печерський районний суд міста києва
Справа № 757/25489/25-ц
пр. № 2-6880/25
17 грудня 2025 року Печерський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Литвинової І. В.
при секретарі судових засідань Когут Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
I. Позиції учасників справи.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив суд стягнути з відповідача суму грошових коштів в якості відшкодування збитків, завданих внаслідок пошкодження його автомобіля марки Toyota Camry, д. н. з НОМЕР_1 , у розмірі 41 405, 56 грн та судовий збір 1211, 20 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 16 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, під час якої автомобілю позивача було завдано пошкоджень, за кермом якого відповідач і знаходився.
Від відповідача відзив на позов не надходив до суду.
II. Процесуальні дії та рішення суду.
29 травня 2025 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
10 червня 2025 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху.
16 червня 2025 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.
24 червня 2025 року через Електронний суд представник позивача подала заяву про усунення недоліків у позовній заяві.
Ухвалою судді від 30 червня 2025 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
17 грудня 2025 року представником позивача подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, вказано, що позовні вимоги підтримує і просить задовольнити, не має заперечень проти заочного рішення суду.
Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження за зареєстрованим місцезнаходженням, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу частини восьмої ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини першої ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень позивача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення у справі заочного рішення та задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
III. Фактичні обставини справи.
23 вересня 2024 року близького 08 год. 55 хв., на пров. І.Козловського у м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota Camry», реєстраційний № НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Peugeot 301», реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Внаслідок вищевказаної ДТП, транспортний засіб «Toyota Camry», реєстраційний № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження.
Згідно постанови Печерського районного суду м. Києва від 28.10.2024року у справі № 757/44764/24, винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано водія транспортного засобу «Peugeot 301», реєстраційний № НОМЕР_2 - ОСОБА_2 .
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Peugeot 301», реєстраційний № НОМЕР_2 , на момент пригоди була застрахована ПрАТ «СК «Уніка», згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) № 222922138.
ПрАТ «СК «Уніка» в жовтні 2024 р. здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 39 536,83 грн. на користь потерпілої особи.
Виплачена сума страхового відшкодування була нарахована страховиком на підставі Звіту №41755, виготовленого оцінювачем ОСОБА_4 03.10.2024 р., після огляду пошкодженого транспортного засобу «Toyota Сатгу», реєстраційний № НОМЕР_1 .
Так, відповідно до зазначеного вище Звіту, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 87 198,75 грн., а розмір матеріального збитку (без ПДВ) становить 39 536,83 грн., а розмір матеріального збитку з урахуванням ПДВ складає 45 793,19 грн.
IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 Цивільного кодексу України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини другої ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частини третьої ст. 368 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно з частиною першою ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до частини першої ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Таким чином з відповідача підлягає стягненню сума різниці між сумою вартості відновлювального ремонту та сумою виплаченою позивачеві страховою компанією, тобто 87 198, 75 грн - 45 793, 19 грн = 41 405, 56 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, як закріплено у частині першій ст. 137 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до частини другої ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до частини четвертої ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 16 000, 00 грн. представником позивача надано ордер, договір про надання правової допомоги № 01Б-1/256 від 18 жовтня 2021 року; додаткову угоди № 3 від 23.09.2024р., розрахунок № 1 від 16.05.2025р.; рахунок № 34.05 від 16.05.2025р.; квитанції про оплату правової допомоги у розмірі 16 000 грн.; акту виконаних робіт № 34.05 від 21.05.2025р.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки подані сторонами докази, з урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконання відповідних робіт, а також задоволення позову, з відповідача підлягає стягненню сума витрат, пов'язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн.
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 8, 55, 61, 129 Конституції України,
ст.ст. 1-16, 22, 368, 1166, 1188, 1194 Цивільного кодексу України,
ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 137, 141, 258-259, 263-265, 267, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомо, АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) шкоду у розмірі 41 405,56 грн. (сорок одна тисяча чотириста п'ять грн. 56 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомо, АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.), витрати на правову допомогу в розмірі 16 000 грн. (шістнадцять тисяч грн.).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І. В. Литвинова