ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" грудня 2025 р. справа № 300/8145/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши заяву про залишення позовної заяви без розгляду за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , за змістом якого просить суд:
- відповідно до частини 2 статті 245 КАСУ, задовольнити позов повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності, а саме невиплаті додаткової винагороди Військовою частиною НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити додаткову винагороду у розмірі 723 333,33 грн. після контузії згідно постанови Кабінету Міністрів від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з травня 2024 року (частково) по 11.12.2024 (день звільнення зі служби в зв'язку з отриманням інвалідності).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.39).
01.12.2025 від представника відповідача, разом із відзивом на позовну заяву, надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з виявленням факту пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду після відкриття провадження в адміністративній справі.
Вказане клопотання мотивоване тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.12.2024 № 346 старшого солдата ОСОБА_1 наказано 11 грудня 2024 виключити з фінансового та речового забезпечення та зі списків особового складу частини. Отже, початок перебігу тримісячного строку звернення до суду з цим позовом обчислюється з 11 грудня 2024 року - з дати виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, оскільки на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини з ним проводилися усі розрахунки. Однак, позивач майже через рік після його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу звернувся в суд з позовними вимогами до відповідача, тобто із пропуском тримісячного строку звернення до суду, установленого частиною другою статті 233 КЗпП України. Звернуто увагу суду, що отримання відповіді на заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про нібито порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.
Дослідивши подану заяву та матеріали адміністративної справи, вирішуючи питання дотримання строків звернення із адміністративним позовом, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Відповідно до статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, окрема, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Так, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос» проти Росії»).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався» та “повинен був дізнатись».
Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
З матеріалів справи встановлено, що 25.02.2023 позивач отримав акубаротравму, що підтверджується довідкою № 141 від 16.03.2023 про обставини травми (поранення, каліцтва, контузії). Крім того, відповідно до первинної медичної картки форми № 100, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , 24.04.2024 у позивача діагностовано реактивний психоз невстановленого походження.
В подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.12.2024 № 346, старшого солдата ОСОБА_1 11 грудня 2024 року виключено з фінансового та речового забезпечення та зі списків особового складу частини у зв'язку з отриманням інвалідності.
Судом встановлено, що у період з 23.05.2024 по 13.01.2025 позивач перебував на лікуванні в різних медичних установах, що підтверджується наявними у справі документами.
Листом військової частини від 06.08.2025 на адресу ОСОБА_1 надіслано довідку про грошове забезпечення за період з квітня 2024 року по грудень 2024 року (а.с. 31-32).
На думку позивача, військовою частиною НОМЕР_1 не виплачено додаткову винагороду у розмірі 723 333,33 грн., передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з травня 2024 року (частково) по 11.12.2024 - день звільнення позивача зі служби у зв'язку з встановленням інвалідності. Саме невиплата вказаної додаткової винагороди, на переконання позивача, і стала підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.
Суд зазначає, що позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою 07.11.2025.
Водночас, на думку сторони відповідача, початок перебігу тримісячного строку звернення до суду з цим позовом обчислюється з 11 грудня 2024 року, тобто з дати виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
В контексті спірних у цій справі правовідносин слід враховувати правові висновки Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
У цій постанові Верховний Суд вказав на те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього судова палата погодилась, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов'язаний початок перебігу тримісячного строку звернення до суду у такій категорії спорів.
Як свідчать матеріали справи, про складові грошового забезпечення, яке нараховувалось та виплачувалось позивачу у період проходження військової служби у військовій частині позивачу стало відомо з відповіді на заяву від 06.08.2025.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відлік тримісячного строку звернення до суду для позивача розпочався 06.08.2025, тобто з моменту отримання ним відповіді військової частини, в якій позивач проходив службу у спірний період.
Суд зауважує, що доказів одержання позивачем документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення до вказаної дати матеріали справи не містять.
За наведених обставин у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду належить відмовити.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 300/8145/25 - відмовити.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала з питань залишення позовної заяви без розгляду окремо не оскаржується. Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.