16 грудня 2025 року Справа № 160/30324/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
21 березня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) № 046850015324 від 07.04.2025 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу по Списку № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 2 невраховані при повторному розгляді заяви від 27.04.2024 періоди роботи з 29.06.1992 по 15.01.2002 на Колективному підприємстві «Курахівський завод залізобетонних конструкцій»; з 01.05.2015 по 12.04.2016, з 01.10.2017 по 30.06.2019, з 01.07.2019 по 31.08.2020, з 01.09.2020 по 30.09.2022 на підприємстві Відокремлений підрозділ «Курахівська теплова електрична станція» Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго»; з 01.10.2022 по 22.03.2024 на підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дати звернення, а саме 27 квітня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що не погоджується із рішенням ГУ ПФУ в м. Києві № 046850015324 від 07.04.2025, яким повторно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Таке рішення позивач вважає протиправним, з огляду на наявність документів, що свідчать про те, що позивач працювала повний робочий день, без будь-яких прогалин у місяцях, має необхідний стаж для призначення пенсії на пільгових умовах. Вказує, що в трудовій книжці наявні записи перебування позивача у вказаний період на відповідних професіях, які відносяться до списку, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Також посилається на рішення Конституційного Суду України № 1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також зазначеною ухвалою залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Відповідачу було направлено копію ухвали суду від 24.10.2025 про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду від 24.10.2025; правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
Третьою особою 31.10.2025 подано до суду додаткові пояснення у справ, в яких зазначено, що відповідно наданих до заяви документів (паспорт, документ що засвідчує реєстрацію у державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, трудова книжка, документ про навчання, свідоцтво про укладення шлюбу та свідоцтво про народження дитини, пільгові довідки, накази про атестацію робочих місць), страховий стаж Позивача складає 26 років 7 місяців 6 днів, пільговий стаж за наявними документами по Списку № 2 складає 5 років 11 місяців 11 днів. Таким чином, за відсутності передбаченого законом віку та стажу роботи на пільгових умовах Позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.04.2024 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду Україниз заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2.
Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.05.2024 № 046850015324 року відмовлено в призначенні пенсії з причини недосягнення пенсійного віку, а саме 55 років.
Не погодившись із даним рішенням позивач оскаржила його в судовому порядку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 160/12951/24, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.03.2025 визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №046850015324 від 03.05.2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно- Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 27.04.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 160/12951/24 ГУ ПФУ в м. Києві повторно розглянуло заяву позивача від 27.04.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняло рішення від 07.04.2025 № 046850015324, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу по Списку № 2. Також зазначено, що Гр. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, яка призначена з 17.04.2024, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно наданих до заяви документів (паспорту, документа що засвідчує реєстрацію у державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, трудової книжки, документа про навчання, свідоцтва про укладення шлюбу та свідоцтва про народження дитини, пільгових довідок, наказів про атестацію робочих місць), страховий стаж складає 26 років 4 місяці 10 днів. Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 до пільгового стажу по Списку № 2 враховано наступні періоди роботи: з 03.07.2009 по 27.11.2009, з 04.12.2009 по 04.06.2010, з 14.06.2010 по 31.10.2010 та з 15.12.2010 по 11.05.2014, що складає 4 роки 8 місяців 11 днів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до пункту “б» частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідна редакція статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» викладена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
До вказаних змін пункт “б» частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» було викладено у такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. (пункт 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р.).
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Згідно пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р., зокрема застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Також у пункті 4.4. мотивувальної частини рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Так, згідно частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Проте у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства»).
Окрім того, Європейський суд зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах «Вєренцов проти України», «Кантоні проти Франції»).
Згідно статті 150-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (стаття 152 Конституції України).
Також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 вказано, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України»).
Вказано, що Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що зміни до Закону № 1058-IV (зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом № 2148-VIII від 3 жовтня 2017 року, тобто раніше ухвалення КСУ Рішення № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ раніше визнав неконституційним. При цьому рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.
Велика Палата Верховного Суду не вважає можливим надавати оцінку положенням Закону № 1058-IV щодо їх відповідності чи невідповідності Конституції України в межах цієї справи, оскільки, як зазначено вище, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Судом встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 160/12951/24 ГУ ПФУ в м. Києві повторно розглянуло заяву позивача від 27.04.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняло рішення від 07.04.2025 № 046850015324, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу по Списку № 2. Також зазначено, що Гр. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, яка призначена з 17.04.2024, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно наданих до заяви документів (паспорту, документа що засвідчує реєстрацію у державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, трудової книжки, документа про навчання, свідоцтва про укладення шлюбу та свідоцтва про народження дитини, пільгових довідок, наказів про атестацію робочих місць), страховий стаж складає 26 років 4 місяці 10 днів. Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 до пільгового стажу по Списку № 2 враховано наступні періоди роботи: з 03.07.2009 по 27.11.2009, з 04.12.2009 по 04.06.2010, з 14.06.2010 по 31.10.2010 та з 15.12.2010 по 11.05.2014, що складає 4 роки 8 місяців 11 днів.
Стосовно зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 29.06.1992 по 15.01.2002 на Колективному підприємстві «Курахівський завод залізобетонних конструкцій»; з 01.05.2015 по 12.04.2016, з 01.10.2017 по 30.06.2019, з 01.07.2019 по 31.08.2020, з 01.09.2020 по 30.09.2022 на підприємстві Відокремлений підрозділ «Курахівська теплова електрична станція» Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго»; з 01.10.2022 по 22.03.2024 на підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція», суд зазначає наступне.
Згідно даних трудової книжки НОМЕР_3 від 04.10.2001, ОСОБА_1 працювала повний робочий день та виконувала роботи пов'язані з шкідливими і важкими умовами праці на посадах, що передбачені Списком № 2, а саме на підприємстві Відокремлений підрозділ «Курахівська теплова електрична станція» Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго»: за період 03.07.2009-27.11.2009 - 4 місяці 24 дні; за період 04.12.2009-04.06.2010 - 6 місяців; за період 14.06.2010-31.10.2010 - 4 місяці 17 днів; за період 15.12.2010-11.05.2014 - 3 роки 4 місяці 27 днів; за період 01.05.2015-12.04.2016 - 11 місяців 11 днів; за період 01.10.2017-30.06.2019 - 1 рік 8 місяців 29 днів; за період 01.07.2019-31.08.2020 - 1 рік 1 місяць 30 днів (виключено з пільгового стажу періоди: 01.03.2020-12.03.2020, 22.02.2020-31.03.2020, 06.04.2020 30.04.2020, 01.05.2020-11.05.2020 - 58 днів); за період 01.09.2020-30.09.2022 - 2 роки 29 днів (виключено з пільгового стажу період: 08.04.2022-05.05.2022 - 28 днів).
Також під час роботи на підприємстві Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» позивач працювала повний робочий день та виконувала роботи пов'язані з шкідливими і важкими умовами праці на посадах, що передбачені Списком № 2, а саме: за період 01.10.2022 - по теперішній час (тобто 22.03.2024 - дата видачі зазначених довідок) - 1 рік 5 місяців 21 день, а також виключено з пільгового стажу період: 08.12.2022-05.03.2023 - 88 днів.
Записи про спірний період роботи засвідчено відповідними штампами підприємств.
Вищезазначене також підтверджується Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 14/К від 22.03.2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція».
Приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).
Так, згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Крім того, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.
Ведення трудових книжок у вказаний період здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного комітету праці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (надалі - Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений за згодою сторін", п.1 ст.29 КЗпП РСФСР".
Також пунктом 8.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, вказано, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок проводиться в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР ВЦСПС від 06.09.1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників і службовців".
Згідно пункту 18 вказаної Постанови відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Суд вказує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17.
Також Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Суд вказує, що Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону № 1058-IV).
Отже, територіальний орган Пенсійного фонду може скористатись своїм правом перевірки даних трудової книжки позивача.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач має право на зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 29.06.1992 по 15.01.2002 на Колективному підприємстві «Курахівський завод залізобетонних конструкцій»; з 01.05.2015 по 12.04.2016, з 01.10.2017 по 30.06.2019, з 01.07.2019 по 31.08.2020, з 01.09.2020 по 30.09.2022 на підприємстві Відокремлений підрозділ «Курахівська теплова електрична станція» Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго»; з 01.10.2022 по 22.03.2024 на підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція».
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) № 046850015324 від 07.04.2025, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 підлягає скасуванню.
Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 2 невраховані при повторному розгляді заяви від 27.04.2024 періоди роботи з 29.06.1992 по 15.01.2002 на Колективному підприємстві «Курахівський завод залізобетонних конструкцій»; з 01.05.2015 по 12.04.2016, з 01.10.2017 по 30.06.2019, з 01.07.2019 по 31.08.2020, з 01.09.2020 по 30.09.2022 на підприємстві Відокремлений підрозділ «Курахівська теплова електрична станція» Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго»; з 01.10.2022 по 22.03.2024 на підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція».
Разом з тим вимога в частині зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дати звернення, а саме 27 квітня 2024 року - задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що компетенції Пенсійного фонду України полягає у тому, що згідно покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України є спеціалізованим суб'єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати різного роду пенсій та інших виплат.
Здійснення призначення, перерахунку пенсій та визначення розміру пенсій, які підлягають виплаті, належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду і суд не має повноважень здійснювати їх розрахунок до моменту проведення такого органами Пенсійного фонду. Суд повинен уникати безпідставних втручань у дискреційні повноваження Пенсійного фонду. Натомість, суд наділений повноваженнями здійснювати перевірку правильності такого розрахунку у контексті застосування нормативно - правових приписів, що регулюють спірні правовідносини .
Отже задоволення позову в цій частині буде свідчити про втручання у дискреційні повноваження Пенсійного фонду, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
А тому належним захистом порушених прав позивача буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 27.04.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки обставинам та висновків суду у даній справі.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За частинами 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ; ПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053; ІК в ЄДРПОУ 42098368), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення, скасування його та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) № 046850015324 від 07.04.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу по Списку № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 2 невраховані при повторному розгляді заяви від 27.04.2024 періоди роботи з 29.06.1992 по 15.01.2002 на Колективному підприємстві «Курахівський завод залізобетонних конструкцій»; з 01.05.2015 по 12.04.2016, з 01.10.2017 по 30.06.2019, з 01.07.2019 по 31.08.2020, з 01.09.2020 по 30.09.2022 на підприємстві Відокремлений підрозділ «Курахівська теплова електрична станція» Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго»; з 01.10.2022 по 22.03.2024 на підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 27.04.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки обставинам та висновків суду у даній справі.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 16 грудня 2025 року.
Суддя Е.О. Юрков