17 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/5125/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Васильєва О. Ю.
від 06.02.2025 та
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Парусніков Ю. Б. - головуючий, Верхогляд Т. А., Іванов О. Г.
від 04.12.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілбуд"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 129 114,65 грн,
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілбуд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 129 114,65 грн, у тому числі ПДВ 20% - 21 519,11 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору ПР/П-22549/НЮ від 21.12.2022 в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт з ремонту асфальтобетонного покриття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі № 904/5125/24 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілбуд" 129 114,65 грн основного боргу та 3 028,00 грн судового збору.
Постановою від 04.12.2025 Центральний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі № 904/5125/24.
05 грудня 2025 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2025 у справі № 904/5125/24.
Перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Ціна позову у даній справі становить 129 114,65 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн). Таким чином справа № 904/5125/24 є малозначною.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Отже Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
В своїй касаційній скарзі Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" зазначає, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки рішення у справі № 904/5125/24 йде в розріз зі сталою позицією Верховного Суду щодо можливості замовником заперечувати обсяг та вартість виконаної роботи після підписання акту приймання-передачі робіт. Скаржник зауважує, що це не єдина така справа, адже судами першої та апеляційної інстанцій по факту сформована власна альтернативна судова практика у подібних спорах, що, зокрема, підтверджується рішеннями у справах № 904/5123/24, № 904/5124/24, № 904/5126/24, № 904/5127/24 та № 904/5128/24. Наведене, на думку Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", свідчить, що спір у справі № 904/5125/24 стосується широкої маси спорів та має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Розглянувши викладені Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" доводи щодо наявності випадку, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку, що твердження скаржника, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування.
При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі № 905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Також в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів:
- кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності;
- якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
Крім того, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосуються питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
Поряд із цим, касаційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" не містить належних доводів, які б свідчили про те, що справа № 904/5125/24 містить виключну правову проблему та/або стосується питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; не містить докази кількісного та якісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та належні обґрунтування, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; в касаційній скарзі відсутнє посилання на наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у подібних правовідносинах.
Крім того, у справах, на які посилається Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", позиція суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції (у справах, в яких рішення переглядалося в апеляційному порядку), є послідовною, а саме:
- у справі № 904/5123/24: рішенням від 06.02.2025 Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілбуд" про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 130 492,64 грн заборгованості за неналежне виконання умов договору ПР/П-22550/НЮ від 21.12.2022 в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи з ремонту асфальтобетонного покриття;
- у справі № 904/5124/24 рішенням від 25.11.2025 Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілбуд" про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 359 779,01 грн заборгованості за неналежне виконання умов договору ПР/П-22524/НЮ від 15.12.2022 в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи з ремонту асфальтобетонного покриття;
- у справі № 904/5126/24 рішенням від 24.01.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2025, Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілбуд" про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 190 385,18 грн заборгованості за неналежне виконання умов договору ПР/П-22546/НЮ від 21.12.2022 в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи з ремонту асфальтобетонного покриття;
- у справі № 904/5127/24 рішенням від 19.03.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2025, Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілбуд" про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 246 819,74 заборгованості за неналежне виконання умов договору ПР/П-22547/НЮ від 21.12.2022 в частині повної та своєчасної оплати за виконані та прийняті роботи з ремонту асфальтобетонного покриття;
- у справі № 904/5128/24 рішенням від 24.01.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025, Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілбуд" про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 142 468,88 заборгованості за неналежне виконання умов договору ПР/П-22548/НЮ від 21.12.2022 в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи з ремонту асфальтобетонного покриття.
Водночас у справах № 904/5126/24 (ухвала від 04.11.2025), № 904/5128/24 (ухвала від 30.06.2025) Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження.
Інші доводи касаційної скарги, за висновком Суду, зводяться до незгоди з ухваленими судовими рішеннями, до викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" не навело обґрунтованих доводів, що справа № 904/5125/24 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а отже скаржником не дотримано умови допуску малозначної справи до касаційного оскарження, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі та відсутність підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 904/5125/24 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2025 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/5125/24 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова