09 грудня 2025 рокуСправа № 160/32975/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
за участі секретаря судового засідання Курбацької В.В.
прокурора Волкогон Т.В.
представника відповідача Кротенко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі заяву Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський хлібзавод №9» про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №160/32975/23 за позовною заявою Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський хлібзавод №9» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський хлібзавод № 9», в якій позивач просить:
-визнати протиправною бездіяльність ПрАТ «Дніпропетровський хлібзавод № 9» (код ЄДРІІОУ 00378000), адреса: м. Дніпро, вул. Чеботарьова, 28, в частині невжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільною захисту - сховища № 13366, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Чеботарьова, 28, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту»;
-зобов'язати ПрАТ «Дніпропетровський хлібзавод № 9» (код ЄДРІІОУ 00378000) вжити заходи щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільною захисту - сховища № 13366, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Чеботарьова, 28, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».
Ухвалою суду від 22.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/32975/23; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Ухвалою від 26.02.2024 постановлено про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
11.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
21.03.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №260/4199/22.
У підготовчому засіданні 21.03.2024 оголошено перерву до 04.04.2024.
28.03.2024 Головним управлінням ДСНС у Дніпропетровській області подані додаткові пояснення.
29.03.2024 Виконуючим обов'язки керівника Західної окружного прокуратури міста Дніпра подано заяву із викладенням непогодження з доводами відзиву.
03.04.2024 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив.
04.04.2024 позивачем до засідання подано клопотання про долучення до матеріалів додаткових доказів.
Підготовче засідання 04.04.2024 не відбулось через повітряну тривогу у Дніпрі та Дніпропетровській області. Наступне засідання призначено на 12.04.2024.
08.04.2024 відповідачем подано заперечення на клопотання Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області.
12.04.2024 до засідання представником відповідача подано клопотання про долучення доказів.
Підготовче засідання 12.04.2024 не відбулось через знеструмлення електромережі суду, виходу з ладу серверу автоматизованої системи. Наступне засідання призначено на 07.05.2024.
06.05.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення.
07.05.2024 до засідання відповідачем подані заперечення на додаткові пояснення позивача від 06.05.2024.
У підготовче засідання 07.05.2024 з'явились представники сторін, прокурор.
У підготовчому засіданні заслухано позиції сторін та прокурора щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 260/4199/22.
Розгляд та вирішення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі здійснено в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 08.05.2024 клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження у справі №160/32975/23 до набрання законної сили судовим рішенням об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 260/4199/22.
Цією ж ухвалою суду зобов'язано сторони надати Дніпропетровському окружному адміністративному суду докази усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
08.05.2025 керівником Західної окружної прокуратури міста Дніпра подано клопотання про зупинення провадження у адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №420/22303/23.
Ухвалою суду від 21.11.2025 поновлено провадження у справі №160/32975/23 та роз'яснено сторонам, що провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено.
27.11.2025 відповідачем подано заперечення на клопотання (заяву) прокурора, заяву про закриття провадження у справі та додаткові пояснення.
В підготовче засідання 09.12.2025 з'явився прокурор та представник відповідача. Представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Усною ухвалою суду із зазначенням до протоколу судового засідання постановлено продовжити судове засідання за наявної явки.
В підготовчому засіданні розглянуто заяву керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра про зупинення провадження у адміністративній справі.
Ухвалою суду від 09.12.2025 у задоволенні заяви керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра про зупинення провадження у адміністративній справі відмовлено.
У підготовчому засіданні 09.12.2025 розглянуто заяву відповідача про закриття провадження у справі. Прокурор просила відмовити у задоволенні такої заяви відповідача.
Усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання відмовлено у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі, оскільки відповідачем не обґрунтовано наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі.
У підготовчому засіданні 09.12.2025 розглянуто заяву відповідача, в якій вона просила залишити позовну заяву Західної окружної прокуратури міста Дніпра без розгляду.
Представник відповідача наполягала на залишенні позову без розгляду. Прокурор заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні такої заяви відповідача.
У судовому засіданні 09.12.2025 оголошено вступну і резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, заслухавши пояснення відповідача та доводи прокурора, дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви Західної окружної прокуратури міста Дніпра без розгляду, з огляду на наступне.
Як слідує з матеріалів справи, захисна споруда - сховище №13366, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, вулиця Чеботарьова, 28, перебуває на балансі Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський хлібзавод №9».
На підставі інформації про стан готовності споруд цивільного захисту на території Новокодацького району міста Дніпра, отриманої від Дніпровського РУ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області (лист № 49 2601-4250/49 26 від 09.08.2023), Західною окружною прокуратурою міста Дніпра внесено відомості до ЄРДР № 42023042000000145 від 17.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення. передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України за фактом невиконання балансоутримувачами вимог щодо належного утримання захисних споруд.
В рамках вказаного кримінального провадження встановлено, що відповідно до облікової картки та паспорту сховища № 13366, балансоутримувачем захисної споруди (сховища) №13366 є ПрАТ «Дніпропетровський хлібзавод № 9».
Згідно з обліковою карткою сховища № 13366 захисна споруда цивільного захисту вбудована в будівлю одноповерхової частини головного корпусу, за адресою: м. Дніпро, вул. Чеботарьова, 28.
Відповідно до Паспорту та облікової картки сховища № 13366, за адресою: м. Дніпро, вул. Чеботарьова, 28 розташована споруда цивільного захисту №13366, що з 1981 року введена в експлуатацію. Сховище № 13366, вбудоване в будівлю одноповерхової частини головного корпусу - підвальне приміщення, за адресою: м. Дніпро, вул. Чеботарьова, 28 та належить до II класу сховищ, загальна площа якого становить 225 м. кв., загальний об'єм 1420,0 м. куб., місткість 150 осіб, кількість входів - 1, кількість аварійних виходів - 1.
15.09.2023 було проведено огляд вказаного сховища за участі фахівця відділу забезпечення заходів з попередження надзвичайних ситуацій Дніпровського РУ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, головного спеціаліста інспекції з питань благоустрою ДМР, ДОП СП ВП № 3 ДРУП ГУНП у Дніпропетровській області, у присутності головного інженера ПрАТ «Дніпропетровський хлібзавод № 9». Під час огляду встановлено, що входи захаращено, не обладнано засобами для доступу осіб з інвалідністю та інших мало мобільних груп населення; відсутні покажчики руху повітря, вентилятори витяжної, припливної систем вентиляції потребують обслуговування, протипилові фільтри не проварені в індустріальному маслі, герметичні клапани не обслуговуються, клапани надмірного тиску не обслуговуються не відрегульовані під надмірний тиск, відсутній прилад для виміру підпору повітря, відсутні фільтри ФГ-70, відсутні регенеративні патрони, відсутня система водопостачання, безнапірні та напірні баки для питної води демонтовані, відсутні покажчики руху води, санвузли/резервуари для збирання фекальних вод відсутні, запірна арматура відсутня, схема електропостачання та електроосвітлення відсутня, система оповіщення відсутня, робочий інструмент формування з обслуговування захисної споруди відсутній, документація захисної споруди не приведена у належний стан.
Комісією зроблено висновок про обмежену готовність для використання за призначенням сховища № 13366, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Чеботарьова, 28.
Відповідно до актів оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 09.12.2010, 23.07.2020, 30.03.2021, 14.03.2023, стан готовності захисної споруди цивільного призначення № 13366 визначено як обмежено готовий до використання за призначенням.
Необхідність вжиття заходів щодо приведення укриття в належний стан обумовила звернення Західної окружної прокуратури міста Дніпра до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу на те, що перш за все слід надати оцінку наявності/відсутності у позивача адміністративної процесуальної дієздатності на звернення до суду з вимогами зобов'язання вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність споруд цивільного захисту.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 46 КАС України, позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Частинами третьою-п'ятою статті 53 КАС України, визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Правовий статус прокурора визначено Конституцією України та Законом № 1697-VІІ.
Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 131-1 Конституції України, вказує зокрема на те, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя та змінено характер її діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення.
Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон № 1697-VII, відповідно до частини першої статті 23 якого, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до норм частини першої статті 23 Закону № 1697-VII, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Верховний Суд викладав висновки щодо застосування норм статті 23 Закону № 1697-VII та статті 53 КАС України стосовно права прокурора на звернення до суду в інтересах держави у контексті необхідності врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16 у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 23.01.2025 у справі № 520/16197/23, від 24.01.2025 у справах № 520/30126/23 та №520/13228/23, № 400/9970/23, від 30.01.2025 у справі №420/22304/23, від 31.01.2025 № 320/3128/23, від 06.02.2025 у справі №160/18617/23 та багатьох інших. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що прокурор, з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій, має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього існують виняткові умови та в порядку визначеному законом.
Із змісту частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII випливає, що однією з умов виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави, є наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а іншою - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.
Таке «не здійснення захисту» полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Водночас, «здійснення захисту неналежним чином» полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Проте, «неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
У другому випадку, законодавчо обумовлено, що має бути відсутнім орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Однак, у кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.
Представництво інтересів держави прокурором в суді не повинно мати на меті підміну суб'єкта виконання владних управлінських функцій, а спонукати до виконання у разі неналежного виконання таких функцій суб'єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор в суді.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень у належний спосіб, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній.
З урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, від 13.05.2021 у справі № 806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
У справі, що розглядається, Західна окружна прокуратура міста Дніпра звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області, який є територіальним органом ДСНС, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що право на звернення до суду з цим позовом Західна окружна прокуратура міста Дніпра обґрунтовує бездіяльністю відповідача щодо невжиття заходів, направлених на приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту №13366, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Чеботарьова, 28, у відповідності до Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об'єктів до складу та виключення таких об'єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017, Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту». У контексті наведеного, першочергового значення набуває питання, чи наділено ГУ ДСНС належним обсягом компетенції, що дозволяє йому набути статус позивача у цій справі.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування регулюються Кодексом цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI (у редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом).
Статтею 17-1 Кодексу цивільного захисту України, визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, яким є Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) (пункт 1 Положення про Державну службу з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052), який здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 цього ж Положення, частина 3 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України).
Згідно з частиною другою статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, серед іншого: здійснює державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки щодо виявлення та запобігання порушенню вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, іншими юридичними особами; звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей; перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти; подає Раді міністрів Автономної Республіки Крим, центральним та місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування інформацію про юридичних та фізичних осіб, винних у порушенні вимог законодавства у сфері цивільного захисту.
Статтею 18 Кодексу цивільного захисту України, визначені повноваження інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту, до яких віднесено Міністерство внутрішніх справ України (МВС), яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики, зокрема, у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності (пункт 1 Положення про МВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878, у редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом).
Згідно з частиною першою статті 18 Кодексу цивільного захисту України до повноважень інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту належить, серед іншого: забезпечення цивільного захисту у сфері суспільного життя, в якій реалізує державну політику відповідний орган виконавчої влади; здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій; визначення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування загальної потреби у захисних спорудах цивільного захисту для суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління; організація здійснення заходів щодо створення, утримання та використання фонду захисних споруд цивільного захисту суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління, та захисних споруд цивільного захисту державної власності, що перебувають на балансі суб'єктів господарювання приватної форми власності; організація проведення технічної інвентаризації фонду захисних споруд цивільного захисту суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління; виключення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сховищ та протирадіаційних укриттів з фонду захисних споруд цивільного захисту.
Частиною першою статті 19 Кодексу цивільного захисту України визначені повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій у сфері цивільного захисту, до яких, крім іншого, віднесено: забезпечення цивільного захисту на відповідній території; взаємодія з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, щодо виконання завдань цивільного захисту; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду таких споруд.
Отже, Кодексом цивільного захисту України передбачено функціонування єдиної державної системи цивільного захисту, яка, за визначенням Положення про єдину державну систему цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 № 11, є сукупністю органів управління, сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих органів рад, підприємств, установ та організацій, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту.
Відповідно до частини восьмої статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
Контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об'єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (частина п'ятнадцята статті 32 Кодексу цивільного захисту України).
Згідно з пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, балансоутримувачі захисних споруд - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди (у тому числі споруди, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації).
Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку № 138).
Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними центральними органами виконавчої влади, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до вимог законодавства (пункт 12 Порядку № 138).
Частиною першою статті 47 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Пунктом 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України, в редакції Закону № 2655-ІХ, встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, з інших підстав, визначених законом.
На відміну від попередньої редакції Кодексу цивільного захисту України, якою було передбачено право ДСНС, як суб'єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування, у новій редакції законодавець розширив перелік випадків, за яких ДСНС має право на звернення до суду.
Зокрема, у пункті 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України, вжито формулювання «з інших підстав, визначених законом».
Водночас, ДСНС, як суб'єкт владних повноважень, при застосуванні своєї компетенції, має право на звернення до суду виключно з підстав, визначених законом (пункт 5 частини п'ятої статті 46 КАС України).
Натомість, ні положеннями Кодексу цивільного захисту України, ні іншими законами України не встановлено додаткових підстав для звернення Державної служби України з надзвичайних ситуацій до адміністративного суду з питань щодо належного виконання нею своїх повноважень, окрім тих, які вже визначені законом.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24.01.2025 у справі №400/9970/23 та від 06.02.2025 у справах № 160/18617/23, № 320/11439/22 та інших.
Крім того, у постанові від 23.01.2025 у справі № 520/16197/23 Верховний Суд, аналізуючи положення пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України, в редакції Закону №2655-ІХ, підкреслив, що коло правовідносин, у яких територіальний орган ДСНС може бути позивачем, хоча і розширилось, тобто перестало бути виключним, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого ДСНС може подати до суду позовну заяву.
Іншими словами, у чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України, окреслена прив'язка правової підстави звернення до суду із нормою закону, і лише за її наявності ДСНС може набути статусу позивача.
Суд вважає, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та, відповідно, правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд, з огляду на що, Державна служба України з надзвичайних ситуацій та її територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про зобов'язання щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисних споруд цивільного захисту у якості позивача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з відсутністю права прокурора звернутися до суду із даним позовом в інтересах держави саме в особі: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
З урахуванням встановлених обставин справи, позовна заява Західної окружної прокуратури міста Дніпра підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 240 КАС України.
Керуючись ст.ст. 240, 243, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський хлібзавод №9» про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №160/32975/23 - задовольнити.
Позовну заяву Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський хлібзавод №9» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 15.12.2025.
Суддя М.М. Бухтіярова