15 грудня 2025 рокуСправа №160/29431/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", в якому позивачка просить суд визнати протиправною відмову Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» у наданні документів за п. 1-3 на адвокатський запит від 25.08.2025 року №1, викладену в листі від 29.09.2025 року №435 та зобов'язати відповідача надати документи за п. 1-3 на адвокатський запит від 25.08.2025 року №1.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що запитувана адвокатським запитом від 25.08.2025 року №1 інформація має суспільний інтерес щодо володіння, користування чи розпорядження державним майном, ця інформація не містить державної таємниці, створена поза межами будь-якого кримінального провадження, що зумовлює обов'язок відповідача надати таку інформацію. Однак, відповідач таку інформацію не надав, чим на думку позивача діяв не у спосіб, передбачений спеціальним законодавством.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що не є розпорядником публічної інформації, оскільки останній не є суб'єктом владних повноважень, не фінансуються з державного та місцевого бюджету, не є особою, що виконує делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, не займає домінуюче становище на ринку не є природними монополіями, а також не є юридичною особою публічного права, державним/комунальним підприємством.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що 25 серпня 2025 року представник позивача направив відповідачу в інтересах позивача адвокатський запит №1, в якому просив надати: « 1. Засвідчену належним чином копію дубліката наказу фонду державного майна Украйни 27.07.2004 року №12-АТ (документ, що вказаний в Реєстрі прав власності на нерухоме майно як підстава для виникнення права власності ПАТ «Дніпровський металургійний завод» на будинок №34 по вул. Виборзька, м. Дніпро, реєстраційний номер майна: 7495917); 2. Засвідчену належним чином копію Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» від 22.03.1999 року №71/3- 120 (документ, що вказаний в Реєстрі прав власності на нерухоме майно як підстава для виникнення права власності ПАТ «Дніпровський металургійний завод» на будинок №34 по вул. Виборзька, м. Дніпро, реєстраційний номер майна: 7495917); 3. Засвідчену належним чином копію висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 12.01.2022 року №2, складеного ФОП ОСОБА_2 (документ, поданий для державної реєстрації, що вказаний у відомостях з Державного реєстру речових прав як підстава для виникнення права власності ПАТ «Дніпровський металургійний завод» на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 7495917); 4. Засвідчену належним чином копію рішення адміністрації ПАТ «Дніпровський металургійний завод» (на момент прийняття рішення - ВАТ «ДМЗ ім. Петровського») та профспілкового комітету ПАТ «Дніпровський металургійний завод» (на момент прийняття рішення - ВАТ «ДМЗ ім. Петровського») від 31.12.1999 року №306».
Листом від 29.09.2025 року №435 відповідач серед іншого повідомив, що не є розпорядником інформації запитуваної в п. 1-3 запиту.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що згідно із преамбулою Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (по тексту - Закон № 2939-VI), цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Частиною першою статті 1 Закону №2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
За приписами частин першої - п'ятої статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Види та порядок обмеження доступу до інформації передбачено статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», в частині п'ятій якої встановлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
За правилами статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
В силу статті 16 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.
Пунктом 2 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що до розпорядників інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.
Так, зі змісту запиту слідує, що він стосувався інформації щодо володіння, користування чи розпорядження державним майном.
Володіння, користування чи розпорядження державним майном відноситься до публічної інформації, а відповідач є розпорядником цієї інформації.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 4 частини другої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на будь-які спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації, які виникають у правовідносинах, врегульованих Законом України «Про доступ до публічної інформації», в тому числі якщо й відповідачем у такому спорі є не суб'єкт владних повноважень, оскільки частиною третьою статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.
Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 у справі №826/12147/16.
Частиною 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, зважаючи, що запит стосувався інформації щодо володіння, користування чи розпорядження державним майном суд доходить висновку, що відмова відповідача в наданні такої інформації є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації».
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обгрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у спосіб визначений судом.
Розподіл судових витрат зі сплати судового здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розподіл судових витрат судом наразі не здійснюється з огляду на відсутність доказів щодо обсягу наданих послуг та їх характер.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» щодо неналежного розгляду пунктів 1-3 адвокатського запиту від 25.08.2025 року №1.
Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» розглянути пункти 1-3 адвокатського запиту від 25.08.2025 року №1 відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод».
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна