ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12.12.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1233/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., за участі секретаря судового засідання Феденько Н.М., учасника справи: від позивача в порядку самопредставництва - Мадай Н.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 909/1233/25 за позовом Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" про стягнення 1 492 502,09 грн.
Суть спору.
Міське комунальне підприємство "Чернівцітеплокомуненерго" (у цьому рішенні також: МКП “Чернівцітеплоенерго», позивач або Замовник) через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" (у цьому рішенні також: ТОВ “ПБС», відповідач або Виконавець) про стягнення 1 492 502,09 грн (з яких: 886 238,34 грн - пеня, 606 263,75 грн - штраф), нарахованих за порушення строків надання послуг поточного ремонту з відновлення дорожнього покриття після проведення земельних та ремонтних робіт на теплових мережах м. Чернівці.
Стислий виклад позиції позивача.
Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення умов укладеного з ним договору та заявок позивача не здійснив відновлення дорожнього покриття по чотирнадцяти адресах.
За таке порушення виконання зобов'язань договором передбачено стягнення пені та штрафу, сума яких і становить предмет позову.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів сплати штрафних санкцій не надав.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2025 для розгляду справи № 909/1233/25 визначено суддю Горпинюка І.Є.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/1233/25; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 14.11.2025 о 10:00 год; встановив сторонам строки на подання суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.
Ухвалою від 21.10.2025 суд задовольнив заяву Мадай Н.О. (діє від позивача в порядку самопредставництва) про її участь в судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції.
В підготовчому засіданні 14.11.2025 в режимі відеоконференції взяла участь Мадай Н.О. (самопредставництво позивача).
Відповідач своєї участі в підготовчому засіданні 14.11.2025 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце його проведення ухвалою про відкриття провадження у справі від 17.10.2025, копія котрої була доставлена до електронного кабінету відповідача 17.10.2025 о 14:04 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 17.10.2025.
Виходячи з відсутності визначених законом підстав для відкладення чи оголошення перерви в підготовчому засіданні, суд провів підготовче засідання 14.11.2025 у відсутності відповідача.
Враховуючи вчинення всіх передбачених статтею 182 ГПК України дій та вирішення передбачених статтею 177 ГПК України завдань підготовчого провадження, за наслідками підготовчого засідання 14.11.2025, суд постановив ухвалу, занесену до протоколу судового засідання в режимі конференції № 5453525 від 14.11.2025, якою закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 03.12.2025.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті 03.12.2025 в режимі відеоконференції взяла участь Мадай Н.О. (самопредставництво позивача).
Відповідач своєї участі в судовому засіданні з розгляду справи по суті 03.12.2025 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ухвалою повідомленням про судове засідання від 14.11.2025, копія котрої була доставлена до електронного кабінету відповідача 14.11.2025 о 15:22 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 17.11.2025.
Виходячи з відсутності визначених законом підстав для відкладення чи оголошення перерви в розгляді справи по суті, суд розпочав розгляд справи 03.12.2025 у відсутності відповідача.
В судовому засіданні 03.12.2025 суд заслухав вступне слово позивача, його відповіді на питання суду, дослідив частину письмових доказів. Враховуючи клопотання позивача про оголошення перерви для додаткової перевірки правильності доданого до позовної заяви розрахунку пені та штрафу, та підготовки для надання відповідей на питання суду, в розгляді справи оголошено перерву до 12.12.2025, 14:15 год.
Після перерви, в судовому засіданні з розгляду справи по суті 12.12.2025 в режимі відеоконференції взяла участь Мадай Н.О. (самопредставництво позивача).
Відповідач своєї участі в судовому засіданні з розгляду справи по суті після перерви 12.12.2025 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце продовження розгляду справи ухвалою повідомленням про судове засідання від 03.12.2025, копія котрої була доставлена до електронного кабінету відповідача 03.12.2025 о 17:32 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 04.12.2025.
Виходячи з відсутності визначених законом підстав для відкладення чи оголошення перерви в розгляді справи по суті, суд завершив розгляд справи 12.12.2025 у відсутності відповідача.
