Житомирський апеляційний суд
Справа №278/1700/25 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.
Номер провадження №33/4805/877/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
17 грудня 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Рекши Олександра Ігоровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м Житомирі апеляційну скаргу адвоката Рекши Олександра Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 18 червня 2025 року, якою останнього визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Житомирського районного суду Житомирської області від 18 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 02.04.2025 о 09 год 46 хв у с. Довжик по вул. Центральній, Житомирського р-ну, Житомирської області керував автомобілем Renault, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з рота, почервоніння очей та обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Рекша О.І., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, вказав, що ОСОБА_1 ненавмисно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки не розумів ситуації та, будучи водієм таксі, поспішав на замовлення. Крім того, його підзахисний самостійно пройшов такий огляд, за результатами якого був тверезим. Просив звернути увагу на відсутність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, у зв'язку з чим вимога поліцейського пройти огляд була незаконною та не породжувала у водія відповідного обов'язку. Таким чином, вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а сам факт подальшого освідування та отримання висновку про тверезий стан, повинен бути врахований судом як обставина, що виключає вину, як елемент суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення. Окрім того, наголосив, що ОСОБА_1 за наслідками складання протоколу не був відсторонений від керування транспортним засобом.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 762562 від 02.04.2025, вбачається, що ОСОБА_1 02.04.2025 о 09 год 46 хв у с. Довжик по вул. Центральній, Житомирського р-ну, Житомирської області керував автомобілем Renault, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з рота, почервоніння очей та обличчя. Від проходження огляду в установленому законом порядку категорично відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2).
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у медичному закладі.
Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 762562 від 02.04.2025 (а.с.2); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.04.2024 (а.с.3а); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3); розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (а.с.4); розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу від 02.04.2025 (а.с.5); свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/5823 від 22.10.2024 (а.с.7); диском відеозапису події (а.с.8).
Протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду та інші адміністративні матеріали, ОСОБА_1 підписані без зауважень.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано.
На наявному в матеріалах справи відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Встановлено, що водій ОСОБА_1 без примусу з боку працівників поліції відмовився від законної вимоги поліцейського про проходження огляду на стан сп'яніння, як із застосуванням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я. При цьому у працівників поліції була обґрунтована підозра вважати, що особа знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на ознаки, озвучені водію (запах алкоголю з порожнини рота). ОСОБА_1 ознайомлено з його правами та обов'язками, протоколом про адміністративне правопорушення, іншими процесуальними документами та відсторонено від керування транспортним засобом.
Порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 та ст.266 КУпАП, працівниками поліції не допущено.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
Слід зазначити, що за змістом п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п.3, 4 Розділу І цієї Інструкції. Тому, доводи захисту у частині відсутності у ОСОБА_1 видимих ознак алкогольного сп'яніння не є слушними. З відеозапису фіксації обставин події вбачається, що у працівника поліції була обґрунтована підозра вважати, що ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на повідомлення останнього про виявлені у нього ознаки (запах алкоголю з порожнини рота). Отже, вимога поліцейського про проходження відповідного огляду була законною.
Відеозаписом також підтверджено, що водія було відсторонено від керування транспортним засобом шляхом заборони подальшого руху, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 самостійно звернувся до закладу охорони здоров'я, де було встановлено його тверезий стан, не має правового значення для правильного вирішення справи. Протокол про адміністративне правопорушення складено не за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, а за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, тобто за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від огляду, є формальним, а тому факт подальшого медичного огляду та його результати не спростовують події правопорушення і не можуть розцінюватися як обставина, що виключає вину особи. Відмова від проходження огляду на законну вимогу уповноваженої особи сама по собі утворює склад адміністративного правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
При розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Доводами апеляційної скарги висновків суду не спростовано.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Рекши Олександра Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 18 червня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич