16 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 340/485/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідницьке господарство «Елітне» Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 в адміністративній справі №340/485/25 за позовом Державного підприємства «Дослідницьке господарство «Елітне» Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України» до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-
Державне підприємство «Дослідницьке господарство «Елітне» Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, у якому просить:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2024 року, яким накладено штраф за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 288333,09 грн..
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 в адміністративній справі №340/485/25 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що 24 вересня 2024 року відповідачем проведено камеральну перевірку щодо дотримання Підприємством граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 31 жовтня 2023 року по 27 серпня 2024 року.
Податковий орган встановив, що платник податків у 19 випадках не дотримався строків сплати узгодженого зобов'язання.
У 2 випадках затримка становила до 30 календарних днів, а в решті випадків більше 30 календарних днів.
Державний податковий інспектор запропонував застосувати штраф у розмірі 5% (щодо 2 випадків) і 10% (щодо решти випадків).
15 жовтня 2024 року керівник Управління погодився з висновком інспектора і прийняв податкове повідомлення-рішення, яким накладено штраф за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 288333,09 грн.
Адміністративне оскарження завершилось 26 грудня 2024 року і не принесло Підприємству позитивного результату.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі ПК України).
За положеннями п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За змістом положень ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Пунктом 203.2 ст. 203 ПК України визначено, що сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Сплачуючи податкові зобов'язання за межами визначеного податковим законодавством строку платник податків неналежно виконує вимоги ПК України, що становить закінчене податкове правопорушення.
Пунктом 124.1 ст. 124 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Аналіз наведеної норми ПК України свідчить, що податкове правопорушення за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну сплати такого грошового зобов'язання, передбаченого п.3 ст. 287 ПК України.
Розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений ст. 124 ПК України у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов'язань, з урахуванням положень ст. 124 ПК України, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, і до дня фактичної сплати боргу.
Штрафна санкція нараховується на суму фактичної сплати в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Законом №2260-IX було внесено зміни й до пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, згідно яких для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім, дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п.46.2 ст. 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.
Законом України від 13 грудня 2022 року №2836-IX, який набрав чинності 03 січня 2023 року, пп69.1 викладено в новій редакції, згідно якої, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених ст.ст. 39 і 39-2, п.46.2 ст. 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Крім того згідно внесених змін до цього пункту, платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов'язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень-травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року).
Отже, якщо платником податків порушено граничний строк сплати узгоджених податкових зобов'язань за звітні періоди, які припадали на період дії мораторію (січень - травень 2022 року), а сплата таких податкових зобов'язань відбулась з порушенням строку після 01 серпня 2022 року, у контролюючого органу є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України (а саме за порушення строків сплати податків та зборів після 01 серпня 2022 року по день фактичної сплати податкових зобов'язань).
У другому випадку платник податків звільнявся від відповідальності у разі, якщо у нього відсутня можливість виконати свій податковий обов'язок.
Отже, з набранням чинності Законом №2260-IX передбачене пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.
Вносячи до ПК України зміни в частині особливостей справляння податків і зборів на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, законодавець виходив з того, що внаслідок настання указаних обставин з'явились дві категорії платники податків: ті, що мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, і ті, у яких така можливість відсутня. Про існування такого поділу свідчить і зміст п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення ПК України в редакції Закону №2118-IX, водночас, Законом №2260-IX ці положення були уточнені.
Для тих платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, законодавець передбачив можливість звільнення від відповідальності, зокрема за несвоєчасну сплату податків і зборів, за умови, що така сплата буде здійснена у строк до 01 серпня 2022 року.
Для тих же платників, у яких відсутня можливість своєчасно виконати свій податковий обов'язок, зокрема, щодо сплати податків і зборів, законодавець передбачив звільнення від відповідальності за умови виконання такого обов'язку протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
При цьому встановлене абз.1 пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України звільнення від відповідальності є залежним від отримання рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов'язку відповідно до вимог Порядку №225.
Варто зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2022 року за №967/38303, було затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - Порядок №225). Цей Порядок набрав чинності 06 вересня 2022 року.
При цьому та обставина, що Порядок №225 набрав чинності лише 06 вересня 2022 року, у будь-якому випадку не позбавляла платників податків права довести у визначений спосіб факту неможливості своєчасно виконати свій обов'язок і після указаної дати, вказавши у заяві про відповідний період, що прямо передбачено указаним Порядком.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі №520/18349/23, від 16 липня 2024 року у справі №440/2936/23.
З наведеного вбачається, що той платник податків, у якого була відсутня можливість своєчасно виконати податковий обов'язок із сплати податків і зборів за січень-травень 2022 року повинен довести обставини неможливості виконання податкового обов'язку шляхом подання відповідної заяви та документів до контролюючого органу відповідно до вимог Порядку №225. За умови отримання відповідного рішення контролюючого органу щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку відповідальність, передбачена ст. 124 ПК України, до цього платника податків не застосовується.
У поданому позові позивач посилалось на те, що воно не мало можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок через збройну агресію з боку Російської Федерації, та відсутності коштів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що законодавець визначив чіткий алгоритм дій для платників податків, у яких була відсутня можливість виконати податковий обов'язок, а саме шляхом звернення до податкового органу із заявою відповідно до вимог Порядку №225.
Доказів звернення позивача до контролюючого органу з приводу підтвердження відсутності можливості виконання товариством податкового обов'язку, зокрема, щодо сплати податку на додану вартість, а також прийняття контролюючим органом відповідного рішення про неможливість виконання платником податків податкових обов'язків позивачем до суду не надано, та матеріали справи не містять.
Підсумовуючи, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не доведено факту неможливості виконання податкового обов'язку у спірний період, а тому Державне підприємство «Дослідницьке господарство «Елітне» Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України» віднесено до категорії платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, і, відповідно, позивач підлягає притягненню до фінансової відповідальності на підставі ст. 124 ПК України за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
За таких обставин, колегія судді вважає вірним висновок суду першої про відмову у задоволенні позовних вимог ДП «Дослідницьке господарство «Елітне» Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України».
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідницьке господарство «Елітне» Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 в адміністративній справі №340/485/25, - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 в адміністративній справі №340/485/25, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак