15 грудня 2025 року № 320/4276/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить суд зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як боржника у виконавчому провадженні №62029094.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у провадженні державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження з примусового виконання судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП щодо її загиблого сина. Постановою державного виконавця на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу. Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному реєстрі боржників, вбачається, що відносно загиблого сина позивача наявні відомості, як боржника у виконавчому провадженні №62029094. Оскільки наявність таких відомостей перешкоджає реалізації прав позивача спадкування позивачка звернулась до відповідача із заявою, в якій просила вилучити відповідні відомості відносно нього з Єдиного реєстру боржників. Листом відповідач повідомив, що оскільки виконавче провадження відносно сина позивачки завершене саме з підстав п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" за відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними тому відповідні дані відносно боржника не вилучені з Державного реєстру боржників та відмовив у виключенні відомостей про позивача з Єдиного реєстру боржників, посилаючись на відсутність законних підстав на вчинення таких дій. Повторно виконавчий документ для примусового виконання стягувачем не пред'являвся, що підтверджується відомостями Автоматизованої системи виконавчих проваджень, строк для повторного пред'явлення виконавчих листів до виконання закінчився. Подальше перебування відомостей щодо загиблого сина позивачки у статусі постійного боржника у зв'язку із наявністю у Єдиному реєстрі боржників відомостей, внесених при відкритті виконавчих проваджень при тому, що стягувач не пред'являв виконавчі документи до виконання повторно і у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні судові рішення про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання, є невиправданим та непропорційним, заявленій в законодавстві легітимній меті. З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року визначено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідач позов не визнав, надавши відзив на позовну заяву, де зазначено, що перевіркою АСВП встановлено, що на примусовому виконанні в органі ДВС перебувало виконавче провадження №62029094 з примусового виконання №62029094. 21.12.2020 державним виконавцем Відділу, керуючись пунктом 2 частини першої статті 37 Закону, в зв'язку відсутністю коштів / майна на яке можливо було б звернути стягнення, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Станом на день винесення постанови про повернення виконавчого документу, заборгованість за вищезазначеному виконавчим документом, а також виконавчий збір та витрат виконавчого провадження стягнуті не були. Повторно виконавчий документ для стягнення не пред'являвся. Відповідачем зазначено, що у випадку несплати виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено застосування наслідків завершення виконавчого провадження, встановлених частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». На переконання відповідача наразі відсутні правові підстави для виключення відомостей про загиблого сина позивачки з Єдиного реєстру боржників, а тому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року визначено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №62029094 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 штрафу у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху.
На день повернення виконавчого документа стягувачеві заборгованість за виконавчим провадженням ВП №62029094 складала 22740 гри. (з яких 20400 грн. - заборгованість за виконавчим документом; 2040 грн. - виконавчий збір та 300 грн. - розмір мінімальних витрат виконавчого провадження).
Виконавчий документ повторно до примусового виконання в Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі відповідач) не пред'являвся.
Станом на 20.01.2025 року відкритих виконавчих проваджень, де боржником значиться ОСОБА_2 в Автоматизованій системі виконавчих проваджень немає.
Проте, згідно відомостей Єдиного реєстру боржників ОСОБА_2 є боржником у виконавчому провадженні №62029094.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час бойових дій (вибухова травма).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (позивач) - матір ОСОБА_2 .
Станом на день подання позову до суду ОСОБА_2 перебуває в Єдиному реєстрі боржників за виконавчим провадженням №62029094.
Позивач неодноразово зверталась із заявами до відповідача, якими просила виключити відомості з Єдиного реєстру боржників свого сина - ОСОБА_2 .
Так, заявою від 17.01.2024 року ОСОБА_1 просила виключити з Єдиного реєстру боржників її сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із його смертю.
Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надіслано відповідь від 22.04.2024 року, якою було відмовлено у виключенні з Єдиного реєстру боржників ОСОБА_2 .
05.06.2024 року матір'ю ОСОБА_1 здійснено оплату 2040 грн. - виконавчого збору та 300 грн. - розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні №62029094 згідно реквізитів, наданих Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
11 червня 2024 року до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в інтересах ОСОБА_1 було надіслано заяву про виключення відомостей про боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із Єдиного реєстру боржників та оригінали квитанцій про сплату виконавчого збору у ВП №62029094 та про сплату мінімальних витрат ВП №62029094 від 05 червня 2024 року.
