Справа № 344/9231/25
Провадження № 2/344/3552/25
18 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої -Кіндратишин Л.Р.
за участю секретаря судового засідання - Комуніцької Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «ГАЛИЦЬКА ІСТОРІЯ» про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, -
Позивач звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача, у якій просить: зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем нежитловим приміщенням №111 ( гаражем), загальною площею 19,6 кв.м., що по АДРЕСА_1 , шляхом надання фактичного доступу до такого, зобов'язати відповідача звільнити таке приміщення, передати комплект ключів власнику ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача судові витрати, а саме : 6 000 грн. за надання правової допомоги та 1 211 грн. - сплаченого судового збору.
В обґрунтування позову зокрема зазначено, що відповідно до умов договору №24-02-10/17 ГА V від 24.02.2018 про сплату пайових внесків до ОК ЖБК «Галицька Академія», господарське приміщення за номером 111, загальною площею 19,6 кв.м., на 1 поверсі у багатоквартирному будинку за приміщеннями господарського та соціального призначення за адресою АДРЕСА_1 , передано 14.12.2023 ОСОБА_1 , відповідно до акту приймання-передачі від 14.12.2023, що підтверджується копією вказаного договору та листом ОК «ЖБК» Галицька Академія» від 13.02.2025.
Відповідно до технічного паспорту, виданого ФОП Інженером з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна Маліборською, загальна площа вказаного нерухомого майна становить 19,6 кв.м.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав, індексний номер 364304342, нежитлове приміщення 111, загальною площею 19,6 кв.м., що по АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 . Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 71331377, від 29.01.2024.
14.05.2024 представник ТОВ ОК ЖБК «Галицька Академія» виконроб Розвадовський В.М. передав ключі від гаража чоловіку позивача. Однак, пізніше стало відомо, що ОСОБА_3 помилково надано ключі від сусіднього приміщення під номером 110, а приміщенням під номером 111, власником якого є позивач користується відповідач.
Позивач зверталася до відповідача з проханням звільнити таке приміщення №111, однак звернення було проігноровано.
Разом з тим, позивач з приводу вказаного також зверталася до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перевірки таким органом її звернення, було опитано ОСОБА_4 , який повідомив, що користується приміщенням ( гаражем) № НОМЕР_1 , у АДРЕСА_2 , хоча йому належить приміщення №110. Позивачу було рекомендовано звернутися до суду, так як відсутній склад кримінального правопорушення.
Оскільки спірне приміщення є власністю позивача, до нього є зручний заїзд, а відповідач самовільно зайняв його, ОСОБА_1 змушена звертатися із позовом до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26.05.2025 справу передано судді Кіндратишин Л.Р.
Ухвалою судді від 28.05.2025 відкрито провадження у порядку загального позовного провадження.
21.07.2025 - представником відповідача подано клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи для визначення вартості виконаних робіт.
01.08.2025 ухвалою суду у задоволенні клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи відмовлено.
06.08.2025 - представником відповідача подано заяву про визнання дій відповідача добросовісними. В обґрунтування вказаного, зокрема зазначено, що відповідач 18.05.2020 згідно договору № 24-02- 09/17ГАV - 03 про сплату пайових внесків до Обслуговуючого Кооперативу «ЖБК Галицька Академія» придбав нежитлове приміщення в секції 5 першого поверху приміщення №17 загальною площею 19.66 кв.м. по АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідними договорами. У даному нежитловому приміщенні під № 17 (на даний момент № 111) ОСОБА_5 було підведено водопостачання та каналізацію, що підтверджується відповідною документацією, що також вплинуло на вартість даного приміщення при купівлі. Дані документи були передані відповідачу під час купівлі - продажу вказаного приміщення. Коли були придбані гаражі позивач і відповідач отримали ключі відповідач від приміщення №111, а позивачка від гаража № НОМЕР_2 . Після укладення договору та передачі ключів на дане гаражне приміщення ОСОБА_2 на початку 2023 року розпочав робити ремонт за власний рахунок добросовісно вважаючи, що має правові підстави для користування даним приміщенням. Цей факт можуть підтвердити свідки, які бачили, що відповідач робить ремонт, спілкувались відповідачем та позивачем та перебували у цей час поруч. Позивачка знала проте, що ОСОБА_2 робить ремонт у даному приміщенні, оскільки відповідач пропонував ОСОБА_1 викупити гаражне приміщення під номер № НОМЕР_2 і об'єднати дані приміщення, нащо отримав відповідь, що поки що вони не готові його продавати. Оскільки виникло таке непорозуміння із гаражними приміщеннями відповідач запропонував здійснити обмін даними приміщеннями, так як по площі вони однакові, однак отримав відмову. Отже, вважають, що дії відповідача щодо користування гаражним приміщенням № НОМЕР_2 були добросовісними, оскільки: 1. Приміщення було передано ОСОБА_2 при укладені договору купівлі-продажу, ключі він отримав із іншими документами. 2. відповідачем було здійснено ремонт у приміщенні №110, перебуваючи у впевненості, що приміщення є його 3. Позивач власниця гаража № НОМЕР_2 знала про факт перебування у приміщенні та про проведення відповідачем ремонтних робіт, однак жодних дій щодо припинення цього не вчиняла. 4. Цей факт можуть підтвердити свідки, які бачили відповідача в приміщенні, спостерігаючи проведення ремонтних робіт і можуть підтвердити, що позивач знала про моє перебування у гаражі, але не заперечувала. 5. Позивач особисто отримала ключі від гаражного приміщення №111, яке знаходиться поруч, і саме у ньому вона зберігала інвентар та будівельні матеріали, чим фактично у цей період відбулось мовчазне погодження із ситуацією із боку позивача, адже вона не лише не заперечувала, але і обмінялася приміщенням для зберігання речей з іншими особами, чим фактично підтвердила свою обізнаність і відсутність намірів користуватись гаражем № НОМЕР_2 .
06.08.2025 ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Обслуговуючий кооператив «ЖБК «ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ ( ІСТОРІЯ)».
20.10.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження.
10.12.2025 від представника відповідача надійшли письмові пояснення. У таких, зокрема зазначено, що визнають факт, те що приміщення під № 111 дійсно по документах належить позивачу, і їхня позиція не полягає у заперечені даного факту, а у забезпеченні справедливості та законного захисту інтересів відповідача, який став жертвою прикрої, але добросовісної помилки при оформленні даних документів. Під час укладення договору купівлі- продажу представник Кооперативу та продавець ОСОБА_5 фактично показали ОСОБА_2 приміщення. Йому було продемонстровано конкретне фізичне приміщення, яке на стадії будівництва ідентифікувалось згідно проєктною документацією під номером № 17Г. Саме від цього приміщення продавці передали ключі, і саме на це приміщення була надана технічна документація про підведення комунікацій. Відповідач прийняв це майно, повністю сплатив пайовий внесок, що підтверджується довідкою від 11.12.2023р. та почав відкрито та добросовісно ним користуватися, вважаючи його своїм на законних підставах. Вже після фактичної передачі приміщення та завершення будівництва на етапі виготовлення технічних паспортів, забудовником була змінена нумерація приміщень без попередження мого клієнта. Внаслідок цієї технічної зміни: 1. Приміщення, яким фактично володіє відповідач (колишнє 17Г) отримало номер 111. 2. За документами ж відповідачу помилково закріпили право власності на сусіднє приміщення № 110, яке на етапі будівництва мало номер 18Г. Тобто сталась «дзеркальна» помилка в документах, про яку відповідач не знав і не міг знати до моменту виникнення спору. Він не займав чуже майно самовільно - він зайняв те приміщення, в яке його вселив продавець. Лише після того, як ремонт був повністю завершений вартість приміщення суттєво зросла за рахунок вкладень та праці відповідача, позивач скориставшись плутаниною в технічній документації, відмовився від добровільного виправлення помилки (обміну гаражами) і звернувся до суду з вимогою про звільнення гаража та передачі ключів. Такі дії позивача є недобросовісними, свідчать про зловживання правом та бажанням безпідставно збагатися за рахунок чужої праці та коштів. Враховуючи вище викладене Відповідач є добросовісним володільцем спірного майна, адже здійснив у ньому поліпшення відповідно до ст.330 та 397 ЦК України.
Позивач та її представник - Костромін Н.Р. у вступному слові позовні вимоги підтримали з підстав та мотивів, що викладені письмово.
Відповідач та його представник - адвокат Семків -Тачинська О.Л. проти позову заперечили з мотивів та підстав, що викладені письмово. У позові просили відмовити.
Вислухавши вступне слово сторін, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку:
Відповідно до витягну з Державного реєстру речових прав, індексний номер : 364304342, від 02.02.2024 - нежитлове приміщення АДРЕСА_3 , загальною площею зареєстровано 29.01.2024 за ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 71331377, від 29.01.2024, приватним нотаріусом Стецьків Д.М. Івано-Франківський міський нотаріальний округ. Разом з тим, для такої реєстрації права власності, поданий технічний паспорт серія та номер : НОМЕР_3 , виданий 15.12.2023, видавник ЄДЕССБ, довідка про членство особи в кооперативі та внесення пайового внеску в повному обсязі, серія та номер : 18 Г, виданий 13.12.2023, видавник ОК «ЖБК «Галицька Академія» ( а.с. 10).
Згідно із відповіддю ОК «ЖБК «ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ» ( ЄДРПОУ 41102493) від 13.02.2025, ОСОБА_6 повідомлено, що відповідно до умов договору 24-02-10/17 ГА V від 24.02.2018 про сплату пайових внесків до ОК ЖБК «Галицька Академія», господарське приміщення за номером 111, загальною площею 19,6 кв.м., на 1 поверсі у багатоквартирному будинку за приміщеннями господарського та соціального призначення ( ІІІ черга) за адресою АДРЕСА_1 , передано 14.12.2023 ОСОБА_1 , відповідно до акту приймання-передачі 14.12.2023 ( а.с. 11).
Так, згідно із договором №24-02-10/17 ГА V від 24.02.2017, про сплату пайових внесків до ОК «ЖБК «ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ», що укладено між вказаним ОК та асоційованим членом кооперативу ОСОБА_1 , в особі ОСОБА_7 , наявні умови про сплату пайових внесків, за якими кооператив зобов'язується здійснити будівництво об'єкту будівництва, здати його в експлуатацію, а також сприяти набуття учасником права власності на приміщення та на умовах, визначеним договором та діючим законодавством ( п.1). Разом з тим, предметом договором є багатофункціональний комплекс споруд житлово-громадського призначення, що по АДРЕСА_2 . Запланований термін прийняття об'єкта в експлуатацію ІІІ квартал 2019 року ( п.2). Закріплюється нежитлове приміщення -18 г, загальна площа 19,66 кв.м., секція 5, що по АДРЕСА_2 . Приміщення характеризується наступним рівнем робіт встановлення воріт та внутрішня штукатурка ( а.с.8-9).
Разом з тим, на підставі схожого за умовами договору №24.02-09/17 ГА V від 14.02.2017, нежитлового приміщення 17 Г, загальною площею 19,66 га, секція 5, по АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення було закріплено за ОСОБА_8 ( а.с. 43, який передав свій майновий внесок 22.01.2020 ОСОБА_9 ( договір №24-02-09/17 ГА V-01 ( а.с. 48), такий в свою чергу Передав ОСОБА_5 30.01.2020 ( договір №24-02-09/17 ГА V-02- а.с. 49), після чого останній передав таке приміщення ОСОБА_2 18.05.2022 ( а.с. 50 - договір №24-02-09/17 ГА V-03).
11.12.2023 між ОК «ЖБК «ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору про сплату пайових внесків ОК «ЖБК «ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ» №24-02-09/17 ГА V-03 від 18.05.2022, де п.3.3. Характеристики приміщення викладено у наступній редакції : господарське приміщення за номером 110, загальною площею 19,6 к.вм., на 1 поверсі, в багатоквартирному будинку з приміщеннями громадського та соціального призначення ( ІІІ черга будівництва), по АДРЕСА_1 . Характеризується : встановленням воріт, внутрішньою штукатуркою». П. 5 загальна площа відповідає даним технічного паспорту на приміщення ( а.с. 51).
Так, згідно із довідкою Івано -Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ІКС ІПНП №10309 від 27.02.2025 за заявою ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій з боку невідомої особи, яка думку заявниці, самовільно зайняла її гаражне приміщення за адресою АДРЕСА_4 . Під час розгляду вказаного звернення по телефону було опитано ОСОБА_2 , який повідомив, що користується гаражним приміщенням під номером АДРЕСА_5 , хоча у його власності перебуває гараж під номером НОМЕР_2 , за вказаною адресою, оскільки йому випадково було передано ключі від вказаного гаражного приміщення. Перевірку за зверненням завершено, так як відсутній склад кримінального правопорушення. Натомість у даному випадку наявні цивільно-правові відносини.