В судовому засіданні 12.12.2025 суд завершив дослідження письмових доказів, заслухав виступ позивача в судових дебатах, після чого оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення. В судовому засіданні 12.12.2025 суд проголосив скорочене рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Предметом доказування у справі є обставини дотримання відповідачем встановлених договором строків виконання поточного ремонту з відновлення дорожнього покриття за заявками позивача, правильність нарахування пені та штрафу за порушення таких зобов'язань.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши сторону позивача, який забезпечив свою участь в судовому засіданні, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, з дотриманням принципів господарського судочинства, а також виходячи з критеріїв оцінки доказів, наданих суду учасниками справи, з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, суд встановив таке.
За результатами проведення публічної закупівлі за № UA-2025-02-24-013885-а, 08.04.2025 між Міським комунальним підприємством “Чернівцітеплокомуненерго» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПБС» (Виконавець) укладено Договір № 129.
Відповідно до п. 1.1 Договору № 129, Виконавець, в межах договірної ціни, приймає на себе обов'язки по наданню послуг з поточного ремонту з відновлення дорожнього покриття після проведення земельних та ремонтних робіт на теплових мережах у м. Чернівці (ДК 021:2015 код 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 1.2 Договору № 129 кількість наданих послуг має відповідати кошторису. Кількість наданих послуг (їх види) при потребі можуть змінюватись в межах договірної ціни.
У відповідності до п. 1.3. Договору № 129 обсяги послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків або потреб Замовника.
За змістом п. 3.1 Договору № 129, договірна ціна послуг визначається на підставі кошторису та становить 3 975 498,94 грн з ПДВ.
У п. 5.1 Договору № 129 сторони погодили, що початок надання послуг - протягом трьох робочих днів з моменту отримання заявки від Замовника на електронну пошту Виконавця із зазначенням адреси (адрес).
Місце надання послуг - по заявці Замовника (п. 5.2 Договору № 129).
Строк надання послуг - протягом 14 календарних днів з моменту початку надання послуг (п. 5.3 Договору № 129).
У відповідності до п. 5.4 Договору № 129, датою завершення надання послуг вважається дата їх прийняття Замовником. Передання послуг виконавцем і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
У п. 6.2.1 Договору № 129 передбачено право Замовника відмовитися від Договору в односторонньому порядку та вимагати відшкодування збитків, якщо Виконавець своєчасно не розпочав надання послуг або надає їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений Договором, стає неможливим, а також у разі невиконання та/або неналежного виконання Виконавцем взятих на себе зобов'язань за умовами цього Договору. У цьому випадку Договір вважається розірваним через 5 (п'ять) календарних днів з дня направлення Замовником Виконавцю письмового повідомлення про односторонню відмову від цього Договору рекомендованим листом з повідомленням про вручення або електронною поштою із вкладеним файлом формату PDF, що містить скан-копію повідомлення про односторонню відмову від Договору.
Також п. 6.2.2. Договору № 129 передбачено право Замовника відмовитися від договору в будь-який час до закінчення надання послуг, оплативши Виконавцю виконану частину послуг.
За п. 6.3.1 Договору № 129 Виконавець зобов'язаний надавати послуги в межах договірної ціни вчасно і якісно, у відповідності з Технічними правилами ремонту і утримання міських вулиць та доріг населених пунктів.
Як передбачено п. 7.1 Договору № 129, відповідальність сторін настає у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань по цьому Договору, що є підставою для стягнення з винної сторони штрафних санкцій.
У відповідності до п. 7.2 Договору № 129, за порушення Виконавцем строків виконання зобов'язання, Замовник має право стягнути з Виконавця пеню у розмірі 1 відсотка вартості всіх послуг за цим Договором, за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів Замовник має право стягнути з Виконавця штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків вказаної вартості.
У п. 11.1 Договору № 129 передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2025 року та до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Додатками до Договору № 129 є кошторис (Додаток 1) і Договірна ціна (Додаток 2).
Хоча у договорі сторони вживають формулювання “надання послуг з поточного ремонту», однак умови договору не передбачається надання Замовником в користь Виконавця послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.
Термін “послуги» у договорі вживається не в значенні глави 63 ЦК України, а в розумінні п. 21 статті 1 Закону України “Про публічні закупівлі», яким до послуг віднесено також і поточний ремонт.
Відповідно, віднесення поточного ремонту до послуг а не до робіт в Законі України “Про публічні закупівлі», має значення для порядку проведення процедури відповідної публічної закупівлі та укладення за її наслідками відповідного договору, однак не змінює того, що договір, за яким у сторін виникають зустрічні зобов'язання з виконання поточного ремонту та їх оплати, в розумінні ЦК України, є договором підряду, а не договором про надання послуг.
Тому, враховуючи предмет, зміст прав та обов'язків сторін, Договір № 129 є договором підряду, оскільки передбачає виконання робіт з відновлення дорожнього покриття та передачу результатів таких робіт Замовнику.
Для виконання Договору № 129 МКП “Чернівцітеплокомуненерго» подало ТОВ “ПБС» чотири заявки:
а) заявка від 25.04.2025 № 20 про надання послуг по відновленню асфальтного покриття після проведення ремонтних робіт на мережах підприємства за наступними адресами: 1) вул. Руська, 223 - 12 м2 (міжбудинковий проїзд); 2) вул. Руська, 233 - 16 м2 (міжбудинковий проїзд); 3) проспект Незалежності, 90 - 40 м2 (міжбудинковий проїзд); 4) вул. Авангардна, 49 - 35м2 (4 бордюра); 5) вул. П. Кільцева, 9 - 30 м2 (тротуар, міжбудинковий проїзд); 6) вул. Дібровецька, 5А (територія школи) - 70 м2; 7) вул Скальда, 26В (територія школи) - 40 м2; 8) вул. П. Кільцева, 25б - 30 м2 (тротуар, міжбудинковий проїзд);
б) заявка від 25.07.2025 № 50 про надання послуг по відновленню асфальтного покриття після проведення ремонтних робіт на мережах підприємства за наступними адресами: 1) П. Кільцева, 21 - 40 м2 (дороги, бордюри, кінцева зупинка ТР № 3а, 6а); 2) П. Кільцева, 9 - 30 м2 (тротуар, міжбудинковий проїзд); 3) П. Кільцева, 25б - 28 м2 (тротуар); 4) Г. Майдану, 109 - 35 м2 (пішохідна доріжка); 5) Пр. Миру, 14 - 38 м2 (територія дитячого садочку, бордюри);
в) заявка від 09.09.2025 № 62 про надання послуг по відновленню асфальтного покриття після проведення ремонтних робіт на мережах підприємства за наступними адресами: 1) П. Кільцева, 21 - 40 м2 (дороги, бордюри, кінцева зупинка ТР № 3а, 6а); 2) П. Кільцева, 9 - 30 м2 (тротуар, міжбудинковий проїзд); 3) П. Кільцева, 25б - 28 м2 (тротуар); 4) Г. Майдану, 109 - 35 м2 (пішохідна доріжка); 5) Пр. Миру, 14 - 38 м2 (територія дитячого садочку, бордюри); 6) Пр. Незалежності, 90 - 40 м2 (міжбудинковий проїзд); 7) П.Кільцева, 25 - 20 м2 (тротуар); 8) вул. Руська, 233 - 60 м2 (дворова територія); 9) вул. Авангардна, 45 - 83 м2 (тротуар); 10) вул. Авангардна, 43-47 - 30 м2 (міжбудинковий проїзд);
г) заявка від 15.09.2025 № 65 про надання послуг по відновленню асфальтного покриття після проведення ремонтних робіт на мережах підприємства за адресою: Г. Майдану, 83А - 120 м2 (міжбудинковий проїзд).
Зазначені заявки позивач направляв відповідачу на електронну пошту останнього pbs.office@ukr.net, яка вказана в реквізитах відповідача у Договорі № 129, що відповідає умовам п. 5.1 Договору № 129.
Враховуючи положення п. 5.1 та 5.3 Договору № 129, роботи за договором мали бути завершені:
- замовлені за заявкою від 25.04.2025 № 20 - до 14.05.2025;
- замовлені за заявкою від 25.07.2025 № 50 - до 13.08.2025;
- замовлені за заявкою від 09.09.2025 № 62 - до 26.09.2025;
- замовлені за заявкою від 15.09.2025 № 65 - до 02.10.2025.
Відповідач суду доказів виконання робіт за договором відповідно до заявок позивача не надав.
Відповідно до вимог п. 3 частини четвертої статті 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.
Положеннями статей 13, 73, 76-80 ГПК України закріплено обов'язок доказування кожною стороною обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Цей обов'язок слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/1
Положеннями статті 79 ГПК України на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У контексті цього, суд вважає, що відсутність певних обставин (правових підстав) можна спростувати лише доведенням наявності цих обставин (правових підстав). За вимогами про стягнення штрафних санкцій за невиконання робіт суд повинен перевірити: наявність договірних відносин за договором підряду; виникнення у підрядника обов'язку виконання робіт; виконання підрядником передбачених договором робіт. Таким чином, з одного боку, позивач повинен довести укладення договору підряду та виникнення у відповідача обов'язку виконати роботи, а відповідач - або спростувати якусь з цих обставин, або довести факт повного виконання ним робіт за договором. За наявності встановленого факту виникнення відносин за договором підряду та обов'язків підрядника виконати роботи, то факт виконання робіт за договором підряду має бути доведено відповідачем через подання ним належних та допустимих доказів.
Враховуючи обставини укладення Договору № 129, подання позивачем відповідачу у встановленому договором порядку заявок: від 25.04.2025 № 20, від 25.07.2025 № 50, від 09.09.2025 № 62, від 15.09.2025 № 65, неподання відповідачем відзиву та жодних доказів виконання робіт за цими заявками, суд вважає доведеним, що відповідач не виконав своїх обов'язків з виконання робіт за Договором № 129 відповідно до поданих позивачем заявок.
27.08.2025 позивач направив відповідачу претензію № 1410/09-05 від 26.08.2025, у якій зазначав, що станом на 26.08.2025 по заявках МКП “Чернівцітеплокомуненерго» не здійснені послуги з відновлення дорожнього покриття по 11 адресах, чим порушені умови Договору № 129. У зв'язку з цим вимагав до 05.09.2025 виконати відновлення дорожнього покриття після проведення земельних та ремонтних робіт на теплових мережах у м. Чернівці відповідно до заявок № 20 від 25.04.25 та № 50 від 25.07.25.
Відповідь на претензію не надавалась.
Листом № 1589/09-05 від 29.09.2025 МКП “Чернівцітеплокомуненерго» з покликанням на п. 6.2.1 договору, повідомило ТОВ “ПБС» про відмову від Договору № 129 від 08.04.2025 та розірвання даного договору з 06.10.2025. У листі позивач також вказував, що станом на 29.09.2025 по заявках МКП “Чернівцітеплокомуненерго» не здійснило послуг з відновлення дорожнього покриття по 14 адресах , чим порушило умови Договору.
Лист № 1589/09-05 від 29.09.2025 позивач направив відповідачу 29.09.2025 поштовим зв'язком, а також на електронну пошту відповідача pbs.office@ukr.net, яка вказана в реквізитах відповідача у Договорі № 129.
При встановленні обставин справи, суд, керуючись положеннями ст. 13, 74, 80 ГПК України, виходив з тих доказів, що подавались сторонами.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 статті 74 ГПК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановив суд, укладений між сторонами Договір № 129 за своїм змістом та правовою природою, є договором підряду.
Судом встановлено, що Договір № 129 від 08 квітня 2025 року укладений у письмовій формі, підписаний і скріплений печатками сторін, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.
