16 грудня 2025 року № 320/19898/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 19.05.2023 №011875 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не є перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому не може бути притягнутий до відповідальності у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу спірною постановою.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 відкрито провадження у справі №320/19898/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши про те, що при здійсненні перевірки дотримання режиму праці і відпочинку посадовою особою Укртрансбезпеки було виявлено, що на момент перевірки документи, визначені статтею 48 Закону №2344-ІІІ, відсутні (протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу). Оскільки власником транспортного засобу було надано інформацію щодо передачі транспортного засобу у користування позивача на підставі довіреності від 21.10.2020, саме на позивачам як перевізника спірною постановою було накладено адміністративно-господарський штраф.
Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що надана відповідачем довіреність не може підтверджувати доводи відповідача щодо того, що транспортний засіб перебував у користуванні позивача на момент перевірки.
Також позивач наголосив на неповідомленні його про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 замінено відповідача у справі №320/19898/23 - Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті на належного відповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті (далі по тексту - відповідач, Укртрансбезпека; ідентифікаційний код 39816845; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51).
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Постановою Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті від 19.05.2023 №011875 за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, у зв'язку з відсутністю на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, до позивача згідно статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем спірної постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність на момент перевірки документів, передбачених положеннями статті 48 цього Закону - протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України ід 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон № 2344-III).
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту також - Порядок № 1567).
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Так, 07.09.2005 Верховною Радою України прийнято Закон України від №2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11.10.2005 (далі - Закон №2819-ІV)), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01.07.1970 в м. Женева.
На виконання вимог Закону №2819-ІV було прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11.07.2007 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв'язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб'єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов'язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.
В подальшому Міністерством транспорту та зв'язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджену наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 24.06.2010 №385 (далі по тексту також - Інструкція №385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 07.06.2010 № 340 (далі по тексту також - Положення № 340).
За правилами пункту 1.3 Інструкції № 385 її положення поширюються на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції №385 перевізники - це суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.
Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340).
Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення № 340).
При цьому, за пунктом 1.4. це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за відсутність на момент перевірки перевезень, зокрема, вантажів документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Абзацом 1 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ визначено, що суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.
В розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до пункту 11.1 Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.
Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 положення законодавства, що врегульовують спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 240/10400/23.
У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб'єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.
Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).
При цьому, на підставі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
У постанові від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.
Матеріалами справи підтверджено, що 20.03.2023 уповноваженими особами Укртрансбезпеки відповідно до направлення від 17.03.2023 №006980 на рейдову перевірку на ділянці дороги М-01 Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, 123 км, об 11 год. 45 хв. було зупинено транспортний засіб марки Mersedes, номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , водій - ОСОБА_1 .
Під час перевірки виявлено порушення: під час перевезення вантажу згідно ТТН від 17.03.2023 на момент проведення перевірки відсутні документи, визначені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, не оформлений протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, передбачений пунктом 6.1 Положення №340, пункту 3.3 Інструкції №385. Відповідальність за означене порушення передбачена статтею 60 Закону №2344-ІІІ.
Дослідивши наявну в матеріалах справи копію товарно-транспортної накладної від 17.03.2023 б/н, судом встановлено, що у графі «автом. Перевізник» відсутня інформація, водієм вказано ОСОБА_1 , замовник (платник) - ОСОБА_1 . Червоний маркет, вантажовідправник, вантажоодержувач - Червоний маркет.
ОСОБА_2 відповідачу надано під час розгляду матеріалів справи про порушення законодавства копію довіреності від 21.10.2020, посвідчену приватним нотаріусом Швець О.В. та зареєстровану в реєстрі за №1414, відповідно до якої ОСОБА_2 уповноважує, зокрема позивача, бути його представником в будь-яких підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності, суді з усіх без винятку питань, пов'язаних з експлуатацією, розпорядженням від його імені (здавати в найм (оренду), стежити за технічним станом автомобіля, зняти з обліку, продати за ціну та на умовах на його розсуд, обміняти, страхувати, керувати автомобілем з правом виїзду за кордон, одержати гроші, укладати правочини) належними йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 22.10.2019, автомобіля марки Mersedes-Benz, модель 814D, рік випуску 1994, колір червоний шасі (кузов, рама), спеціалізований фургон, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Для цього йому надано право, керувати автомобілем, у тому числі і за кордоном, брати участь в міжнародному русі, визначати на власний розсуд місце стоянки автомобіля, підписувати та укладати правочини цивільно-правового характеру щодо користування та розпорядження автомобілем.
З наданих ОСОБА_2 письмових пояснень вбачається, що ним повідомлено, що згідно довіреності машина належить ОСОБА_1 , м. Київ. Вантаж він не перевозив.
Відповідачем засобами поштового зв'язку на адресу позивача направлено повідомлення від 07.04.2023 про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту №345949, яке відбудеться 02.05.2023.
Представником позивача надано письмові пояснення до акту №345949 від 02.05.2023, в яких зазначено, що згідно ТТН ОСОБА_1 зазначений як водій-експедитор та не є перевізником в розумінні вимог чинного законодавства. Згідно акту перевірки зазначено, що ОСОБА_1 є ФОП-перевізником, однак це не відповідає дійсності.
Виходячи з наявних у справі доказів, у суду наявні підстави вважати, що позивач станом на момент виникнення спірних відносин мав право на керування автомобілем марки Mersedes-Benz, модель 814D, рік випуску 1994, колір червоний шасі (кузов, рама), спеціалізований фургон, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Позивач стверджує, що він не є перевізником у межах спірних відносин, з приводу чого суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі № 340/4637/22 виснував, що «…В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.».
Суд зазначає, що відповідно до пункту 11.1 Правил №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту.
Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача.
Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення е-ТТН здійснюється відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги».
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів у паперовому та/або електронному вигляді.
У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.
Аналіз вищезазначених положень Правил №363 та форми, яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов'язкову інформацію (обов'язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.
В свою чергу, відповідно до вимог статті 48 Закону №2344-III та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні - необхідна товарно-транспортна накладна (далі - ТТН), в якій зазначається автомобільний перевізник.
Як вже зазначалося судом, під час перевірки транспортного засобу транспортний засіб марки Mersedes, номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , водій - ОСОБА_1 , позивачем було надано до перевірки товарно-транспортну накладну від 17.03.2023, в якій не зазначено перевізника. Замовником (платником) вказано ОСОБА_1 . Червоний маркет, вантажовідправником та вантажоодержувачем - Червоний маркет.
З наданої відповідачем копії довіреності вбачається, що позивачу власником транспортного засобу надано, зокрема право керування автомобілем. Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження надання позивачу статусу перевізника.
На переконання суду, саме ТТН від 17.03.2023 є належним та допустимим доказом, яким можливо було б підтвердити факт перевезення вантажу та встановити статус автомобільного перевізника у межах спірних відносин. Проте, неналежне заповнення ТТН, яке полягає у незаповненні графи «автом. перевізник» за відсутності жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме позивач в межах спірних відносин є перевізником, свідчить про відсутність підстав для застосування до нього положень ст. 60 Закону № 2344-III як до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн згідно квитанції про сплату від 07.06.2023 №32528798800007054446, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 19.05.2023 №011875 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
рішення виготовлене та підписане 16.12.2025
Суддя Панченко Н.Д.