18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 225/1936/22
провадження № 61-15587ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини,
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини.
Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 07 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 13 грудня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, як дружини, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 13 грудня 2022 року і до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 26 листопада 2024 року в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Рябухи А. В. про перегляд заочного рішення Дзержинського міського суду Донецької області у цивільній справі № 225/1936/22 відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діяв адвокат Копичко І. А., задоволено частково.
Заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 07 лютого 2023 року змінено, зменшено розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на утримання позивачки ОСОБА_1 з 1/4 до 1/6 частини усіх видів доходів щомісячно.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
10 грудня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року та залишити в силі заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 07 лютого 2023 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Застосування передбаченого законодавством вартісного порогу для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду справ відповідного рівня значущості.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, справ необхідного рівня значущості.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року визнано доречним вживати заходів щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання в двох інших судах.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, сприяти суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Українитакож має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексумістить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції з перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.
Предметом касаційного оскарження є судове рішення ухвалене у справі про стягнення аліментів.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, відноситься до категорії малозначних в силу вимог процесуального закону, які відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
Касаційна скарга не містить прямих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Колегія суддів враховує мотиви судового рішення і доводи касаційної скарги, які значною мірою стосуються оцінки доказів у справі, та вважає, що незгода позивача з ухваленими судом апеляційної інстанції судовим рішенням, визначенням розміру аліментів, виходячи з встановлених у ці справі обставин, не свідчить про те, що така справа має виняткове значення для учасника справи або має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
З огляду на предмет позову, доводи касаційної скарги, складність справи Верховним Судом не встановлено обставин, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 11 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович