Справа № 144/910/24
Провадження № 2/144/17/25
"18" грудня 2025 р. Теплицький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Германа О.С.,
з участі секретаря судового засідання - Пігулі А.А.,
представника позивача ОСОБА_1 , адвоката - Ляховської О.Т.,
представника відповідача СТОВ «Обрій», адвокат - Клінчикова С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» про визнання відсутнім права оренди земельних ділянок,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» про визнання відсутнім права оренди земельних ділянок, відповідно до якого, просить визнати відсутнім права оренди земельної ділянки ( кадастровий номер - 0523787400:01:000: 0297, площею 3.5368 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та перебуває в оренді СТОВ « Обрій», що знаходиться на території Тополівської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 39414411 від 30.01. 2018 року та визнати відсутнім права оренди земельної ділянки ( кадастровий номер - 0523787400:01: 000: 0298, площею 3.5369 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та перебуває в оренді СТОВ « Обрій», що знаходиться на території Тополівської сільської ради Гайсинського ( Теплицького) району Вінницької області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 39413758 від 30.01. 2018 року
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.5369 га, кадастровий номер - 0523787400:01:000:0298, що знаходиться на території Тополівської сільської ради Гайсинського ( Теплицького) району вінницької області та підтверджується Державним актом на прав власності на землю Серії ЯА № 105310, також він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.5368 га, кадастровий номер - 0523787400:01:000:0297, що знаходиться на території Тополівської сільської ради Гайсинського ( Теплицького) району Вінницької області та підтверджується Державним актом на право власності на землю Серії ЯА № 105309. 10 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та СТОВ « Обрій» с. Тополівка Теплицького району Вінницької області було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3.5369 га строком на 5 років. Договір було зареєстровано в Теплицькому секторі ДЗК Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 13.06.2006 року за № 040687400019. Також 10 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та СТОВ « Обрій» с. Тополівка Теплицького району Вінницької області було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3.5368 га строком на 5 років. Даний договір було зареєстровано в Теплицькому секторі ДЗК Вінницької регіональної філії ДП « Центр ДЗК» 13.06. 2006 року за № 040687400020. 27 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та СТОВ « Обрій» були підписані зміни до договору оренди землі від 10 лютого 2006 року, кадастровий номер - 0523787400:01:000:0297, які були зареєстровані у Теплицькому секторі ДЗК Вінницької регіональної філії ДП « Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 грудня 2010 року за номером -041005900948, де вказано, що відповідно до п.8 Договору оренди землі слова « договір укладено на п'ять років « замінити на слова « « Договір укладено на п'ятнадцять років». Також 27 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та СТОВ « Обрій» були підписані зміни до договору оренди землі від 10 лютого 2006 року, кадастровий номер - 0523787400:01:000:0298, які були зареєстровані у Теплицькому секторі ДЗК Вінницької регіональної філії ДП « Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 грудня 2010 року за номером -041005900356, де вказано, що відповідно до п.8 Договору оренди землі слова « договір укладено на п'ять років « замінити на слова « « Договір укладено на п'ятнадцять років». Орендну плату позивач постійно отримував відповідно до договорів оренди землі від 10 лютого 2006 року та змін до цих договорів від 27 жовтня 2010 року. Останній раз Позивач отримав орендну плату за 2021 рік в жовтні місяці. За орендну плату позивач розписувався у відомостях, де були також розписані за виплату орендної плати і інші орендодавці. Цей факт також було підтверджено СТОВ « Обрій» за наслідками розгляду цивільної справи № 144/258/23 , згідно додаткових пояснень до відзиву на апеляційну скаргу у справі № 144/258/23, де вказано, що в договорах оренди землі від 2018 року відсутня новація, тому до лютого 2021 року обов'язки та права сторін визначалися як правочинами від 10.02. 2006 року, так і 10.01. 2018 року. І лише з лютого 2021 року почали діяти виключно договори оренди від 10.01.2018 року. Так, як договори оренди земельних ділянок закінчилися 30.12.2021 року, тому на початку 2022 року позивач звернувся в усній формі до директора СТОВ « Обрій», який повідомив його про те, що в подальшому буде використовувати земельні ділянки сам і просив його більше земельні ділянки не використовувати, та земельні ділянки він не звільнить, так як діють інші договори оренди земельних ділянок. На початку січня 2023 року позивач 3 витягів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з інформацією про земельну ділянку він дізнався, що 10 січня 2018 року між ним та СТОВ « Обрій» було укладено Договір оренди на земельну ділянку, площею 3.5369 га, кадастровий номер-0523787400:01:000:0298, строком на п'ятнадцять років. Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за індексним номером 39413758 від 30.01.2018 року, Вінницька обласна філія КП « Центр державної реєстрації» Вінницька область. Також в січні 2023 року позивач отримав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з інформацією про земельну ділянку із якого він дізнався, що 10 січня 2018 року між ним та СТОВ « Обрій» було укладено Договір оренди земельної ділянки, площею 3.5368 га, кадастровий номер - 0523787400:01:000:0297 строком на п'ятнадцять років. Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень на індексним номером 39414411 від 30.01. 2018 року, Вінницька обласна філія КП « Центр державної реєстрації» Вінницька область. Договори оренди земельних ділянок з СТОВ « Обрій» від 10 січня 2018 року Позивач не укладав та не підписував, інших осіб на такі дії не уповноважував про що свідчить про відсутність його волевиявлення та наміру на їх укладення, тому він звернувся до суду з даним позовом. На руки позивачу ніяких оригіналів договорів оренди землі СТОВ « Обрій» не надавав , які укладені між ним та СТОВ « Обрій» від 10 січня 2018 року. Також позивач не підписував Угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 10 лютого 2006 року ( зареєстрований у відділі Держкомзему у Теплицькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 червня 2006 року за № 040687400020). Також позивач не підписував Угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 10 лютого 2006 року ( зареєстрований у відділі Держкомзему у Теплицькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 червня 2006 року за № 040687400019).
Директор СТОВ «Обрій» подав відзив на позовну заяву, в якому просить задоволенні позову ОСОБА_1 до СТОВ “Обрій» про визнання відсутніми прав земельних ділянок відмовити, зазначає, що під час укладення договорів оренди землі , позивач ознайомився з усіма умовами договорів оренди, зауважень з його боку не було, і він власноруч їх підписав, в подальшому на виконання умов договорів позивач отримував орендну плату , за яку підписувався у розхідних касових ордерах, що підтверджує безпідставність позовних вимог. Окрім того зазначив, що 27.01.2022 у адміністративному будинку СТОВ “Обрій», що знаходився в Тополівка, Гайсинського району по вулиці Мічуріна, 56А виникла пожежа, в результаті якої було знищено всі документи СТОВ “Обрій» (статутні, бухгалтерські, договори оренди землі), в тому числі договори укладені з ОСОБА_1
.
Вказаний факт підтверджується листом Гайсинського районного управління ГУ Вінницькій області № 59 від 27.01.2022 року , витягом з Акту від 31.01.2022 “Про знищення документів» та Наказом № 1 від 27.01.2022 року “Про створення комісії».
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат - Ляховська О.Т., подала відповідь на відзив відповідно до якого позовні вимоги підтримує в повному обсязі, вказує, що посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на те, що Товариство своєчасно сплачує орендну плату, яку позивач отримує, є необґрунтованими, оскільки факт нарахування відповідачем орендної плати позивачу може свідчити лише про здійснення оплати за фактичне користування землею. Адвокат Ляховська О.Т. просила суд не брати до уваги лист Гайсинського районного управління ГУ ДСНС у Вінницькій області № 59 від 27.01.2022, оскільки такий не відповідає Акту про пожежу, в якому зазначено, що в результаті пожежі, яка відбулася 27.01.2022 знищено металеву покрівлю по дерев'яній обрешітці на площі 27 кв.м. та речі домашнього вжитку, проте, не вказано про знищення комп'ютерної техніки, принтера, меблів, установчих та бухгалтерських документів СТОВ «Обрій».
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , адвокат - Ляховська О.Т., підтримали заявлені позовні вимоги, просили задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив із доповненнями.
Представник відповідача СТОВ «Обрій», адвокат - Клінчиков С.О., просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зважаючи на викладені у відзиві заперечення. Вважає дії позивача недобросовісними, оскільки останній, дізнавшись про пожежу, звернувся до суду з позовом, не маючи до цього претензій до орендаря.
Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок: з кадастровим номером 0523787400:01:000:0298, площею 3.5369 га та 0523787400:01:000:0297, площею 3.5368 га, які розташовані на території Тополівської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки серія ЯА № 105310 від 05.05.2005 та серія ЯА № 105309 від 05.05.2005 (а.с. 14-15).
10.02.2006 між ОСОБА_1 та Товариством у с. Тополівка Гайсинського району Вінницької області укладено два договори оренди: земельної ділянки з кадастровим номером 0523787400:01:000:0297, площею 3.5368 га та 0523787400:01:000:0298, площею 3.5369 га строком на п'ять років, які 13.06.2006 зареєстровані у Теплицькому секторі ДЗК Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за номерами 040687400019 та 040687400020 (а.с.8-9, 11-13).
27.10.2010 позивачем та Товариством підписані зміни до договорів оренди землі від 10.02.2006, які зареєстровані у Теплицькому секторі ДЗК Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 30.12.2010 за номерами 040687400020 та 040687400019, у яких зазначено, що у п. 8 договорів оренди землі слова «договір укладено на п'ять років» замінити на слова «договір укладено на п'ятнадцять років», а також внесено зміни до п. 9 щодо розміру орендної плати (а.с. 16-17).
У січні 2023 року позивач отримав витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, з яких йому стало відомо, що 10.01.2018 між ним та Товариством укладено договори оренди належних йому земельних ділянок строком на п'ятнадцять років. Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за індексними номерами 39413758 та 39414411 від 30.01.2018, Вінницька обласна філія КП «Центр державної реєстрації» Вінницька область (а.с. 21-22).
Позивач стверджує, що договори оренди земельних ділянок з СТОВ « Обрій» від 10 січня 2018 року не укладав та не підписував, інших осіб на такі дії не уповноважував, що свідчить про відсутність його волевиявлення та наміру на їх укладення.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідачем СТОВ «Обрій» зазначено, що договори оренди земельних ділянок від 10 січня 2018 року ОСОБА_1 підписував особисто, жодних зауважень щодо їх умов не висловлював, а у подальшому отримував орендну плату, що свідчить про укладення оспорюваних договорів. Оригінали спірних договорів були знищені у пожежі, яка сталася 27 січня 2022 року, що підтверджено, зокрема довідкою Гайсинського районного управління ДСНС у Вінницькій області, а тому надати їх для проведення судової почеркознавчої експертизи неможливо.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а в окремих випадках електронній формі разом з оригіналом документів, необхідних для реєстраційних дій.
Тобто, вказаною вище нормою закону передбачено подання для державної реєстрації права оренди державному реєстратору оригіналу договору оренди, який перевіряється державним реєстратором, що може свідчити про існування між позивачем та СТОВ «Обрій» орендних правовідносин.
Згідно з статтею 202 ЦК України - встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до статті 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За змістом статті 207 ЦК України - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних),у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України - передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень частини першої статті 640 ЦК України - слідує, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»).
Статтями 125 і 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (в редакції спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Із положень ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» слідує, що державній реєстрації прав підлягає право оренди земельної ділянки.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що правочином є вольова дія учасників цивільних відносин, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Указані цивільно-правові результати мають бути досягнуті внаслідок правомірних дій суб'єктів цивільного права.
У двосторонньому правочині волевиявлення сторін повинно бути взаємним (зустрічним) і спрямованим на досягнення спільної мети. Такі правочини називаються договорами.
Цивільне законодавство встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину, зокрема зміст правочину має бути зафіксований у документі, підписаному сторонами. Отже, підпис є невід'ємним елементом (реквізитом) письмової форми договору, наявність підпису підтверджує наміри та волевиявлення сторін, а також забезпечує їх ідентифікацію.
Договір є укладеним, якщо сторони з дотриманням установленої законом форми досягли згоди (домовленості) щодо всіх істотних умов договору.
Право оренди це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування майном. Відносини, пов'язані з орендою землі, здійснюються на договірних засадах.
За своєю правовою природою договір оренди землі є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої орендодавець зобов'язується передати орендареві земельну ділянку у строкове володіння та користування, а орендар, у свою чергу, зобов'язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням для особистої мети та вносити орендодавцеві плату за землю (орендну плату).
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
За загальним правилом договір оренди землі є укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов, а саме з моменту підписання ними договору. Разом із тим, якщо інше не передбачено умовами договору, цей договір набирає чинності з часу державної реєстрації права оренди земельної ділянки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц сформульовано правовий висновок про те, що підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Якщо сторони не досягли згоди з істотних умов договору оренди землі, то такий договір є неукладеним, тобто такий, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
За наявності оспорюваних підписів у договорах оренди встановлення їх автентичності відбувається шляхом проведення почеркознавчої експертизи.
На підтвердження заявлених позовних вимог про те, що позивач не підписував із відповідачем договір оренди, представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом - Ляховською О.Т., разом із позовною заявою подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке задоволено судом.
Відповідно до листа Вінницького відділення Київського НДІСС ухвалу суду про призначення судової почеркознавчої експертизи залишено без виконання, у зв'язку із відсутністю оригіналів документів, що виключає її проведення.
У постанові Верховного суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2014 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), зазначено, що встановлення факту не підписання договору оренди земельної ділянки не повинно ґрунтуватися на припущеннях. А установлення факту не підписання договору, як правило, можливе за допомогою відповідної судово-почеркознавчої експертизи.
При цьому, суд зазначає, що водночас у постанові від 26 жовтня 2022 року (справа №227/3760/19-ц) Велика Палата Верховного Суду вказала, що за змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про не укладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.
Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від16червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 і Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 дійшли висновку про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.
Водночас, як встановлено судом ОСОБА_1 отримував від СТОВ «Обрій» у 2023 році орендну плату за користування земельними ділянками 0523787400:01:000:0297, площею 3.5368 га, та 0523787400:01:000:0298, площею 3.5369, що підтверджено наданими відповідачем видатковим касовим ордером та квитанцією «Укрпошти» (а.с.96-97).
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
У постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 567/1437/19 (провадження № 61-18670св21) Верховний Суд погодився з судами попередніх інстанцій у цій справі про відмову у задоволенні позову про визнання договорів оренди землі недійсними, у тому числі, з тих підстав, що орендар користувався спірними земельними ділянками і виконував свої зобов'язання за договором в частині сплати орендної плати.
Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 25.09.2024 у справі №179/935/22, де зазначив, що визнання орендодавцем обставин отримання орендної плати відповідно до умов договору може підтверджувати обізнаність його про наявність договору оренди землі.
Отже, отримуючи орендну плату після укладення договір оренди землі від 10.01.2018 позивач фактично додатково висловив волевиявлення на продовження договірних відносин сторін вже між ним та СТОВ «Обрій».
Положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК).
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК).
Отже обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Позивач не надав суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження та обгрунтування своїх позовних вимог, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки ( кадастровий номер - 0523787400:01:000:0297, площею 3.5368 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та перебуває в оренді СТОВ « Обрій», що знаходиться на території Тополівської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 39414411 від 30.01. 2018 року та про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки ( кадастровий номер - 0523787400:01:000:0298, площею 3.5369 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та перебуває в оренді СТОВ « Обрій», що знаходиться на території Тополівської сільської ради Гайсинського ( Теплицького) району Вінницької області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 39413758 від 30.01. 2018 року, не підлягають до задоволення, оскільки вказане право оренди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі чинних договорів, зокрема, дійсність та правомірність вказаних договорів презюмується та позивачем не доведено, які саме права орендодавця порушені та можуть бути ефективно відновлені визнанням відсутнім права оренди земельної ділянки в СТОВ « Обрій».
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, не підлягають розподілу.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 259, 265, 273, 280-284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» про визнання відсутнім права оренди земельних ділянок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя