вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" грудня 2025 р. Справа№ 910/6262/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко О.В.
без виклику сторін
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція»
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2025
у справі № 910/6262/25(суддя - Сівакова В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський бронетанковий завод»
про стягнення 142 485, 67 грн,
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція» (надалі - позивач, скаржник, ТОВ “Євро-Реконструкція») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський бронетанковий завод» (надалі - відповідач, ТОВ “Київський бронетанковий завод») 142 485,67 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 16.09.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі № 910/6262/25, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 по справі № 910/6262/25 та прийняти нове рішення, яким задовольнити поданий позивачем позов у повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський бронетанковий завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція» суму заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення у розмірі 119 863, 95 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 18 586, 95 грн, три відсотки річних у розмірі 4 034, 77 грн та сплачені судові збори при поданні позовної заяви та за подання апеляційної скарги.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що прийняте судом рішення по справі про відмову у задоволенні позову в повному обсязі з надуманих й необґрунтованих підстав (незрозумілий для суду розрахунок вартості понесених втрат теплової енергії), суперечить зробленим самим же судом висновкам під час розгляду справи про те, що саме Відповідач має компенсувати Позивачу понесені втрати теплової енергії.
Апелянт звертнув увагу суду, що наданий Позивачем до суду разом із позовною заявою розрахунок втрат теплової енергії є вірним та таким, що відповідає встановленим вимогам чинного законодавства та визначеній формулі в Додатку № 1А до Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012.
Скаржник вказує, що зроблений судом висновок про те, що поданий Позивачем розрахунок втрат теплової енергії здійснений за формулою, яка не відповідає формулі, що зазначена у додатку 1А до договору, є помилковим.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція» зазначало у розрахунках формули, вже обчислену суму вихідних даних для розрахунку, що не є свідченням того, що такий розрахунок був іншим чи невірним. При цьому, ні судом, ні відповідачем не спростовано наданий до суду позивачем розрахунок втрат теплової енергії та матеріали справи не містять доказів, які спростовують наданий Позивачем розрахунок разом із позовною заявою.
Також скаржником до матеріалів справи додано витяг з Проекту встановленого вузла комерційного обліку теплової енергії Покупця, в будинку 11, по вул. Поліській, в м. Києві із визначеним порядком розрахунку втрат теплової енергії у тепловій мережі.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі № 910/6262/25. Відкрито апеляційне Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі № 910/6262/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі № 910/6262/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
03.10.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський бронетанковий завод» надійшов відзив на апеляцйну скаргу, який обґрунтовано тим, що формула, на яку нібито посилається Позивач при здійсненні розрахунків втрат, згадується у підпункті 3.2 Порядку. У цьому підпункті зазначено, що розрахунок фактичної величини втрат теплової енергії з витоком теплоносія проводиться щомісяця на підставі фактичних даних роботи тепломережі за формулою, визначеною у відповідному підпункті. Водночас формула, долучена до позовної заяви та підписана начальником відділу обліку та збуту теплової енергії Боднар Наталією, відсутня в тексті зазначеного Порядку.
Відповідач вказує у відзиві, що позивач порушив свій законодавчо встановлений обов'язок, фактично позбавивши ТОВ «КБТЗ» можливості перевірити правомірність донарахувань. При цьому Відповідач належним чином та своєчасно сплачував вартість фактично спожитої теплової енергії, відповідно до показників комерційного обліку.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Київський бронетанковий завод» звертає увагу суду, що апелянт наводить дві різні формули розрахунку, при цьому в обох випадках отримує одну й ту саму суму нарахувань, що є математично неможливим. Водночас Апелянт не уточнює, яка саме формула була фактично застосована, та не пояснює, яким чином різні математичні рівняння, величини та взаємозв'язок між змінними могли призвести до ідентичного результату.
Відповідач зазначає, що він позбавлений можливості надати власні контррозрахунки через те, що, як уже зазначалося та підтверджується матеріалами справи, Позивач не надав запитуваних вихідних даних та первинних документів, які лягли в основу його розрахунку втрат теплової енергії.
Також у відзиві відповідач вказує, що матеріали справи містять виключно кінцеві розрахунки без підтверджуючих облікових та технічних документів.
