16 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/25426/24 пров. № А/857/27179/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року (головуючий суддя Потабенко В.А., м.Львів) у справі №380/25426/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
19.12.2024 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з вересня 2018 року по день фактичної виплати 30.11.2024; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з вересня 2018 року по день фактичної виплати 30.11.2024.
Позов обґрунтовує тим, що при нарахуванні у належному розмірі індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду, відповідач не здійснив нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, право на виплату якої визначено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а порядок нарахування визначено Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.08.2018 по день фактичної виплати - 30.11.2024. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.08.2018 по день фактичної виплати - 30.11.2024.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 «Про особовий склад» від 16.10.2020 № 271-ос припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби старшого прапорщика ОСОБА_1 , старшого техніка відділення криптографічного захисту інформації центру зв'язку та інформаційних систем, у запас на підставі п.п. «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з 16.11.2019.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.11.2020 № 310-ос «Про особовий склад» виключено з списку особового складу та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , старшого техніка відділення криптографічного захисту інформації центру зв'язку та інформаційних систем, звільненого у запас на підставі п.п. «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 16.11.2019.
У період з 01.08.2018 по 16.11.2019 включно ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копіями архівних відомостей.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 07.04.2023 у справі № 380/18567/22 у задоволенні позову відмовив повністю. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.07.2023 у справі № 380/18567/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 у справі №380/18567/22 скасував та ухвалив постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії задовольнив частково. Визнав протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2018 по 16.11.2019 з урахування абз. абз. 4, 5 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2018 по 16.11.2019 з урахування абз. абз. 4, 5 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та за наявності підстав, передбачених приведеними положеннями законодавства провести на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) виплату індексації грошового забезпечення за результатами такого перерахунку з урахування раніше виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
19.09.2023 відповідачем на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі № 380/18567/22 здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення на суму 55717,76 грн., що підтверджується випискою по надходженнях по картці/рахунку АТ «КБ «ПРИВАТБАНК».
Позивач стверджує, що виплату індексації грошового забезпечення відповідач провів без рівноцінної компенсації втрат доходів у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб. Між тим, утриманий податок на доходи фізичних осіб з суми грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення) відповідач виплатив лише 30.11.2024 у сумі 12458,63 грн, що підтверджується випискою по надходженнях по картці/рахунку АТ «КБ «ПРИВАТБАНК».
Під час виплати заборгованості індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з вересня 2018 року по день її фактичної виплати 30.11.2024.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням термінів виплати суми індексації грошового забезпечення, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (Закон України №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (Закон України № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (Порядок № 159).
Відповідно до ст. 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Статтею 3 Закону №2050-ІІІ передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до ст. 6 Закону № 2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2001 № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (Порядок №159).
Відповідно до п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі, заробітна плата (грошове забезпечення).
Аналізуючи наведені положення, апеляційний суд вказує, що основною умовою для виплати, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ХІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати грошового забезпечення.
Оглядаючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.11.2020 № 310-ос позивач виключений зі списків особового складу військової частини з усіх видів забезпечення з 16.11.2019.
19.09.2023 відповідачем на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі № 380/18567/22 здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення на суму 55 717,76 грн, що підтверджується випискою по надходженнях по картці/рахунку АТ «КБ «ПРИВАТБАНК.
Колегія суддів бере до уваги, що вищевказаним рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2018 по 16.11.2019 із урахуванням абз. абз. 4, 5 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та за наявності підстав, передбачених приведеними положеннями законодавства провести на користь ОСОБА_1 виплату індексації грошового забезпечення за результатами такого перерахунку з урахування раніше виплачених сум.
Відтак, оскільки індексація грошового забезпечення є доходом, який позивач одержує на території України і який не має разового характеру, та враховуючи те, що відповідач здійснив перерахунок та виплату такої з порушенням строків виплати, колегія суддів доходить висновку про наявність у позивача права на отримання компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. Таким чином, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01.08.2018 по день фактичної виплати у повному обсязі 30.11.2024 є протиправною.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі № 380/25426/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар