Справа № 144/1619/25
Провадження № 2/144/645/25
"17" грудня 2025 р. с-ще Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Бондарук О.П.,
з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Теплик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Теплицької селищної ради про визнання права власності на квартири в порядку спадкування за заповітом,
17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно - частину квартири, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вінниця померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої залишилось спадкове майно. ОСОБА_2 26.06.2009 року заповіла все своє майно позивачу. За життя ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме квартири в АДРЕСА_2 , де він був зареєстрований разом із дружиною ОСОБА_4 , яка фактично прийняла спадщину після його смерті. ОСОБА_4 належним чином не оформила своє право приватної власності на квартири, розташовану по АДРЕСА_1 . Спадкоємцем за заповітом на вказане майно є позивач. У зв'язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину, позивач звернулася до нотаріуса та подала документи на оформлення спадщини. Однак нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадкоємцем не представлено правовстановлюючих документів на спадкове майно, та в разі відсутності вказаних документів позивачу було рекомендовано звернутись до суду.
Ухвалою судді Теплицького районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
У підготовче судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином, подали до суду письмові заяви, у яких просять проводити судове засідання у їх відсутності. У поданій до суду заяві позивач вказала про підтримання позовних вимог, просила задовольнити їх в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Відповідач - представник Теплицької селищної ради у заяві зазначив, що проти задоволення позовних вимог не заперечує, просить розглянути справу за його відсутності.
Згідно з вимогами ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому ст. 206 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23 травня 2023 року (а.с. 18).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з частки квартири по АДРЕСА_1 , на яку відсутні правовстановлюючі документи.
ОСОБА_2 вчинила заповіт на корись дочки ОСОБА_1 , у якому заповіла останній усе належне їй майно в с. Удич Гайсинського району Вінницької області (а.с. 11).
ОСОБА_1 своєчасно звернулася до нотаріуса Теплицької державної нотаріальної контори Лужанської Т.В. за прийняттям спадщини, спадкова справа №211/2022.
Після виготовлення технічної документації на квартиру АДРЕСА_3 позивач звернулася до нотаріуса Теплицької державної нотаріальної контори Лужанської Т.В. з проханням видати свідоцтво про право на спадщину на належну ОСОБА_2 квартиру. Однак постановою нотаріуса за № 259/02-14 від 30.09.2025 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_3 , що залишилось після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки документи, що підтверджують право власності на вказане спадкове майно, відсутні та рекомендовано звернутись до суду (а.с. 20).
Як вбачається з довідки, виданої Теплицькою селищною радою Гайсинського району Вінницької області за № 348 від 08.09.2025 року, згідно погосподарської книги Удицького старостинського округу № 9, станом на 01.01.1991 року ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 (а.с. 21).
З довідки, виданої Теплицькою селищною радою Гайсинського району Вінницької області за № 349 від 08.09.2025 року, вбачається, що згідно погосподарської книги Удицького старостинського округу № 9, ОСОБА_3 з 1988 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований та проживав разом із дружиною ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 (а.с. 20).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 11.10.1994 року, квартира АДРЕСА_4 , приміщення спільного заселення АДРЕСА_5 належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_3 та членам його сім'ї ОСОБА_5 (а.с. 15).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 19 грудня 2023 року (а.с. 17).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з частки квартири по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_2 про право власності на майно (а.с. 15-16).
На час смерті ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом із дружиною ОСОБА_2 , яка фактично прийняла спадщину.
Згідно відповіді завідувача Теплицької ДНК Лужанської Т.В. №331/01-16 від 25.11.2025 року спадкова справа до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилася.
Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. У той же час через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Саме з вказаних підстав позивач змушений звернутися до суду з цією позовною заявою.
Положеннями ст. ст. 1216-1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. В разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також в разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 5 ст. 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. У той же час через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлена можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Саме з вказаних підстав позивачка змушена звернутися до суду з цією позовною заявою.
Найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».)
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до приписів ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст. 382 ч. 2, ст. 392 ЦК України).
Згідно з технічним паспортом від 27.02.2024 року, відповідно до якого замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1 , спадкове майно, складається з квартири АДРЕСА_3 (а.с. 23-26).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Згідно вимог ч. 1ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
У відповідності до положень ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
З матеріалів справи вбачається, що мати позивачки, ОСОБА_2 , постійно проживала разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, та вважається такою, що прийняла її, оскільки не заявляла про відмову від неї, хоча і не звернулась для отримання Свідоцтва про право на спадщину.
ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, вчиненим ОСОБА_2 26.06.2009 року (а.с. 11).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Крім того, слід зазначити, що посилання позивача на положення законодавства щодо спадкової трансмісії є безпідставними і необгрунтованими, оскільки така у даному випадку не має місця, а тому не бере їх до уваги з огляду на таке.
Відповідно до статті 1276 Цивільного кодексу України, спадкова трансмісія має місце у разі, коли спадкоємець помирає після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти, і право на прийняття спадщини переходить до його спадкоємців.
Як встановлено судом, після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 його дружина, ОСОБА_2 , фактично прийняла спадщину, що підтверджується проживанням разом зі спадкодавцем у спірній квартирі та подальшим володінням і користуванням спадковим майном.
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого строку не заявив про відмову від неї.
Таким чином, ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, а частка квартири увійшла до складу її майна, незалежно від того, що право власності не було оформлене належним чином за життя.
За таких обставин після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкуванню підлягало її майно, у тому числі й зазначена частка квартири, а не право на прийняття спадщини після іншої особи.
Отже, правові підстави для застосування інституту спадкової трансмісії відсутні, оскільки спадкодавець за життя реалізувала своє право на прийняття спадщини, у зв'язку з чим посилання позивача на статтю 1276 ЦК України є безпідставними та такими, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі і досліджені в підготовчому засіданні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивач дійсно є спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняла своєчасно, а визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому необхідно визнати за нею право власності на зазначене спадкове майно, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст.10,12,13,43,49, 200,259,263-265,268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Теплицької селищної ради про визнання права власності на квартири в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , як спадкоємцем за заповітом, право власності на спадкове майно - частину квартири, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що залишилося після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач Теплицька селищна рада Гайсинського району Вінницької області, адреса: вул. Незалежності, 34 с-ще Теплик Гайсинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326193.
Повний текст рішення виготовлено 17.12.2025 року.
Суддя