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця немає жодного зобов'язання щодо укладення договору перевезення та страхування (пункти А.4, А.5, Б.4, Б.5 умов поставки CIF згідно Інкотермс 2020).
Таким чином, витрати на перевезення товару з порту Порт Саїд, Єгипет до порту Чорноморськ, Україна були здійснені продавцем, тобто вже є включеними до ціни товару та визначені в інвойсах, а отже додатково до митної вартості не додаються.
Тобто, всупереч тверджень митниці, витрати на перевезення товару, понесені продавцем товару на умовах поставки CIF згідно Інкотермс, не є складовою митної вартості, яка окремо додається до ціни товару при визначенні його митної вартості.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
За таких обставин суд доходить висновку, що надані позивачем митному органу документи та пояснення відповідають умовам договору про перевезення, є логічними та містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно із положеннями ч. 2 ст. 53 МК України для визначення вартості товару.
Суд також критично ставиться до зауважень відносно того, що у наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів зазначені ціни товарів на умовах CIF Чорноморськ, а тому даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів, з огляду на наступне.
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.
Згідно загальноприйнятої світової практики, прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
При цьому для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.
Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.
Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій - не передбачено.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України прайс-лист є додатковим документом, а не основним.
У контексті спірних правовідносин, прайс-лист не є тим обов'язковим документом, який надається на підтвердження митної вартості товару та не є єдиним доказом, який в кінцевому результаті впливає на числове значення заявленої митної вартості товарів. При цьому, він містить необхідну для предмета доказування інформацію і у сукупності з іншими наявними у справі доказами дає змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд також не враховує посилання митного органу на неподання до митного оформлення документів щодо страхування товарів з огляду на наступне.
Варто зазначити, що наведене спростовується поданими до митного оформлення страховими полісами до кожного митного оформлення, в яких міститься інформація для ідентифікації кожної поставки: найменування товару, відправника та одержувача товару, номери коносаментів, інвойсів та контейнерів, в яких переміщувався товар, його вага та вартість.
Крім того, поставка товару на умовах CIF згідно з Інкотермс ("вартість, страхування, фрахт") покладає на продавця обов'язок за свій рахунок укласти договір на перевезення товару з узгодженого пункту поставки до названого порту призначення та обов'язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця немає жодного зобов'язання щодо укладення договору перевезення та страхування (пункти А.4, А.5, Б.4, Б.5 умов поставки CIF згідно Інкотермс 2020).
Тобто, на думку суду, страхування товару на умовах поставки CIF згідно Інкотермс також не є додатковою складовою митної вартості, визначеною пунктом 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, всупереч твердженням митного органу.
На думку суду, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі наявні та необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.
Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000056/1 від 12.04.2025 року, №UA500110/2025/000069/1 від 27.05.2025 року, №UA500110/2025/000079/1 від 18.06.2025 року, №UA500110/2025/000080/1 від 27.06.2025 року, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000125, №UA500110/2025/000174, №UA500110/2025/000200 та №UA500110/2025/000212 є необґрунтованими, а тому протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем було сплачено судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у розмірі 2 869,26 грн., що підтверджується матеріалами справи.
На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви позивача у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь підприємства суму сплаченого ним судового збору з Одеської митниці.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТРАВІОН К» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000056/1 від 12.04.2025 року, №UA500110/2025/000069/1 від 27.05.2025 року, №UA500110/2025/000079/1 від 18.06.2025 року, №UA500110/2025/000080/1 від 27.06.2025 року.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000125 від 12.04.2025 року, №UA500110/2025/000174 від 27.05.2025 року, №UA500110/2025/000200 від 18.06.2025 року, №UA500110/2025/000212 від 27.06.2025 року.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТРАВІОН К» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2 869,26 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕТРАВІОН К» (03039, м.Київ, вул. Фрометівська, 18-Г, код ЄДРПОУ 36957744).
Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя О.В. Білостоцький