Згідно із поясненнями ОСОБА_6 , що надані оперуповноваженому Івано-Франківського РУП ГУНП 17.03.2025, у межах вказаного вище звернення, такий вказав, в кінці 2023 року виконкороб ОСОБА_10 , який мав ключі він гаража, попросив на деякий час взяти в користування гараж, на який саме не уточнив. ОСОБА_6 погодився. 14.05.2024 вказаний виконроб під час зустрічі передав ключі від гаража. Разом з ним, відкрив та оглянув приміщення у якому були відсутні будь-які речі. Однак, пізніше, ОСОБА_6 довідався, що ОСОБА_10 передав йому ключі від гаража під № НОМЕР_2 , замість гаражного приміщення під № НОМЕР_1 . Він зателефонував ОСОБА_10 щоб вирішити вказане питання, однак такий не міг надати чіткої відповіді з приводу відповідності ключів дружини.
За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Керуючись частиною п'ятою статті 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 761/5115/17.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Гарантуючи захист права власності,закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав,хоч биці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина 2статті 386 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 653/1096/16-ц надане таке визначення: негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Такий спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373//16-ц (пункт 67) звернула увагу на те, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні.
Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1ст. 81 ЦПК України), адже обов'язок доказування покладається на сторони.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.1ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення .
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України визначені критерії допустимості доказів. Так, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (ст. 89 ЦПК України)
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задоволити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Як встановлено, відповідач фактично не заперечує, не оспорює правового режиму спірного гаража № НОМЕР_1 , зареєстрованого права власності на такий за позивачем; при цьому обмежує право власності позивача - не надаючи доступ до такого гаражу, вільно володіти, користуватися. Та обставина, на яку покликається відповідач про те, що позивач фактично особисто не користувалась спірним гаражем, не є перешкодою у здійсненні нею свого права власності щодо належного їй гаража № НОМЕР_1 .
Щодо твердження відповідача про добросовісність користування гаражем, приведення такого гаража у придатний стан для належного користування, проведення ремонтних робіт, підведення відповідних комунікацій, то вказане не є предметом даного розгляду. Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 у випадку порушення, невизнання або оспорювання його прав та інтересів за належних для цього підстав, може здійснювати захист своїх прав у передбаченому законом порядку.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, про наявність перешкод позивачу зі сторони відповідача у користуванні належним їй на праві власності нежитловим приміщенням №111 ( гаражем), загальною площею 19,6 кв.м., що по АДРЕСА_1 без законних на те підстав. Відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом : зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 нежитловим приміщенням №111 ( гаражем), загальною площею 19,6 кв.м., що по АДРЕСА_1 , надання фактичного доступу до вказаного приміщення; зобов'язання ОСОБА_2 звільнити нежитлове приміщення №111 ( гараж), загальною площею 19,6 кв.м., що по АДРЕСА_1 та передати комплект ключів від такого приміщення ОСОБА_1 .
Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.
Що стосується судових витрат.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
У частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у даній цивільні справі у розмірі 6 000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги від 20.05.2025 визначені істотні умови договору, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги ( аналіз фактичних обставин справи, судової практики, надання консультації і оформлення позовної заяви про усунення перешкод), з чим позивач погодилася та здійснила їх оплату на суму 6 000 грн.( а.с. 18-19, 39).
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, зокрема згідно із актом виконаних робіт, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Разом з тим, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, так як позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір у сумі грн. підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 212, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити.
Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 нежитловим приміщенням №111 ( гаражем), загальною площею 19,6 кв.м., що по АДРЕСА_1 шляхом надання фактичного доступу до вказаного приміщення.
Зобов'язати ОСОБА_2 звільнити нежитлове приміщення №111 ( гараж), загальною площею 19,6 кв.м., що по АДРЕСА_1 та передати комплект ключів від такого приміщення ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 6 ( шість тисяч ) тисяч гривень витрат за надання правової допомоги та 1211 ( одну тисячу двісті одинадцять ) гривень 20 копійок судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса : АДРЕСА_6 ;
Відповідач: ОСОБА_2 ,, РНОКПП: НОМЕР_5 ; адреса реєстрації місця проживання : АДРЕСА_7 .
Третя особа : Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «ГАЛИЦЬКА ІСТОРІЯ», ідентифікаційний код 41102493, адреса : вул. Маланюка, 101, м. Київ.
Повне рішення -18.12.2025.
Суддя Івано-Франківського міського суду Л.Р. Кіндратишин