Справа № 560/11663/25
іменем України
16 грудня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222430004681 від 02.07.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
2. Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №1 з моменту звернення, а саме з 25.06.2025 на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому неправомірно відмовлено в призначенні та виплаті пенсії на пільгових умовах, оскільки згідно записів в його трудовій книжці він має достатньо стажу для призначення пенсії. Просить позов задовольнити.
Відповідачі не скористалися правом подання відзиву на позов, тому, враховуючи приписи частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 10.07.2025 суд відкрив провадження в даній справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) осіб.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Як встановив суд, позивач 25.06.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком згідно пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV.
Рішенням Головного Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222430004681 від 02.07.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність страхового стажу позивача, який становить 35 років 01 місяць 29 днів, пільговий стаж становить 12 років 11 місяців 10 днів.
За доданими документами до страхового стажу зараховано період трудової діяльності з 01.07.2000 по 30.11.2003, оскільки записи в трудовій книжці не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків).
Вважаючи відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України №1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон №1058-IV від 09.07.2003, який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII.
Отже, оскільки і Закон №1058-IV, і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону №1058-IV як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону №1058-IV.
Згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до прийняття Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" віковий ценз для жінок у 45 років збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, і цей Закон набув чинності з 01.04.2015.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону №1058, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
З урахуванням наведеного, після набуття чинності нормами Закону №1058-IV 01.01.2004, правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і такий стан існував до набрання чинності нормами Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 (набрав чинності 11.10.2017), яким текст Закону №1058-IV доповнений, серед іншого, статтею 114, частиною 1 якої визначено, що: - право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком№2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, а саме:
- пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Так, пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, у редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 (чинна з 11.10.2017) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років які народилися по 31 березня 1970 включно; 45 років 6 місяців з 1 квітня 1970 по 30 вересня 1970; 46 років з 1 жовтня 1970 по 31 березня 1971; 46 років 6 місяців з 1 квітня 1971 по 30 вересня 1971; 47 років з 1 жовтня 1971 по 31 березня 1972; 47 років 6 місяців з 1 квітня 1972 по 30 вересня 1972; 48 років з 1 жовтня 1972 по 31 березня 1973; 48 років 6 місяців з 1 квітня 1973 по 30 вересня 1973; 49 років з 1 жовтня 1973 по 31 березня 1974; 49 років 6 місяців з 1 квітня 1974 по 30 вересня 1974; 50 років з 1 жовтня 1974 по 31 грудня 1975.
При цьому, ураховуючи, що норми Закону №2148-VIII від 03.10.2017 мали спеціальну вказівку стосовно їх застосування з 01.10.2017, саме з цієї дати правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Закону України №213-VIII від 02.03.2015 та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону у редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017, при цьому правила цих законів були повністю уніфікованими (ідентичними), і такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015, та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
При цьому п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.
Таким чином, з 23.01.2020 два закони одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до Закону №213-VIII України від 02.03.2015 та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017.
Отже, правила вищенаведених норм Закону містять розбіжність у величині показника вікового цензу, з якого мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах жінки, який складає:
- 45 років відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до Закону України № 213-VIII від 02.03.2015;
- 50 років за п. 1 ч. 2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 по справі №360/3611/20.
Застосування відповідачем до спірних правовідносин статті 114 Закону №1058-IV у частині визначення віку, за досягнення якого позивач набуває право на призначення пільгової пенсії за Списком № 1, не відповідає принципу верховенства права, а також суперечить нормам частини 2 статті 19, частини 3 статті 22 Конституції України, згідно із якими, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.
Суд вважає за необхідне зазначити, що норми статті 114 Закону України №1058-IV абсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону № 1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, які були визнанні неконституційними, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
З огляду на наведену ідентичність цих норм, очевидною є невідповідність положень статті 114 Закону №1058-IV принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та статтею 14 Закону №1058.
Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи, що звернення позивачки відбулось після ухвалення рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222430004134 від 29.05.2024, яким відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
З урахуванням викладеного вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн., тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, витрати необхідно присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Хмельницькій області задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222430004681 від 02.07.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №1 з моменту звернення, а саме з 25.06.2025, на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 16 грудня 2025 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя В.В. Матущак