Зазначений вище договір укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Частиною 1 ст. 837 ЦК України, передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У відповідності до статті 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За встановлених судом обставин, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не виконав передбачених Договором № 129 робіт з поточного ремонту з відновлення дорожнього покриття після проведення земельних та ремонтних робіт на теплових мережах у м. Чернівці за заявками позивача на 14 адресах:
1) вул. Руська, 233 - 16м2 (міжбудинковий проїзд) - за заявкою № 20 від 25.04.2025;
2) пр. Незалежності, 90 - 40 м2 (міжбудинковий проїзд) - за заявкою № 20 від 25.04.2025, і повторно за заявкою № 62 від 09.09.2025;
3) вул. Південно-Кільцева, 9 - 30 м2 (тротуар, міжбудинковий проїзд) - за заявкою № 20 від 25.04.2025, і повторно за заявками № 50 від 25.07.2025 та № 62 від 09.09.2025;
4) вул.Дібровецька, 5А - 70 м2 (територія школи) - за заявкою №20 від 25.04.2025;
5) вул. Скальда, 26В - 40 м2 (територія школи) - за заявкою №20 від 25.04.2025;
6) вул. Південно-Кільцева, 25б - 28 м2 (тротуар) - за заявкою № 20 від 25.04.2025 і повторно за заявками № 50 від 25.07.2025 та № 62 від 09.09.2025;
7) вул. Південно-Кільцева, 21- 40 м2 (дорога, бордюри, кінцева зупинка ТР № 3а,6а) - за заявкою № 50 від 25.07.2025 і повторно за заявкою № 62 від 09.09.2025;
8) вул. Героїв Майдану, 109 - 35 м2 (пішохідна доріжка) - за заявкою № 50 від 25.07.2025 і повторно за заявкою № 62 від 09.09.2025;
9) Пр. Миру, 14 - 38 м2 (територія дитячого садочку, бордюри) - за заявкою № 50 від 25.07.2025 і повторно за заявкою № 62 від 09.09.2025;
10) вул. П. Кільцева, 25 - 20 м2 (тротуар) - за заявкою № 62 від 09.09.2025;
11) вул. Руська, 233 - 60 м2 (дворова територія) - за заявкою № 62 від 09.09.2025;
12) вул.Авангардна, 45 - 83 м2 (тротуар) - за заявкою № 62 від 09.09.2025;
13) вул.Авангардна, 43-47 - 30 м2 (міжбудинковий проїзд) - за заявкою № 62 від 09.09.2025;
14) вул. Героїв Майдану, 83А -120 м2 (міжбудинковий проїзд) - за заявкою № 65 від 15.09.2025.
За порушення виконавцем строків виконання зобов'язань за Договором № 129 замовник просить стягнути з виконавця передбачені п. 7.2 договору пеню у розмірі 1 відсотка за кожний день прострочення та штраф у розмірі 50% вказаної вартості.
Приписами статей 549, 551, 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Зазначені норми ЦК України передбачають заходи відповідальності, які застосовуються до суб'єктів господарювання у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 квітня 2019 року у справі № 904/3565/18, тлумачення положень ч. 3 ст. 549 ЦК України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов'язання.
Тому встановлення у Договорі № 129 відповідальності у вигляді пені за прострочення виконавцем строків виконання робіт є правомірним, оскільки охоплюється свободою договору сторін.
Пунктом 7.2. Договору № 129 встановлено, що за порушення Виконавцем строків виконання зобов'язання Замовник має право стягнути з Виконавця пеню у розмірі 1 відсотка вартості всіх послуг за цим Договором, за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів, Замовник має право стягнути з Виконавця штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків вказаної вартості.
З огляду на те, що відповідачем не виконано робіт за договором, і таке прострочення триває: з 15.05.2025 - щодо робіт за заявкою від 25.04.2025; з 14.08.2025 - щодо робіт за заявкою від 25.07.2025 № 50; з 27.09.2025 - щодо робіт за заявкою від 09.09.2025 № 62; з 03.10.2025 - щодо робіт за заявкою від 15.09.2025 № 65, то позивач вправі вимагати стягнення з відповідача передбачених Договором № 129 пені та штрафу.
Щодо одночасного нарахування відповідачу за порушення строків виконання робіт як пені, так і штрафу, суд також керується тим, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України, чинного на час укладення договору. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, чинного на час укладення договору. Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 910/3129/20, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
При перевірці розрахунку позивача суд встановив таке.
