Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про поновлення строку звернення до суду
16 грудня 2025 року Справа №200/8708/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), надісланий засобам поштового зв'язку 30 жовтня 2025 року, в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо припинення з 01 жовтня 2022 року та виплати щомісячної доплати у розмірі 2 000,00 грн до призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова КМУ № 713);
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2022 року з 85% до 70%;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області поновити з 01 жовтня 2022 року та виплачувати щомісячну доплату у розмірі 2 000,00 грн до призначеної пенсії ОСОБА_2 відповідно до Постанови КМУ № 713, здійснивши належний перерахунок пенсії, і сплатити різницю невиплачених грошових коштів (заборгованість) за період з 01 жовтня 2022 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області поновити з 01 жовтня 2022 року і виплачувати щомісячну пенсію ОСОБА_1 , виходячи з основного розміру грошового забезпечення - 85%, здійснивши належний перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року, і сплатити різницю невиплачених грошових коштів (заборгованість) за період з 01 грудня 2019 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
21 листопада 2025 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував у відповідача докази.
Питання дотримання позивачем строку звернення до суду, а в разі якщо такий строк пропущений - поважності причин його пропуску і наявності підстав для його поновлення буде вирішено на стадії судового розгляду після з'ясування відповідних фактичних обставин.
Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Строк звернення до адміністративного суду визначає ст. 122 КАС.
Так, згідно з ч. 1 ст. 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Конституційний Суд України в рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 зазначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право особи на судовий захист гарантується ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини в п. п. 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
В п. 30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі «Балацький проти України» йдеться, що неможливо припустити, щоб п. 1 ст. 6 Конвенції детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків буде остаточно вирішено.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас ч. 3 ст. 122 КАС передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 55 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. […] Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а навела висновок про те, що норми, зокрема, ст. 55 Закону № 2262 (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Таким чином, норми спеціального законодавства у сфері соціального захисту, які стосуються необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонеру суми пенсії, стосуються саме нарахованих сум пенсії за минулий час, які не виплачені з вини пенсійного органу.
Спірні правовідносини виникли щодо дій пенсійного органу, які полягали в припиненні нарахування та виплати щомісячної доплати, передбаченої Постановою КМУ № 713, а також в зменшенні основного розміру пенсії з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі № 200/15704/21.
Отже, до спірних правовідносин належить застосовувати шестимісячний строк звернення до суду, встановлений абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС.
Висновки щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС, у соціальних спорах, наведені в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, і полягають в наступному:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.
Вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу Пенсійного фонду України на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.
При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Саме такий висновок наведений Верховним Судом в постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19.
В постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Застосувавши до спірних правовідносин норми ст. 122 КАС з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що про порушення своїх прав внаслідок припинення нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Постановою КМУ № 713, а також зменшення основного розміру пенсії з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення позивач повинен був дізнатися в жовтні 2022 року, отримавши відповідну пенсійну виплату після її перерахунку на виконання рішення суду у справі № 200/15704/21.
Позивач звернувся до суду з цим позовом 30 жовтня 2025 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 надав заяву про поновлення строку звернення до суду.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач зазначив, що:
- про порушення своїх прав дізнався лише в жовтні 2025 року, отримавши лист ГУ ПФУ в Донецькій області від 13 жовтня 2025 року, оскільки саме зі змісту цього листа позивачеві сталі відомі обставини, причини і мотиви припинення нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії з 01 жовтня 2022 року та зменшення основного розміру пенсії з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач стверджував, що до жовтня 2025 року був впевнений, що підтверджений таким, що набрало законної сили, рішенням суду у справі № 200/7860/19-а основний розмір його пенсії залишається незмінним і становить 85% відповідних сум грошового забезпечення, а також в тому, що пенсійний орган продовжує нараховувати і виплачувати йому щомісячну доплату, передбачену Постановою КМУ № 713.
- воєнний стан, активні бойові дії, знищення його майна та документів, необхідність внутрішнього переміщення тощо об'єктивно ускладнювали можливість своєчасного звернення до суду з цим позовом.
Зокрема, позивач вказував на те, що місце його постійного проживання знаходиться в м. Селидове Донецької області; в жовтні-грудні 2022 року в місті активізувалися бойові дії; в лютому 2023 року внаслідок влучання КАБ частково зруйнований будинок позивача та його автомобіль, позивач втратив особисті речі та документи, в тому числі ноутбук з носіями інформації, документи, пов'язані з його пенсійним забезпеченням, судові рішення; 12 березня 2024 року внаслідок ракетного удару будинок і майно позивача знищені.
Вирішуючи питання щодо можливості поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі цей інститут має на меті полегшення надання учасниками процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.
Поряд із цим, право особи на судовий захист гарантується ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому має пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, при вирішенні судом питання щодо надання можливості його реалізації особою, якій воно надано.
Суд враховує, що Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строки воєнного стану продовжувались законами України на підставі відповідних Указів Президента України.
Воєнний стан в Україні триває.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Ст. 26 Закону № 389 установлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. […]
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (ч. 1 ст. 10 Закону № 389).
Тобто, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
Суд враховує, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до п. 38 постанови Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 640/7095/22 при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Суд враховує, що постійне місце проживання позивача зареєстровано в м. Селидове Донецької області.
В період з 24 лютого 2022 року по 18 серпня 2024 року Селидівська міська територіальна громада Покровського району Донецької області була віднесена до території можливих бойових дій; з 19 серпня 2024 року по 03 січня 2025 року - територією активних бойових дій, а якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси; з 04 січня 2025 року - територією України, тимчасово окупованою російською федерацією, про що свідчить Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786.
До 19 серпня 2024 року місто Селидове регулярно зазнавало обстрілів військами російської федерації, які призводили до людських жертв, пошкодження та знищення житлової і громадської забудови, цивільної інфраструктури тощо, з 19 серпня 2024 року на території міста велись активні бойові дії, про що свідчать численні повідомлення місцевих і державних органів влади, а також публікації в засобах масової інформації.
Доводи позивача про те, що його будинок за адресою: АДРЕСА_1 був пошкоджений 12 березня 2024 року внаслідок ракетних ударів по території м. Селидове підтверджений витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 22024050000000752, зареєстрованого 12 березня 2024 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України; факт внутрішнього переміщення позивача - довідкою від 28 квітня 2022 року № 1201-5001430354.
Виходячи з пріоритету безпеки життя і здоров'я людини, суд погоджується з доводами позивача про те, що наведені позивачем обставини об'єктивно ускладнювали його своєчасне звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд зауважує, що отримання позивачем листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 13 жовтня 2025 року - відповіді на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вичиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти майже через три роки після отримання пенсії за жовтень 2022 року.
Разом з цим, суд враховує, що внаслідок перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі № 200/15704/21, який проведений в жовтні 2022 року, (перераховану пенсію позивач почав отримувати починаючи з 01 жовтня 2022 року) розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 суттєво збільшився (до перерахунку розмір пенсії до виплати становив 8 306,08 грн, після перерахунку - 14 428,05 грн).
З 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року пенсійний орган провів перерахунок пенсії у зв'язку з індексацією, що призводило до збільшення розміру отримуваної позивачем пенсії.
За відсутності доказів, які б свідчили, що ГУ ПФУ в Донецькій області повідомляло позивача про проведені перерахунки і надавало інформацію про складові пенсійної виплати, суд вважає такими, що заслуговують уваги, доводи ОСОБА_1 про те, що фактично до отримання листа відповідача в жовтні 2025 року у нього не було підстав вважати, що його права порушені внаслідок припинення щомісячної доплати, передбаченої Постановою КМУ № 713, та зменшення основного розміру пенсії з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Також суд враховує, що, отримавши лист ГУ ПФУ в Донецькій області, ОСОБА_1 без зволікань звернувся до суду.
Оцінивши в сукупності повідомлені позивачем обставини, суд дійшов висновку про те, що причини пропуску строку звернення до суду підлягають визнанню поважними, а пропущений строк - поновленню.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
1. Заяву позивача - ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.
2. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії і поновити цей строк.
3. Ухвала постановлена і підписана суддею 16 грудня 2025 року.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Кравченко