вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"18" грудня 2025 р. м. Київ Справа №911/3760/25
Суддя Грабець С.Ю., розглянувши
заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ФІРМА "РУДЬ"
до ОСОБА_1
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості в сумі 3 491,73 грн,
без повідомлення заявника і боржника
12 грудня 2025 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ФІРМА "РУДЬ" (далі - заявник) до ОСОБА_1 (далі - боржник) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості в сумі 3 491,73 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Частиною 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України, у заяві повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В обґрунтування заяви стягувач послався на порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару, відповідно до умов договору поставки №1858 від 13.12.2021 року, на підтвердження чого надав копії видаткової накладної №145143 від 25.07.2024 року, на суму 3 131,82 грн, та акту звірки взаєморозрахунків за період з червня 2024 року до березня 2025 року від 31.03.2025 року (далі - акт звірки взаєморозрахунків).
26 лютого 2025 року заявник направив боржнику претензію про стягнення заборгованості за поставлений товар, що підтверджується описом вкладення в цінний лист №0317900120978 від 26.02.2025 року.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, повинен в тому числі подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що акт звірки взаєморозрахунків підписаний лише заявником, а видаткова накладна №145143 від 25.07.2024 року підписана представником заявника та ОСОБА_2 .
Так, заявником при зверненні до суду не дотримані вимоги, встановлені п. 5 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Відтак, заява товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ФІРМА "РУДЬ" до ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення боргу в сумі 3 491,73 грн задоволенню судом не підлягає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 147, ч. 1 ст. 148, п. 5 ч. 2, ст. 150, п. 1 ч. 1 ст. 152, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. відмовити заявнику у видачі судового наказу;
2. роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків;
3. направити ухвалу товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ФІРМА "РУДЬ".
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала підписана 18.12.2025 року.
Суддя С. Грабець