Щодо поданого разом з апеляційною скаргою витягу з Проекту встановленого вузла комерційного обліку теплової енергії Покупця, в будинку 11, по вул. Поліській, в м. Києві із визначеним порядком розрахунку втрат теплової енергії у тепловій мережі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Скаржник не надав суду апеляційної інстанції докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, колегія суддів не приймає вказаний доказ під час апеляційного провадження та розглядає справу за наявних на час прийняття оскаржуваного рішення доказів.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Відповідно до положень Закону України “Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» № 1198-VII від 10.04.2014, з 01.07.2014 виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція» є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для споживачів встановленої зони теплопостачання Дніпровського та Дарницького районів міста Києва, зокрема до будинку за адресою: м. Київ, пров. Поліський, 11 в м. Києві, що має ліцензію НКРЕКП від 01.06.2012 № 198.
02.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція» (енергопостачальна організація, позивач) та Державним підприємством “Київський ремонтно-механічний завод» (покупець, відповідач) укладено договір (особовий рахунок № 440192) про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір).
Відповідно до умов п. 1.1 якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю за адресою: м. Київ, пров. Поліський, 11 теплову енергію у вигляді гарячої води (надалі - товар або теплоносій, теплова енергія) у період з 01.07.2012 по 30.06.2013 в кількості 394,999 Гкал, з максимально тепловим навантаженням 0.184 Гкал/год, в т.ч. на потреби опалення 0,102 Гкал/год, гарячого водопостачання 0,082 Гкал/год, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору (п. 1.2 договору).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого за період з січня по березень 2024 року у відповідача виникла заборгованість за втрати теплової енергії у розмірі 119 863,95 грн, а також за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано 18 586,95 грн інфляційних втрат та 4 034.77 грн 3 % річних.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція», колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Положеннями пункту 10.1. договору сторони погодили, що даний договір укладений на термін з 01.07.2012 до 30.06.2013. Договір вважається подовженим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін даного не повідомить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.
Доказів в підтвердження виявлення однією із сторін небажання продовжувати договірні відносини сторонами не подано, а отже договір є продовженим та наразі чинним.
Відповідно до п. 5.9 договору облік поставленої теплової енергії виконується покупцем з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця. Звіт про прийняту теплову енергію подається в енергопостачальну організацію не пізніше 27 числа звітного місяця з урахуванням вимог щодо порядку передачі енергопостачальній організації даних про величину використаної теплової енергії, встановлених Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж.
Згідно з п. 6.1 договору розрахунки з покупцем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що затверджені розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації (а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію) для енергопостачальної організації за кожну відпущену Гігакалорію (грн./1 Гкал). Тарифи можуть змінюватись у зв'язку зі змінами розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії (ціни на паливо, тощо), а також в інших випадках передбачених діючим законодавством та нормативними актами. У разі зміни тарифів на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами, з дня їх введення в дію згідно умов даного договору. Діючі на час укладення договору тарифи (без урахування ПДВ) на теплову енергію обумовлені додатком № 4 до договору.
У п. 6.2. договору сторони дійшли згоди, що у випадку зміни тарифів на теплову енергію рішеннями (розпорядженнями) органів місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію, енергопостачальна організація зобов'язана опублікувати повідомлення про зміну тарифів на теплову енергію у засобах масової інформації, або повідомити покупця про таку зміну тарифів письмово, а покупець, в свою чергу, зобов'язується оплачувати вартість теплової енергії, що ним спожита, на підставі змінених тарифів на теплову енергію, якщо енергопостачальна організація повідомила про їх зміну у вказаний вище спосіб. В зазначеному випадку змінені (нові) тарифи на теплову енергію застосовуються з моменту, що вказаний у відповідному повідомленні енергопостачальної організації, а тарифи на теплову енергію, які були чинні раніше, в тому числі ті, що визначені даним договором, вважаються такими, що змінилися та відповідають зміненим (новим) тарифам на теплову енергію.
З постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 77 від 14.01.2020 (зі змінами) вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція» встановлено тариф на теплову енергію, її виробництво, постачання для потреб бюджетних установ на рівні 1 173,56 грн/Гкал без ПДВ.
Згідно з п. 6.3 договору покупець сплачує енергопостачальній організації:
- за кожну Гкал теплової енергії;
- за теплові втрати (згідно п. 5.2 договору) на ділянці і в системі покупця (схеми додаються до договору), з витоком 0,01224 т/год 0,00063 Гкал/год, з поверхні трубопроводів 0,018 Гкал/год;
- за заповнення мережною водою теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також при втратах її на ділянці покупця по вартості приготування хімочищеної води 6,85 грн/т та за тепло в ній по тарифу (п. 6.1);
- за забруднення зворотної мережної води по вартості приготування хімочищеної води 6,85 грн/т.
Відповідно до п. 6.4 договору всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації, виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.
Згідно з п. 6.5 договору покупець щомісяця з 07 по 14 число самостійно отримує в енергопостачальної організації оформлені бланки актів приймання-передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередні періоди, що включають у себе вартість теплової енергії спожитої в попередньому місяці, та суми передплати за теплову енергію (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження визначеного цим договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну компанію не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі не підписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції енергопостачальної організації.
Відповідно до п. 6.6 договору покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця.
Згідно з п. 6.7. договору при здійсненні розрахунків за спожиту теплову енергію покупець обов'язково повинен зазначити у платіжному дорученні номер договору на постачання теплової енергії, а також місяць та рік, в якому була поставлена теплова енергія, що оплачується покупцем.
Підпунктом 6.7.1. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов, зазначених у пункті 6.7. даного договору, грошові кошти, що отримані згідно платіжного доручення, де не вказані рік та місяць, за який здійснюється платіж, зараховуються енергопостачальною організацією як сплата за теплову енергію, оплата вартості якої прострочена споживачем найдовше (оплата за минулі періоди).
На виконання умов договору позивачем в період опалювального періоду січень - березень 2024 року надавалися відповідачу послуги з централізованого опалення, що підтверджується наявними у матеріалах справи актом № 96 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2023-2024 р.р., зведеними відомостями обліку споживання теплової енергії, нарядами на підключення (№ 3294/1 19.10.2023) та відключення (№ 127/1 від 26.03.2024) централізованого опалення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки-фактури
№ 440192 від 31.01.2024 про сплату спожитої теплової енергії у розмірі 83,10138 Гкал вартістю 117 029,30 грн. який сплачено відповідачем у повному обсязі згідно платіжної інструкції № 1205 від 16.02.2024;
№ 440192 від 29.02.2024 про сплату спожитої теплової енергії у розмірі 60,74137 Гкал вартістю 85 540,38 грн, який сплачено відповідачем у повному обсязі згідно платіжної інструкції № 1955 від 19.02.2024;
№ 440192 від 31.023.2024 про сплату спожитої теплової енергії у розмірі 106,25591 Гкал вартістю 149 637,23 грн, який сплачено відповідачем частково згідно платіжної інструкції № 2807 від 24.04.2024 в сумі 76 355,69 грн.
З поданого позивачем до позовної заяви розрахунку фактичного споживання теплової енергії відповідачем вбачаються наступні здійснені позивачем нарахування
1) поставлена теплова енергія за січень 2024 року у розмірі 83,10119 Гкал (за тарифом 1 173,56 грн без ПДВ) вартістю 117 029,30 грн;
2) поставлена теплова енергія за лютий 2024 року у розмірі 60,74137 Гкал (за тарифом 1 173,56 грн без ПДВ) вартістю 85 540,38 грн;
3) поставлена теплова енергія за березень 2024 року у розмірі 17,7416 Гкал (за тарифом 1 173,56 грн без ПДВ) вартістю 24 984,97 грн;
4) втрати теплової енергії за січень 2024 року у розмірі 34,3505 Гкал (за тарифом 1 173,56 грн без ПДВ) вартістю 48 374,72 грн;
5) втрати теплової енергії за лютий 2024 року у розмірі 28,7135 Гкал (за тарифом 1 173,56 грн без ПДВ) вартістю 40 436,41 грн;
6) втрати теплової енергії за березень 2024 року у розмірі 25,4504 Гкал (за тарифом 1 173,56 грн без ПДВ) вартістю 35 8541,13 грн;
7) донарахування за період січень-березень 2024 року у розмірі 44,7388 Гкал (за тарифом 1 173,56 грн без ПДВ) вартістю 63 003,65 грн.
Тобто, загалом за січень-березень 2024 року відповідачу нараховано за поставлену теплову енергію 290 558,30 грн та втрати за теплову енергію на суму 124 652,26 грн.
З матеріалів справи вбачається, що за спірний період відповідачем здійснено оплату поставленої теплової енергії за договором у загальному розмірі 278 925,37 грн, а саме 16.02.2024 в сумі 117 029,30 грн за січень 2024 року, 19.03.2024 в сумі 85 540,38 грн за лютий 2024 року, 24.04.2024 в сумі 76 355,69 грн за березень 2024 року, що підтверджується банківськими виписками по рахунку.
Позивач зазначає, а відповідач не заперечує, що станом на січень 2024 року у відповідача наявна переплата за поставлену теплову енергію за договором в сумі 16 421,24 грн.
Тобто, загалом відповідачем здійснена оплата поставленої теплової енергії в розмірі 295 346,61 грн (16 421,24 грн + 278 925,37 грн), що свідчить про наявність переплати в сумі 4 788,31 грн (295 346,61 грн - 290 558,30 грн (117 029,30 грн + 85 540,38 грн + 24 984,97 грн + 63 003,65 грн)).
Отже, фактично пред'явлена до стягнення з відповідача сума в розмірі 119 863,95 грн є нараховані позивачем втрати теплової енергії, розраховані з урахуванням проведеної позивачем переплати (124 652,26 грн - 4 788,31 грн).
Закон України “Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Згідно зі ст. 4 Закону України “Про теплопостачання» проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила) визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.
Правила обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії (п. 2 Правил).
Згідно з п. 20 Правил облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку (п. 23 Правил).
Наказом Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14.02.2007 затверджено Правила технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правила експлуатації).
Згідно з п. 7.1.2 Правил експлуатації тепловикористовувальні установки обладнуються приладами для обліку витрат теплоносія і теплової енергії.
Відповідно до п. 7.3.1 Правил експлуатації перед кожним опалювальним сезоном здійснюється перевірка готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації, про що складається відповідний акт.
Пунктом 7.2.43 Правил експлуатації визначено, що облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, організованому на межі розділу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем.
У разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів.
Згідно з п. 5.1 договору облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та АК “Київенерго», у відповідності до Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії. Встановлення приладів обліку теплової енергії підтверджується Актом постановки на комерційний облік приладів обліку. Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку.
Пунктом 5.2 договору визначено, що у випадку встановлення приладів обліку не на межі балансової належності до споживача теплової енергії, що врахована приладами, додаються теплові витрати на ділянці від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку.
Згідно з п. 2.1 договору поставка товару (постачання теплової енергії) здійснюється енергопостачальною організацією на межу балансової вартості, визначену у додатку № 1 до договору.
Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності встановлюється згідно з додатком № 1 і не підлягає зміненню в односторонньому порядку (п. 2.3 договору).
Згідно з додатком № 1 до договору № 440192 (Схема абонентської теплотраси, яка знаходиться на балансі “покупця») ТОВ “Євро-Реконструкція» здійснює продаж теплової енергії на межу балансового розподілу (належності) зовнішньої інженерної мережі теплового постачання оператора теплових мереж КП “Київтеплоенерго» та зовнішньої теплової інженерної мережі “Покупця» (Споживача), тобто до теплової камери (ТК 434/2).
У додатку № 1 розшифровано позначки на Схемі:
ТК 434/2 - теплова камера (вузол приєднання), до якої ТОВ “Євро-Реконструкція» подає тепло;
Т - теплотраса, яка знаходиться на балансі КП “Київтеплоенерго»;
П - теплотраса, яка знаходиться на балансі ДП “Київського бронетанкового заводу»;
234 погонних метри - довжина ділянки теплотраси, яка знаходиться на балансі Київського бронетанкового заводу.
З акту заміни приладів комерційного обліку від 11.02.2016 вбачається, що засіб обліку спожитої теплової енергії СВТУ-10М (М2) RP заводський номер 23413 встановлений не у тепловій камері ТК434/2, а у тепловому пункті, який знаходиться безпосередньо у гуртожитку (будівлі) споживача та здійснює виключно облік спожитої гуртожитком теплової енергії, яка надходить до будівлі за адресою: м. Київ, провулок Поліський, 11.
Таким чином, згідно Схеми, між тепловою камерою ТК 434/2 (куди подається тепло) та тепловим пунктом в будинку 11, по вул. Поліській, в м. Києві (де встановлений засіб обліку споживання теплової енергії) існує теплова мережа довжиною 234 погонних метри, де відбуваються втрати теплової енергії, які, відповідно до Правил експлуатації та укладеного між сторонами договору має компенсувати (сплачувати) покупець, тобто відповідач.
У додатку 1А до договору (Порядок розрахунку втрат теплової енергії в абонентській теплотрасі, яка знаходиться на балансі покупця) зазначено, що цей порядок складено згідно Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, КТМ 204 України 244-94 (далі Методичні рекомендації).
Також у додатку 1А до договору зазначено наступне
1. Найменування “Покупця» ТОВ “Київський бронетанковий завод».
2. Розрахункова схема: для розрахунку втрат використано дані, зазначені у Схемі Абонентської теплотраси, що знаходиться на балансі “Покупця», яка є невід'ємним додатком до цього договору.
3. Визначення втрат теплової енергії.
Визначення втрат теплової енергії в Абонентській теплотрасі “Покупця» здійснюється у разі
- встановлення комерційних приладів обліку теплової енергії “Покупця» не на межі продаж теплової енергії, яка є межею розподілу балансової належності тепломереж;
- використання теплових мереж “Покупця» для передачі теплової енергії іншим споживачам (субспоживачам);
- використання теплових мереж інших власників (споживачів) для передачі теплової енергії “Покупцю».
У п. 3.1 додатку 1А до договору вказано, що розрахунок фактичної величини втрат теплової енергії за рахунок охолодження води в трубопроводах “Покупця» проводиться щомісяця за фактичними даними роботи тепломережі за наведеною в ньому формулою, до якої мають бути підставлені такі дані як:
- середньорічні температури у подавальному та зворотному трубопроводі теплової мережі;
- фактичні температури у подавальному та зворотному трубопроводах теплової мережі;
- середньорічна температура ґрунту, що приймається середньою за останні 5 років;
- фактична температура ґрунту;
- фактична кількість годин роботи тепломережі, год.
Проте, як вбачається з поданого позивачем розрахунку втрат теплової енергії ним здійснено нарахування за формулою, яка не відповідає формулі, що зазначена у додатку 1А до договору. При цьому, позивачем не надано жодних пояснень чому розрахунки ним здійснено із застосуванням іншої формули.
Скаржником здійсненні нарахування у свою формулу підставлено вихідні дані, які документально ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження не підтверджено (вказано голі цифри без пояснень яким чином та на підставі яких даних та/або документів вони розраховані).
З доданих позивачем до матеріалів справи документів судом вважається за можливе встановити лише фактичну кількість годин роботи тепломережі у кожному спірному місяці.
Колегією суддів відхиляються доводи скаржника, що відповідач у разі не погодження із здійсненими нарахуваннями мав здійснити свій контрозрахунок, а суд першої інстанції спростувати його, оскільки скаржник позбавив відповідача такої можливості у зв'язку з ненаданням відповідачу на його неодноразові запити інформації щодо вихідних даних, та відповідно не надав їх до суду першої інстанції на підтвердження своїх позовних вимог, що були застосовані позивачем при здійсненні розрахунку спірних сум втрат теплової енергії.
За умовами договору розрахунки здійснюються на підставі виставлених позивачем рахунків, однак позивачем виставлених ним відповідачу рахунків на спірні суми втрат теплової енергії до матеріалів справи не подано.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що наявність або відсутність рахунку не звільняє від обов'язку здійснити його оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, проте в даному випадку у разі обґрунтованості розміру нарахування втрат теплової енергії важливим було б встановлення строку прострочення виконання такого обов'язку з огляду на те, що за твердженнями скаржника такі нарахування здійснено по завершенню опалювального періоду, а не кожного поточного місяця постачання теплової енергії за спірний період.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірно висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський бронетанковий завод» про стягнення 142 485, 67 грн.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі №910/6262/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі № 910/6262/25 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція».
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.М. Сибіга
О.В. Тищенко