18 червня 2024 року надійшла відповідь про неможливість винесення постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, оскільки згідно пункту 23 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувану, за заявою боржника у разі, якщо: після повернення виконавчого документа стягувану на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувана, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред'явлено.
16 вересня 2024 року до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повторно надіслано заяву про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Станом на день позову до суду відповіді на заяву не надано та відомості з Єдиного реєстру боржників стосовно ОСОБА_2 не виключено.
Позивач не в змозі реалізувати своє право на прийняття спадщини за законом після смерті сина, з огляду на те, що такий перебуває в Єдиному реєстрі боржників та єдиним способом захисту своїх інтересів є звернення до суду про зобов'язання виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 N 1404-VIII (далі - Закон N 1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону N 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону N 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону N 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону N 1404-VIII учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону N 1404-VIII боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Приписи ч. 1 ст. 9 Закону N 1404-VIII передбачають, що єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими розміщуються на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України.
Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону N 1404-VIII відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону N 1404-VIII відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Пунктами 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 Закону N 1404-VIII визнано, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
Аналогічні норми передбачені і Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 за N 2432/5 (далі - Положення N 2432/5), відповідно до п. 2 розділу І якого, єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Так, згідно з пунктами 6, 7 розділу XI Положення N 2432/5, система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження"; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження"; про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів; про скасування заходів примусового виконання згідно з частиною четвертою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження"; про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
У разі скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників. У разі відновлення виконавчого провадження відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників.
З аналізу викладених приписів Закону N 1404-VIII та Положення N 2432/5 вбачається, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав, за яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.
Судом установлено, що виконавчий документ щодо виконання судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону N 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Вказана підстава не відноситься до вичерпного переліку підстав, встановлених законом, що дозволяють виключити відповідні відомості з реєстру.
Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово викладав висновки щодо застосування частини сьомої статті 9 Закону N 1404-VIII у подібних правовідносинах.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2020 у справі N 160/4015/19 зазначено, що вимоги пункту 2 статті 37 Закону N 1404-VIII, на підставі якої виконавчі провадження тричі поверталися стягувачу, не входять до правових підстав виключення відомостей з вказаного Єдиного реєстру боржників стосовно позивача, та які закріплені в частині сьомій статті 9 Закону N 1404-VIII.
Подібний висновок був також викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2022 у справі N 910/4404/17, у якій зазначено таке: "Законом N 1404-VIII установлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають. Такий механізм запроваджено законодавцем з метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону N 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, установлених статтею 12 цього Закону. З правового аналізу положень пункту 2 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону N 1404-VIII випливає, що повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутись до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, і також не позбавляє стягувача права звернутись до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання".
Отже, імперативні приписи ч. 7 ст. 9 Закону N 1404-VIII установлюють, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників у випадку винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу виключно на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону N 1404-VIII.
Водночас пункт 2 ч. 1 ст. 37 Закону N 1404-VIII, на підставі якого у спірних правовідносинах було повернуто виконавчий документ стягувачу у виконавчому провадженні N 54192796, не входить до правових підстав виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників.
З аналізу положень пункту 2 ч. 1 та ч. 5 ст. 37 Закону N 1404-VIII випливає, що повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову. У випадку повернення виконавчого документа з указаних підстав стягувач не позбавлений права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, а у випадку пропуску цього строку - звернутися до суду з заявою про поновлення строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Крім того, суд зазначає, що при спадкуванні, разом з правами, до спадкоємця переходять і обов'язки померлого, зокрема, і борги. Це означає, що спадкоємець не тільки отримує право власності на майно спадкодавця, але й зобов'язаний розрахуватися з кредиторами, у межах вартості спадкового майна.
Зважаючи, що повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не є підставою для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, а також те, що в добровільному порядку виконавчий документ з виконання судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП не виконаний, суд погоджується з висновком органу ДВС про відсутність підстав для зобов'язання відповідача виключити Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як боржника у виконавчому провадженні №62029094.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.04.2025 у справі N 580/12260/23.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, учасниками справи суду не наведено та не надано.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15.11.2007, заява N 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову.
Виходячи з висновків суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.12.2025.
Суддя Панченко Н.Д.