Хоча положення п. 7.2 Договору № 129 передбачають право Замовника на стягнення з Виконавця пені за порушення строків виконання зобов'язання у розмірі 1% вартості всіх послуг (фактично - робіт) за договором та штрафу у розмірі 50% вартості всіх послуг (фактично - робіт) за договором, позивач обраховує пеню та штраф не від вартості всіх робіт за договором, а від вартості тих робіт за договором, які були замовлені позивачем шляхом подання відповідачу відповідних заявок, та не були виконані відповідачем.
Такий спосіб нарахування штрафних санкцій, виходячи саме з вартості замовлених позивачем та не виконаних відповідачем робіт, є більш сприятливим для відповідача та відповідає засадам справедливості та розумності.
Визначаючи вартість замовлених та не виконаних робіт за договором позивач за основу розрахунку враховує середню вартість робіт по відновленню асфальтобетонного покриття згідно договірної ціни на 1м2 - 1987,75 грн з ПДВ, визначеної згідно з Довідкою про вартість робіт з відновлення дорожнього покриття після проведення земляних та ремонтних робіт на теплових мережах у м. Чернівці на 1 м2 (а.с. 6).
Середню вартість робіт визначено виходячи з загального об'єму по відновленню асфальтобетонного покриття по договірній ціні (2000 м2) та договірної ціни - 3 975 498,94 грн (3 975 498,94 грн : 2000 м2 = 1987,75 грн).
Суд погоджується з таким розрахунком середньої вартості робіт, оскільки він відповідає наявному в матеріалах справи Локальному кошторису на будівельні роботи № 02-01-01, яким передбачено, зокрема: виконання робіт зі знімання асфальтобетонних покриттів доріг, ямкового ремонту асфальтобетонного покриття доріг на площі 1600 м2 (16 одиниць по 100 м2); ямковий ремонт асфальтобетонних тротуарів на площі 200 м2 (2 одиниці по 100 м2); розбирання та установлення бортових каменів бетонних і залізобетонних на площі 100 м2.
За наведеного, суд погоджується з таким, більш сприятливим для відповідача, порядком нарахування пені та штрафу, виходячи не з усієї ціни договору, а лише з вартості замовлених та невиконаних робіт, обрахованої з середньої вартості робіт по відновленню асфальтобетонного покриття.
Перевіривши розрахунок пені та штрафу, належить відзначити, що позивачем допущено наступні помилки при проведенні розрахунків:
1) у розрахунку пені:
- до пені за невиконання робіт за заявкою № 20 від 25.04.2025 необґрунтовано включено роботи по вул. П-Кільцева, 21 площею 40м2, які в зазначеній заявці не замовлялись, а замовлялись в наступній заявці - № 50 від 25.07.2025. Відповідно нарахування пені за цю частину робіт в період з 15.05.2025 по 13.08.2025 є безпідставним. Пеня в цій частині робіт має нараховуватись з 14.08.2025;
- щодо пені за невиконання робіт за заявкою від 25.07.2025 № 50 позивач нараховує пеню з 13.08.2025. В той же час, судом, враховуючи положення п. 5.1, 5.3 Договору № 129 встановлено, що останнім днем строку виконання робіт за цією заявкою було 13.08.2025, а отже прострочення настало 14.08.2025, і саме з цього дня підлягає нарахування пеня за цю частину не виконаного зобов'язання;
- у розрахунку позивач нараховує пеню також і за 06.10.2025. Однак, оскільки позивач розірвав договір з 06.10.2025, то підстав нараховувати пеню за невиконання робіт за цей день, у нього немає.
2) у розрахунку штрафу:
- позивач необґрунтовано нараховує штраф виходячи з вартості замовлених робіт за усіма його заявками, без урахування періоду прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань. В той же час, положення п. 7.2 передбачають право Замовника на стягнення штрафу, лише якщо прострочення триває понад двадцять днів.
Оскільки суд встановив, що кінцевими строками виконання робіт за заявкою від 09.09.2025 № 62 було 26.09.2025, а за заявкою від 15.09.2025 № 65 - 02.10.2025, і в той же час договір № 129 розірвано з 06.10.2025 у зв'язку з односторонньою відмовою позивача від договору, то за заявками від 09.09.2025 № 62 та від 15.09.2025 № 65 у відповідача відсутнє прострочення виконання зобов'язань понад двадцять днів, так як після 06.10.2025 відповідач уже не мав підстав виконувати роботи за договором внаслідок його розірвання з ініціативи позивача.
Відтак, штраф підлягає стягненню лише щодо робіт, не виконаних за заявками від 25.04.2025 № 20 та від 25.07.2025 № 50, щодо яких допущено прострочення виконання зобов'язань понад двадцять днів.
Усуваючи наведені помилки, суд проводить власний розрахунок пені та штрафу, не виходячи при цьому за межі визначених позивачем період розрахунку та вартість робіт.
Розрахунок суми пені:
1) за роботи, замовлені заявкою № 20 від 25.04.2025:
площа робіт - 224 м2 (судом виключено з розрахунку позивача адресу П-Кільцева, 21 площею 40м2); вартість робіт за заявкою - 445 256,00 грн (224 м2 х 1987,75 грн); кількість днів прострочення - 144 (з 15.05.2025 по 05.10.2025);
сума пені: 445 256,00 грн х 1% х 144 = 641 168,64 грн;
2) за роботи замовлені заявкою № 50 від 25.07.2025:
площа робіт - 113 м2 (судом враховано при розрахунку адресу П-Кільцева, 21 площею 40 м2, яку позивач необґрунтовано врахував в попередньому періоді); вартість робіт - 224 615,75 грн (113 м2 х 1987,75 грн); кількість днів прострочення - 53 (з 14.08.2025 по 05.10.2025);
сума пені - 224 615,75 грн х 1% х 53 = 119 046,35 грн;
3) за роботи, замовлені заявкою № 62 від 09.09.2025:
площа робіт - 193 м2; вартість робіт - 383 635,75 грн (193 м2 х 1987,75 грн); кількість днів прострочення - 9 (з 27.09.2025 по 05.10.2025);
сума пені: 383 635,75 грн х 1% х 9 = 34 527,22 грн;
4) за роботи, замовлені заявкою № 65 від 15.09.2025:
площа робіт - 120 м2; вартість робіт - 238 530,00 грн (120 м2 х 1987,75 грн); кількість днів прострочення - 2 (з 04.10.2025 по 05.10.2025);
сума пені: 238 530,00 грн х 1% х 2 = 4 770,60 грн.
Разом сума пені за розрахунком суду становить 799 512,81 грн.
Розрахована судом сума штрафу становить:
1) за роботи, замовлені заявкою № 20 від 25.04.2025: вартість робіт - 445 256,00 грн, сума штрафу (50%) = 222 628,50 грн;
2) за роботи, замовлені заявкою № 50 від 25.07.2025: вартість робіт - 224 615,75 грн, сума штрафу (50%) = 112 307,88 грн.
Разом сума штрафу за розрахунком суду становить 334 936,38 грн.
Щодо невиконання робіт, замовлених за заявками № 62 від 09.09.2025 та № 65 від 15.09.2025 підстав для нарахування штрафу немає, оскільки, як вище зазначав суд, період прострочення не перевищує 20 днів.
Отже, розрахунок позивача щодо стягнення пені в сумі 86 725,53 грн та штрафу в сумі 271 327,37 грн є необґрунтованим.
У відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасної поставки товару не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Згідно з Рішенням Конституційного суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Конституційний суд України зазначає, що захист від зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст. 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. При цьому, визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження суд у відповідному рішенні визначає конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов'язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов'язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.
Суд звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18).
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі 902/538/18).
У зв'язку з наведеним, суд враховує, що п. 7.2 Договору № 129 встановлено необґрунтовано великий розмір відповідальності Виконання за порушення строків виконання зобов'язань: пеню у розмірі 1% від вартості робіт за кожен день прострочення та штраф у розмірі 50% від вказаної вартості, якщо прострочення перевищує 20 днів.
За обставинами цієї справи вартість замовлених позивачем робіт, які відповідач не виконав, загалом становить 1 292 037,50 грн.
В той же час, загальна сума неустойки (пені та штрафу), за розрахунком суду становить 1 134 449,19 грн, тобто майже рівна вартості робіт, які мав виконати відповідач згідно поданих заявок (у відсотках становить 87,80% вартості замовлених робіт).
Належить врахувати також, що оплата за Договором № 129 мала здійснюватись протягом 365 календарних днів після підписання акту приймання виконаних послуг (п. 4.2 Договору), тобто позивач не здійснював жодної передоплати в користь відповідача, а мав оплатити виконані роботи протягом року після їх прийняття.
Договір № 129, яким передбачено вищезгадану відповідальність Виконавця, укладено за наслідками проведення процедури публічної закупівлі № UA-2025-02-24-013885-a, а отже його умови, в тому числі щодо розміру відповідальності, визначав і формулював замовник публічної закупівлі, тобто позивач. Відповідач міг лише приєднатись до запропонованих умов договору, і жодним чином не впливав на формулювання його умов, в тому числі умов про розміри пені та штрафу за порушення строків виконання зобов'язань.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів заподіяння позивачу значних збитків від порушення строків виконання робіт, докази збитків від порушення відповідачем умов договору позивач суду не подавав.
З іншої сторони, враховуючи, що предметом договору було виконання поточного ремонту з відновлення дорожнього покриття після проведення ремонтних робіт на теплових мережах позивача, тобто такий пов'язаний з діяльністю позивача, як підприємства теплопостачання, то порушення відповідачем строків виконання робіт призводило до продовження строків завершення виконання ремонтних робіт, змушувало позивача терміново шукати інші способи виконання робіт з відновлення дорожнього покриття, порушувало благоустрій у місцях проведення робіт, створювало загрозу заподіяння шкоди здоров'ю людей в цих місцях, а отже і ризик відповідальності позивача перед третіми особами за завдану шкоду, а тому покладання на відповідача, в розумних межах, відповідальності у вигляді неустойки та штрафу буде законним і справедливим.
За наведеного, суд дійшов висновку про зменшення на 50% розрахованих судом пені та штрафу, який підлягає до сплати відповідачем за порушення строків виконання робіт.
Оскільки за наведеними вище розрахунками суду, за порушення строків виконання робіт сума пені становить 799 512,81 грн, сума штрафу становить 334 936,38 грн, то з врахуванням висновку суду про зменшення на 50% пені та штрафу, до стягнення з відповідача підлягає 399 756,41 грн пені та 167 468,19 грн штрафу. В задоволенні решти вимог суд відмовляє.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 17 910,03 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 000-006489 від 14 жовтня 2025 (а.с. 32), тобто у передбаченому законом розмірі, з урахуванням коефіцієнта 0,8.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд зазначає, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Без урахування зменшення судом суми неустойки, до стягнення підлягало б 1 134 449,19 грн
Враховуючи викладене, витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 13 613,39 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без врахування зменшення судом розміру штрафу). Решту витрат зі сплати судового збору - 4 296,64 грн суд покладає на позивача.
Дата складення повного рішення: 18.12.2025.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" про стягнення 1 492 502,09 грн задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" (урочище Центр, буд. 5Г, с. Бистриця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78436; ідентифікаційний код юридичної особи: 32872788) на користь Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" (вул. Максимовича Євгена, буд. 19А, м. Чернівці, 58018; ідентифікаційний код юридичної особи: 34519280) 399 756 (триста дев'яносто дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн 41 коп. пені, 167 468 (сто шістдесят сім тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 19 коп. штрафу та 13 613 (тринадцять тисяч шістсот тринадцять) грн 39 коп. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в задоволенні позову Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" в частині стягнення 486 481,93 грн пені та 438 795,56 грн штрафу.
Витрати зі сплати судового збору в частині 4 296,64 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Горпинюк